Єдиний унікальний номер: 378/45/25
Провадження № 1-кп/378/4/26
18 лютого 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань селища Ставище Київської області кримінальне провадження №12024116290000162 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Розкішна Ставищенського району Київської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, освіта повна загальна середня, військовозобов'язаного, раніше не судимого, в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 125 ч. 1, 125 ч. 2 КК України, -
ОСОБА_7 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ст. 125 ч. 1, ст. 125 ч. 2 КК України, за слідуючих обставин.
21.11.2024р., близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись біля магазину «Продукти» по вул. Цимбала Сергія, 116 в селищі Ставище Білоцерківського району Київської області під час конфлікту із ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, діючи умисно, вхопив ОСОБА_4 за одяг та потягнув на себе внаслідок чого вони впали. При цьому, ОСОБА_7 , продовжуючи прикладати зусилля потягнув голову ОСОБА_4 до себе і вкусив останнього за ліве вухо, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді рваної рани лівої вушної мушлі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Після цього, ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії наніс ОСОБА_8 один удар лівою рукою в область обличчя, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі в проекції правої надбрівної дуги та садна на обличчі справа в проекції орбіти, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того, 21.11.2024р., близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись біля магазину «Продукти» по вул. Цимбала Сергія, 116 в селищі Ставище Білоцерківського району Київської області під час конфлікту із ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_5 чотири удари правою рукою в область обличчя, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синця в завушній ділянці голови зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнав повністю, в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнав, суду показав, що 21.11.2024 року, близько 16 год. 00 хв., точного часу не пам'ятає, він перебував біля продуктового магазину, що розташований в селищі Ставище по вулиці Цимбала Сергія Білоцерківського району Київської області, поблизу автобусної зупинки «Колос», номера вулиці не знає та пив біля вказаного магазину каву. В цей час до магазину під'їхав автомобіль керований потерпілим ОСОБА_5 , який в автомобілі був один. ОСОБА_5 побачив його та відразу автомобілем кудись поїхав. Близько через десять хвилин ОСОБА_5 знову приїхав автомобілем до магазину, але на цей раз в автомобілі також перебував його син потерпілий ОСОБА_4 , тобто вони приїхали одним автомобілем. ОСОБА_5 вийшов із автомобіля, та підійшовши до нього запитав, для чого він псує авторитет його сина і почав бити його правою рукою по голові, нанісши йому по голові два чи три удари. В цей час підійшов до нього і ОСОБА_4 , намагаючись його вдарити, проте він його відштовхнув від себе, ОСОБА_4 знову поліз до нього битися, але він його ще раз відштовхнув від себе, так як вступати в сутичку з потерпілими він не збирався. До цієї сутички з потерпілими він з ними жодного разу не розмовляв, а позаочі від сторонніх осіб дізнався, що потерпілі мають намір його побити. Причина такого наміру була пов'язана з ремонтом автомобіля військовослужбовців. Потерпілі звинуватили його у підміні запчастин до автомобіля китайського походження. Після вказаної бійки він підійшов до свого автомобіля, що був припаркований поряд та сів за його кермо і мав можливість поїхати з відтіля, оскільки йому в цьому ніхто не заважав, проте не поїхав з місця сутички, чому, не може відповісти на таке запитання, просто так сталося, що він не поїхав. В результаті вказаної сутички з потерпілими він отримав синяки на голові та синяк на грудях праворуч, пошкодження на верхній губі, під оком та на щоці, але уже не пам'ятає, на якій саме. Вуха потерпілому ОСОБА_4 він не пошкоджував ніяким чином.
Потерпілий по справі ОСОБА_4 суду показав, що 20.11.2024 року, близько 14 години 50 хвилин, в селищі Ставище по вулиці Цимбала Сергія, поблизу продуктового магазину, навпроти «Ставищенського маслозаводу» Білоцерківського району Київської області, номера вулиці він не знає, він проїздив із своїм батьком ОСОБА_5 автомобілем останнього в напрямку вулиці Польової,1А та біля вказаного продуктового магазину побачили автомобіль ОСОБА_7 , а саме марки «Audi - 100» (Універсал). Він знає автомобіль ОСОБА_7 та запропонував батькові зупинитись, піти до ОСОБА_7 , останній стояв на вулиці біля свого автомобіля. Вони з батьком зупинились біля даного магазину, щоб зустрітись із ОСОБА_7 та поговорити, допускали що може бути бійка з ним, оскільки від останнього мали місце погрози фізичною розправою на його адресу, адресу його батька та ОСОБА_9 .. Перед цим, ОСОБА_7 два рази в магазині вдарив ОСОБА_9 в спину і зник. Зупинивши автомобіль біля зазначеного магазину, вони вийшли з нього. Біля входу в магазин його батько ОСОБА_5 в ході сварки з ОСОБА_7 правою рукою вдарив останнього в область голови. Батько так діяв, бо думав, що ОСОБА_7 ударить його першим, а тому діяв на випередження. На його думку ОСОБА_7 почав бити його батька, а його батько має хвору спину, тому він вирішив втрутитись у сутичку. З цією метою він правою рукою наніс кілька ударів Франчуку в область голови. Потім, присутні там на місці свідки зупинили бійку і він спустився зі сходів магазину на тротуар, оскільки бійка відбувалась на сходах біля магазину. В цей час до нього підійшов ОСОБА_7 та наніс йому один удар в область голови правою рукою. Почалася між ними боротьба, в ході якої він та ОСОБА_7 опинились на землі, він перебував зверху ОСОБА_7 та наніс декілька ударів рукою в область голови ОСОБА_7 .. В цей час до них підійшов власник магазину ОСОБА_10 та із заду, взявши його за руки відтягнув в сторону від ОСОБА_7 .. Останній підвівся на ноги, схопив його руками за одяг (за барки) та відкусив частину лівого вуха (верхню частину). Кусок відкушеного вуха так ніхто і не знайшов, ніякі слідчі дії з цього приводу не проводились. Після цього, він відштовхнув ОСОБА_7 від себе та наніс три удари правою рукою по голові. Його підняли свідки із заду, хто саме не пам'ятає, і в цей час він правою ногою ударив ОСОБА_7 в область голови один раз. Він (потерпілий) зателефонував у поліцію, а ОСОБА_7 , тим часом, дістав металевий (Г- образний) ремонтний ключ із багажника свого автомобіля та почав ним погрожувати йому та його батькові нанести удари цим ключем, бігав за ними кругом свого автомобіля марки «Audi - 100», вони ж батьком втікали від нього, ухиляючись від його ударів. Такі дії ОСОБА_7 зупинив власник продуктового магазину ОСОБА_10 , ім'я та по-батькові якого він не знає. У ОСОБА_7 була кров біля рота і він її рукою витирав. Це не була кров від ударів кулаком (руками), бо у обвинуваченого внутрішніх пошкоджень ротової порожнини не встановлено. Слід зазначити, в той день ОСОБА_7 перебував у п'яному вигляді. На пропозицію працівників патрульної поліції, що прибули за його викликом до магазину, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 відмовився, але це зі слів поліцейських, бо особисто такої відмови від ОСОБА_7 він не чув. При прибутті поліцейських ОСОБА_7 погрожував йому та його батьку фізичною розправою. В цей же день у лікарні, у відділенні швидкої допомоги йому зашили вухо, так як він сам звернувся до лікарні. Слід додати, що у ОСОБА_7 була можливість самостійно поїхати своїм автомобілем з місця сутички, але він цього чомусь не зробив.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він із своїм сином ОСОБА_4 , близько 17 год. 00 хв., 27.11.2024 року, їхав своїм автомобілем в селищі Ставище по вулиці Цимбала Сергія Білоцерківського району Київської області повз продуктовий магазин, що біля «Ставищенського маслозаводу». В цей час він побачив біля вказаного магазину автомобіль ОСОБА_7 марки «Audi - 100». Він із сином зупинились біля цього магазину, щоб поговорити з ОСОБА_7 , так як він з останнім знайомий. Причиною розмови з обвинуваченим стало те, що останній погрожував йому і він хотів спитати у ОСОБА_7 , що він хоче від нього. В ході між ними сварки він вдарив ОСОБА_7 кулаком правої руки у його ліву щелепу голови, далі вони обмінялися взаємними ударами. Потім ОСОБА_7 обмінявся ударами із його сином ОСОБА_4 .. Далі ОСОБА_7 ударив його сина та його. Потім знову обвинувачений вступив у бійку з ОСОБА_4 та відкусив синові вухо. Від цього у останнього пів голови було в крові та на плечі була кров. Із багажника свого автомобіля ОСОБА_7 дістав металічний перехідник від ключів довжиною, близько 40 - 50 см., і намагався ним наносити їм удари. Перший удар таким перехідником до ключів він пропустив та отримав його по передпліччю. ОСОБА_7 погрожував його сину ОСОБА_4 фізичною розправою. ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп'яніння, але його з цього приводу ніхто не освідував. Із самого початку зустрічі із ОСОБА_7 , він думав, що вони зустрінуться, поговорять та мирно вирішать конфлікт, оскільки причиною цьому конфлікту були деякі суперечності у ремонті автомобіля, вартості деталей до нього. Всього він наніс ОСОБА_7 , близько трьох - п'яти ударів, точної кількості уже не пам'ятає, зокрема один удар в задню частину потилиці. Під час даної сутички були присутні ОСОБА_11 та власник продуктового магазину, прізвища якого та як його звати не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що він стояв поблизу продуктового магазину та говорив із хлопцями. Це була вечірня пора, в 2025 році, точної дати та часу уже не пам'ятає. В цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підбігли до ОСОБА_7 , що стояв з ними біля магазину і між ними почалась бійка. Хто кого з них першим вдарив не пам'ятає, не може сказати, бо не придивлявся. Бачив, що потерпілі почали бити ОСОБА_7 , зокрема першим наніс удар ОСОБА_5 .. Він розбороняв їх, не хотів, щоб хтось із кимось бився. У ОСОБА_7 в руках був металічний перехідник для ключів, ознак у нього алкогольного сп'яніння він не бачив. Врешті решт на відео все зафіксовано. ОСОБА_7 ніхто силоміць не тримав, він був на місці і хотів розібратися до кінця. З потерпілими у ОСОБА_7 мав місце якийсь конфлікт. У потерпілого ОСОБА_4 була кров біля вуха, біля якого не пам'ятає. В ході сутички між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вони упали на парапет магазину, останній опинився зверху ОСОБА_7 ..
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що близько пів року назад, точної дати та часу не пам'ятає, в АДРЕСА_2 , він перебував біля продуктового магазину та розмовляв із хлопцями, зокрема там були ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ще хтось, але хто уже не пам'ятає. Приїхали до магазину ОСОБА_5 та його син ОСОБА_4 на білому автомобілі «Фольксваген». Між ними та ОСОБА_7 почалася бійка. Він з ОСОБА_14 їх розбороняли. Після цієї сутички ОСОБА_4 тримався рукою за вухо.
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що весною 2025 року, увечері, точної дати та часу не пам'ятає, він з ОСОБА_7 та іншими хлопцями стояли біля продуктового магазину, який знаходиться біля автобусної зупинки «Колос» в селищі Ставище Білоцерківського району Київської області. В цей час до вказаного магазину під'їхав автомобіль, з якого вибігло двоє чоловіків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та напали на ОСОБА_7 .. Сутичка почалась без будь-яких попередніх умов, щоб були якісь словесні розмови між ними, не пам'ятає. Потерпілі наносили останньому удари руками, а він захищався, зокрема повертався, захищався від ударів. Чи наносив ОСОБА_7 удари у відповідь, не пам'ятає. У якийсь момент сторони сутички розійшлися, а потім ОСОБА_7 підійшов до свого автомобіля, він був сам, його ніхто не тримав і щось з багажника автомобіля діставав, але він не бачив що саме. В цей час він підійшов до нього та хотів попросити завершити конфлікт, на що він відповів, щоб відійшов, бо сам може постраждати. Він пробував їх розборонити, просив припинити бійку, бо на лавочці біля магазину сиділи діти, щось їли. В цей час інші хлопці утримували потерпілих біля магазину на сходах, щоб знову не продовжилась сутичка. Запаху алкоголю від ОСОБА_7 в той день сутички він не чув. Чим ли місце тілесні ушкодження на ОСОБА_7 , він не звернув уваги. Він не бачив, щоб хтось із учасників сутички падав на землю, ніяких сторнніх предметів ні у кого вруках він також не бачив. Далі йому сказали, щоб він не заважав, бо сам може постраждати, а тому він пішов додому.
Винність обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч. 1, ст. 125 ч. 2 КК України, підтверджується також іншими зібраними під час досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- копією витягу з ЄРДР №12024116290000162 від 29.11.2024 р. (т. 2 а. с. 2-3);
- копією витягу з ЄРДР №12024116290000165 від 01.12.2024 р. (т. 2 а. с. 4);
- постановою про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 08.01.2025р. (а.с. 5-6);
- заявою ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 9);
- рапортом старшого інспектора-чергового сектору поліцейської діяльності №1 (смт Ставище) відділення поліції №2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 21.11.2024р. (т. 2 а. с. 10);
- заявою ОСОБА_13 від 29.11.2024 про добровільне надання відеозапису з камер відеоспостереження біля магазину «Продукти» від 21.11.2024 року (т. 2 а. с. 12);
- постановою про залучення до матеріалів кримінального провадження матеріальних об'єктів та визнання їх документами від 17.12.2024р. (т. 2 а. с. 13-14);
- протоколом огляду відеозапису від 17.12.2024 року (т. 2 а. с. 15-26);
- випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 від 06.12.2024 року, згідно якої діагноз останнього: Рвана рана вушної раковини зліва. Стан після ПХО рани (т. 2 а. с. 31);
- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 10.12.2024р. (т. 2 а. с. 35);
- висновком експерта № 327Д від 12.12.2024 року, з якої встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження: синець на обличчі в проекції правої надбрівної дуги; садно на обличчі справа в проекції орбіти; рвана рана лівої вушної мушлі; забійна рана на правій кисті. Вище описані тілесне ушкодження, заподіяне ОСОБА_4 , утворились від дії тупого предмета (ів), і могли утворитися від дії рук, ніг людини, зубів людини: ( укусу), інших тупих предметів в термін і за обставин, зазначених в постанові, про шо свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень. Вище описані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_4 , не являються небезпечними для життя в момент заподіяння. Вище описані тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту на площину (асфальтобетонне покриття, тротуарну плитку) та сторонні предмети, про що свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості вище описані тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі в проекції правої надбрівної дуги; садна на обличчі справа в проекції орбіти; забійної рани на правій кисті, заподіяні ОСОБА_4 , відносяться до легких тілесних ушкоджень. За ступенем тяжкості вище описане тілесне ушкодження у вигляді рваної рани лівої вушної мушлі, заподіяне ОСОБА_4 , відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я більше 6 днів (т. 2 а.с. 36);
- постановою про перекваліфікацію кримінального проступку від 17.12.2024р. (т. 2 а.с. 37-38);
- постановою про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 07.01.2025р. (т. 2 а.с. 39);
- висновком експерта № 9 Д від 08.01.2025 року, з якого встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження: синець на обличчі в проекції правої надбрівної дуги; садно на обличчі справа в проекції орбіти; рвана рана лівої вушної мушлі; забійна рана на правій кисті. Вище описані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_4 , утворились від дії тупого предмета (ів), і могли утворитися в термін і за обставин зазначених в постанові та при обставинах, відображених на відеозаписах з камер відеоспостереження з магазину «Продукти», що розташований за адресою : Київська область, Білоцерківський район, селище Ставище вул. Цимбала Сергія, 116 про подію, яка мала місце 21.11.2024р. і в «Протоколі огляду відеозапису» від 17.12.2024р., про що свідчить характер та локалізація тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 40);
- заявою ОСОБА_5 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 41);
- протоколом огляду відеозапису від 18.12.2024 року (т. 2 а. с. 43-50);
- постановою про залучення до матеріалів кримінального провадження матеріальних об'єктів та визнання їх документами від 18.12.2024 (т. 2 а. с. 51-52);
- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 10.12.2024р. (т. 2 а.с. 59);
- висновком експерта № 316Д від 10.12.2024 року, з якого встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження: синець в завушній ділянці голови зліва. Вище описані тілесне ушкодження, заподіяне ОСОБА_5 , утворились від однократної дії тупого предмета (ів), і могло утворитися від дії рук та ніг людини, інших тупих предметів в термін і за обставин зазначених в постанові, про що свідчить характер та локалізація тілесного ушкодження; вище описане тілесне ушкодження не відображає характерні ознаки для дії тупого предмета циліндричної форми (як-то металевий вороток довжиною близько 1м і діаметром близько 2см). Вище описане тілесне ушкодження, заподіяне ОСОБА_5 , не являється небезпечним для життя в момент заподіяння. Вище описане тілесне ушкодження не могло утворитися при падінні з висоти власного зросту на площину (асфальтобетонне покриття) та сторонні предмети, про що свідчить характер та локалізація тілесного ушкодження. За ступенем тяжкості вище описане тілесне ушкодження, заподіяне ОСОБА_5 , відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 60);
- переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з портативних відеореєстраторів події, яка мала місце 21.11.2024р. зафіксованих на компакт-диску (т. 2 а.с. 71);
- переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з камер зовнішнього спостереження з магазину «Продукти», що розташований по вул. Цимбала Сергія, 116 в селищі Ставище Білоцерківського району Київської області за 21.11.2024р. зафіксованих на компакт-диску (т. 2 а.с. 72);
- переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з портативних відеореєстраторів події, яка мала місце 21.11.2024р. зафіксованих на компакт-диску (т. 2 а.с. 73);
- переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з камер зовнішнього спостереження з магазину «Продукти», що розташований по вул. Цимбала Сергія, 116 в с. Ставище Білоцерківського району Київської області за 21.11.2024 зафіксованих на компакт-диску (т. 2 а.с. 74).
Вказані вище показання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , і інші досліджені судом докази суд вважає правдивими і достовірними, вони не суперечать один одному, підтверджують та доповнюють один одного і вцілому відповідають встановленим фактичним обставинам кримінального провадження. Із урахуванням цього, а також беручи до уваги, що усі зазначені докази зібрані із дотриманням вимог КПК України, суд приймає дані докази.
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності встановлені і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 знайшла своє підтвердження в суді і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, та за ч. 2 ст. 125 КК України, як спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
За ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ст. 65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд керується вимогами статей 65 - 67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у п. 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані, які характеризують його особу, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують йому покарання.
Судом враховується те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальні проступки, передбачені ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 125 КК України, свою вину в скоєнні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнав повністю, вину в скоєнні кримінального проступку передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України не визнав.
Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 вказує на те, що він по місцю проживання характеризується задовільно, раніше не судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
За нормами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК України) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті), які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Із урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , відсутності обставин, що обтяжують його покарання, наявності обставини, що пом'якшує його покарання, беручи до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальні проступки, враховуючи думки прокурора та потерпілих щодо призначення покарання обвинуваченому, суд вважає, що покарання слід обрати в межах санкцій частин статей, за якими його визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме: у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ч. 1 ст. 125 КК України, та штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст. 125 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю вказаних кримінальних правопорушень відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд обговорив можливість застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, проте, підстав для її застосування не знаходить.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
По даному кримінальному провадженню, заявлено цивільний позов ОСОБА_4 , який просить стягнути з ОСОБА_7 183000 гривень майнової шкоди та 100000 гривень моральної шкоди (Т. 1 а.с. 57-60).
Зазначений позов ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю не визнав.
Вирішуючи питання цивільного позову, суд вважає, що зазначений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
У відповідності із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
Розмір матеріальних збитків в сумі 183000,00 гривень, які просить стягнути ОСОБА_4 не підтверджений будь-яким розрахунком, висновком чи іншим належним та допустимим доказом. Натомість, додано лише перелік рекомендованих процедур (т. 1 а.с. 61), підтвердження необхідності проведення яких не надано, а також не надано підтвердження їх оплати; та копії квитанцій (т. 1 а.с. 62) і акту надання медичних послуг (т.1 а.с. 63), які не підтверджують понесені ОСОБА_4 витрати в межах даного кримінального провадження.
ОСОБА_4 спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що діянням обвинуваченого також завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті як потерпілого: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій з його близькими або зі ним, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість у виконанні повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на причинах події та усвідомленні що стан попереднього фізичного здоров'я неможливо повернути, переживання психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. В момент злочинної поведінки обвинуваченого, він кожну хвилину перебував у стані шоку та страху. В той же час, обвинувачений всіляко намагався уникнути відповідальності за такі події. Повністю відсутнє розкаяння та/або намагання зменшити завдану шкоду. Наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, відчуття власної трудової неповноцінності, тривога з приводу майбутнього. Впродовж всього періоду з моменту події, він був змушений займатися не своїми звичайними справами, а брати участь у слідчих діях та доводити винуватість обвинуваченого. Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації. Відповідно вважає, що розмір моральної шкоди має бути відшкодований йому у розмірі 100000 грн..
Згідно до ч. 1, 2 п. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Завданої шкоди ОСОБА_7 ні в якому розмірі ОСОБА_4 не відшкодовував.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням характеру та обсягу страждань, які зазнав ОСОБА_4 внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , йому повинна бути відшкодована останнім моральна шкода в сумі 15000 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 372, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
- ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1