18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 459/3306/24
провадження № 61-11914св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 березня 2025 року у складі судді Отчак Н. Я. та постанову Львівського апеляційного суду 21 серпня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
Описова частина
Короткий зміст заяви
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовін разом з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 проживали однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1 до смерті сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримавши смертельну травму внаслідок вибуху, що стався з вини збройних сил російської федерації, а саме потрапляння крилатих ракет у споруди станції технічного обслуговування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
Актом від 29 грудня 2022 року, складеним за результатами розслідування вищезазначеного випадку, проведеного комісією Головного управління Держпраці у Львівській області, вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, що надає сім'ї загиблого право отримати страхові виплати від Фонду соціального страхування України.
Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відмовило у виплаті одноразової страхової виплати через відсутність документів, які б підтверджували сімейні відносини з померлим ОСОБА_3 .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив судпросив встановити факт, що він, його дружина ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_3 спільно проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_3 , до моменту смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_3 , спільно проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_3 , до моменту смерті сина ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з огляду на встановлений судом факт постійного проживання ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту смерті останнього однією сім'єю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2025 року представник ГУ ПФУ у Львівській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви. Заявник не надав документів, які б підтверджували сімейні відносини з сином відповідно до вимог СК України, так як останній втратив правовий статус дитини у зв'язку з досягненням повноліття. Крім того, факт, який просить встановити заявник, пов'язаний із вирішенням спору про право, а тому він не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фостяк О. Я. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22 вересня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І. Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - ОСОБА_5 та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2023/007511951 від 19 вересня 2023 року та № 2023/007511833 від 19 вересня 2023 року.
Місце проживання ОСОБА_3 з 13 грудня 2001 року зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом в паспорті серія НОМЕР_1 та довідкою № 3470 від 17 грудня 2024 року, виданою відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Шептицької міської ради.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18 квітня 2022 року о 08 год. 35 хв., складеним 29 грудня 2022 року комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 20 травня 2022 року № 61-НВ у складі: голови - головного спеціаліста відділу розслідування, аналізу, обліку виробничого травматизму та аварій Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_6, членів комісії: страхового експерта з охорони праці Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області ОСОБА_7, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , головного спеціаліста відділу економіки та агропромислового комплексу Львівської РДА ОСОБА_8, головного інспектора з питань охорони праці Об'єднання профспілок Львівщини ОСОБА_9, встановлено, що 18 квітня 2022 року близько 08 год. 35 хв. у ході порушення законів та звичаїв війни рф проти України зс рф нанесено авіаудар по цивільному об'єкту СТО «Автошанс», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 154В, внаслідок чого загинуло чотири особи, серед яких і ОСОБА_3 , у зв'язку з чим одноголосно прийнято рішення визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом.
20 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахування страхової виплати у зв'язку зі смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29 вересня 2023 року № 1300-5313-8/141411, досягнувши повноліття, особа втрачає статус дитини, а отже перестає бути належною до сім'ї своїх батьків, а заявник не надав документів, які б підтверджували сімейні відносини з померлим ОСОБА_3 відповідно до вимог Сімейного кодексу України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права, за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зробила висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Звертаючись до суду з заявою, заявник просив встановити факт проживання з сином однією сім'єю, який необхідний для вирішення питання щодо реалізації права на отримання виплат у зв'язку зі смертю сина.
За змістом часини п'ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім'єю є передусім сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до частини четвертої статті 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї, але визначає указані вище критерії, за наявності яких особи складають сім'ю.
У постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) Верховний Суд зазначив, що предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім'єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті останнього постійно проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, несли спільні витрати на утримання житла, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Саме по собі зазначення у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, як підстави для звернення до суду в порядку окремого провадження те, що остання подається, зокрема, з метою реалізації права на отримання виплат у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , не підтверджує наявність спору про право. Також не свідчить про існування спору про право відмова ГУ ПФ України у Львівській області у страховій виплаті.
Схожого за своїм змістом висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 січня 2025 року у справі № 441/1215/24 (провадження № 61-13716св24), від 10 лютого 2026 року у справі № 466/10806/24 (провадження № 61-12464св25).
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів не суперечать правовим висновках Верховного Суду, на які посилається заявник.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду 21 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк