Справа №127/4209/26
Провадження №1-кс/127/1714/26
10 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020020000918 від 08.12.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Прокурор Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи службу у НОМЕР_1 Збройних сил України, в порушення ст. ст. 17, 65 Конституцй України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 статуту Збройних Сил України, 08.10.2025, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно, залишив місце служби а саме територію військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби до 12.12.2025, коли був затриманий працівниками правоохоронного органу.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов?язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про вчинене самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого спливає 10.02.2026.
Слідчим суддею враховані ризики, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме приймалось до уваги те, що підозрюваний (обвинувачений) вчинив тяжкий умисний злочин, а тому, усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, він може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне; перебуваючи на волі він може незаконно впливати свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Стан здоров?я та вік дозволяють утримувати його під вартою.
На даний час, ризики зазначенні вище не перестали існувати та не зменшились, у зв?язку із чим це стало підставою для продовження запобіжного заходу.
Обвинувальний акт відносно останнього направлено до Чечельницького районного суду для розгляду по суті, однак підготовче засідання не призначено.
За таких обставин, а також враховуючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, прокурор просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просила зменшити розмір застави, оскільки ОСОБА_5 бажає продовжити службу.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані обвинуваченого, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку дії запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
ОСОБА_5 12.12.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
Щодо обґрунтованості підозри/обвинувачення слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст., 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення достатньою мірою доводиться доказами, які долучені до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2025 ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підставами для постановлення вищевказаної ухвали суду було доведення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, не одружений, утриманців немає, вину визнає.
Разом з тим, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Щодо клопотання адвоката про зменшення розміру застави, суд зазначає, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно не виконував обов'язки, покладені на останнього у зв'язку з проходження воєнної служби, в умовах воєнного стану. Таким чином, суд приходить до переконання, що попередньо визначений розмір застави є обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обставини на які посилався суд при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, слідчий суддя вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 197, 199, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 10.04.2026 року включно.
Розмір застави в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., визначеної ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2025 (справа № 127/39044/25) залишити без змін.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя