Справа № 128/5107/25
19.02.2026 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 03.11.2025 в ЄРДР за №12025020070000310 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесені 03.11.2025 в ЄРДР за №12025020070000310 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
19.02.2026 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає, а ті ризики, які стали підставою для його застосування на даний час продовжують існувати, не змінилися та не відпали, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Тому, існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_5 під страхом можливого притягнення до кримінальної відповідальності та загрози призначення в подальшому судом реальної міри покарання переховуватиметься від суду. З огляду на те, що санкція інкримінованої ОСОБА_5 статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, та думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику.
Крім того обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі проти власності, за що судимість у встановленому порядку не знята та не погашена. Останній раз був засуджений 25.01.2022 Вінницьким районним судом Вінницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та із застосуванням ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України останньому призначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі. Призначене покарання відбував реально та 18.11.2024 звільнившись з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні корисливі тяжкі злочини у вчиненні яких обвинувачується, що у свою чергу свідчить про те, обвинувачений ОСОБА_5 маючи можливість вільно пересуватись, може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Окрім цього зазначає, що у обвинуваченого ОСОБА_5 відсутнє постійне місця проживання - останній до затримання та обрання слідчим суддею запобіжного заходу не мав постійного місця проживання, а також відсутнє будь-яке джерело доходу оскільки обвинувачений ОСОБА_5 до затримання та обрання запобіжного заходу не працював.
Прокурор вважає, що фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 злочинів свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на необхідність продовження судом запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, при цьому менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення вказаних ним ризиків та виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язків у разі зміни йому запобіжного заходу.
Тому просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , сторк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 підтримав позиціє свого підзахисного.
Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши міркування обвинуваченого та захисника щодо нього, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає письмове клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.2 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд вважає, що наразі існують, не зменшилися та не відпали ризики, передбачені п.п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 є особою будучи раніше неодноразово судимою за вчинення умисних корисливих злочинів; обвинувачується по даному провадженню в новому умисному корисливому злочині, який відносяться згідно ст. 12 КК України до класифікації тяжких злочинів, а також до категорії кримінальних правопорушень проти власності; не має постійного місця проживання; не одружений; офіційно не був працевлаштованим, що свідчить про те, обвинувачений на волі об'єктивно не має соціально-стримуючих факторів, а тому суд вважає, що існує ризики того, що будучи на волі останній зможе вчиняти інші кримінальні правопорушення та переховуватися від суду.
Окрім вищевикладеного, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 зможе скористуватися запровадженим в країні воєнним станом з метою переховування від суду.
Відтак, суд вважає, що більш м'який запобіжний захід відносно обвинуваченого не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого ОСОБА_5 , суд з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, йому доцільно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 19.04.2026 включно, із одночасним визначенням останньому запобіжного заходу в вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що в загальній сумі (станом на 01.01.2026) становить 133 120 гривень, для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених ст.194 КПК України, таким чином задовольнивши клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст.177, 194, 331, 334 КПК України, суд -
Письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме - по 19 квітня 2026 року включно.
Одночасно обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, визначених ст.194 КПК України.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , заставу в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 133 120 гривень та надати можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.
Роз'яснити, обвинуваченому або його заставодавцю, що вони мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема:
1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання; 2) утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в України; 4) не відлучатися із зареєстрованого місця проживання - без дозволу суду.
Термін дії обов'язків обвинуваченому ОСОБА_5 , покладених судом, у разі внесення застави визначити по 19.04.2026 включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «ВУВП (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це письмово Вінницький районний суд Вінницької області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», - для виконання; іншим учасникам кримінального провадження, вручити в залі судового засідання, - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_6