17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 462/763/25
провадження № 61-1283ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , поданою адвокаткою Змислою Мартою Русланівною, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Скул» про захист прав споживачів,
Обставини справи
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 , яка є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася в його інтересах до суду з позовом, у якому просила: визнати факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері Скул» (далі - ТОВ «Діскавері Скул», товариство) права її сина на освіту за договором про надання освітніх послуг від 26 березня 2024 року; стягнути з ТОВ «Діскавері Скул» моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн та кошти у розмірі 26 000,00 грн в якості оплати освітніх послуг за договором про надання освітніх послуг від 26 березня 2024 року.
2. Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 26 березня 2024 року, діючи в інтересах свого малолітнього сина, вона уклала з ТОВ «Діскавері Скул» договір про надання освітніх послуг, за умовами якого товариство, як навчальний заклад, взяло на себе зобов'язання за рахунок її, як замовника, коштів надати дитині освітні послуги у сфері початкової/базової освіти, зарахувавши до 0 класу.
3. На виконання умов договору, у вересні 2024 року малолітній ОСОБА_2 був зарахований до 0 класу у ТОВ «Діскавері Скул» та розпочав навчання у даному закладі.
4. 01 листопада 2024 року за допомогою електронного ресурсу «Телеграм»
ТОВ «Діскавері Скул» повідомило позивачку про те, що її син відрахований із закладу та надання освітніх послуг припиняється з 04 листопада 2024 року. На обґрунтування підстав розірвання договору товариство повідомило, що припинення надання освітніх послуг настало через порушення поведінки дитиною, що впливає на динаміку класу і значно обмежує навчання інших дітей.
5. 11 листопада 2024 року ТОВ «Діскавері Скул» прийняло наказ «Про розірвання договору з ОСОБА_1 про надання освітніх послуг ОСОБА_2», а 12 листопада 2024 року скерувало позивачці листа, в якому, пославшись на пункт 2.2.5 договору, повідомило про розірвання договору від 26 березня 2024 року у зв'язку із систематичними порушенням здобувачем освіти ОСОБА_2 правил закладу, численних фактів поведінки здобувача освіти, які фактично унеможливлюють здійснення освітнього процесу для інших осіб, а також створюють небезпеку для його власного здоров'я.
6. Позивачка вважала, що розірвання договору від 26 березня 2024 року на підставі пункту 2.2.5 є незаконним, оскільки відповідачем не було дотримано порядку такого розірвання, зокрема, про розірвання договору її не було повідомлено за п'ять календарних днів, як це передбачено вказаним пунктом, оскільки її повідомили 01 листопада 2024 року, а з 04 листопада 2024 року (понеділка) вже припинили надавати дитині освітні послуги.
7. Зазначає, що грубе порушення умов цього договору та відрахування малолітнього ОСОБА_2 з навчального закладу ТОВ «Діскавері Скул» призвело до порушення права дитини на освіту, оскільки за вихідні дні та, загалом, посередині навчального процесу дитину неможливо влаштувати в новий навчальний заклад, окрім того, це вимагало від неї додаткових зусиль для організації власного життя та процесу, пов'язаного із залученням третіх осіб для отримання послуг по догляду за дитиною, що завдало їй додаткових матеріальних витрат та душевних хвилювань, а дитині - стресу від думки, що його вигнали зі школи і що він гірший за всіх, та, як наслідок, заподіяно моральну шкоду.
8. Також, за позицією позивачки, наведені відповідачем підстави для розірвання договору є недоведеними.
9. Позивачка погоджується, що її син є активною дитиною, однак, зі сторони батьків дітей, які також відвідували вказаний заклад, не було жодних скарг щодо поведінки малолітнього ОСОБА_2 по відношенню до їхніх дітей та, загалом, поведінка дитини не становила жодної загрози для інших дітей.
10. Окрім того, про засідання Педагогічної ради, на яких обговорювалась поведінка малолітнього ОСОБА_2 та приймались відносно нього відповідні рішення, її, як матір, не повідомляли.
11. Позивачка вважає, що кваліфікація відповідачем дій її малолітнього сина підпадає під ознаки розірвання договору на підставі пункту 5.2, однак, даний пункт передбачає, що передумовами для розірвання договору має бути рішення Педагогічної ради закладу, зокрема, у разі коли договір розривається у зв'язку з недотриманням здобувачем освіти правил закладу, також, згідно з пунктом 5.4 договору, батькам здобувача освіти надається термін упродовж одного місяця для узгодження питань щодо переводу до іншого навчального закладу та врегулювання усіх фінансових та організаційних питань.
12. З огляду на зазначене, позивачка вважає, що ТОВ «Діскавері Скул» грубо порушило умови договору з допущенням дискримінації дитини за станом здоров'я, що призвело до заподіяння моральної шкоди внаслідок незаконного відрахування з навчального закладу та супутніми обставинами, які настали в результаті цього.
13. Окрім того, позивачка просить повернути кошти, які були сплачені нею за надання освітніх послуг за період вересень - жовтень 2024 року, оскільки, договір від 26 березня 2024 року розірваний за відсутності для цього підстав.
14. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
15. Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Діскавері Скул» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
16. Не погодившись з висновками суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду.
17. Постановою від 20 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Луки Т. М. залишив без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року - без змін. Змінив додаткове рішення Залізничного районного суду
м. Львова від 19 травня 2025 року в частині визначення розміру судових витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Скул», зменшивши його до 5 000,00 гривень. В іншій частині додаткове рішення залишив без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 26 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи у інтересах малолітнього ОСОБА_2 , у інтересах яких діє адвокатка Змисла М. Р., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка надійшла до Верховного Суду 02 лютого 2026 року, у якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
19. Як на підставу касаційного оскарження, заявниця посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 202/5012/21,
від 29 травня 2018 року у справі № 800/191/17, від 01 квітня 2020 року у справі
№ 804/2823/16, від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15.
20. Також ОСОБА_1 наголошує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім доказам у справі.
21. Заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 травня 2025 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, посилаючись на те, тільки 03 січня 2026 року до електронного кабінету надійшов повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження
22. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
23. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
24. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
25. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року складено 01 грудня 2025 року. Постанова надіслана судом - 02 січня 2026 року. Забезпечено надання загального доступу до оскаржуваної постанови 05 січня 2026 року.
26. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
27. Частина друга статті 390 ЦПК України передбачає, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
28. Відповідно до картки руху документу адвокатка Змисла М. Р. отримала 03 січня 2026 року повний текст постанови Львівського апеляційного суду
від 20 листопада 2026 року.
29. При вирішені питання про поновлення строку Судом враховано дати прийняття оскаржуваного судового рішення, складення повного тексту оскаржуваної постанови, надання загального доступу до оскаржуваної постанови, та подання касаційної скарги, а тому строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню відповідно до статті 390 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
30. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
31. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
32. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до
ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
33. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
34. Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України до малозначних справ відносяться, зокрема, справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн * 60 = 199 680,00 грн).
35. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
36. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання факту порушення ТОВ «Діскавері Скул» права ОСОБА_2 на освіту за договором про надання освітніх послуг від 26 березня 2024 року, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн та стягнення коштів у розмірі 26 000,00 грн в якості оплати освітніх послуг за договором про надання освітніх послуг від 26 березня 2024 року.
37. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06 лютого 2025 року справу визнано малозначною.
38. Відтак, справа є малозначною, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 травня 2025 року та постанова Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
39. Заявниця посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). Відповідно, Суд повинен оцінити такі доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
40. Щодо доводів про те, що справа має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування.
41. Посилання на те, що справа має для заявника виняткове значення, оскільки справа стосується порушення права на освіту, що гарантовано Конституцією України, недотримання висновків ЄСПЛ в частині застосування принципу «найкращих інтересів дитини» та пропорційності застосування до дитини такого заходу як відмова від надання освітніх послуг та його розірвання договору у контексті обставин, які були між сторонами, не можуть бути оцінені судом як виняткові обставини, оскільки саме по собі незадоволення сторони результатом розгляду справи або незгода з правовою позицією судів попередніх інстанцій не створює винятковості та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження.
42. Заявниця не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить має для неї виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
43. Інші формальні посилання на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес, не можуть бути оцінені Судом як обставини, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі
44. Обставин, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
45. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
46. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
47. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
48. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
49. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
50. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
51. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 травня 2025 року та постанови Львівського апеляційного суду
від 20 листопада 2025 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , поданою адвокаткою Змислою Мартою Русланівною, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Скул» про захист прав споживачів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара