Справа № 183/243/26
№ 1-кс/183/54/26
14 січня 2026 року Слідча суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_4 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, громадянина України, з загальною середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, старшого стрільця 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,-
Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 6202505002000357 від 18.12.2024 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 03 вересня 2024 року не з'явився на службу, з метою ухилитися від військової служби, до місця тимчасової дислокації підрозділу 13 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, поза межами тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби.
Під час незаконного перебування поза межами підрозділу військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_5 до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, правоохоронних органів з питань подальшого проходження військової служби не звертався, приховував свою належність до Збройних Сил України, хоча мав об'єктивну можливість вчинити вказані дії та повернутись до виконання обов'язків з військової служби.
19 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження останнього, у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручено для передачі, за останнім місцем роботи (служби) підозрюваного - представнику військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 окрема аеромобільна бригада, ппд - АДРЕСА_3 ), а також направлено поштою на останні відомі місця проживання ОСОБА_5 , але останній до органу досудового розслідування не прибув, за місцем проживання відсутній та ухиляється від органу досудового розслідування.
Крім того, 19 грудня 2025 року у зв'язку із неможливістю встановити місце знаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 було оголошено у розшук.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службового розслідування, допитами свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Одночасно з поданням цього клопотання слідчим до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області скеровано клопотання про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі зазначеного, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримала заявлене клопотання.
Дослідивши подані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість поданого клопотання, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Під час розгляду клопотання слідчому судді доведено наявність обставин для затримання підозрюваного ОСОБА_5 , з метою його приводу, для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, судом досліджено витяг з ЄРДР № 62025050020000357 від 13.12.2024 року, у відповідності до якого до ЄРДР внесені відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
З матеріалів досудового розслідування вбачається наявність підстав для обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
19 грудня 2025 року, з дотриманням вимог КПК України, було винесено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що підозрюваний на виклики до органу досудового розслідування не з'являється, про реальне місце свого мешкання слідчому та прокуророві не повідомляє, та протягом тривалого часу переховується від органів досудового слідства, внаслідок чого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025050020000357, було зупинено, а підозрюваного оголошено у розшук.
Також, слідчий суддя вважає доведеними вказані прокурором ризики, передбачений п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини, у своїй сукупності, дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а тому клопотання слідчого в цій частині є доведеним.
Суд зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків передбачений п.3 ч. ст. 177 КПК України, залишається актуальним з огляду на те, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
У відповідності до п.3. ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваних.
Так само суду доведена наявність існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 має можливість продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Також слід зазначити, що тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).
Відповідно до ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише через тяжкість злочину неприпустимо, обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Аналізуючи вищевикладене, слідча суддя прийшла до висновку, що існують обставини, зазначені у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
Крім того, слідча суддя зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
2-1) добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
3) відкликання ухвали прокурором.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 177, 189, 190 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_4 , - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє до 14 липня 2026 року включно та втрачає законну силу з 15 липня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1