Єд. унік. № 243/433/26
Провадження № 3/243/580/2026
18 лютого 2026 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Соловйова О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, головного інженера КП «АТП 052814», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Гр. ОСОБА_1 , головний інженер КП «АТП 052814», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, не повідомив у встановленому Законом порядку, про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час вирішення питання щодо підписання докладної записки за серпень 2025 року про виплату премії працівникам підприємства, в тому числі і собі, як головному інженеру, у розмірі 35%, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 , головний інженер КП «АТП 052814», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальним за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, порушуючи вимоги ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи на робочому місці, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів під час підписання докладної записки за серпень 2025 року про виплату премії працівникам підприємства, в тому числі і собі, як головному інженеру, у розмірі 35%, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП постановою судді від 18.02.2026 року зазначені справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП були об'єднані в одне провадження.
03.02.2026 року до суду надано письмовий висновок у адміністративній справі від прокурора, який забезпечує участь у розгляді справи Слов'янської окружної обласної прокуратури Донецької області ОСОБА_2 щодо наявності у діяннях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень.
17.02.2026 року від захисника Нікітіна В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до суду надійшло письмове заперечення проти протоколів №1, №2 від 07.01.2026 року, в якому він просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Так, у вказаному письмовому запереченні зазначено, що при складанні протоколів відносно ОСОБА_1 , співробітником поліції було порушено ст. 256 КУпАП, оскільки вказані протоколи, ОСОБА_1 було надіслано на його мобільний телефон за допомогою мобільного додатку НОМЕР_2 , 02.01.2026 року. Також протоколи мають виправлення.
Одноособово ОСОБА_1 будь-яких адміністративних рішень щодо визначення розміру премії та її виплату на свою користь не приймав. Виплата премій здійснюється на підставі наказу директора, який підписується безпосередньо директором.
Оцінюючи доводи протоколів в даній справі щодо наявності вказаних складових реального конфлікту інтересів, в розрізі доданих до матеріалів документів та нормативно-правових актів, які регламентують питання встановлення премій, надбавок, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
В протоколах № 1, № 2 про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією складених відносно ОСОБА_1 зазначено, що «Датою виявлення правопорушення є факт встановлення складу правопорушення, пов'язаного з корупцією…» та співробітник поліції визначає датою виявлення правопорушення визначає дату складання відносно ОСОБА_1 протоколу, а саме 07.01.2026 року. Однак, не погоджуючись з цим, вважає датою виявлення правопорушення 14.10.2025 року, коли співробітником поліції було спрямовано запит до КП «АТП 052814» на отримання наступних документів.
У зв'язку з вищенаведеним, просив закрити провадження по даній справі на підставі ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
Прокурор Левицька К.В. у судовому засіданні зазначила, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, підтримала доводи викладені у наданому письмовому висновку у адміністративній справі. Просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ч. 1, 2 статті 172-7 КУпАП, та призначити їй адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.
Захисник Нікітін В.В. в судовому засіданні підтримав вищезазначене клопотання та просив закрити провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, пояснивши, що обставини, зазначені в протоколах, не порушують вимоги Закону України «Про запобігання корупції», оскільки не підтверджують існування реального конфлікту інтересів.
Суд, заслухавши думку прокурора, захисника та особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши надані матеріали встановив наступне.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Цією ж нормою закону передбачено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності її дія або бездіяльність повинна бути протиправною, тобто порушувати встановлений законом порядок.
Відповідно до приписів положення ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Згідно примітки до ст. 172-7 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
За змістом п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому зумовлений особистими, сімейними, дружними чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Згідно наказу Комунального підприємства «АТП 052814» №35-к, ОСОБА_1 з 01.09.2019 року переведено на посаду головного інженера КП «АТП 052814».
Відповідно до Статуту КП «АТП 052814», затвердженого розпорядженням начальника Слов'янської міської військової адміністрації №801 від 22.05.2025 року, власником (засновником) підприємства є Слов'янська міська рада, а підприємство підпорядковане Слов'янській міській раді та її виконавчому комітету.
Статтею 81 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
З урахуванням викладеного, КП «АТП 052814» є юридичною особою публічного права.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи головним інженером КП «АТП 052814», є посадовою особою юридичної особи публічного права та згідно п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальна за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Як вбачається з вищевикладених положень, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, нерозривно пов'язана з таким елементом як приватний інтерес, його суперечність з службовими повноваженнями, внаслідок чого виникає реальний конфлікт інтересів. Слід зауважити, що реальний конфлікт інтересів має бути чітко вираженим, конкретизованим та простежуватися на основі визначення того, який приватний інтерес переслідує особа у даному випадку, та яким чином цей приватний інтерес вступає у суперечність з службовими інтересами.
У свою чергу реальний конфлікт інтересів безпосередньо впливає на рівень об'єктивності та неупередженості особи при прийнятті рішень, вчиненні або не вчиненні певних дій, що відносяться до її службових або представницьких повноважень. Тобто, реальний конфлікт інтересів перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з прийнятим рішенням, внаслідок чого останнє не може вважатися неупередженим та об'єктивним.
Крім того, ознакою об'єктивної сторони зазначених правопорушень є саме реальний, а не потенційний конфлікт інтересів, тобто саме суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями особами. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Разом з тим, констатація наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є можливою лише у тому випадку, коли реальний конфлікт інтересів впливає на реалізацію посадовою особою своїх дискреційних повноважень.
Право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд передбачає можливість його дискреції, тобто право вибору між декількома діями чи рішеннями, що однаково є правомірними та передбачені чинним законодавством.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Наявність дискреції (розсуду) посадової особи є визначальною та необхідною умовою для вирішення питання про наявність у її діях реального конфлікту інтересів, адже у випадку, коли особа у відповідності до імперативних вимог чинного законодавства має діяти у чітко визначений спосіб, чітко визначених межах та формі або повинна утримуватися від певних дій і в неї немає жодного власного розсуду стосовно виду та характеру можливого рішення, дій чи бездіяльності, то в такому випадку реальний конфлікт інтересів не впливає на об'єктивність та неупередженість рішень, дій чи бездіяльності посадової особи, оскільки остання позбавлена будь-якої можливості діяти в будь-який інший спосіб, ніж написано у законі. Отже, наявність дискреційних повноважень є необхідною передумовою вирішення питання про наявність у діях особи реального конфлікту інтересів.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, можливе лише за сукупності умов: наявності у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; повноважень на прийняття рішення; факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Згідно п. 9.2 розділу 9 Статуту КП «АТП 052814», ОСОБА_1 , будучи головним інженером підприємства є посадовою особою комунального підприємства, ознайомлений з обмеженнями, заборонами та вимогами, пов'язаними з виконанням повноважень посадової особи юридичної особи публічного права, у тому числі з вимогами розділу V ЗУ «Про запобігання корупції», не повідомив безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересу.
Абзац 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» вказує, що приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Приватний інтерес у діях ОСОБА_1 полягав у заінтересованості в отриманні грошової винагороди, оскільки, перебуваючи на посаді головного інженера КП «АТП 052814», він особисто підписав докладну записку, включивши себе до переліку осіб, які підлягають преміюванню, що створювало безпосередню майнову вигоду для нього особисто.
Між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями, пов'язаними із вирішенням питання щодо підписання та підписанням докладної записки, виникла суперечність, яка мала безпосередній вплив на об'єктивність та неупередженість прийняття відповідного рішення.
Суперечність полягала в тому, що з однієї сторони, ОСОБА_1 мав приватний інтерес, пов'язаний з можливістю отримання додаткових матеріальних благ у вигляді премії, а з іншої - він був зобов'язаний виконувати свої службові повноваження без впливу будь- якого приватного інтересу.
За наявності зазначеного приватного інтересу ОСОБА_1 суб'єктивно та упереджено вирішив питання і підписав докладну записку, якою фактично ініціював власне преміювання.
Враховуючи викладене, така суперечність, що мала вплив на об'єктивність та неупередженість вчинення дій та прийняття рішень, в розумінні Закону є реальним конфліктом інтересів.
Крім того, ОСОБА_1 мав приватний інтерес у вигляді заінтересованості в отриманні грошової винагороди, який виник під час реалізації ним дискреційних службових повноважень, пов'язаних із вирішенням питання щодо визначення конкретного розміру премії.
Наявність у ОСОБА_1 дискреційних повноважень підтверджується пунктом 2.3.2 Методичних рекомендацій НАЗК №13 від 21.10.2022 року, відповідно до якого участь особи у підготовці, погодженні або ініціюванні документів, що впливають на прийняття управлінських рішень, свідчить про реалізацію дискреційних повноважень.
Відповідно до п. 2.4 Методичних рекомендацій НАЗК №13 від 21.10.2022 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об'єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення та доданих до них матеріалів, вищевказані вимоги Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 дотримані не були.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, повністю підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №1 від 07.01.2026 року; протоколом про адміністративне правопорушення №2 від 07.01.2025 року; докладними записками; наказом КП «АТП 052814» №266-п від 31.08.2025 року; положенням про преміювання працівників КП «АТП 052814» по результатами роботи за місяць; Статутом КП «АТП 052814» №801 від 22.05.2025 року; тощо.
Безпідставними є твердження захисника Нікітіна В.В. про те, що у протоколах наявні виправлення, оскільки переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, суд не вбачає.
Доводи захисника про те, що співробітником поліції було порушено ст. 256 КУпАП, оскільки вказані протоколи були направлені ОСОБА_1 в електронному вигляді, суд не приймає до уваги, адже положення ст. 256 КУпАП не містять таких заборон.
Доводи адвоката про те, що Управлінням стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не витребовувались від НАЗК інформації щодо звернення з повідомленням ОСОБА_1 про конфлікт інтересів, відхиляються судом, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що він не звертався з таким повідомленням до НАЗК, адже вважав, що в його діях відсутній реальний конфлікт інтересів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що датою виявлення правопорушення є саме 14.10.2025 року, з моменту надання відповіді КП «АТП 052814» на запитУправління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про надання інформації та копій документів від 30.09.2025 року. Отже, строк накладення адміністративного стягнення, який визначений положенням ч. 4 ст. 38 КУпАП, не був порушений.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП повністю доведена.
Частиною 1 ст. 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не виявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, особу правопорушника, те, що він є працездатним, ступінь вини, майновий стан, суд вважає, що ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП слід призначити покарання у виді штрафу, а за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП слід призначити покарання у виді штрафу. Остаточне стягнення на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП слід призначити ОСОБА_1 в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, приєднавши додаткове стягнення. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
Крім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 665,60 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. чт. 36, 40-1, ч. 1, 2 ст. 172-7, 283-284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 винним в скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.; визнати винним за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у виді штрафу на користь держави у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп., який перерахувати на р/р: UA488999980313020106000005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави на рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання 3 (три) місяці.
Повний текст постанови виготовлений 18.02.2026 року.
Суддя О.О. Соловйова