Справа № 161/19694/25
Провадження № 3/161/59/26
19 лютого 2026 року м.Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Шестернін В.Д., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
І.Опис обставин, установлених під час розгляду справи
20.09.2025, 02:50, м. Луцьк, вул. Рівненська, 45, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: електросамокатом VEVI VV50108, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, однак відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ІІ.Пояснення учасників справи
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'явилася.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Лавренчук О.В. заперечив обставини, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що електросамокат не є механічним транспортним засобом, оскільки має електродвигун потужністю до 0,35 кВт, швидкість до 20 км/год, не підлягає реєстрації в органах МВС і для керування ним не вимагається посвідчення водія. Відповідно на особу, що керувала ним, не поширювалися вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, було порушено його право на захист, оскільки не забезпечено право скористатися правовою допомогою адвоката.
Просив закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення.
ІІІ.Застосоване судом законодавство
Відповідно до статті 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 Розділу І Інструкції визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ІV.Висновок суду
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459342 від 20.09.2025;
- довідкою від 23.09.2025;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.09.2025;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.09.2025;
- рапортом від 20.09.2025;
- відеозаписом (dvd-диск), на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував електросамокатом в день, час та місці, що зазначені в протоколі; поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння (у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння); ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Суд не приймає аргумент про те, що електросамокат не належить до транспортних засобів в розумінні Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Згідно з ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Отже, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху і на неї поширюються вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Відповідно така особа є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд не приймає аргумент про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як такий, що спростовується матеріалами відеозапису. На останніх зафіксована поведінка ОСОБА_1 , яка свідчить про його фактичну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Після відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є закінченим, а тому подальша зміна позиції такої особи щодо проходження огляду правового значення не має.
Суд не приймає аргумент про порушення права на захист, оскільки ні матеріалами відеозапису, ні іншими доказами не зафіксовано наміру ОСОБА_1 скористатися послугами адвоката (на відео зафіксовано, що такими послугами виявила бажання скористатися інша особа). Суд констатує, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, і будь-яких перешкод в реалізації цих прав поліцейськими не чинилося.
Суд відхиляє клопотання захисника про виклик в якості свідків поліцейських та ОСОБА_2 , оскільки, на переконання суду, в матеріалах справи достатньо наявних доказів, які узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності, відповідають вимогам належності та допустимості і не містять суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та, тим самим, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.
V.Накладення адміністративного стягнення
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що за своїм видом та мірою відповідає завданню й меті накладення адміністративного стягнення та є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
VІ.Судові витрати
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, слід стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 33-35, 40-1, 268, 283-285, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн., 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу в цей строк постанова про накладення штрафу буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби і з правопорушника буде стягуватися подвійний розмір штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін