17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 462/8290/24
провадження № 61-1376ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Лукою Тарасом Миколайовичем, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу №81 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Обставини справи
1. У жовтні 2024 року Житлово-будівельний кооператив № 81 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що позивач обслуговує житловий будинок по АДРЕСА_1 , у якому з 25 березня 2016 року ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 .
3. Послуги з постачання гарячої води та теплової енергії надаються ЖБК № 21 Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» згідно з договором №9049/3-ГВ від 01 січня 2024 року, а до цього часу послуги з постачання гарячої води та теплової енергії надавалися ЛКМ «Залізничнетеплоенерго» згідно з договором № 104 від 01 листопада 2021 року.
4. На підставі цих договорів відповідач отримує послуги з постачання гарячої води та теплової енергії як колективний споживач, а тому зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.
5. Водночас ОСОБА_1 не виконує належним чином обов'язки по оплаті наданих послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з березня 2021 року по вересень 2024 року.
6. Житлово-будівельний кооператив №81, як колективний споживач, уповноважений на здійснення розподілу оплати за спожиту теплову енергію на підставі показань вузла комерційного обліку теплової енергії відповідно до опалювальної площі кожної квартири.
7. ОСОБА_1 здійснював часткові оплати на рахунок позивача, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості, яка станом на 30 вересня 2024 року становить 22 919,27 грн.
8. У відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 28 серпня 2024 року зазначено, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не приймало на абонентський облік розподільчі засоби обліку теплової енергії (квартирні лічильники) у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Квартирний лічильник у квартирі АДРЕСА_2 встановлений незаконно і не перебуває на обліку в ЛМКП «Львівтеплоенерго», у відповідача відсутні законні підстави відмовлятися від сплати за отримані послуги з постачання теплової енергії.
9. У зв'язку з чим, Житлово-будівельний кооператив № 81 просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 28 942,04 грн, з яких: 22 919,27 грн - сума основного боргу за період з 01 березня 2021 року до 30 вересня 2024 року, 4 481,89 грн - інфляційне збільшення та 1 540,88 грн - пеня.
10. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року позов Житлово-будівельного кооперативу №81 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу № 81 заборгованість у розмірі 24 842,62 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
11. Не погодившись з висновками суду першої інстанції, ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Лука Т. М., звернувся до апеляційного суду.
12. Постановою від 29 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Луки Т. М. залишив без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року - без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 28 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Лука Т. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка надійшла до Верховного Суду 03 лютого 2026 року, у якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 756/2361/20-ц.
Позиція Верховного Суду
15. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
16. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
17. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до
ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
18. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
19. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
20. Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову.
21. Ціна позову у цій справі в загальному розмірі становить 28 942,04 грн, яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн * 30 = 99 840,00 грн).
22. Відтак, справа є малозначною, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року та постанова Львівського апеляційного суду
від 29 грудня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
23. ОСОБА_1 посилається на підставу, передбачену підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення з такою ціною позову можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
24. Так, заявник зазначає, що суду касаційної інстанції необхідно вирішити правову проблему можливості влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії споживачами послуг теплопостачання з врахуванням законодавчих змін, на підставі проекту обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії та чи такий проект є належним доказом обладнання квартири та врахування даних такого індивідуального вузла комерційного обліку теплової енергії можливості врахування таких даних вузла обліку теплової енергії при нарахуванні за послуги теплопостачання, що свідчить про можливість застосування в подальшому такої позиції з метою однакового застосування норм права до відносин, що складаються з іншими споживачами, що сприятиме розвитку права.
25. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
26. Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права.
27. Верховний Суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
28. Касаційна скарга також містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). Відповідно, Суд повинен оцінити такі доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
29. Щодо доводів про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування.
30. Касаційна скарга не містить переконливих доводів про те, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 .
31. Формальне посилання на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для заявника виняткове значення, не можуть бути оцінені судом як виняткові обставини, оскільки саме по собі незадоволення сторони результатом розгляду справи або незгода з правовою позицією судів попередніх інстанцій не створює винятковості та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження.
32. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
33. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
34. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
35. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
36. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
37. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
38. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
39. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
40. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі (з ціною позову, яка не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Лукою Тарасом Миколайовичем, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу №81 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара