Справа № 712/14449/25
2/709/281/26
(з а о ч н е)
18 лютого 2026 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Шарої Л.О.,
за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,
розглянувши в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованост,
Короткий виклад позиції позивача та відповідача.
ТОВ «ФК «ЕЙС» (надалі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 00-9829724 від 24.06.2024 у сумі 14 382,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 24.06.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9829724 на суму 6 900,00 грн. Договір укладений в електронній формі. Відповідач приєднався до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. Первісний кредитор на виконання умов кредитного договору № 00-9829724 ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-хххх-8897, виконавши свої зобов'язання.
20.01.2025 між первісним кредитором та позивачем було укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлене право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-9829724 від 24.06.2024.
Позивач вказує, що станом на день звернення із цим позовом до суду заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена та становить - 14 382,00 грн, із якої: 6 900,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 7 482,00 грн - сума заборгованості за відсотками, а тому просить стягнути вказану заборгованість.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.
20.10.2025 позивач ТОВ через систему «Електронний Суд» скерував до Соснівського районного суду м. Черкаси в електронній формі позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Борєйко О.М. від 10.11.2025 матеріали вказаної цивільної справи направлено за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинської А.В. від 08.12.2025 матеріали вказаної цивільної справи передано за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.
До Чорнобаївського районного суду Черкаської області матеріали цивільної справи надійшли 08.01.2026.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09.01.2026 позовну заяву ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізалишено без руху.
13.01.2026 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області через систему «Електронний Суд» в електронній формі від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «Сенс Банк» письмові докази.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.01.2026 вирішено проводити подальший розгляд даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначеносудове засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідачка не з'явилася. Про день, час та місце судового засідання була повідомлена шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом на зареєстроване місце проживання, але конверт повернувся із позначкою «адресат відсутній».
Відзив на позовну заяву та клопотання до суду від відповідачки до не надходили.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки судом вжиті вимоги закону щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, вона вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася, не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу з внесенням до протоколу судового засідання про проведення заочного розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виник спір у сфері споживчого кредитування щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.
Суд установив, що 24.06.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачкою укладений кредитний договір № 00-9829724. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора (а.с. 24-28, 16).
Також відповідачці були надані для ознайомлення в електронній формі Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (а.с. 19-23).
Відповідачка ознайомилася та підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому вказана сума кредиту, строк кредитування, розмір процентів за користування кредитом, розмір комісії за надання кредиту, а такої загальні витрати по кредиту (а.с. 17-18).
Відповідно до умов кредитного договору № 00-9829724від 24.06.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 6 000,00 грн, строком на 360 днів, дата повернення кредиту 19.06.2025, стандартна процентна ставка 1,45 % за один день користування кредитом. Також між сторонами узгоджено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 15 % від суми кредиту та становить 900 грн. Кредитор надає позичальнику кредит шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2 .
Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
При наданні правової оцінки наданим позивачем доказам щодо укладення між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору № 00-9829724 від 24.06.2024, суд урахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, згідно яких закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Урахувавши вказані правові норми та правову позицію ВП ВС суд дійшов висновку про укладення між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачкою кредитного договору № 00-9829724 від 24.06.2024.
Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний. Також відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
Суд установив, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачці 24.06.2024 кредитні кошти в розмірі 6 900,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за кредитним договором (а.с. 39) та листом АТ «СЕНС БАНК» від 14.01.2026 (а.с. 93) та випискою з рахунку ОСОБА_1 , надану АТ «СЕНС БАНК» (а.с. 94).
Суд вважає доведеним виконання первісним кредитором зобов'язань за кредитним договором та отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 6 000,00 грн.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Як встановлено судом, сторони у кредитному договорі № 00-9829724 від 24.06.2024 узгодили строк кредитування - 360 днів, із 24.06.2024 по 19.06.2025, розмір процентів - 1,45 %. Тому первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом відповідачем протягом указаного строку.
Матеріали справи не містять доказів про належне виконання відповідачкою умов договору, внаслідок чого у відповідачки виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 6 900,00 грн та заборгованість за відсотками - 7 482,00 грн, а всього - 14 382,00 грн (а.с. 40).
Щодо набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором слід вказати таке.
20.01.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах боржників, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 45-49).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 20.01.2025 до договору факторингу № 20012025-МК/Ейс, позивач отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9829724 від 24.06.2024 (а.с. 43-44).
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем доведено належними доказами набуття ним права вимоги відповідача за кредитним договором № 00-9829724 від 24.06.2024.
Враховуючи відсутність доказів про належне виконання відповідачкою умов кредитного договору, надання позивачем доказів про наявність заборгованості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № 29260 від 17.10.2025 позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 51).
У зв'язку із повним задоволенням позовних вимог, із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.20254, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» як клієнтом та АБ «Соломко та Партнери» (а.с. 37-38), додаткову угоду № 25770858731 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.20254 (а.с. 56), довіреність від 11.08.2025 (а.с. 37), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на імя Соломко О.В. (а.с. 31, акт прийому -передачі наданих послуг від 01.10.2025 відповідно до якого адвокатом були надані послуги та виконані роботи вартістю 7 000,00 грн (а.с. 35).
У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Однак, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Указаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд звертає увагу на те, що розгляд малозначних справ проводиться в порядку спрощеного позовного провадження на виконання вимог, визначених ч. 4 ст. 19 ЦПК України, так як ця категорія справ потребує швидкого вирішення в силу закону.
Тому, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи та витрачений адвокатом час, ціну позову - 14 382,00 грн, критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, конкретні обставини справи. Суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу позивача підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 3 000,00 грн.
Покликаючись на положення статей 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 00-9829724 від 24 червня 2024 року у сумі 14 382,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, а всього 19 804 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот чотири) грень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Учасники справи:
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Алматинська, 8, офіс, 310-а, м. Київ, 02090; Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.О. Шарая