46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
17 лютого 2026 року м. Тернопіль Справа № 921/679/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянувши клопотання без номера від 08.01.2026 (вх.№162 від 08.01.2025), без номера від 16.02.2026 (вх.№1214 від 16.02.2026) ОСОБА_1 , м. Ірпінь Бучанського району Київської області
про витребування доказів
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Максіма», м.Тернопіль
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , м. Фастів Київської області
до відповідача ОСОБА_1 , м. Ірпінь Бучанського району Київської області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , м.Фастів Київської області,
про визнання частки в статутному капіталі,
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває на розгляді справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРВЕСТ МАКСІМА», м.Тернопіль до ОСОБА_1 , м. Ірпінь Бучанського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , м. Фастів Київської області, про визнання 100% частки у сплаченому статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРВЕСТ МАКСІМА» такою, що належить ОСОБА_2 .
Розгляд справи, згідно з ухвалою суду від 01.12.2025, здійснюється за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами суду від 01.12.2025 та 13.01.2026, в порядку ст.50 ГПК України, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_2 (на стороні позивача) та ОСОБА_3 (на стороні відповідача).
Підготовче засідання, призначене на 29.12.2025, неодноразово відкладалося, зокрема, на 13.01.2026, на 03.02.2026, а згодом на 17.02.2026.
08.01.2026 та 16.02.2026 представником відповідача адвокатом Лазарєвою О.В. через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС в порядку ст. 81 ГПК України подано клопотання про витребування доказів, які обґрунтовані необхідністю встановлення обставин щодо правомірності дій ОСОБА_1 у спірних правовідносинах та перевірки достовірності тверджень інших учасників справи, зокрема, ОСОБА_3 .
У клопотанні від 08.01.2026 (вх.№162) відповідач просить суд витребувати у ТОВ «Харвест Максіма» документи щодо формування розміру статутного капіталу товариства, протоколів зборів учасників та фінансової звітності, вказуючи, що такі докази можуть підтвердити законність придбання ним частки у статутному капіталі товариства у грудні 2023 року; своєчасність внесення ОСОБА_1 додаткових внесків для збільшення статутного капіталу та правомірність володіння ним часткою в товаристві; такі докази підтвердять неправомірність дій позивача та відсутність законних підстав для пред'явлення позову.
Зазначає, що самостійно здобути запитувані документи йому не вдалося, оскільки направлений 29.12.2025 позивачу відповідний запит від 27.12.2025 товариством проігноровано.
У клопотанні від 16.02.2026 (вх.№1214) відповідач просить суд витребувати в Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції копії заяв та рішень щодо скасування помилково вчинених реєстраційних дій стосовно ТОВ “ХАРВЕСТ МАКСІМА». Вказує, що ОСОБА_3 у письмових поясненнях вказує на помилковість реєстраційних дій вчинених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни складу засновників та розміру статутного капіталу товариства в період з грудня 2023 року по жовтень 2024 року, та стверджує, що звертався до Мін'юсту щодо їх скасування. Відповідно, результати розгляду звернень до органів юстиції мають підтвердити або спростувати ці обставини. Однак, на адвокатський запит №001/02-2026 від 12.02.2026 Управлінням Мін'юсту у встановлені законом строки не надано відповіді.
Доводи заявника, наведені в обґрунтування клопотання від 08.01.2026 (вх.№162).
Відповідач вказує, що відповідно до закону та статуту, учасник повинен впродовж 6 місяців внести вклад з дати реєстрації товариства, тобто до 19.12.2023. Згодом, 18.12.2023 ОСОБА_3 як єдиний учасник товариства прийняв рішення про продовження строку внесення вкладу на один місяць, - до 18.01.2024, оскільки ноутбук, який вносився як вклад, перебував у ремонті. Вклад у розмірі 10 000 грн фактично внесений 10.01.2024 шляхом передачі ноутбука марки ASUS, що підтверджується Актом приймання-передачі.
ОСОБА_3 впродовж двох років не оскаржував правочин з відчуження частки ОСОБА_1 , а навпаки, в подальшому прийнято спільні з ОСОБА_1 рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства, чим визнано законність володіння ОСОБА_1 часткою у товаристві.
На думку відповідача, у разі несплати внеску єдиним законним рішенням ОСОБА_3 мала бути ліквідація товариства, а не продаж часток чи збільшення розміру статутного капіталу.
Доводи щодо невнесення ОСОБА_1 майна (навантажувача та єврокубів) та існування заборгованості перед товариством у розмірі 1 382 670,40 грн не відповідають дійсності та спростовуються, зокрема: рішенням загальних зборів від 24.10.2024, яким учасники, включаючи ОСОБА_3 , одноголосно затвердили результати внесення вкладів та номінальну вартість часток, визнавши внесок ОСОБА_1 повністю сплаченим; довідкою товариства №15/072025 від 15.07.2025, згідно з якою навантажувач Balkancar, вартістю 1 110 219,96 грн обліковується у складі основних засобів підприємства; Фінансовим звітом товариства за 2024 рік, у якому в рядку 1425 «Неоплачений капітал» вказано « 0», це свідчить про те, що на момент складання звіту товариство визнавало відсутність будь-якої заборгованості учасників по вкладах.
Також відповідач вважає, що зарахування коштів на підставі договору на виконання підрядних робіт від 20.05.2024 є наслідком недобросовісних дій сторони з укладення фраудаторних правочинів, вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою незаконного позбавлення ОСОБА_1 його частки.
Запитувані відповідачем у запиті без номера від 27.12.2025 докази безпосередньо стосуються предмета та підстав позову, оскільки дозволяють перевірити твердження позивача про неповне внесення вкладів, законність відчуження часток та правомірність збільшення статутного капіталу.
Зокрема, документальне підтвердження внесення засновником товариства ОСОБА_3 внеску до статутного капіталу у розмірі 10 000 грн може підтвердити обставини початкового формування статутного капіталу, зокрема, чи він оплачений на момент створення товариства та відчуження 10% частки відповідачу 22.12.2023; протокол загальних зборів учасників товариства № 2/24 підтвердить обставини прийняття рішень про збільшення статутного капіталу (зокрема, від 15.04.2024 та 24.10.2024), розподілу часток та внесення додаткових вкладів, а також дозволить перевірити, чи враховувалися фактичні внески відповідача; довіреність, видана ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4 зможе підтвердити повноваження представника на момент відчуження частки 22.12.2023 та подальших дій щодо статутного капіталу; підтвердження направлення учасникам товариства повідомлень (запрошень) про проведення загальних зборів учасників товариства за весь час діяльності товариства може підтвердити дотримання процедур скликання зборів, зокрема щодо збільшення розміру капіталу; первинні документи бухгалтерського обліку на підставі яких майно, внесене як майнові внески учасниками товариства до статутного капіталу товариства, було взято на облік можуть підтвердити фактичне внесення майнових вкладів (акти приймання-передачі, оцінки майна), відображення в обліку (рахунки 15, 31, 46, 401) та відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; відомості, які містяться в Електронному кабінеті платника податків щодо основних засобів (майна), яке обліковується на балансі товариства, можуть підтвердити наявність та вартість основних засобів, внесених як вклади, та їх податкове визнання; фінансовий звіт товариства за перше півріччя 2025 року може підтвердити фінансовий стан товариства на момент пред'явлення позову, відображення внесків у звітності та добросовісність відповідача щодо додаткових вкладів.
Мотиви та норми, застосовані судом.
За ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Відповідно до ч. 4, 5, 6, 7, 8, 9 ст. 81 ГПК України у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте, суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У той же час, рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.
Одночасно, суд враховує, що відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У клопотанні від 08.01.2026 відповідачем обґрунтовано необхідність отримання запитуваної у позивача інформації; до клопотання долучено запит від 27.12.2025 щодо отримання доказів. Відповідачем клопотання про витребування доказів подано в межах підготовчого провадження, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України та обґрунтовано неможливістю самостійного отримання доказів з причин, що не залежать від заявника.
Представник позивача у підготовчому засіданні зазначив, що запитувані документи не надані, оскільки товариством не отримано запиту відповідача від 27.12.2025, адже така поштова кореспонденція повернута адресату без вручення, про що свідчать результати відстеження пересилання відповідного поштового відправлення, а також повідомив, що зазначені у запиті та клопотанні від 08.01.2026 докази товариство самостійно надасть до суду.
З урахуванням пояснень позивача, суд вважає, що клопотання відповідача від 08.01.2026 про витребування доказів є обґрунтованим. тому підлягає до задоволення.
Щодо клопотання від 16.02.2026 про витребування доказів суд зазначає таке.
Як вбачається за змісту клопотання від 16.02.2026 та пояснень представника відповідача у підготовчому засіданні, ним направлено адвокатський запит № 001/02-2026 від 12.02.2026 до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про отримання доказів, утім відповіді не отримано.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», орган державної влади, якому направлено адвокатський запит, зобов'язаний надати відповідь не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З'ясовано, що адвокатський запит датований 12.02.2026 (четвер) та надісланий на офіційну адресу електронної пошти 12.02.2026, а клопотання відповідачем про витребування доказів подано до суду 16.02.2026 (понеділок), тобто, з урахуванням вихідних днів (14 та 15 лютого), станом на момент подання клопотання до суду, строк для надання відповіді, визначений ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не сплив.
Витребування доказів судом є виключним механізмом, який застосовується тоді, коли учасник справи вичерпав власні можливості та зіткнувся із перешкодами, а у даному випадку право відповідача на отримання інформації не є порушеним.
Сам по собі факт направлення запиту не є автоматичним підтвердженням неможливості отримання доказу. Таке підтвердження виникає лише у разі отримання відмови у наданні інформації або ігнорування запиту після закінчення встановленого законом строку.
Оскільки в органі державної влади перебуває на опрацюванні запит відповідача і такий строк не сплив, суд вважає помилковим твердження про існування перешкод в отриманні доказів в даному випадку. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідачу як передчасно заявленому.
Керуючись ст.80, 81, 113, 114, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Клопотання без номера від 08.01.2026 (вх..№162 від 08.01.2025) ОСОБА_1 , м. Ірпінь Бучанського району Київської області, про витребування доказів, - задовольнити.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю “Харвест Максіма» (вул. Лукіяновича Дениса, будинок 8, корпус І, офіс ІІ, місто Тернопіль, ідентифікаційний код 45036299) надати Господарському суду Тернопільської області в строк до 01.03.2026: документальне підтвердження внесення засновником Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Максіма» ОСОБА_3 внеску до статутного капіталу товариства у розмірі 10 000 грн; копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Харвест Максіма» № 2/24; довіреність, видану ОСОБА_3 на імя ОСОБА_4 ; підтвердження направлення учасникам ТОВ “Харвест Максіма» повідомлень (запрошень) про проведення загальних зборів учасників товариства за весь час діяльності товариства; первинні документи бухгалтерського обліку, на підтвердження взяття на облік майна, внесеного учасниками товариства до статутного капіталу товариства; відомості, які містяться в Електронному кабінеті платника податків щодо основних засобів (майна), яке обліковується на балансі ТОВ “Харвест Максіма»; Фінансовий звіт ТОВ “Харвест Максіма» за перше півріччя 2025 року.
3. Звернути увагу Товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Максіма», що згідно з п.7, 8, 9 ст.81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом, зокрема статтею 135 ГПК України.
4. У задоволенні клопотання без номера від 16.02.2026 (вх..№1214 від 16.02.2026) ОСОБА_1 , м. Ірпінь Бучанського району Київської області, про витребування доказів, - відмовити.
5. Ухвалу для виконання направити в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС Товариству з обмеженою відповідальністю “Харвест Максіма».
Ухвала набирає законної сили 17.02.2026 відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню окремо від рішення не підлягає.
Суддя Н.О. Андрусик