Справа № 135/99/26
Провадження № 2/135/229/26
іменем України
19.02.2026 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача
ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року у розмірі 80 261 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 квітня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 535044-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» виконало свої зобов'язання за вказаним договором та надало відповідачці кредитні кошти у розмірі 27 000 грн шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у результаті чого станом на 08.01.2026 утворилася заборгованість у загальній сумі 80 261 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 900 грн; суми прострочених процентів - 37 711 грн; суми прострочених відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України - 13 500 грн та суми простроченої комісії - 2 150 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у зазначеному розмірі, а також судові витрати, що становлять 2 662 грн 40 коп. судового збору.
Відповідачка ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду не подала, заперечень проти позову та доказів погашення заборгованості не надала.
ІІ. Процесуальні дії у справі
27 січня 2026 року суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці було запропоновано подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк. Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача суд витребував докази від банківської установи, які надійшли на адресу суду 05 лютого 2026 року.
Представник позивача - Мовчан В.В. в позовній заяві просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 не подала відзиву чи інших письмових пояснень, а також не повідомила суд про зміну своєї адреси. Водночас вона була належним чином повідомлена про розгляд справи, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Отже, суд вжив усіх належних заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи та надання їй можливості реалізувати своє право на захист.
IІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення
Відповідно до частини першої статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала. Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для заочного розгляду справи, у зв'язку з чим здійснює її розгляд у заочному порядку відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 22 квітня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 535044-КС-001 про надання кредиту (а.с. 29-39).
Того ж дня, 22 квітня 2025 року, ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) зазначену пропозицію на умовах, визначених офертою. Прийняття пропозиції підтверджено введенням одноразового ідентифікатора «UA-2324» та підписанням договору електронним підписом, як це передбачено законодавством (а.с. 40-49).
Згідно з витягом від 08 січня 2026 року, у персональних даних, вказаних ОСОБА_1 в анкеті клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі, зазначено прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, банківську картку № НОМЕР_1 для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Крім того, відповідачка зазначила бажану суму кредиту - 27 000 грн та дату отримання кредиту - 22 квітня 2025 року (а.с. 52).
Отже 22 квітня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 535044-КС-001 (а.с. 19-28), за умовами якого відповідачці було надано кредит у сумі 27 000 грн (п. 2.1) на строк 24 тижні (п. 2.3) із терміном дії договору до 07.10.2025 (п. 2.8).
Сторони погодили: стандартну процентну ставку - 1 % в день (п. 2.4); комісію за видачу кредиту - 5 400 грн (п. 2.5). У разі прострочення виконання грошового зобов'язання, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. Проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 % від неповернутої позичальником суми кредиту (п. 7.5).
Договір № 535044-КС-001 підписано відповідачкою 22 квітня 2025 року о 12:33:29 шляхом введення одноразового ідентифікатора «UA-2324» через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача. Під час підписання договору відповідачка повторно підтвердила свої персональні дані та банківські реквізити. Одночасно з укладенням договору відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 15-18).
Візуальна форма послідовності дій клієнта у системі ТОВ «Бізнес Позика» підтверджує зазначені обставини (а.с. 50-51).
02 лютого 2026 року АТ «Ощадбанк» листом № 46/12-11/13717/2026/БТ повідомило суд, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 95). Також надано в електронному вигляді (CD-R диск, зміст якого був оглянутий судом) виписку по вказаному рахунку за період з 22.04.2025 по 07.10.2025 (а.с. 96), яка підтверджує факт отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними.
Також на підтвердження перерахування коштів відповідачці за кредитним договором № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року, позивач надав витяг з платіжної системи (а.с. 53).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 08.01.2026 загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року - 80 261 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 900 грн; суми прострочених процентів - 37 711 грн; суми прострочених відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України - 13 500 грн та суми простроченої комісії - 2 150 грн (а.с. 13-14).
Вказана сума підтверджена також довідкою позивача за підписом директора товариства (а.с. 12).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідачка не надала суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Укладення електронного договору про споживчий кредит
Загальні вимоги до чинності правочину визначено статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним та відповідати їхній внутрішній волі; правочин вчиняється у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена прямо, але одна зі сторін чи інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на визначених законом підставах, такий правочин може бути визнано судом недійсним.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається й виконується у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний електронний документ з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, вважається оригіналом такого документа.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення до нього. За умови надання доступу до таких документів їх включення не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положення статті 12 зазначеного Закону передбачають, що електронний правочин вважається підписаним у разі використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису; електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (SMS-коду чи іншого засобу), що дозволяє ідентифікувати користувача; аналога власноручного підпису (факсиміле) - за письмовою згодою сторін.
Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Суд встановив, що 22 квітня 2025 року відповідачка у власному особистому кабінеті на вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» подала заявку на отримання кредиту та підтвердила укладення договору № 535044-КС-001 шляхом введення одноразового цифрового ідентифікатора, надісланого через SMS. Це підтверджує акцепт оферти на умовах, визначених кредитним договором.
Перед укладенням договору відповідачка отримала у своєму особистому кабінеті проєкт договору та додатки, а також ознайомилася з Правилами кредитування, що відповідає вимогам частин першої та другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, суд вважає, що кредитний договір № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року укладено належним чином, у формі та порядку, які відповідають вимогам законодавства. Цей договір містить усі істотні умови, а використання одноразового ідентифікатора є належним способом підтвердження волевиявлення сторін.
З аналогічною правовою позицією виступив Верховний Суд у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, де підтверджено, що договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
На підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять платіжний документ про перерахування відповідачці 27 000 грн на вказаний нею банківський рахунок. Платіж здійснено через платіжну систему, яка відповідає вимогам стандарту безпеки PCI DSS.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20, відповідно до якої належним доказом надання кредиту є підтвердження переказу коштів на рахунок позичальника через платіжну систему. Переказ коштів підтверджується також випискою по банківському рахунку відповідачки.
За таких обставин, відповідачка отримала обумовлені договором кошти, у зв'язку з чим зобов'язана повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.
Розрахунок заборгованості та доказування її розміру
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Під час ухвалення рішення суд встановлює: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Звертаючись із позовом, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року у розмірі 80 261 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 900 грн; суми прострочених процентів - 37 711 грн; суми прострочених відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України - 13 500 грн та суми простроченої комісії - 2 150 грн.
Позивач довів факт укладення кредитного договору № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року, відповідно до якого відповідачці надано кредит в сумі 27 000 грн строком на 24 тижні (з 22.04.2025 по 07.10.2025).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами договору. Щоденні нарахування процентів за договором здійснювалися виключно в межах строку його дії та за процентною ставкою, погодженою сторонами.
Також відповідачкою частково було сплачено кредит, а саме: 06.05.2025 (відсотки - 4 050 грн та комісію - 1 490 грн); 20.05.2025 (відсотки - 3 780 грн та комісію - 1 760 грн); 10.07.2025 (тіло кредиту - 100 грн), що підтверджується розрахунками заборгованості.
Водночас відповідачкою не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.
Встановлення банком комісії в розмірі 5 400 грн у кредитному договорі № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Вказаний висновок суду корелюється з правовими позиціями, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.
Щодо вимоги про стягнення суми прострочених відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України
Водночас пред'являючи вимоги про погашення кредиту позивач просить окрім заборгованості за основною сумою боргу, процентами та комісією стягнути з відповідача 13 500 грн прострочених відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України.
Водночас відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1)в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
За таких обставин позов в частині стягнення з відповідача 13 500 грн прострочених відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає.
Висновки
З огляду на викладене та з урахуванням невиконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року, позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 66 761 грн (з урахуванням сплаченої суми), що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 900 грн; суми прострочених процентів - 37 711 грн та суми простроченої комісії - 2 150 грн. В іншій частині, а саме в стягненні суми прострочених відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України - 13 500 грн, позов задоволенню не підлягає.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Судом установлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 15.01.2026 (а.с. 11).
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позов задоволено частково - у розмірі 66 761 грн із заявлених 80 261 грн, що становить 83,17% від суми позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 214 грн 31 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Решту судового збору в сумі 448 грн 09 коп. слід залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 535044-КС-001 від 22 квітня 2025 року у розмірі 66 761 (шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят одну) грн 00 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн 31 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місце знаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення складено та підписано суддею 19.02.2026.
Суддя