13 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 396/90/24
Провадження № 61-14033ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Осадчук Сергій Юрійович (далі - адвокат),
на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до скаржника про захист прав споживача фінансових послугі
1. У січні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до скаржника. Просив:
- визнати недійсною транзакцію від 30 червня 2023 року о 07:17 щодо переказу 28 598,00 грн з карткового рахунку позивача № НОМЕР_1 (далі - картковий рахунок);
- визнати недійсною транзакцію від 30 червня 2023 року о 07:19 щодо переказу 28 598,00 грн з карткового рахунку;
- визнати припиненими кредитні зобов'язання позивача перед скаржником на суму 38 248,00 грн за картковим рахунком;
- зобов'язати скаржника відновити на картковому рахунку залишок коштів, який існував до проведення недійсних переказів 30 червня 2023 року;
- зобов'язати скаржника анулювати нараховані на 38 248,00 грн кредиту відсотки, щомісячні платежі та штрафні санкції за користування кредитом за картковим рахунком із 30 червня 2023 року до дня ухвалення рішення суду;
- стягнути зі скаржника на користь позивача 17 500,00 грн безпідставно списаних коштів;
- стягнути зі скаржника 30 000,00 грн компенсації моральної шкоди.
2. 28 серпня 2024 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково.
3. 28 липня 2025 року Кропивницький апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував зазначене рішення у частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині залишив його без змін.
4. 6 листопада 2025 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини шостої статті 19 ЦПК України): 181 680,00 грн = 60 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
5.5. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про захист прав споживача. У касаційній скарзі скаржник визнав, що ця справа є малозначною в силу вимог закону. Проте звернув увагу на підпункти «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та стверджував, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для скаржника. Мотивував так:
- підпункти «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України призначені для того, щоб Верховний Суд виправив судові помилки й усунув недоліки судочинства, які зумовили порушення прав учасників справи;
- кількість випадків шахрайства з банківськими рахунками громадян зростає;
- позивач обрав неефективні способи захисту (мав заявити вимогу про визнання правочину недійсним);
- немає усталеної судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо захисту прав споживачів у кредитних відносинах і визначення меж відповідальності банку за несанкціоноване списання коштів з рахунку клієнта внаслідок шахрайських дій третіх осіб, стосовно розподілу відповідальності між банком і клієнтом;
- слід визначити критерії належного виконання банком обов'язків, з'ясувати, які саме заходи має вжити банк для запобігання несанкціонованому доступу до банківського рахунку, та коли невиконання цих дій зумовлює відповідальність банку за втрату коштів клієнта;
- розгляд цієї справи має значення для багатьох інших аналогічних справ і має виняткове значення для скаржника.
5.6. Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив на самого скаржника бажаного для нього висновку, як і ймовірна наявність інших аналогічних справ, не підтверджують фундаментальний характер відповідного питання. Відсутні аргументи про виняткове значення для скаржника саме цієї, а не будь-якої іншої аналогічної справи. Він не погодився з оскарженими судовими рішеннями. Однак це не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, і що справа має виняткове значення для скаржника.
5.7. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі, можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржник не обґрунтував.
5.8. Він отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
5.9. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна переглянути у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. Вказівка у резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко