29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"18" лютого 2026 р. Справа № 924/1299/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., за участю секретаря судового засідання Люкової Л.С., розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради
до громадської організації "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України"
про стягнення 324818,26 грн заборгованості за договором про пайову участь
за участю
прокурора Лісового О.І.
представники позивача, відповідача не з'явилися
В судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
встановив: керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до Господарського суду Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради про стягнення з громадської організації "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" 324818,26 грн, з яких 257778 грн коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, 15042,94 грн 3% річних, 51997,32 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду 02.01.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10:00 год 21.01.2026, яке відкладалось на 02.02.2026.
Ухвалою суду від 02.02.2026 закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 18.02.2026.
Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що у порушення умов договору №64 від 06.03.2018 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та приписів ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент укладення договору), ст. ст. 526, 527, 530, 599, 625, 629 ЦК України відповідачем не сплачено до міського бюджету кошти пайового внеску в розмірі 257778,00 грн. Враховуючи прострочення терміну виконання зобов'язання, вважає, що відповідач з огляду на положення ст. 625 ЦК України, також зобов'язаний сплатити інфляційні втрати у розмірі 51997,32 грн та три проценти річних у розмірі 15042,94 грн.
Позивач представника в засідання суду не направив, своїм процесуальним правом не скористався, був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету позивача від 04.02.2026. Разом з тим, від Хмельницької міської ради на адресу суду надійшли письмові пояснення від 03.02.2026, в яких повідомлено, що зобов'язання по сплаті коштів по договору №64 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького відповідачем не виконано, кошти до бюджету Хмельницької міської територіальної громади не надходили.
Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався. Ухвали суду від 02.01.2026, 21.01.2026, 02.02.2026 направлялись на юридичну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, ЄДРЮО, ФОП та ГФ та повернуті відділенням поштового зв'язку "Укрпошта" з відміткою "Адресат відсутній".
З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Прокурор в засіданні суду позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, зазначених у позові.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
06 березня 2018 року між Хмельницькою міською радою (Сторона 1) та Громадською організацією "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" (Сторона 2) було укладено договір №64 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького (далі договір), предметом якого є визначення для Сторони 2, яка є замовником об'єкту будівництва: будівництво багатоповерхового житлового будинку (ІІІ черга будівництва) по вул. Старокостянтинівське шосе, 20/4 в м. Хмельницькому (згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №52/ГП-25.1-04 від 25.02.2015), величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення двадцять другої сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008 №23 "Про затвердження порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради та пунктів рішення виконавчого комітету" із внесеними змінами та доповненнями (п. 1.1 договору).
Пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького полягає у відрахуванні замовником до міського бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького у розмірі, встановленому рішенням 22-ї сесії Хмельницької міської ради від 17.12.2008 №23 із внесеними змінами та доповненнями, рішенням 20-ї сесії Хмельницької міської ради від 31.01.2018 № 75 "Про встановлення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького" (п.2.1 договору).
У п. 2.2 договору сторони узгодили, що розмір пайової участі, належної замовником до оплати, складає 257778 гривень відповідно до проведеного управлінням капітального будівництва розрахунку величини пайової участі замовника, що здійснюється згідно наданої Стороною 2 кошторисної вартості об'єкта будівництва. Розрахунок величини пайової участі №01-20-889/1 від 14.12.2017 є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1).
Умовами п. 3.1 договору передбачено, що Сторона 2 несе відповідальність за достовірність інформації щодо загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва, технічно-економічних показників.
При виникненні змін, які впливають на розрахунок пайової участі по відношенню до тієї, яка зазначена в укладеному договорі, Сторона 2, до введення об'єкта в експлуатацію, зобов'язана звернутись до управління капітального будівництва з відповідною заявою та доданими до неї документами, які підтверджують фактичну кошторисну вартість будівництва (реконструкцію) об'єкта будівництва для проведення уточненого розрахунку розміру пайової участі та внесення відповідних змін до договору про пайову участь (п. 2.2.1 договору).
Згідно з п. 2.4 договору пайова участь сплачується до 30.09.2019.
Відповідно до п. 3.2 договору у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.
Сторони у п. 3.4 договору узгодили, що у разі прострочення термінів, передбачених договором Сторона 2 сплачує Стороні 1 штрафні санкції, що становлять: пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня; 3 (три) відсотки річних від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України.
Пунктами 3.5, 3.6 договору встановлено, що сплата штрафних санкцій не звільняє замовника від виконання своїх зобов'язань за договором. У випадках, не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання Сторонами їх зобов'язань (п. 4.1 договору).
Як додаток №1 до договору сторонами підписано розрахунок №01-20-967 від 15.02.2018 розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, в якому, зокрема, зазначено суму пайової участі - 257778 грн.
11.11.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №64 від 06.03.2018 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, відповідно до якої було викладено п. 2.4 договору в новій редакції "2.4 Пайова участь сплачується до 01.01.2022".
Додатковими угодами №2 від 28.12.2022, №3 від 06.03.2023 до договору №64 від 06.03.2018 сторони змінили редакцію п. 2.4 щодо строку сплати пайової участі, зазначивши, що пайова участь сплачується до 31.12.2022 та відповідно до 31.12.2023.
У матеріали справи прокурором надано: "Містобудівні умови та обмеження": реєстраційний номер в ЄДЕССБ МП01:1633-0776-9698-8733, документ №52/ГП- 25.1-04 від 25.02.2015, видані Департаментом архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради на об'єкт "Будівництво багатоповерхового житлового будинку (ІІІ черга будівництва) по вул. Старокостянтинівське шосе 20/4 в м. Хмельницькому; земельна ділянка к. н. 6810100000:03:009:0018, вид будівництва - "Нове будівництво", замовник - "Громадська організація "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва);
Декларацію про початок будівельних робіт", реєстраційний номер в ЄДЕССБ ХМ083171595693, видану Державною інспекцією архітектури та містобудування України, на об'єкт - "Будівництво багатоповерхового житлового будинку", розташованого у м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 20/4, вид будівництва - "Нове будівництво", дата реєстрації в ЄДЕССБ: 08.06.2017, замовник - "Громадська організація "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України";
акт готовності об'єкта до експлуатації від 18.08.2023 та виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" як замовнику будівництва сертифікат №ІУ122230818607 від 29.08,2023, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - багатоповерхового житлового будинку, розташованого у м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 20/4, та підтверджено його готовність до експлуатації, із зазначенням терміну будівництва, початок - 09.06.2017, завершення - 01.07.2023.
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг від 28.11.2025) земельна ділянка к. н 6810100000:03:009:0018, площею 0,9 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, за адресою м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 20/4 перебуває в оренді ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України".
В матеріалах справи наявна претензія (від 01.05.2024) Хмельницької міської ради, адресована ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України", з вимогою сплатити 257778,00 грн коштів пайової участі відповідно до договору №64 від 06.03.2018 та 1737,35 грн 3% річних, 16893,29 грн пені (з доданим розрахунком заборгованості).
Заступник керівника Окружною прокуратури міста Хмельницького звернувся до Хмельницької міської ради з листом 55-1430 вих-25 від 04.03.2025, в якому, зазначивши про опрацювання інформації про стан виконання замовниками будівництва обов'язку із перерахування до місцевого бюджету коштів для створення та розвитку інфраструктури міста (пайової участі), повідомив, що 01.07.2023 було прийнято в експлуатацію об'єкт будівництва - багатоквартирний житловий будинок по вул. Старокостянтинівське шосе 20/4 в м. Хмельницькому, замовником якого була ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" (сертифікат від 29.08.2023), кошти пайової участі не сплачено. Посилаючись на положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", просив надати інформацію з приводу надходження до бюджету Хмельницької міської територіальної громади коштів пайової участі від замовника будівництва - Громадської організації "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України", а у випадку, якщо такі кошти не сплачувались повідомити про причини та вжиті заходи щодо примусового їх стягнення у судовому порядку.
У відповідь, управління капітального будівництва Хмельницької міської ради (лист №1213002-23-25 від 14.03.2025) повідомило, що відповідно до договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 06.03.2018 №64 "Будівництво багатоповерхового житлового будинку (ІІІ - черга будівництва)" згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №52/ГП-25.1-04 від 25.02.2015, укладеного з ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України", кошти не сплачено, звернення про продовження терміну дії договору відсутнє, тому управлінням капітального будівництва Хмельницької міської ради було надіслано претензію (від 01.05.2024) з вимогою сплати кошти пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.
У листі №55-2501вих-25 від 29.04.2025, адресованому до Хмельницької міської ради, заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, повідомивши про несплату замовником (ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України") будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Старокостянтинівське шосе 20/4 в м. Хмельницькому, який здано в експлуатацію 29.08.2023, коштів пайової участі на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, зазначив про наявність підстав для нарахування та стягнення, окрім суми боргу і штрафних санкцій. Відповідно, просив повідомити Окружну прокуратуру міста про вжиття заходів захисту економічних інтересів територіальної громади з приводу порушень, що зазначені у листі, та уразі не вжиття таких заходів - повідомити причини та надати в прокуратуру розрахунок суми боргу та штрафних санкцій за умовами договору №64 від 06.03.2018, що укладений між Хмельницькою міською радою та громадською організацією "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.
У відповідь на зазначений лист, управлінням капітального будівництва Хмельницької міської ради (лист №2236-25 від 03.05.2025) повідомлено, що незважаючи на надіслану претензію, зобов'язання згідно договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 06.03.2018 №64 "Будівництво багатоповерхового житлового будинку (ІІІ - черга будівництва) по вул. Старокостянтинівське шосе, 20/4 в місті Хмельницькому" (із змінами) не виконано, кошти пайової участі на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького не сплачено. Також просило вжити заходи щодо захисту порушених економічних інтересів Хмельницької міської територіальної громади на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". До листа долучено розрахунок заборгованості.
Окружною прокуратурою міста Хмельницького адресовано фінансовому управлінню Хмельницької міської ради лист №55-5509вих-25 від 18.09.2025 з проханням надати інформацію щодо надходження до бюджету Хмельницької міської територіальної громади коштів пайової участі від замовника - ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" згідно договору №64 від 06.03.2018.
Фінансовим управлінням Хмельницької міської ради у відповідь (лист №2945-25 від 24.09.2025) повідомлено, що до бюджету Хмельницької міської територіальної громади кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту від ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" по договору №64 від 06.03.2018 в 2018 - 2025 роках не надходили.
Заступник керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького звернувся до Хмельницької міської ради (лист від 09.06.2025), в якому вказав, що листами від 04.03.2025, 29.04.2025 прокуратура повідомляла Хмельницьку міську раду, як уповноважений орган, про наявність підстав для стягнення із замовника будівництва - ГО "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України", яким здано в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт - нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 20/4 в місті Хмельницькому, до місцевого бюджету коштів пайової участі відповідно до договору №64 від 06.03.2028 та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань. Враховуючи несплату коштів пайової участі та те, що інтереси держави в особі уповноваженого органу на здійснення функцій у спірних правовідносинах залишаються не захищеними, від чого бюджет територіальної громади зазнає збитків, з огляду на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив про намір прокуратури звернутися до суду з позовом про стягнення коштів пайової участі та штрафу за несвоєчасну їх сплату.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.
У ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вказано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).
За змістом ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З огляду на викладене, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду, а суд зобов'язаний перевірити такі.
Судом зважається на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.
У даній справі керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Хмельницької міської ради із вимогами до Громадської організації "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" про стягнення коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.
Згідно зі ст. 172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами є сільські, селищні, міські ради.
На території Хмельницької міської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування, зокрема, є Хмельницька міська рада.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є одним із джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" бюджетом розвитку визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Окрім того, несплата до бюджету коштів пайової участі частиною суб'єктів господарювання порушує принцип рівності суб'єктів господарювання на території міста Хмельницького, принцип законності (ст. 68 Конституції України).
Відтак, уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Хмельницька міська рада, яка є належним позивачем у цій справі.
На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор додав до позовної зави листи від 04.03.2025, 29.04.2025, 09.06.2025, в яких інформував Хмельницьку міську раду про існування порушень інтересів територіальної громади та просив повідомити про заходи, які вживатимуться щодо захисту таких інтересів.
В листах 14.03.2025, 03.05.2025 орган місцевого самоврядування повідомив про несплату відповідачем коштів пайової участі, направлення претензії та просив прокурора вжити заходів представницького характеру.
З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказує прокурор, на такі порушення не відреагував, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.
Водночас наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді позивачем не заперечено.
Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак яка незалежно від причин не здійснює захист інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який всупереч вимогам закону не здійснюють захист інтересів держави.
Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред'явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення (від 109.06.2025), адресоване позивачу, про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі позивача шляхом пред'явлення відповідного позову до суду.
Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради.
Щодо суті позовних вимог судом враховується наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору від 06.03.2028 №64 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Приписами ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на час укладення договору, діяла до 01.01.2020 (на підставі Закону №132-IX від 20.09.2019) передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (ч. 5).
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (ч. 6).
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками (ч. 8).
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9).
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (ч. 11).
Зі змісту статті 40 Закону №3038-VI у вищенаведеній редакції, вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.09.2025 у справі №910/9916/24.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі Закон №132-IX), у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" статтю 40 виключено (п. 13 р. 1 - набрав чинності з 01.01.2020).
У п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX визначено, зокрема, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, що пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Відповідно до усталених висновків Верховного Суду (зокрема, постанова від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 23.09.2025 по справі №910/9916/24) законодавець під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення статті 40 цього Закону на підставі Закону №132-ІХ) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали повному виконанню і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними.
Окрім того, Верховний Суд виснував, що норми абзацу першого та другого (визначено нормативне регулювання правовідносин у випадках якщо станом на 01.01.2020 об'єкти будівництва не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені) пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.
Таким чином, у разі наявності договору укладеного забудовником до 01.01.2020, його істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними.
Як вбачається із матеріалів справи 06.03.2018 між Хмельницькою міською радою (Сторона 1) та Громадською організацією "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" (Сторона 2) укладено договір №64 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, предметом, якого є визначення для Сторони 2, яка є замовником об'єкту будівництва: будівництво багатоповерхового житлового будинку (ІІІ черга будівництва) по вул. Старокостянтинівське шосе, 20/4 в м. Хмельницькому (згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 52/ГП-25.1-04 від 25.02.2015), величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Зі замісту умов договору №64 від 06.03.2028, додаткових угод та додатку до договору (розрахунок розміру пайової участі) вбачається, що сторони, зокрема, узгодили розмір пайової участі, належної замовником до оплати, який складає 257778,00 гривень відповідно до проведеного управління капітального будівництва розрахунку величини пайової участі (додаток 1 до договору) (п. 2.2 договору), строк сплати коштів пайової участі - до 31.12.2023 (п. 2.4. в редакції додаткової угоди №3).
Відповідно до п. 4.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань.
Доказів про розірвання договору, внесення подальших змін щодо розміру пайової участі, продовження строків сплати пайової участі, визнання недійсним договору суду не подано.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище сторони узгодили кінцевий строк сплати коштів пайової участі в сумі 257778,00 грн - 31.12.2023.
Однак, в порушення договірних зобов'язань, вищенаведених законодавчих норм, відповідач коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) до відповідного місцевого бюджету не перерахував, ні у встановлений у договорі строк, ні до дати прийняття об'єкта в експлуатацію (01.07.2023), ні на час вирішення справи в суді. Доказів протилежного суду не подано. Натомість у листах від 03.05.2025, 24.09.2025, письмових поясненнях від 03.02.2026 позивач зазначив про несплату відповідачем коштів на підставі договору №64 від 06.03.2018 та існуючу заборгованість.
Таким чином у відповідача виникла заборгованість по сплаті коштів на пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького відповідно до договору № 64 від 06.03.2018 сумі 257778 гривень, яка підлягає стягненню.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом (ст. 611 ЦК України).
Приписами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанова Верховного Суду від 20.08.2025 у справі №910/15292/24).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, 27.08.2025 у справі №920/1114/24).
Прокурором заявлено до стягнення 15042,94 грн 3% річних за період 01.01.2024 - 11.12.2025 та 51997,32 грн інфляційних втрат за період січень 2024 - жовтень 2025.
Суд, перевіривши з використанням ІПС "Законодавство" розрахунок нарахованих 3% річних та інфляційні втрат за заявлені періоди, зазначає, що розрахунки проведено в межах можливих нарахувань, заявлені правомірно, тому підлягають стягненню з відповідача.
Контрозрахунку 3% річних, інфляційних втрат та доказів, які би спростовували відповідні нарахування суду не подано.
Положеннями статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів, які спростовують заявлені позовні вимоги суду не подано.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Хмельницької міської ради до громадської організації "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" про стягнення 324818,26 грн, з яких 257778 грн - коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, 15042,94 грн - 3 % річних, 51997,32 грн - інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з Громадської організації "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" (м. Хмельницький вул. Проскурівська, буд. 13, оф. 4, код 38937211) на користь Хмельницької міської ради (м. Хмельницький, вул. Гагаріна, буд. 3, код 33332218) для зарахування в дохід місцевого бюджету Хмельницької міської територіальної громади 257778,00 грн (двісті п'ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 00 коп.) коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького, 15042,94 грн (п'ятнадцять тисяч сорок дві гривні 94 коп.) 3% річних, 51997,32 грн. (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім гривень 32 коп.) інфляційних втрат.
Видати наказ.
Стягнути з Громадської організації "Хмельницьке обласне об'єднання миротворців України" (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 13, оф. 4, код 38937211) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький вул. Проскурівська, буд. 63, код 02911102), 4872,27 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 27 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 18.02.2026.
Суддя В.В. Виноградова