18 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1029/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 (головуючий Савицький Я. Ф., судді: Діброва Г. І., Ярош А. І.) і рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 (суддя Шаратов Ю. А.) у справі
за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконстракшн Проджект»
про розірвання договору від 22.10.2021 № 3136-В-ОДФ-21 та стягнення 205 910,18 грн непогашеного авансу, 785 204,18 грн пені, 48 045,71 грн штрафу
(за участю представника позивача - Андреєв А.Е.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. 22.10.2021 Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (далі - позивач, замовник, Адміністрація) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрконстракшн Проджект» (далі - ТОВ «Укрконстракшн Проджект», відповідач, виконавець) уклали договір №3136-В-ОДФ-21 (далі - договір) з надання послуг з ремонту освітлювальних мереж та прожекторних щогл (далі - послуги) за ціною 686 367,29 грн.
2. На виконання пункту 2.4 договору замовник здійснив попередню оплату за послуги в розмірі 30 відсотків, що склало 205 910,18 грн.
3. Умовами пункту 2.5 договору передбачено, що забезпечення повернення авансового платежу надається замовнику виконавцем у вигляді оригіналу безумовної та безвідкличної банківської гарантії банківської установи, оформлену відповідно до вимог Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639. Виконавець вносить забезпечення повернення авансового платежу у розмірі 205 910,18 грн, що складає 100% суми авансу у формі банківської гарантії.
4. Пунктами 4.1 4.2 договору визначено, що термін надання послуг складає 50 календарних днів безпосереднього виконання послуг; виконавець приступає до надання послуг не пізніше 15 календарних днів після перерахування виконавцю авансу та надання виконавцю фронту робіт для надання послуг. Початок надання послуг та їх закінчення сторони оформлюють окремими двосторонніми актами.
5. Відповідно до пункту 5.3 договору у разі порушення виконавцем терміну надання послуг за договором останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0.1% від вартості несвоєчасно наданого обсягу послуг за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно наданого обсягу послуг за договором.
6. 09.11.2021 сторони підписали акт про початок робіт за договором і ця дата вважається датою початку надання послуг за договором, які мали бути завершені до 28.12.2021
7. Через несприятливі погодні умови термін надання послуг за Договором двічі призупинявся та з огляду на положення п. 4.5 договору, роботи мали бути завершені до 22.01.2022. Проте відповідач обумовлені Договором послуги так і не надав.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
8. Адміністрація звернулася до суду з позовом до ТОВ «Укрконстракшн Проджект» про розірвання договору та стягнення 205 910,18 грн непогашеного авансу, 785 204, 18 грн пені, 48 045,71 грн штрафу.
9. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині проведення ремонту освітлювальних мереж та прожекторних щогл, внаслідок чого обумовлені сторонами роботи не виконані. Істотне порушення відповідачем умов договору є підставою для його дострокового розірвання та, як наслідок, відповідач зобов'язаний повернути отриманий аванс, а також сплатити пеню та штраф.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції постанови суду апеляційної інстанції
10. Господарський Одеської області рішенням від 06.08.2025, яке залишив без змін Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.11.2025, позов задовольнив частково. Розірвав договір, стягнув з відповідача на користь позивача 205 910,18 грн авансу, 314 081,67 грн пені, 48 045,71 грн штрафу. Відмовив позові в частині стягнення 471 122,51 грн пені.
11. Суди констатували, що позивач довів неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, розрахунок позовних вимог зроблено правильно. З урахуванням обставин цієї справи, враховуючи, зокрема співмірність штрафної санкції до ціни договору, виходячи з інтересів обох сторін, засад справедливості, добросовісності, розумності суд першої інстанції, якого підтримав суд апеляційної інстанції, за власною ініціативою зменшив розмір пені на 60%.
Касаційна скарга
12. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладені у постановах від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 13.07.2023 у справі №904/221/22, від 21.12.2018 у справі № 908/7/18, від 27.02.2025 у справі №916/2239/22, внаслідок чого зменшили пеню за відсутності належних для цього підстав. Суди фактично підмінили волю сторін щодо визначення розміру відповідальності власним розумінням справедливого розміру санкцій, що суперечить природі цивільного зобов'язання, принципу свободи договору та загальним підходам до оцінки відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
16. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
17. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
18. Суди встановили, що пеня за порушення строку виконання зобов'язання встановлена пунктом 5.3 договору. Згідно з ним у разі порушення виконавцем терміну надання послуг за договором останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0.1% від вартості несвоєчасно наданого обсягу послуг за кожен день прострочення.
19. У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, зокрема заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 785 204,18 грн.
20. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК України).
21. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 ГК України).
22. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина 3 статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
23. Разом з тим зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).
24. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
25. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 (на яку посилається скаржник) виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
26. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
27. У зв'язку з викладеним Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
28. Застосоване у статі 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).
29. За результатами розгляду справи, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, з урахуванням фактичних обставин у справі, зменшив розмір пені на 60%. Суд апеляційної інстанції зауважив, що загальна нарахована позивачем сума неустойки (з урахуванням штрафу) дорівнює 121,40% від суми договірних зобов'язань, тобто навіть перевищує вартість договору. При цьому матеріали справи не містять відомостей про наявність будь-яких негативних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення, а майнові інтереси позивача за умовами договору додатково захищені ще й банківською гарантією.
30. Суди також зазначили, що пеня є фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання, а не засіб безпідставного збагачення, пеня, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
31. Верховний Суд не вбачає в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій невідповідності висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги та вплинули на рішення Верховного Суду, що ухвалені за наслідками перегляду рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у цій справі.
32. Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм права є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
33. Суди попередніх інстанцій у цій справі реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, та, оцінивши наведені сторонами доводи та обставини справи в їх сукупності, обґрунтовано виснували про можливість зменшення розміру пені на 60%.
34. Разом з тим Верховний Суд не враховує посилання скаржника на постанову від 21.12.2018 у справі № 908/7/18, у якій взагалі відсутні висновки про застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
35. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
37. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності зменшення пені та не довів неправильного застосування ними норм матеріального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
38. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
39. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 і рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2025 у справі № 916/1029/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.