Справа № 165/375/26
Провадження № 2/165/580/26
про залишення позовної заяви без руху
18 лютого 2026 року м. Нововолинськ
Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Рибас А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-х років, -
встановив:
05 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності, звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-х років.
Ознайомившись з позовною заявою та долученими до неї доказами, суддя дійшов переконання, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 175, ст. 177 ЦПК України.
Пунктом 4 частини 3 статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Всупереч зазначеним вимогам, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги не відповідає змісту позовних вимог, а саме - із змісту викладених в позовній заяві обставин вбачається спір про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-х років, однак вимоги про стягнення аліментів відсутні в змісті позовних вимог.
Частина 5 статті 177 ЦПК України визначає, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Таким чином, право звернутися до суду із позовною заявою про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає.
Законодавець виходить саме з того, що аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Отже, керуючись вимогами чинного законодавства, необхідно надати докази спільного проживання того з батьків, хто звертається для отримання аліментів, з дитиною на утримання якої власне і стягуються аліменти.
Місце проживання дитини є істотною умовою для розгляду позовної заяви про стягнення аліментів, оскільки може вплинути на висновок суду про права та обов'язки позивача та відповідача.
Частиною 4 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
В свою чергу, до позовної заяви додано витяг з реєстру територіальної громади № 2026/001899026 від 05.02.2026 року про адресу місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як доказ проживання разом з матір'ю - ОСОБА_1 , однак до позовної заяви не долучено доказів перебування дитини на утриманні позивача.
Водночас слід зазначити, що фактичне місце проживання і задеклароване (зареєстроване) місце проживання можуть відрізнятись і навіть спільна реєстрація місця проживання, іноді, не може бути підтвердженням фактичного спільного проживання позивача і дитини.
Доказами спільного проживання та/або перебування дитини на утриманні можуть бути будь-які офіційні документи такі, як довідка або акт від органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, будинкового комітету, служби у справах дітей, рішення суду про визначення місця проживання тощо.
Оскільки, без зазначення наведених обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов'язана оформити таку у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною 3-х років - залишити без руху.
Надати позивачу 10 (десять) днів на усунення недоліків з моменту отримання позивачем копії ухвали.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви. Роз'яснити позивачу, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та їй повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Алла РИБАС