19 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1960/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Рогач Л. І.,
розглянувши клопотання Київської міської прокуратури
про повернення судового збору
сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025
за позовом керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хатинка"
про припинення права власності на знищене майно, скасування державної реєстрації речового права, визнання за власником землі права власності на самочинно збудоване на ній нерухоме майно, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику,
Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2026 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/1960/25 на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними
13.02.2026 (через систему ?Електронний суд?) Київська міська прокуратура звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги згідно платіжного доручення від 28.11.2025 №2728.
Розглянувши подане клопотання, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно із частиною 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
За змістом пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Наведена норма Закону України "Про судовий збір" передбачає повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі, однак Верховний Суд ухвалою від 04.02.2026 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури у цій справі.
Водночас в ухвалі від 04.02.2026 колегія суддів вказала, що у зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.
Позиція Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" є сталою, послідовною та висловлена, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №820/4918/16 (провадження №11-42апп19) та ухвалах Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №914/1524/24, від 16.01.2026 у справі №910/12022/24, від 16.12.2025 у справі №924/1168/24, від 10.11.2025 у справі №924/1027/24, від 25.06.2025 у справі №918/901/24, від 19.12.2024 у справі №911/3853/23, від 29.01.2024 у справі №910/14417/22, від 04.12.2023 у справі №917/1586/21, від 19.09.2023 у справі №910/12159/20, від 02.08.2023 у справі №922/3742/19, від 09.01.2023 у справі №911/3730/16 (911/677/21), і полягає в тому, що законодавством не передбачено повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження, оскільки поняття "закриття провадження у справі" та "закриття касаційного провадження" різні.
Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 231 ГПК України.
Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції.
Наведене підтверджує різне значення понять "закриття провадження у справі" та "закриття касаційного провадження".
Таким чином, пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає можливість повернення судового збору саме у випадку закриття (припинення) провадження у справі, а не касаційного провадження.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Київської міської прокуратури про повернення судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, оскільки повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не передбачено.
Керуючись статтею 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 123, 234, 235 ГПК України,
Відмовити Київській міській прокуратурі у задоволенні клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/1960/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач