8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4276/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16, код ЄДРПОУ 14095412),
до Комунального підприємства "Сігма" Харківської міської ради (Україна, 61178, місто Харків, шосе Салтівське, будинок 266, код ЄДРПОУ 32949153),
про стягнення коштів 22 936,17 грн,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
На розгляд Господарського суду Харківської області через систему "Електронний Суд" надійшов позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Комунального підприємства "Сігма" Харківської міської ради про стягнення 22936,17 грн за договором оренди № 4812 від 10 січня 2012 року, з яких: 19 114,25 грн - орендна плата станом на червень 2023; 3 821,92 грн - пеня станом на червень 2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025, справу № 922/4276/25 передано на розгляд судді Жельне С.Ч.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області за № 316/2025 від 23.12.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з призначенням судді Жельне С.Ч. на посаду судді Східного апеляційного господарського суду згідно Указу Презедента України № 932/2025 від 13.12.2025, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 922/4276/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025, справу № 922/4276/25 передано на розгляд судді Юрченко В.С.
25.12.2025, ухвалою господарського суду Харківської області, справу №922/4276/25 прийнято до провадження, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Постановлено розгляд справи почати спочатку, зі стадії підготовчого провадження. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Від учасників справи клопотання, в порядку частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, не надходило.
Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/4276/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 4812 від 10 січня 2012, в частині повного та своєчасного розрахунку по орендним платежах, у строк, порядку та розмірі, встановленими договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати у сумі 19 114,25 грн.
Крім того, позивач у позові зазначає, що оскільки відповідач порушував строки сплати орендної плати, позивач, на підставі пунктів 3.10. та 7.3. договору, нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, у сумі 3 821,92 грн.
При зверненні до суду з позовом у даній справі, позивач вказує, що договір припинився за згодою сторін та 26.06.2023 відповідач, за актом приймання - передачі, передав Балансоутримувачу майна - КНП «Міський перинатальний центр» ХМР, нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264 (акушерський корпус).
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
На підставі договору оренди № 311 від 27.01.2007, відповідач орендував нежитлові приміщення (будівлю), розташоване за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264, балансоутримувачем якого був КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр» ХМР.
10.01.2012, на підставі акту приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі), відповідач передав, а балансоутримувач - КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр» ХМР, отримав нежитлове приміщення (будівлю), що розташоване за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264.
10 січня 2012 року між КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр» (далі -Орендодавець) та Комунальним підприємством «Сігма» Харківської міської ради (далі - Відповідач/Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №4812 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 64,40 кв. м., далі Майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264 та знаходиться на балансі КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр». Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації № 1921 від 24.10.2011. Майно передається в оренду з метою використання: буфет без продажу товарів підакцизної групи.
У відповідності до пункту 2.1. договору, набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається територіальна громада м. Харкова, а Орендар користується ним протягом строку дії Договору. Майно зараховується на позабалансовий рахунок Орендаря із зазначенням, що це майно е орендованим. У разі припинення цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункти 2.2. та 2.3. договору оренди 1).
Згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.7. договору вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 255 300 грн станом на 26.12.2011. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 566/11 (далі - Методика). Орендна плата за перший базовий місяць розраховується згідно з додатком до цього договору і складає: за січень місяць 2012 - 1 281,61 грн без урахування ПДВ. Ставка орендної плати складає 6%. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі. Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання - передачі майна або з моменту розірвання Договору у відповідності до пункту 10.6. Орендна плата за орендоване Майно сплачується Орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата перераховується: 70 % на розрахунковий рахунок орендодавця та 30% на бюджетний рахунок відділення державного казначейства.
Відповідно до пункту 3.10 договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Згідно пункту 4.4. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Відповідно до пункту 7.3. договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому пунктом 3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Договір укладено строком з 10.01.2012 до 10.01.2013, про що вказано у пункті 10.1. договору.
Додатками до договору є акт прийму-передачі орендованого майна та розрахунок орендної плати.
Розрахунок орендної плати до договору, затверджений КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр», містить розрахунок орендної плати за січень 2012, як базового місяця.
Згідно акту приймання-передачі від 10.01.2012, відповідачу було передано від КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр» нежитлове приміщення (будівлю), що розташоване за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264.
У відповідності до додаткової угоди б/н та б/д, сторони дійшли згоди, що строк дії договору з 10.01.2013 до 10.01.2014.
Згідно додаткової угоди б/н та б/д сторонами узгоджено, що договір діє з 10.01.2014 до 10.01.2015.
У відповідності до додаткової угоди від 10.01.2015 сторонами було змінено істотні умови договору, зокрема сторони визначили, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 426 430 грн станом на 17.12.2014. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 566/11 (далі - Методика). Орендна плата за грудень 2014 становить - 2196,11 грн без урахування ПДВ. Ставка орендної плати складає 6%. Також сторони визначили у додатковій угоді від 10.01.2015, що договір діє з 10.01.2015 до 10.01.2016.
Додатковою угодою б/н б/д сторони передбачили, що умови договору діють з 10.01.2016 по 10.01.2017.
Відповідно до додаткової угоди б/н б/д сторонами узгоджено, що договір діє до 10.01.2018.
Додатковою угодою від 10.01.2018 сторонами викладено в новій редакції договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4812/2012 від 10.01.2012 згідно якої Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківський міський перинатальний центр» (далі - орендодавець) передав, а Комунальне підприємство «Сігма» Харківської міської ради, прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення 4-го поверху № 444, 445, загальною площею 64,40 кв. м., в нежитловій будівлі літ. «А-5», яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташована за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264, та знаходиться на балансі КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр». Право комунальної власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 76774763101.
Майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (пункт 1.2.).
У відповідності до пункту 2.1. договору, набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається територіальна громада м. Харкова, а Орендар користується ним протягом строку дії Договору оренди. Майно зараховується на позабалансовий рахунок Орендаря із зазначенням, що це майно е орендованим. У разі припинення цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункти 2.2. та 2.3. договору оренди 1).
Згідно пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.7. договору вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і становить 726 560 грн без ПДВ станом на 13.02.2018. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика)/Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017. Орендна плата становить 3 632,80 грн без ПДВ, за січень 2018. Ставка орендної плати складає 6%. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі. Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання - передачі майна або з моменту розірвання Договору у відповідності до пункту 10.6. Орендна плата за орендоване Майно сплачується Орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата перераховується: 70 % на поточний рахунок орендодавця та 30% до бюджету міста Харкова.
Згідно пункту 4.4. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Відповідно до пункту 7.3. договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому пунктом 3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Договір укладено строком до 10.12.2020, про що вказано у пункті 10.1. договору.
Додатками до договору є розрахунок орендної плати.
Розрахунок орендної плати до договору, затверджений КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр», містить розрахунок орендної плати за січень 2018, як базового місяця.
Додатковою угодою від 01.08.2019 узгоджено, що орендодавцем та Балансоутримувачем за договором оренди № 4812 від 10.01.2012 та актом приймання-передачі, слід вважати Комунальне некомерційне підприємство «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради. Також додатковою угодою від 01.08.2018 змінено реквізити для оплат у орендодавця.
Додатковою угодою від 21 травня 2021 року сторонами узгоджено, що з 02.12.2020 орендодавцем за текстом договору оренди № 4812 від 10.01.2012 є Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - орендар та позивач), а також викладено в новій редакції порядок розрахунків та процентне співвідношення щодо сплати орендної плати, а саме: 70% на поточний рахунок Балансоутримувача та 30% до бюджету. Крім того, додатковою угодою від 21.05.2021 сторонами передбачено, що вартість об'єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 843 900,00 грн без ПДВ станом на 11.09.2020; орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика); орендна плата становила 4 375,62 грн без ПДВ за грудень 2020 року. Ставка орендної плати - 6%. Також додатковою угодою від 21.05.2021 встановлено сторонами, що договір діє до 10.12.2021.
21.06.2022 наказом Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради продовжено без аукціону договір оренди від 10.01.2012 № 4812, укладений з КП «Сігма» ХМР на нежитлові приміщення 4-го поверху № 444,445, загальною площею 64,40 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-5» за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264, балансоутримувачем яких є КНП «Міський перинатальний центр» ХМР на строк 1 рік, як такий, що укладений з підприємством, що надає соціально важливі послуги.
Наказ оприлюднений на офіційні сторінці Харківської міської ради в мережі Інтернет у рубриці «Документи» розділ «Користування комунальним майном. Оренда».
Наказом Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 463 від 14.08.2023 «Про припинення договору оренди № 4812 від 10.01.2012» наказано припинити з 26.06.2023 договір оренди № 4812 від 10.01.2012, укладений з комунальним підприємством «Сігма» Харківської міської ради на майно - нежитлове приміщення 4-го поверху № 444,445, загальною площею 64,40 кв. м. в нежитловій будівлі літ. «А-5» за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264, та нарахування орендної плати та пені.
Наказ оприлюднений на офіційні сторінці Харківської міської ради в мережі Інтернет у рубриці «Документи» розділ «Користування комунальним майном. Оренда».
У зв'язку з достроковим припиненням за згодою сторін дії договору оренди №4812/2012 від 10.01.2012, згідно акту приймання-передачі від 26.06.2023, позивач прийняв з орендного користування від відповідача частину приміщення 4-го поверху в нежитловій будівлі літ. «А-5» (акушерський корпус), площею 64,40 кв. м. за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264.
03.10.2025 позивач звернувся до відповідача листом № 8040, у якому запропонував погасити заборгованість зі сплати орендної плати та пені, протягом 10 календарних днів. Лист направлений засобами поштового зв'язку, докази чого містяться в матеріалах справи.
З огляду на систематичні порушення зі сторони Відповідача строків оплати орендної плати, встановлених Договором, у Позивача виникло законне право звернутися до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за договором.
Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача загальну заборгованість в сумі 22936,17 грн за договором оренди № 4812 від 10 січня 2012 року, з яких: 19 114,25 грн - орендна плата станом на червень 2023; 3 821,92 грн - пеня станом на червень 2023, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
До статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 4 статті 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до статей 761, 765 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно з приписами частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, а орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.
Згідно з частинами 1, 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
З метою вдосконалення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду комунального майна у місті Харкові, Харківською міською радою вирішено затвердити Методику розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова і пропорції її розподілу, згідно з додатком до цього рішення, затверджену рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 755/17, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 22 сесії 7 скликання від 17.10.2018 № 1252/18.
Пунктом 10 Методики передбачено, що перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:
Опл.міс = Опл/12хІд.ох Ім,
де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн.;
Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн.;
Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати;
Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди».
В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень пункту 7 Методики, згідно якого у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою:
Опл = (Вп х Сор)/100;
де Опл - розмір річної орендної плати, грн.;
Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики.
Згідно пункту 11 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Судом встановлено, що договір оренди № 4812 від 10.01.2012, з урахуванням додатків додатки до нього, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками учасників орендних правовідносин, скріплений печатками сторін, без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою договір оренди № 4812 від 10.01.2012, з урахуванням додаткових угод, є договором оренди комунального майна, дія якого підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
При цьому, як свідчать матеріали справи, до 01.12.2020 орендарем за договором оренди № 4812 від 10.01.2012 було КЗОЗ «Харківський міський перинатальний центр» ХМР, в той же час дана обставина не позбавляє права позивача, як розпорядника комунального майна, та отримувача 30% орендної плати за договором оренди №4812 від 10.01.2012, захищати свої інтереси в судовому порядку, шляхом стягнення заборгованості за весь період дії договору.
З 02.12.2020, згідно додаткової угоди від 21.05.2021, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради набув статусу орендодавця у орендних правовідносинах за договором оренди № 4812 від 10.01.2012.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору оренди № 4812 від 10.01.2012, за актом приймання-передачі від 10.01.2012, від КЗОЗ «Харківський міський пренатальний центр» ХМР було передано відповідачу в оренду нежитлові приміщення, визначені умовами договору.
За встановленими обставинами вбачається, що орендар (відповідач у цій справі), отримавши у тимчасове користування державне майно, взяв на себе обов'язок по сплаті орендних платежів, розмір, яких визначений умовами договору. Натомість їх не сплата є прямим порушенням орендарем взятих на себе обов'язків по договору.
При цьому суд зазначає, що доказів неможливості користування орендованим приміщенням, відповідач до суду не надав та матеріли справи не містять.
Договір, з урахуванням додаткової угоди від 21.05.2021, укладений строком до 10.12.2021, та, на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 21.06.2022 № 257, дію договору було продовжено без аукціону на строк 1 рік, як такий, що укладений з підприємством, що надає соціально важливі послуги.
У зв'язку з достроковим припиненням за згодою сторін дії договору оренди №4812/2012 від 10.01.2012, згідно акту приймання-передачі від 26.06.2023, відповідач передав, а позивач прийняв з орендного користування від відповідача частину приміщення 4-го поверху в нежитловій будівлі літ. «А-5» (акушерський корпус), площею 64,40 кв. м. за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 264.
В той же час, за матеріалами справи встановлено, що відповідач в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів за період користування приміщенням, іншого матеріали справи не містять.
Відсутність оплати виставленого рахунку, є порушенням з боку відповідача, як умови договору, а так і норм законодавства України.
В матеріалах справи містяться реєстрі платежів відповідача щодо сплати орендної плати під час дії договору та розрахунок заборгованості. При цьому суд констатує, що згідно розрахунку, що наданий до позовної заяви, позивач розраховує заборгованість відповідача згідно процентного співвідношення розподілу орендної плати, як-то визначено пунктом 3.7. договору (30% до бюджету міста Харкова).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 19 114,25 грн, станом на червень 2023 року.
Враховуючи, що відповідач порушив строки сплати орендної плати червень 2023 року в розмірі 19 114,25 грн, позивачем на підставі пункту 3.10 та 7.3 договору оренди від 10.01.2012 №4812 нараховано станом на червень 2023 року пеню в розмірі 3 821,92 грн.
Дослідивши наявний у матеріалах справи розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв'язку з чим, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині та стягує з відповідача пеню у сумі 3 821,92 грн. станом на червень 2023 року.
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, розподіляються на відповідача.
Щодо визначеної позивачем суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 20 000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням змін до Господарського процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію про те, що вимога частини 8статті 141 Цивільного процесуального кодексу України(аналогічна норма міститься у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Суд звертає увагу, що з дати ухвалення рішення по даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження судових витрат у сумі 20 000,00 грн, що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (ухвалення додаткового рішення).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Сігма" Харківської міської ради (Україна, 61178, Харківська область, місто Харків, шосе Салтівське, будинок 266, код ЄДРПОУ 32949153) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16, код ЄДРПОУ 14095412) заборгованість в сумі 22 936,17 грн за договором оренди № 4812 від 10 січня 2012, з яких: орендна плата станом на червень 2023 у сумі 19 114,25 грн , пеня станом на червень 2023 у сумі 3 821,92 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" лютого 2026 р.
СуддяВ.С. Юрченко