Справа №:755/1210/26
Провадження №: 1-кс/755/281/26
"06" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні , у режимі відеоконференції, клопотання т.в.о. начальника 1 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025011000000029 від 03.02.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинська, Донецької обл., Україна, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянки України серія НОМЕР_2 , виданий 20.09.1997 Дзержинським РВ УМВС України в Донецькій області, раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Т.в.о. начальника 1 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 під процесуальним керівництвом прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025011000000029 від 03.02.2025 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України, у ході якого встановлено, що у період лютого-березня 2014 року, Російська Федерація, використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, в порушення міжнародно-правових норм, у т.ч. Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 та Федеральним Законом Російської Федерації № 42-ФЗ від 02.03.1999), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Отже, з 20.02.2014 Російська Федерація, як держава-агресор, здійснила окупацію території України - Кримського півострова із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
24 лютого 2022 року, у зв'язку з відкритим, повномасштабним військовим вторгненням Російської Федерації в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2002-ІХ від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до сьогодні.
Із метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території України АР Крим та м. Севастополя (далі - ТОТУ) до складу РФ, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом РФ було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи виконавчої влади і місцевого самоврядування Республіки Крим та м. Севастополя, а також найвищий, єдиний представницький та законодавчий орган влади міста федерального значення Севастополя в складі окупаційної влади Російської Федерації - т.зв. «Законодавче Зібрання міста Севастополя».
Відповідно до ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 32 Конституції РФ: вищим безпосереднім виразом влади народу являються референдум та вільні вибори; державну владу в суб'єктах РФ здійснюють створені ними органи державної влади; громадяни РФ мають право обирати і бути обраними до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також приймати участь у референдумі.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 3 Федерального закону № 67-Ф3 від 12.06.2002 «Про основні гарантії виборчих прав та права на участь у референдумі громадян Російської Федерації»: громадянин Російської Федерації приймає участь у виборах на основі загального, рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні; участь громадянина Російської Федерації в виборах та референдумі являється вільною та добровільною. Ніхто не вправі впливати на громадянина Російської Федерації з метою примусити його до участі чи неучасті у виборах та референдумі або перешкоджати його вільному волевиявленню.
Згідно ч.1 ст.1, ч.2 ст.5 Закону міста Севастополя №4-ЗС від 30.04.2014 «Про вибори депутатів Законодавчого Зібрання міста Севастополя»: депутати Законодавчого Зібрання міста Севастополя (далі - Законодавчого Зібрання) обираються громадянами Російської Федерації на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні; вибори депутатів Законодавчого Зібрання нового скликання призначаються Законодавчим Зібранням. Рішення про призначення виборів повинне бути прийнятим не раніше ніж за сто днів і не пізніше ніж за дев'яносто днів до дня голосування.
Згідно постанови т.зв. «Законодавчого Зібрання міста Севастополя» № 1222 від 31.05.2024 «Про призначення виборів депутатів Законодавчого Зібрання міста Севастополя третього скликання» вибори депутатів т.зв. «Законодавчого Зібрання міста Севастополя третього скликання» призначено на 08 вересня 2024 року.
У подальшому, постановою т.зв. «Севастопольської міської виборчої комісії» № 3/24-3 від 04.06.2024 «Про проведення голосування на виборах депутатів Законодавчих Зборів міста Севастополя третього скликання та інших суміщених з ними виборах, призначених на 8 вересня 2024 року, протягом кількох днів поспіль» проведення голосування на виборах депутатів т.зв. «Законодавчого Зібрання міста Севастополя» призначено упродовж декількох днів - 6, 7, 8 вересня 2024 року.
Так, подальшим досудовим розслідуванням встановлено, що у червні-липні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України в м. Севастополі, точне місце знаходження досудовим розслідуванням не встановлене, розуміючи факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами Російської Федерації, достовірно знаючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи проросійсько налаштованою, маючи стійкий, виниклий за невстановлених досудовим розслідуванням обставин умисел, направлений на участь у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території та на добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, після призначення виборів постановою т.зв. «Законодавчого Зібрання міста Севастополя другого скликання» № 1222 від 31.05.2024 «Про призначення виборів депутатів Законодавчого Зібрання міста Севастополя третього скликання» з власної згоди, була висунута виборчим об'єднанням незаконно створеного на ТОТУ «Севастопольського регіонального відділення Всеросійської політичної партії «ЄДИНА РОСІЯ», як кандидат у депутати.
У подальшому, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, на підставі поданих документів, ОСОБА_4 , зареєстровано кандидатом у депутати т.зв. «Законодавчого Зібрання міста Севастополя третього скликання».
Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи на ТОТ м. Севастополя, за результатами проведених виборів, постановою т.зв. «Севастопольської міської виборчої комісії» № 31/175-3 від 10.09.2024 «Про результати виборів депутатів Законодавчого зібрання міста Севастополя третього скликання» оголошена переможцем за міським виборчим округом та обрана депутатом т.зв. «Законодавчого Зібрання міста Севастополя третього скликання».
У подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи на ТОТ м. Севастополя, згідно постанови т.зв. «Севастопольської міської виборчої комісії» № 33/177-3 від 16.09.2024 року «Про реєстрацію депутатів Законодавчого зібрання міста Севастополя третього скликання» була зареєстрована та приступила до виконання обов'язків депутата т.зв. «Законодавчого Зібрання міста Севастополя третього скликання», яке знаходиться за адресою: Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, чим довела до кінця свій злочинний умисел, направлений на участь у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території та на добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Підсумовуючи вищевикладене, встановлено, що своїми умисними діями ОСОБА_4 , сприяла та сприяє реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя.
Отже, громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України - колабораційна діяльність, тобто в участі громадянина України у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території та у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
27.05.2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України.
30.05.2025 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» №109 (8034) та 30.05.2025 на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України.
Крім цього, на виконання вимог ст.135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України в м. Севастополі, повістки на 03.06.2025, 04.06.2025 та 05.06.2025 про виклик її до слідчого управління (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 для вручення письмового повідомлення про підозру, а також проведення за її участі інших слідчих (процесуальних) дій опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка є друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження: №109 (8034) та 30.05.2025 та 30.05.2025 на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Також, 30.05.2025 повідомлення про підозру ОСОБА_4 та повістки про її виклики до слідчого управління (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.06.2025, 04.06.2025 та 05.06.2025 в період часу з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій, надіслано за допомогою програми-месенджер: «Telegram» на номер телефону НОМЕР_3 , який встановлений як засіб зв'язку, що має приналежність до ОСОБА_4 , при цьому повідомлення з прикріпленим повним текстом повідомлення про підозру та повістками про її виклики було доставлено, відкрито й переглянуто останньою, про що свідчить наявність двох «галочок» у нижньому правому куті біля кожного з надісланих файлів у програмі «Telegram».
Однак, остання на виклики не з'явилася та не повідомила про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав. У зв'язку із викладеним, у органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що останній переховується від органу досудового розслідування та суду.
Повідомлення про підозру ОСОБА_4 особисто не вручене, проте вжито заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до відомостей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, у період з 08.11.2017 до 12.02.2025 відомостей стосовно ОСОБА_4 в базі даних не виявлено.
06.06.2025 ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Здійснення розшукових заходів доручено співробітникам 4 відділу Управління «Н» Крім того, відповідно до відповіді з Офісу Президента України, №45-01/188 від 19.02.2025 на запит слідчого, про те, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_4 , на розгляд Комісії при Президентові України питань громадянства, у встановленому порядку, не надходили.
Ці факти вказують на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те, що у випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, існує ризик продовження ним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Відповідно до ч.5 ст.176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.
Згідно з ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави не визначається.
Вищенаведені обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується, відомостями Державної прикордонної служби України та матеріалами оперативного підрозділу.
Із урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_4 не вбачається.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі, прохав його задовольнити з підстав, викладених у ньому, зокрема, зазначив, що до сьогодні підозрювана ОСОБА_4 оголошена в розшук.
Сторона захисту у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, місцезнаходження відокремленого підрозділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2.
27.05.2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України.
30.05.2025 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» № 109 (8034) та 30.05.2025 на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-? КК України.
На виконання вимог ст.135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України в м. Севастополі, повістки на 03.06.2025, 04.06.2025 та 05.06.2025 про виклик її до слідчого управління (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 для вручення письмового повідомлення про підозру, а також проведення за її участі інших слідчих (процесуальних) дій опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка є друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження: № 109 (8034) та 30.05.2025 та 30.05.2025 на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Також, 30.05.2025 повідомлення про підозру ОСОБА_4 та повістки про її виклики до слідчого управління (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.06.2025, 04.06.2025 та 05.06.2025 в період часу з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій, надіслано за допомогою програми-месенджер: «Telegram» на номер телефону НОМЕР_3 , який встановлений як засіб зв'язку, що має приналежність до ОСОБА_4 , при цьому повідомлення з прикріпленим повним текстом повідомлення про підозру та повістками про її виклики було доставлено, відкрито й переглянуто останньою, про що свідчить наявність двох «галочок» у нижньому правому куті біля кожного з надісланих файлів у програмі «Telegram».
Відповідно до відомостей з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, у період з 08.11.2017 до 12.02.2025 відомостей стосовно ОСОБА_4 в базі даних не виявлено.
06.06.2025 ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об?єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Із метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення, в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч.6 ст.193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст.25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч.6 ст.193 КПК України, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність із огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , яка за результатами проведення так званих виборів до незаконних органів влади АР Крим, була добровільно обраною депутатом так званого «законодавчого зібрання міста Севастополя» третього скликання російської політичної партії «Єдина Росія», та не з?явилася на виклики слідчого, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_4 переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, яке може бути призначене підозрюваній у разі визнання її винуватою, а усвідомлення підозрюваною цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у цьому випадку обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваної, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч.1, п.1 ч.2 ст.575 КПК України). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч.4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 днів - тримання під вартою за ст.59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 днів - тимчасовий арешт заст.16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 днів - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч.1 ст.197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч.6 ст.193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в порядку ч.6 ст.193 КПК України, відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч.6 ст.193 КПК України передбачено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись вимогами ст.ст.177, 178, 183, 186, 193, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання т.в.о. начальника 1 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 про застосування підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дзержинська, Донецької обл., Україна, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮУ.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1