Справа № 368/546/25
2/368/148/26
Рішення
Іменем України
"12" лютого 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Вареник О.Л.
з участю прокурора Побірайка Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кагарлицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої живим водним ресурсам, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Кагарлицької міської ради посилаючись на те, що постановою Кагарлицького районного суду Київської області було встановлено, що 21.08.2024 на ставку «Заводський» в м. Кагарлик Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 грубо порушив правила рибальства, а саме: проводив вилов раків власним забороненим знаряддям «раколовка» (зонт, парасолька), зловив 10 раків загальною вагою 200 гр., заподіявши шкоди рибним запасам України, чим порушив та вчинив правопорушення передбачене ч. 4 ст.85 КУпАП.
Однак, враховуючи те, що порушення було вчинено 21.08.2024, а матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до суду після доопрацювання 26.11.2024, адміністративну справу № 368/1866/24 щодо ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 38 КУпАП.
Постанова Кагарлицького районного суду Київської області у справі про адміністративне правопорушення № 368/1866/24 від 23.12.2024 набрала законної сили 03.01.2025 року.
Розмір шкоди, заподіяної особами незаконним (з порушенням правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, визначено відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного видобування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», та становить 33320 грн, які просить стягнути з відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представники Національної служби здоров'я та третьої особи на стороні позивача Комунального некомерційного підприємство Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня №2 в судове засідання не з'явились про день і час слухання справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. А тому на підставі ст.. 280 ЦПК України та зі згоди представника позивача, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції .
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .Суд у відповідності до вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів
Таким чином, з урахуванням принципу змагальності та враховуючи надані сторонами докази, суд вважає що позов слід задоволити з слуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що постановою Кагарлицького районного суду Київської області у справі про адміністративне правопорушення № 368/1866/24 від 23.12.2024 встановлено, що 21.08.2024 на ставку «Заводський» в м. Кагарлик Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 грубо порушив правила рибальства, а саме: проводив вилов раків власним забороненим знаряддям «раколовка» (зонт, парасолька), зловив 10 раків загальною вагою 200 гр., заподіявши шкоди рибним запасам України, чим порушив та вчинив правопорушення передбачене ч. 4 ст.85 КУпАП. .
Вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії КИ 000105 від 21.08.2024, поясненнями ОСОБА_1 від 21.08.2024, де він зазначив, що ловив раки для власного вживання власним забороненим знаряддям лову, а саме раколовками та спіймав 10 раків загальною вагою 200 грам, протоколом огляду та вилучення речей і документів від 21.08.2024 (зокрема, 2 раколовок (парасолька) L-0.7 м, h-45 см, ф-90 см), розпискою про передачу на відповідальне зберігання рибальського майна від 21.08.2024, план-схемою місця скоєння адміністративного правопорушення.
Однак, враховуючи те, що порушення було вчинено 21.08.2024, а матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до суду після доопрацювання 26.11.2024, адміністративну справу № 368/1866/24 щодо ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 38 КУпАП.
Постанова Кагарлицького районного суду Київської області у справі про адміністративне правопорушення № 368/1866/24 від 23.12.2024 набрала законної сили 03.01.2025 року.
Розмір шкоди, заподіяної особами незаконним (з порушенням правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, визначено відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного видобування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», та становить 33320 грн.
Так, п. п 1 п. 2 розд. ІІІ Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політика та продовольства України № 700 від 19.09.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2022 за № 1412/38748 (Далі - Правила) передбачено, що рибалки зобов'язані дотримуватися вимог цих Правил, та інших вимог законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 розд. IV Правил любительського і спортивного рибальства, забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову: сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів, раколовками конструкції «хапка» з діаметром більше 70 см, кроком вічка більше 22 мм у кількості більше однієї одиниці на одного рибалку.
Також, згідно зі ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища.
Відповідно до ч. 4 ст. 85 КУпАП передбачена відповідальність за грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).
Згідно зі ст. 40 КУпАП, якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.
В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, питання про стягнення з порушника на користь держави вищевказаних збитків під час розгляду Кагарлицьким районним судом Київської області справи № 368/1866/24 не вирішувалось.
Так, статтею 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2012 № 26, визначені повноваження органів рибоохорони, зокрема, здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об'єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів, забезпечувати організацію та здійснювати державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів у водних об'єктах та їх частинах, визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками, самостійно та через органи прокуратури подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Відповідно до ст. 3-5 Закону України «Про тваринний світ» та ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» об'єкти тваринного світу (в тому числі риби, ссавці, членистоногі, молюски тощо) знаходяться під охороною держави та належить до природних ресурсів загальнодержавного значення.
Охорона тваринного світу регламентована ст.ст. 36-37 Закону України «Про тваринний світ» та включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ, між тим одним із заходів забезпечення охорони тваринного світу, є встановлення правил та науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу.
Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодування за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до природних ресурсів загальнодержавного значення належать дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення. Таким чином, при незаконному вилові риби спричиняються прямі збитки державі.Закону України
Відповідно до ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.
Відтак, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної незаконним виловом рибних ресурсів, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.
Незаконний вилов водних біоресурсів здійснено на ставку «Заводський» в м. Кагарлик Обухівського району Київської області.
Таким чином, оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось на території м. Кагарлик, що на даний час належить до Кагарлицької міської територіальної громади Обухівського району Київської області, заподіяна шкода підлягає стягненню на користь місцевого бюджету Кагарлицької міської ради Київської області.
За таких обставин, в даному випадку порушення інтересів держави полягає у недоотриманні місцевим бюджетом коштів у сумі 33320 грн.
У зв'язку з грубим порушенням відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі, порушено права та інтереси держави в особі Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області.
Відповідно до п. 4 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 895 від 30.09.2015, Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого, здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України, а також контролює діяльність територіальних органів Держрибагентства.
Пунктом 7 зазначеного Положення передбачено, що Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).
Відповідно до п. 1 Положення про Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом Держрибагенства від 15.02.2024 року №77, Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області (Київський рибоохоронний патруль) є територіальним органом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство), діє у складі Держрибагентства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується.
Підпунктом 1 пункту б) частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до делегованих повноважень місцевих рад у сфері охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Враховуючи те, що правопорушення вчинено на території Української міської територіальної громади, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок селищної ради, а тому їх несвоєчасна сплата призводить до дефіциту місцевого бюджету.
Невідшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої рибним запасам, є порушенням вимог цивільного законодавства України, що у свою чергу призводить до порушення інтересів держави, яке виявляється у недоотриманні коштів Кагарлицькою міською радою Обухівського району Київської області.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 22,1166 ЦК України, суд-
Вирішив :
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області 33320 гривень шкоди, завданої водним живим ресурсам (номер рахунку - UA 498999980333149331000010816, отримувач: ГУК у Київській області/Кагарлицька міська рада/24062100, ЄДРПОУ отримувача 37955989, МФО банку 899998, банк отримувача: Казначейство України, код та призначення платежу: 24062100 «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»).
Стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульв. Лесі Українки, 27/2) судовий збір у сумі 3028 грн за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; розрах.
Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повни текст рішення виготовлено 18.02.2026 року.
Суддя : Т.Є.Іванюта