Справа №155/651/25
Провадження №2/155/106/26
18.02.2026 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Яремчук С.М.,
при секретарі судового засідання Задурській К.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Піддубного О.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м.Горохів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Стислий виклад позовних вимог
23 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 в її користь матеріальні збитки в розмірі 302099,42 гривень, в тому числі витрати за проведення Звіту про оцінку транспортного засобу в розмірі 9800 гривень, а також понесені судові витрати у розмірі 3021,00 гривень сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Горохівського районного суду Волинської області від 04.03.2025 р. відповідача ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Вартість матеріального збитку становить 544288,13 грн. Страхова компанія відповідача виплатила позивачу максимальну страхову суму - 158400 грн. (з урахуванням франшизи). Відтак, позивач, згідно із статтею 1194 ЦК України, має право вимагати від відповідача, як винуватця ДТП, відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Стислий виклад заперечень відповідача
22 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення відповідача грунтуються на незгоді із даними Звіту ФОП ОСОБА_4 №050.25 про оцінку транспортного засобу «AUDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 та його невідповідність вимогам Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу у редакції 2023 р., та критеріям статті 78,79 ЦПК України.
Рух справи в суді
Ухвалою від 28.04.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче засідання призначено на 04.06.2025 р.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року в даній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 17 листопада 2025 року.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 21 січня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 18 лютого 2026 року.
Позиція учасників судового розгляду
В засідання суду представник позивача Овсієнко С.А. позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.
Представник відповідача Піддубний О.О. в засіданні суду проти позову заперечив. Вважає, що експертом не правильно визначено вартість КТЗ автомобіля марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження, яка складає 112374,15 грн., оскільки, на його думку, ринкова вартість КТЗ є значно вищою.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з постановою Горохівського районного суду Волинської області від 04.03.2025 р., 17.02.2025 р. о 10 год 20 хв в м. Горохів по вулиці Берестецькій ОСОБА_3 керувала транспортним засобом марки Рено, днз НОМЕР_2 , не була уважна, не стежила за зміною обстановки та перед початком обгону не переконалась в тому, що транспортний засіб, який рухався позаду, здійснював обгін, допустила зіткнення з даним транспортним засобом, чим порушила вимоги п.2.3б та 14.2 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Потерпілою особою є ОСОБА_2 . Постанова суду набрала законної сили.
Автомобіль марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Згідно з довідкою про страхові випадки та здійснені страхові виплати, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_5 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» на підставі договору ЕР № 219519928 (термін дії договору з 21.02.2024 р. по 20.02.2025 р.). Розмір виплаченого страховою компанією страхового відшкодування становить 158 400 грн. Дата останньої здійсненої виплати - 13.03.2025 р.
Представником відповідача факт сплати АТ «СГ «ТАС» на рахунок позивачки саме 158400,00 грн страхового відшкодування не заперечується, як і той факт, що ліміт відповідальності страховика становив 160 000 грн, франшиза 1600 грн.
З огляду на те, що страхова виплата є недостатньою для повного відшкодування завданої шкоди, з метою визначення вартості матеріального збитку, позивачка ОСОБА_2 звернулась до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , якою складено Звіт №050.25 про оцінку транспортного засобу AUDI моделі А6, р.н. НОМЕР_1 . У відповідності до наведеного Звіту вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля «AUDI» А6, р.н. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 544288,13 грн. Ринкова вартість пошкодженого легкового автомобіля - 93588,71 грн.
Згідно із платіжною інструкцією №@2PL087059 від 03.03.2025, вартість оцінки автомобіля «AUDI» А6, р.н. НОМЕР_1 , становила 9800 грн.
Таким чином, позивачка вважає, що відшкодуванню підлягає майнова шкода у розмірі 292299, 42 грн (544288,13 - 93588,71 - 158400) як різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Не погодившись із розміром матеріального збитку, відповідачем у даній справі було заявлено клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи транспортного засобу AUDI моделі А6, р.н. НОМЕР_1 , яке судом задоволене.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/103-25/8672-АВ від 08.10.2025 р. ринкова вартість КТЗ AUDI А6, р.н. НОМЕР_1 , 2013 року виготовлення, станом на 17.02.2025 р., до моменту пошкодження становить 590850,00 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI А6, р.н. НОМЕР_1 , станом на 17.02.2025 р., внаслідок пошкодження складає 1 114 349,97 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ОСОБА_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу, на дату оцінки 17.02.2025 р., складає 478475,85 грн.; вартість КТЗ AUDI А6, р.н. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження, станом на 17.02.2025 р., складає 112 374,15 грн.
З огляду на наведене, спір у даній справі стосується обґрунтованості суми повного відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний: 1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; 2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; 3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону.
Статтею 94 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума може бути встановлена за окремим об'єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому. Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору. У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об'єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.
Згідно із ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
20.06.2024 набрав чинності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025, та на підставі набрання чинності якого втратив чинність попередній Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.
Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи наведене, незважаючи на те, що страховий випадок мав місце 17.02.2025, договір ЕР № 219519928 було оформлено у 2024 році, із строком дії з 21.02.2024 по 20.02.2025, відтак до спірних правовідносин щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів слід застосовувати положення Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон).
Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених зазначеним вище законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відтак, керуючись вищенаведеними положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик правомірно виплатив позивачу ОСОБА_2 як власнику автомобіля суму 158400,00 гривень страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика (160000,00 грн) за вирахуванням суми франшизи (1600 грн.), що сторонами не заперечується.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 1961-ІV) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
На підтвердження завданого збитку власнику транспортного засобу у даній справі проводилась судова експертиза. Висновком експерта встановлено, що ринкова вартість «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , до моменту пошкодження, становить 590850,00 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 1 114 349,97 грн. Вартість матеріального збитку автомобіля внаслідок ДТП складає 478475,85 грн. Вартість КТЗ автомобіля внаслідок пошкодження - 112 374,15 грн.
Тобто, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля перевищує його ринкову вартість до моменту ДТП. Відновлення такого транспортного засобу є економічно недоцільним.
Виходячи з норм права вказаного закону та висновку експерта ремонт автомобіля марки «AUDI», р.н. НОМЕР_1 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.
Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Згідно ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 року у справі №205/1314/16-ц про застосування ст.30 Закону України № 1961-IV дійшов висновку, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду.
Такі ж правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №125/1216/20.
Однак, як встановлено судом, позивач не повернув відповідачу залишки транспортного засобу.
Відтак, оскільки автомобіль позивача був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини відповідача, тому позивач згідно з приписами пункту 30.2 статті 30 Закону №1961-IV має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і вартістю КТЗ автомобіля після ДТП.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні указаних фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/103-25/8672-АВ від 08.10.2025 р. різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та вартістю КТЗ автомобіля після ДТП становить 478475,85 грн. (590850 - 112374,15). Відтак, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою становить 320075,85 грн. (478475,85 - 158400).
Однак, позивач просить стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 292299,42 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_2 посилається на Звіт ФОП ОСОБА_4 №050.25 про оцінку транспортного засобу «AUDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з яким вартість матеріального збитку власника транспортного засобу становить 544 288,13 грн.; ринкова вартість пошкодженого автомобіля складає 93588,71 грн. Різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП становить 450699,42 грн., а різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою - 292299,42 грн.
Вказаний звіт складено фахівцем, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, внесений до Державного реєстру оцінювачів України, такий містить посилання на довідково-нормативну літературу, калькуляцію вартості відновлювального ремонту, протокол огляду транспортного засобу, фототаблицю пошкоджень.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачка згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України не позбавлена права доведення реального розміру матеріального збитку, завданого їй внаслідок ДТП, поданий нею звіт складено з дотриманням вимог чинного законодавства, відтак, суд приймає такий звіт як належний та допустимий доказ розміру завданої матеріальної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальних збитків в розмірі 292 299,42 гривень як різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням слід задовольнити повністю.
Посилання відповідача про неправильність даного висновку експерта № СЕ-19/103-25/8672-АВ від 08.10.2025 р. суд вважає неспроможними, оскільки висновок складено на підставі ухвали суду, яка постановлена на клопотання відповідача. Водночас, клопотання про призначення повторної експертизи відповідач в судовому засіданні не заявляв.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із врахуванням вищенаведеного, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір, сплачений при подання позову до суду, що становить 3021,00 грн.
До судових витрат згідно з ст. 133 ЦПК України входять, зокрема, витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами і у випадках передбачених ст. 105 ЦПК України, яких у даній справі не вбачається.
Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Позивач просить суд стягнути витрати за виготовлення звіту №050.25 про оцінку транспортного засобу, що становлять 9800 гривень.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені до відшкодування 9800,00 гривень витрат не за висновок експерта, підготовлений на його замовлення як учасника справи чи на підставі ухвали суду, а за звіт про оцінку транспортного засобу для підтвердження вартості матеріального збитку, підстав відшкодування цих витрат відповідачем не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_5 ) 292299 (двісті дев'яносто дві тисячі двісті дев'яносто дев'ять) гривень 42 копійок матеріальних збитків.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_5 ) 3021 (три тисячі двадцять одна) гривня 00 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання:
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_5 );
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення складено 19 лютого 2026 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.