12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 334/2161/16-к
провадження № 51-3096км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2025 року в кримінальному провадженні № 120150800000000234 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 і 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.
2. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 309 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
3. Також цим вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 307 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу вказаних кримінальних правопорушень.
4. Оскарженою ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2025 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
5. Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, з мотивів необхідності задоволення власних потреб у наркотичних засобах, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин незаконно придбав і зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, загальною масою 14,7184 г, що є великим розміром. 23 жовтня 2015 року зазначений наркотичний засіб у 3-х зіп-пакетах та 2-х поліетиленових пакетах було виявлено та вилучено працівниками міліції під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за вищевказаною адресою.
6. Крім того, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, з мотивів задоволення власних потреб у наркотичних засобах, за невстановлених обставин незаконно придбав і зберігав без мети збуту в автомобілі VolkswagenGolf, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, загальною масою 2,2523 г, що є великим розміром. 23 жовтня 2015 року на проїжджій частині пр. Металургів у м. Запоріжжі, навпроти буд. 19, зазначений наркотичний засіб у 27-ми полімерних зіп-пакетах було виявлено та вилучено працівниками міліції під час проведення санкціонованого обшуку зазначеного автомобіля, яким керував ОСОБА_7 .
7. Під час розгляду цієї справи суд першої інстанції, з яким погодився також апеляційний суд, дійшов висновку, що докази, надані під час судового засідання, поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Водночас сторона обвинувачення не змогла довести вину обвинуваченого за частинами 1, 2 і 3 ст. 307 КК України, а тому за цими епізодами ОСОБА_7 було виправдано.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, надав відповіді на її доводи частково, не перевірив із достатньою повнотою дотримання норм КПК України у контексті доводів апеляційної скарги, при цьому не врахував усталену практику Верховного Суду і безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими, залишивши поза увагою факти причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів, передбачених ст. 307 КК України.
5. Зокрема, поза увагою апеляційного суду залишились доводи прокурора щодо кількості та способу розфасування і зберігання вилученого у ОСОБА_7 наркотичного засобу, при тому, що ОСОБА_7 згідно з висновком експерта-нарколога на наркоманію не страждає, примусового лікування не потребує, до того ж кількість вилученого у нього наркотичного засобу суттєво перевищує типову дозу для особистого вживання.
6. Також, за твердженням прокурора, апеляційний суд не врахував доводи про відсутність порушення права на захист ОСОБА_7 , адже на час проведення обшуку абонентської скриньки у відділенні «Укрпошти» ОСОБА_7 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів і згідно зі ст. 52 КПК України не потребує обов'язкової участі захисника під час проведення слідчих дій.
7. Крім цього, прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам сторони обвинувачення щодо безпідставного виправдання ОСОБА_7 за фактом незаконного придбання і зберігання в салоні його автомобіля наркотичного засобу, обіг якого обмежено - кокаїну, вагою 25,5386 г, що єособливо великим розміром, у згортку, який також було вилучено під час обшуку його автомобіля 23 жовтня 2015 року.
Позиції інших учасників судового провадження
8. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення.
9. Захисник проти задоволення касаційної скарги заперечив.
Мотиви Суду
10. Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
11. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим
(ст. 370 КПК України). Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
14. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
15. Статтею 62 Конституції України передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
16. Частиною 2 ст. 17 КПК України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
17. У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій повною мірою дотримались вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
18. Зокрема, протягом більше п'яти місяців, коли тривало досудове розслідування, фактів придбання та зберігання ОСОБА_7 наркотичних засобів з метою збуту органом досудового розслідування встановлено не було і суду таких доказів не надано. З показань свідків та досліджених письмових доказів не встановлено жодних відомостей, які би вказували на вчинення ОСОБА_7 дій з умислом саме на їх збут. Жоден факт збуту наркотичного засобу ОСОБА_7 не зафіксований, у тому числі й шляхом проведення оперативної закупки згідно із Законами України «Про оперативну розшукову діяльність» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Натомість, факт особистого вживання кокаїну ОСОБА_7 підтверджений даними висновку за результатами його медичного огляду.
19. Докази за епізодом виявлення наркотичних засобів в абонентській скринці відділення «Укрпошти», якою у тому числі користався і ОСОБА_7 , обґрунтовано визнані судами недопустимими, оскільки, негласна слідча дія - аудіо-, відеоконтроль місця (знаходження абонентської скриньки) - була розпочата ще до винесення слідчим суддею ухвали про надання дозволу на її проведення, а тривалість проведення перевищувала встановлений в ухвалі термін. Зазначене свідчить про істотне порушення прав і свобод людини та згідно з ч. 2 ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України має наслідком визнання доказів недопустимими. З посиланням на усталену практику Європейського суду з прав людини суди правильно виснували, що отримані у такий спосіб і похідні від них докази («плоди отруйного дерева») не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
20. На спростування доводів сторони обвинувачення щодо належності ОСОБА_7 згортка з наркотичним засобом - кокаїном вагою 25,5386 г, що є особливо великим розміром, вилученого з бокових дверцят його автомобіля, місцевий суд у вироку зазначив, що за показаннями ОСОБА_7 зазначений наркотичний засіб належить не йому, а ОСОБА_8 , який також перебував в автомобілі ОСОБА_7 на момент його затримання. Під час обшуку автомобіля ОСОБА_8 пояснив, що цей згорток привіз саме він. Згідно з даними висновку експерта у змивах з рук ОСОБА_8 встановлено сліди наркотичного засобу - кокаїну. Однак свідок ОСОБА_8 щодо вказаних обставин судом допитаний не був, оскільки сторона обвинувачення відповідно до вимог ч. 2 ст. 327 КПК України не забезпечила його явку до суду, вжитими судом заходами встановити місцезнаходження свідка також не виявилось можливим, у зв'язку з чим прокурор відмовився від його допиту на підтвердження обвинувачення, сторона захисту проти цього не заперечувала. Факт зафіксованих телефонних з'єднань між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , а також обізнаність ОСОБА_7 з наявністю наркотичного засобу - кокаїну у ОСОБА_8 , на що посилається прокурор у касаційній скарзі, не доводить беззаперечно належність вищевказаного згортка з особливо великим розміром кокаїну саме ОСОБА_7 .
21. Надані стороною обвинувачення матеріали досудового розслідування щодо слідчих дій, спрямованих на виявлення та доказування факту організації мешканцями м. Запоріжжя каналу постачання наркотичних засобів, стосовно інших осіб, доказів причетності яких здобуто не було, суд визнав неналежними доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
22. Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції належним чином перевірив викладені у ній доводи, погодився з висновками суду першої інстанції та мотивами прийнятого ним рішення і законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, містить аргументовані відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора та підстави визнання її необґрунтованою.
23. Як убачається зі змісту касаційної скарги сторони обвинувачення, зазначені у ній доводи по суті зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які вже були досліджені та яким надана відповідна правова оцінка, прокурор не посилається, а фактично викладає власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судами.
24. Під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції та вплинути на остаточність судових рішень у цьому кримінальному провадженні.
25. При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу, що, як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine) від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).
26. На підставі вищенаведеного Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3