Справа № 156/428/25
Провадження № 1-кп/156/28/26
18 лютого 2026 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Іваничі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030520000947 від 04 листопада 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст.122 КК України,
На розгляді в Іваничівському районному суді Волинської області перебуває кримінальне провадження № 12024030520000947 від 04.11.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст.122 КК України.
Судове засідання призначено на 18.02.2026 року об 14:00 год.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 , обвинувачується серед іншого в тому, що 01 грудня 2024 року, близько 08 години 00 хвилин, перебуваючи на подвір'ї домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_6 , з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, підійшов до потерпілого та здійснив щонайменше 6 (шість) пострілів із револьвера під патрон Флобера марки «ЛАТЕК» калібру 4 мм., внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_6 , тілесні ушкодження у вигляді пневмострільних ушкоджень обличчя з наявністю 6 ран, в дні раневих каналів яких наявні сторонні тіла металевої щільності, розмірами до 0.5 см., з переломами кісток лицьового черепа - верхньощелепної, нижньої щелепи, кісток носа, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, по ознаці тривалого розладу здоров'я, терміном більше як 21 день (згідно пункту 2.2.2. «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.), тобто у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявила клопотання про вирішення питання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України, на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні, 28.07.2025 року повідомив суд, що примирився з обвинуваченим, претензій будь-якого характеру до нього немає, цивільний позов заявляти не буде, тобто потерпілий відмовився від приватного обвинувачення. Своє клопотання підтримала повністю.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника, просив провадження в справі за ч.1 ст.122 КК України закрити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечив проти задоволення заявленого клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 в частині обвинувачення за ч.1 ст.122 КК України.
Суд, дослідивши заявлене клопотання захисника, вислухавши думку обвинуваченого, прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
За змістом положень ч.7 ст.284 КПК України, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження у випадку, якщо під час судового провадження буде встановлено, зокрема, обставини, передбачені п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Так, вказаним пунктом передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Таким чином, для закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, суд має встановити факт відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення та те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, не пов'язано з домашнім насильством.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лишена підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема частиною першою статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин).
Згідно позиції Верховного суду, висловленої у постанові від 03.06.2020 по справі №712/1710/19, відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі відповідної ухвали суду.
Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні 28.07.2025 року під час розгляду цього кримінального провадження фактично відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення щодо ОСОБА_4 , зазначав, що з останнім примирився, будь-яких претензій до нього немає. В підтвердження своєї позиції, потерпілий ОСОБА_6 , 15.01.2026 року подав на адресу суду письмову заяву про розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст.122 КК України, без його участі, ще раз вказавши, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає.
Суд вважає, що висловлена потерпілим ОСОБА_6 відмова у судовому засіданні 28.07.2025 від обвинувачення є достатньою підставою для закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого в частині кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Кримінально-процесуальний закон не містить обов'язкової вимоги до відмови потерпілого від обвинувачення як до письмової заяви, достатньо висловлення волевиявлення потерпілого у чіткій та однозначній формі, яка і мала місце у даному випадку.
Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2025 року, справа №643/1656/17 зазначив «……безпосередня участь потерпілої під час судового провадження як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді є її правом, а не обов'язком за можливості з'ясування всіх обставин без неї….», «…..суди першої та апеляційної інстанцій належним чином упевнилися в беззастережному волевиявленні ОСОБА_7 про непритягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та припинення розпочатої процедури її кримінального переслідування, а також беручи до уваги висловлені в запереченні на касаційну скаргу доводи потерпілої ОСОБА_7 про те, що вона, не маючи можливості бути присутньою особисто в судових засіданнях судів нижчих інстанцій через перебування за кордоном, дійсно зверталася із заявами про відмову від обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК і ця її позиція є добровільною та істинною, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК відповідають вимогам закону та є обґрунтованими….».
При цьому суд приймає до уваги, що на час розгляду справи Іваничівським районним судом Волинської області потерпілий ОСОБА_6 проходить службу в ЗС України, у зв'язку із захистом Батьківщини та немає можливості бути присутнім в судових засіданнях при розгляді кримінального провадження № 12024030520000947 від 04.11.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 та ч.1 ст.122 КК України, як особисто так і в порядку ст.336 КПК України, а також скористався своїм правом та подав про це відповідну заяву.
У зв'язку з викладеним, оскільки кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 122 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , не пов'язано з домашнім насильством, обставини, що обтяжують його відповідальність відсутні, з огляду на позицію потерпілого у кримінальному провадженні, кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 26, 284 - 288, 369 - 372, 477 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , в частині обвинувачення за ч.1 ст.122 КК України, - задовольнити.
Кримінальне провадження № 12024030520000947 від 04 листопада 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, закрити на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Продовжити судове засідання з розгляду кримінального провадження № 12024030520000947 від 04 листопада 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали суду складено 19.02.2026 року .
Суддя ОСОБА_1