Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9382/25
Номер провадження2-о/711/24/26
2 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Давигора Світлана Анатоліївни про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Чигиринська міська рада Черкаського району Черкаської області,-
встановив:
ОСОБА_1 , діючи в особі представника - адвоката Давигора С.А. звернулася в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Чигиринська міська рада Черкаського району Черкаської області.
В заяві просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 з грудня 2018 року і по день його смерті зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 про що свідчить видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 11.06.2024 року.
Померлий ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Фактично померлий проживав за адресою АДРЕСА_3 .
Померлий ОСОБА_2 не залишив заповіту . Право на спадкування після його смерті виникає на підставі закону. У померлого ОСОБА_2 не було спадкоємців першої, другої та третьої черг, але проживаючи разом як сім'я, вона вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом і вважає, що має право на спадкування.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_2 , яке на день смерті померлого перебувало у його власності.
19.09.2025 року нотаріусом Черкаської районної ДНК їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. В постанові нотаріусом було роз'яснено, що нею, як заявником не надано жодних документів підтверджуючих родинних чи інших відносин з ОСОБА_2 . А тому роз'яснено, що для вчинення нотаріальних дій я маю подати рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту родинних чи інших відносин.
З ОСОБА_2 вони познайомилися орієнтовно у 2007 році, після того як у неї помер чоловік ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ми разом працювати разом в Черкаському будинку торгівлі я приймальником товару, а ОСОБА_2 водієм. У місті Черкаси ОСОБА_5 у 2010 році коли працював водієм орендував кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_4 , вона ж проживала у квартирі, де і зареєстрована. Вони зустрічалися досить довгий час, бо з робочих стосунків перейшли у сімейні. Коли ми почали проживати разом кожен із нас уже мав попередні стосунки, як її чоловік, так і дружина ОСОБА_6 , померли, тому вони були одинокими.
У 2018 році за спільним та виваженим рішенням ОСОБА_7 переїхав проживати до неї за адресою АДРЕСА_3 . На період їхнього спільного проживання у чоловіка не було іншого житла, де б той мав місце реєстрації чи право власності.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.10.2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрите провадження у справі.
23.10.2025 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов відзив представника Чигиринської міської ради, в якому останній проти задоволення заяви не заперечував, розгляд справи провести у його відсутності.
Представник заявниці в судовому засіданні заяву підтримала, просила її задовольнити повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення заяви виходячи з наступного.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.06.2024 року. Місце смерті с. Новоселиця, Черкаський район, Черкаська область.
Згідно довідки Новоселицького старостинського округу Черкаського району Черкаської області №17/06-01-06, до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Інших членів сім'ї, малолітніх, неповнолітніх, утриманців за даною адресою на момент смерті ОСОБА_2 не зареєстровано.
Постановою ОСОБА_8 , державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори від 19.09.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 не надано жодних документів, підтверджуючих родинні чи інші відносини з ОСОБА_2 .
Як вбачається з акту опитування сусідів від 09.09.2025 року, ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою АДРЕСА_3 . З нею проживав у цивільному шлюбі ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допитані судом свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно за адресою АДРЕСА_3 близько 10 років. Вони проживали як чоловік та дружина, вели спільне господарство, разом відпочивали на дачі, допомагали один одному.
Відповідно до ч. 1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Враховуючи викладене, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК). Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини, (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
У відповідності до п.п. 3.21, 3.22. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Згідно з п.п. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.
Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 (провадження № 61-19265св21).
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 міститься правовий висновок, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем по день смерті останнього підтверджує наявність у позивача можливостей для вирішення його спадкових прав. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При розгляді судом даної справи спору про право між заінтересованими особами, інших спадкоємців не встановлено, вирішення даного питання надасть право заявнику, який є спадкоємцем за законом відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідного діда та відповідно, реалізацію його спадкових прав.
При зверненні заявника до нотаріального органу з метою оформлення його спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, заявнику було роз'яснено, що наявних у заявника документів не достатньо для підтвердження факту спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір про право в даному випадку відсутній та в судовому засіданні знайшов підтвердження факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .
Встановлення даного юридичного факту породжує для заявника юридичні наслідки - можливість оформлення його спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 264, 265, 315 ЦПК України, ст.1261, 1264, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд,
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Давигора Світлана Анатоліївни про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Чигиринська міська рада Черкаського району Черкаської області - задоволити.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з ОСОБА_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 з грудня 2018 року і по день його смерті за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуючий: Р. В. Демчик