Ухвала від 18.02.2026 по справі 463/7815/21

УХВАЛА

18 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 463/7815/21

провадження № 51-568ск26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

встановив:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК), даний перелік є вичерпним.

Верховний Суд звертає увагу, що, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судом при ухваленні судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Водночас прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не бере до уваги, що згідно зі статтями 433, 438 КПК ці питання не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім цього, у касаційній скарзі прокурор, оскаржуючи судове рішення, не конкретизує, яким чином допущені порушення могли вплинути на законність прийнятого рішення, оскільки згідно з ч. 1 ст. 412 КПК такими є лише порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Так, зазначаючи про допущені порушення судом апеляційної інстанції, не вказує, які його доводи не відображенні у рішенні, на які з них не надана відповідь, які обставини ним не були враховані та як вони впливають на законність прийнятого рішення.

Прокурор посилаючись на лист першого заступника начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції ОСОБА_11 від 27 січня 2021 року, вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 22 березня 2010 року, картку обліку побачень, видачі передач та посилок, довідку про звільнення від 16 серпня 2017 року № 16329, згідно якої ОСОБА_5 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 23 вересня 2008 року по 16 серпня 2017 року, лист Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» від 25 березня 2021 року № 9/1272, протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24 березня 2021 року, довідку УСР у Львівській області ДСР НП України не конкретизує, як саме вони підтверджують обвинувачення, чому вони неправильно досліджені і як це вплинуло на законність прийнятого рішення.

Крім того, посилаючись на зазначений вище протокол НСРД, скаржник не вказує, що він підтверджує чи спростовує.

У касаційній скарзі прокурор обґрунтовуючи відсутність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 (відшкодування шкоди потерпілому та щире каяття), не бере до уваги сталу судову практику, зокрема викладену у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 березня 2024 року (справа № 740/4018/22), відповідно до якої відшкодування шкоди потерпілому враховується як пом'якшуюча покарання обставина, якщо воно здійснено до набрання вироком законної сили та у постанові того ж суду від 02 квітня 2024 року (справа № 761/942/23), згідно з якою системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу і, що для визнання його обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

У зв'язку із вищевикладеним за наявності підстав, прокурору потрібно подати касаційну скаргу в новій редакції, взявши до уваги зазначене у цьому рішенні.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк, необхідний для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без руху та надати скаржнику 7 днів для усунення виявлених недоліків - з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3