133/449/26
1-кс/133/107/26
Іменем України
18.02.26 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12026025230000023, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2026, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
16.02.2026 року до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області надійшло погоджене з прокурором дане клопотання дізнавача. Клопотання мотивоване наступним. 14.02.2026 до чергової частини відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт поліцейського взводу №1 роти 2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції ОСОБА_5 , про те, що під час несення служби у складу наряду Юнкер-3002 було зупинено автомобіль марки « Hyundai» моделі «Terracan» номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який являється військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 та перебуває на посаді інструктор, який на вимогу працівників поліції пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_3 на своє ім'я видане 09.12.2025 ТСЦ 8042 з відкритими категоріями «В» по зовнішньому вигляду з ознаками підробки.
За вказаним фактом СД відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026025230000023, відомості про яке 14.02.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Так, 14.02.2026 в період часу з 18:19 по 18:24 год. в ході проведення огляду місця події за адресою: с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області на автодорозі М-21 244 км сполученням «Виступовичі-Могилів-Подільськ» на капоті службового транспортного засобу марки «Фольгваген» з державними номерним знаком на синьому фоні НОМЕР_4 було виявлено та вилучено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 09.12.2025 ТСЦ 8042 серії НОМЕР_3 з відкритими категоріями «В», яке добровільно видав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , дане посвідчення водія було поміщено до спеціального пакету «Національна поліція України» з номерами PSP 7356218. Зовнішнім оглядом встановлено, що дане посвідчення водія має ознаки підробки.
Вищевказане вилучене майно у вказаному кримінальному провадженні визнано речовим доказом, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки воно може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження..
Просить слідчого суддю накласти арешт на тимчасово вилучене майно у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , а саме: на посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видане 09.12.2025 року ТСЦ 8042 серії НОМЕР_3 з відкритими категоріями «В», залишити при матеріалах кримінального провадження № 12026025230000023 до вирішення питання в суді.
Прокурор, дізнавач та власник майна у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Прокурор, дізнавач надали заяви, згідно яких просять справу розглядати за їх відсутності. Сторона обвинувачення висловила свою позицію у поданих заявах, що свідчить про фактичне підтримання доводів клопотання, вважаю можливим розгляд справи також і за їх відсутністю.
Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, встановив наступне.
14.02.2026 до чергової частини відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт поліцейського взводу №1 роти 2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції ОСОБА_5 , про те, що під час несення служби у складу наряду Юнкер-3002 було зупинено автомобіль марки « Hyundai» моделі «Terracan» номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який являється військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 та перебуває на посаді інструктор, який на вимогу працівників поліції пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_3 на своє ім'я видане 09.12.2025 ТСЦ 8042 з відкритими категоріями «В» по зовнішньому вигляду з ознаками підробки.
За вказаним фактом СД відділення поліції №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026025230000023, відомості про яке 14.02.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
14.02.2026 в період часу з 18:19 по 18:24 год. в ході проведення огляду місця події за адресою: с. Махнівка Хмільницького району Вінницької області на автодорозі М-21 244 км сполученням «Виступовичі-Могилів-Подільськ» на капоті службового транспортного засобу марки «Фольгваген» з державними номерним знаком на синьому фоні НОМЕР_4 було виявлено та вилучено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 09.12.2025 ТСЦ 8042 серії НОМЕР_3 з відкритими категоріями «В», яке добровільно видав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , дане посвідчення водія було поміщено до спеціального пакету «Національна поліція України» з номерами PSP 7356218. Зовнішнім оглядом встановлено, що дане посвідчення водія має ознаки підробки.
Вищевказане вилучене майно у вказаному кримінальному провадженні визнано речовим доказом постановою дізнавача ОСОБА_7 від 14.02.2026 р..
Вилучене майно належить ОСОБА_6 .
Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає, що положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Метою застосування заходів кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Формальне посилання на положення ст.98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів повинні також перевірити не лише наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно, яке визнано речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а й правовий статус такого майна, тобто чи підпадає вказане майно під категорію тимчасово вилученого майна, в розумінні положень КПК України, чи накладення арешту буде сприяти виконанню завдання щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У клопотанні ставиться питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видане 09.12.2025 року ТСЦ 8042 серії НОМЕР_3 з відкритими категоріями «В».
Положення ч. 4 ст. 358 КК України передбачають відповідальність за використання завідомо підробленого документа.
З матеріалів, доданих на обгрунтування клопотання не вбачається достатніх підстав вважати, що дійсно було скоєно кримінальне правопорушення. Рапорт працівника поліції та фотографії посвідчення не можуть самі по собі слугувати достатніми правовими підставами вважати, що водійське посвідчення є підробленим. Будь-які дані сервісного центру про видачу відповідного посвідчення іншій особі, ніж ОСОБА_6 немає.
Також, суд звертає увагу, що в матеріалах, доданих до клопотання, відсутні дані про повноваження прокурора ОСОБА_4 на погодження вказаного клопотання, що дає слідчому судді підстави вважати, що клопотання не погоджене в установленому порядку.
Відповідно до ч. 1ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що дізнавачем не доведено необхідності арешту майна, яке зазначено в клопотанні, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому підстави для застосування арешту на речовий доказ посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане 09.12.2025 ТСЦ 8042 серії НОМЕР_3 з відкритими категоріями «В», відсутні.
Отже, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 237, 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12026025230000023, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2026, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1