Справа № 278/4066/25
19 лютого 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І., за участі секретаря судового засідання Беляєвої А.М., представника позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав,
Представник позивачки звернувся до суду з позовом, у якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивачки посилається на те, що в період з 11.08.1996 р. по 23.12. 2009 р. позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 15)
В подальшому, 10.12.2024 року прізвище дитини було змінено на « ОСОБА_5 » (а.с. 16).
З 2010 року позивач та відповідач разом не проживають. З цього моменту - відповідач жодного разу не відвідав дитину, не зателефонував сину, не надавав матеріальної допомоги, не купував жодного медичного препарату для покращення здоров?я дитини. Все це свідчить про байдуже ставлення до дитини та про нехтування своїми батьківськими обов'язками перед сином. Батько не вважає навіть за потрібне піклуватися про його здоров'я, спілкуватись з ним, дарувати сину батьківську любов та ласку. Відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться здоров'ям, морально та матеріально не підтримує.
На сьогоднішній день дитина, свого батька взагалі не бачать, не відчуває ніякого батьківського піклування та любові. Син проживає разом з позивачкою і перебуває на її повному утриманні. Батько самоусунувся від виховання та утримання дитини. Жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. На сьогоднішній день у відповідача існує заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 101228,09 грн. та пені за несплату аліментів на загальну суму 629834,91 грн. (а.с. 13).
Натомість, завдяки позивачу, дитині забезпечені гідні умови проживання гармонійна атмосфера оточення. Між позивачем та сином склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню сина, його повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Таким чином, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Оскільки відповідач не має жодного бажання виконувати свої батьківські обов'язки перед дитиною: піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя - позивач вважає за необхідне позбавити його батьківських прав відносно сина.
Ухвалою суду від 27.08.2025 р. було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в загальному порядку та визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив (а.с.23).
Копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви направлялися відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, однак конверт з поштовим повідомленням повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відмовився» (а.с. 29).
Відповідач будучи належним чином повідомлений в судові засідання не з'являвся, заяв по суті позову не подавав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без його участі та проханням розглядати позовну заяву за наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 31).
У судовому засіданні представник позивачки просив задовольнити позов у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Протягом зареєстрованого між позивачем та відповідачем шлюбу у них народився син - ОСОБА_6 . Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 . Його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Згодом шлюб було розірвано, а 10.12.2024 р. Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) змінено прізвище та по-батькові сина на ОСОБА_8 , про що складено відповідний актовий запис № 74 (а.с. 16).
Відповідно до довідки про склад сім'ї № 711, виданої Виконавчим комітетом Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області 31.07.2025 р. громадянка ОСОБА_2 проживає з сином ОСОБА_8 . З батьком дитини мати не проживає, дитина знаходиться на утриманні матері (а.с. 12).
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 17.11.2025 р., після розірвання шлюбу дитина залишилась на утриманні матері. Зі слів гр. ОСОБА_2 , батько дитини заперечень з цього приводу не мав, а зв'язок з ним після цього був втрачений. Відповідач батьківських обов'язків щодо дитини не виконує, не цікавиться його життям, не відвідує і не телефонує. Під час бесіди начальника служби у справах дітей Тетерівської сільської ради з неповнолітнім ОСОБА_9 останній повідомив, що батька взагалі не знає (а.с. 41,42).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу Україні (далі - СК) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частинами першою-четвертою ст. 150 СК батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ст. 165 СК право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК, в якій визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: 1) вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Відповідна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21 та від 08.12.2021 року по справі № 311/563/20, провадження № 61-14656св21.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Водночас, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Суд наголошує, що застосовуваний захід не є безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статтею 169 СК.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 263-265, 268, 282, 284 ЦПК, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя М.І.Буткевич