Справа № 148/2769/25
Провадження №2-адр/148/1/26
12 лютого 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина заяву адвоката Коваль Марини Олегівни, подану від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник, адвокат Коваль Марина Олегівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
В провадженні Тульчинського районного суд Вінницької області знаходилась вказана вище адміністративна справа.
Рішенням суду від 27.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено, вирішено питання щодо розподілу судового збору.
04.02.2026 адвокат Коваль М.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що при ухваленні рішення у справі за позовом ОСОБА_1 не вирішено питання розподілу витрат на правничу допомогу. Просить ухвалити додаткове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000 грн. згідно укладеного Договору про надання правової допомоги від 28.10.2025.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Коваль М.О., в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від останньої до суду надійшла заява, в якій вона просить заяву про ухвалення додаткового рішення розглядати без участі заявника, заяву підтримує та просить задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду , в судове засідання не з'явився.
У відповідності до ч. 3 ст. 252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на викладене, суд вважав можливим провести розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у відсутність сторін по справі та їх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи та матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.ч. 5-6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.
Як убачається з матеріалів справи, представник позивача в установлений законом строк звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
Судом встановлено, що рішенням Тульчинського районного суд Вінницької області від 27.01.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено (а.с. 148-153). Вирішено питання щодо розподілу судового збору. Однак питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу судом не вирішено.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. адвокатом надано: договір про надання правничої допомоги № б/н від 28.10.2025, укладений між адвокатом Коваль М.О. та позивачем ОСОБА_1 , згідно якого гонорар адвоката за надання консультації, аналіз законодавства, складання позову, виготовлення додатків, подання позову складає 7000 грн., складання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду складає 1500 грн., складання клопотання про забезпечення позову складає 1500 грн. (а.с. 31-33); ордер серії АІ №2038932 від 30.10.2025 (а.с.38), виданий адвокатом Коваль М.О. на надання правової допомоги ОСОБА_1 ; копію акту прийняття-передачі наданих послуг судових витрат (суми гонорару за надану правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги № б/н від 28.10.2025), який складено про те, що виконавцем були надані, а замовником прийняті послуги (робота): аналіз законодавства, складання позову, виготовлення додатків, подання позову - сума 7000 грн., складання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - сума 1500 грн., складання клопотання про забезпечення позову - сума 1500 грн. (а.с. 37); копію платіжної інструкції №5301823652423861 від 28.10.2025 на підтвердження отримання адвокатом Коваль М.О. та здійснення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. (а.с. 36).
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).
Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Судом встановлено, що у зв'язку з представництвом позивача, адвокатом Коваль М.О. проведено аналіз законодавства, складено позов, виготовлено додатки, подано позов до суду, складено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання про забезпечення позову, представник позивача брала участь у двох судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Таким чином, суд доходить висновку, що зазначена адвокатом Коваль М.О. сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, є неспівмірною з огляду
на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Так, розгляд даної справи здійснювався у спрощеному провадженні, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України дана категорія справи відноситься до справ незначної складності.
Оцінка дій, що полягали в аналізі законодавства, складенні позову, виготовленні додатків, подання позову до суду, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 9 ст. 139 КАС України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними. Складання позовної заяви не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява в своїй більшості містить посилання на норми закону, з урахуванням обставин справи.
Виходячи з викладеного вище, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, ціну позову і значення справи для сторін, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 7000 грн., що, на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин. Решту витрат слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 90, 94, 132, 134, 139, 143, 229, 241, 242, 243, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд, -
ухвалив:
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. (сім тисяч) гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Повне додаткове рішення складено 18.02.2025.
Суддя Л.А. Штифурко