вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1202/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України
до відповідача Фізичної особи - підприємця Пом'яновської Наталії Олександрівни
про стягнення заборгованості в розмірі 325 580,00 грн
В засіданні приймали участь:
від позивача: Гнатюк Ю.А. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився.
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця Пом'яновської Наталії Олександрівни про стягнення заборгованості в розмірі 325 580,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2025 між позивачем та відповідачем укладено Договір №421/25 про закупівлю ковбаси напівкопченої вищого сорту, яким відповідач зобов'язалась поставити товар у строки та на умовах, що передбачені договором, а саме: по заявці від 19.08.2025 до 08.09.2025 та по заявці від 26.08.2025 до 22.09.2025.
Однак, як зазначає позивач, постачальник не здійснила в повному обсязі постачання якісного товару у визначені заявками терміни, у зв'язку з чим договір розірвано в односторонньому порядку з 06.10.2025.
Таким чином, станом на дату розірвання договору, товар не був поставлений в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач нараховує відповідачу пеню за порушення строків поставки товару в розмірі 19 580,00 грн, штраф за розірвання договору за ініціативи покупця у зв'язку з порушенням постачальником термінів постачання товару та/або поставки постачальником товару неналежної якості в розмірі 200 000,00 грн та штраф за порушення постачальником умов щодо якості товару в розмірі 106 000,00 грн.
Ухвалою суду від 30.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.01.2026.
20.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 20.01.2026 розгляд справи по суті відкладено на 17.02.2026.
20.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказано, що доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують факту порушення ним умов договору щодо строків постачання товару та його якості, є неогрунтованими та такими, що не підтвердженні належними і допустимими доказами. А тому, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
В судове засідання 17.02.2026 представник відповідача не з'явився, однак 17.02.2026 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятість адвоката в іншому судовому засіданні. Окрім того, 17.02.2026 надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву, що був поданий 20.01.2026. В обгрунтування вказаного клопотання вказує, що 02.01.2026 ФОП Пом'яновською Н.О. було залучено адвоката до справи, а відтак у представника відповідача не було належно відведеного часу для підготовки відзиву на позовну заяву в зазначений строк.
У судовому засіданні 17.02.2026 представник позивача підтримала заявлені вимоги та просила позов задоволити повністю з підстав, що вказані у позовній заяві та відповіді на відзив. Окрім того, заперечила щодо клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Суд, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
При цьому, відповідно до приписів ст. 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов'язкової участі учасників справи.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи подане клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання відзиву, встановив наступне.
За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.
Ухвалою суду від 30.12.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з отримання даної ухвали. Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу доставлено 30.12.2025. Відповідно, останнім днем подання відзиву є 14.01.2026.
За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Порядок поновлення процесуальних строків урегульовано ст. 119 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Глави 5 ГПК України. Заявлення клопотання про поновлення строку не кореспондується з обов'язком суду автоматично поновити такий строк.
Поновлення пропущеного строку для подання відзиву відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Жодних належних, допустимих, достатніх та вірогідних доказів, в розумінні ст. 76 - 79, 269 ГПК України, відповідачем на підтвердження неможливості подати відзив раніше не надано та не доведено.
Таким чином, суд не вбачає поважності причин для поновлення строку, в розумінні ст. ст. 118 - 119 ГПК України, а тому залишає без розгляду поданий відповідачем відзив.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 17.02.2026 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.
15.08.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (надалі - Головний центр, Позивач, Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Пом'яновською Наталією Олександрівною (далі - Відповідач, Постачальник) укладено договір № 421-25 про закупівлю ковбаси напівкопченої вищого сорту (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Товариству ковбасу напівкопчену "Львівська" вищого сорту, Код ДК 021:2015-15130000-8 "М'ясопродукти", асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації та Технічному описі до цього Договору (надалі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією.
Відповідно до пункту 1.3. Договору Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.
Загальна вартість по Договору становила 5 200 000,00 грн (п'ять мільйонів двісті тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ (пункт 3.1. Договору).
Термін дії Договору до 31.12.2025 (пункт 12.1. Договору).
Пунктом 5.1. Договору визначено, що строк поставки Товару визначається листом-заявкою Покупця (надалі - Заявка), але не пізніше 20.12.2025.
Відповідно до підпункту 6.3.1. Договору, Постачальник зобов'язаний постачати товар в кількості, строк та на умовах даного Договору.
Так, згідно Заявки Позивача від 19.08.2025 № 06.1/7503-25-Вих, Постачальник був зобов'язаний поставити 13 000 кг Товару до військових частин Державної прикордонної служби України до 08.09.2025.
Відповідно до Заявки Позивача від 26.08.2025 № 06.1/7781-25-Вих, Постачальник був зобов'язаний поставити 13 000 кг Товару до військових частин Державної прикордонної служби України до 22.09.2025.
Пунктом 8.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.
Відповідно до пункту 8.3. Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до підпункту 6.2.3. Договору, Покупець має право в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку, якщо Постачальник не виконує свої зобов'язання за Договором понад 10 днів з подальшим стягненням штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 12.3. Договору, Покупець має право односторонньої відмови від цього Договору у разі:
- порушення Постачальником строків постачання Товару;
- поставки Товару неналежної якості;
- повідомлення Постачальником Покупця про неможливість виконання своїх зобов'язань за Договором, незалежно від причин їх виникнення;
- відсутності фінансування;
- інших випадках, визначених цим Договором та чинним законодавством України.
Договір вважається розірваним в термін передбачений повідомленням Покупця, але, водночас, такий термін не може складати менше ніж три календарні дні з моменту направлення Покупцем письмового повідомлення про односторонню відмову від Договору на юридичну адресу та/або електронну адресу Постачальника.
Керуючись пунктами 6.2.3. та 12.3. Договору, Позивачем листом від 02.10.2025 № 06.1/8901-25-Вих повідомлено Постачальника, щодо прийняття рішення про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку з 06.10.2025.
В подальшому, 06.10.2025 Позивачем на адресу Відповідача скеровано лист-претензію № 06.1/9022-25-Вих з вимогою до 06.11.2025 сплатити пеню за порушення строків поставки Товару за Договором.
За порушення строків поставки Товару, Позивачем відповідно до пункту 8.3. Договору, Головним центром нараховано Відповідачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, поставку якого прострочено, за кожний день такого прострочення.
Таким чином, станом на 06.10.2025 (дату розірвання Договору), оскільки Товар не був поставлений в повному обсязі, Позивачем нараховано пеню за порушення строків поставки Товару у розмірі 19 580,00 грн, а саме: до 08.09.2025 у розмірі 12 690, 00 грн (5 940,00+6 750,00); до 22.09.2025 у розмірі 6 890, 00 грн (2 860,00 + 3 250,00 + 780,00).
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Відповідача (лист від 15.09.2025 № 06.1/8356-25- Вих, лист від 24.09.2025 № 06.1/8654-25-Вих) з вимогою негайного виконання взятих на себе зобов'язань згідно з укладеним Договором. Проте, Відповідач, діючи всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, в порушення умов Договору, так і не здійснив поставку якісного товару.
Відповідно до пункту 8.6. Договору, у разі розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання товару та/або поставки Постачальником товару неналежної якості, Постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 відсотків від частини невиконаних зобов'язань.
Відтак, штраф за розірвання Договору за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання товару та/або поставки Постачальником товару неналежної якості становить 200 000,00 грн.
Отже, через прострочення Постачальником виконання зобов'язань, передбачених Договором, Позивачем нараховані штрафні санкції (пеню та штраф) у розмірі 219 580,00 грн (пеня - 19 580,00 грн, штраф - 200 000,00 грн).
Окрім того, пунктом 2.1. Договору визначено, що Товари повинні відповідати технічному опису та вимогам діючих державних стандартів на вид товарів, та підтверджують відповідними документами, що засвідчують безпечність товару та його відповідність чинному законодавства України (засвідчені копії Постачальником): експертний висновок та/або протокол дослідження (випробування); посвідчення про якість та/або декларація виробника, тощо.
Відповідно до підпунктів 6.2.1. та 6.2.2. Договору, Покупець має право вимагати від Постачальника поставки якісного товару в кількості і в строк, передбачений Договором, та належного виконання його обов'язків.
Відповідно до Додатку 2 до Договору, ковбаса напівкопчена вищого сорту традиційного асортименту повинна відповідати вимогам ДСТУ 4435:2005 "Ковбаси напівкопчені. Загальні технічні умови", законів України "Про основні принцип та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" та іншим вимогам законодавства в сфері обігу харчових продуктів.
Показники (параметри) безпечності продукції повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів та бути підтверджені експертними висновками (протоколами досліджень) акредитованих лабораторій).
Відповідно до підпункту 5.14.1. Договору, повернення Товару Постачальнику здійснюється у випадку виявлення неналежної якості Товару в момент його приймання або під час зберігання Товароодержувачем, у разі виявлення недоліків, що неможливо було виявити під час приймання Товару Товароодержувачем, а також за результатами лабораторного дослідження.
Так, 01.09.2025 Постачальником здійснено поставку 2 500 кг Товару до військової частини НОМЕР_1 , 10.09.2025 здійснено поставку 2 220 кг Товару до військової частини НОМЕР_2 та поставку 600 кг Товару до військової частини НОМЕР_3 .
Під час приймання Товару Товароодержувачем прийнято рішення щодо проведення лабораторного дослідження. На час проведення лабораторних досліджень партія поставленого Товару знаходиться на відповідальному зберіганні у Товароодержувача.
Відповідно до пункту 5.21 Договору, 10.09.2025 року, в присутності представника Постачальника, було здійснено відбір зразків товару, про що складено Акт відбору проб для лабораторних досліджень від 10.09.2025 № 37 та Акт відбору зразків від 10.09.2025 № 21_1-16/138. У зазначених актах зафіксовано відбір трьох зразків продукції, що підтверджено підписами посадових осіб Держпродспоживслужби, Товароодержувача та представника Постачальника.
Після проведення лабораторних досліджень, складено відповідні експертні висновки (експертний висновок № 042981 д.т./k/25 від 16.09.2025, експертний висновок №003676 д.к./25 від 24.09.2025, експертний висновок №002671 п/25 від 05.09.2025), в яких виявлено невідповідність товару нормам ДСТУ 4435:2005 за фізико-хімічними показниками, чим Постачальник порушив свої зобов'язання відповідно до пункту 6.3.2. Договору, а саме - забезпечувати Покупця високоякісним товаром.
Таким чином, Позивач вказує, що здійснена Відповідачем поставка Товарів до військових частин Державної прикордонної служби України не відповідала умовам Договору, оскільки була неякісною, а отже не могла бути прийнятою Покупцем.
Відповідно до пункту 5.18. Договору, Постачальник зобов'язаний у термін не більше 5 (п'яти) днів від дати отриманої претензії від Покупця поставити Товароодержувачу недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки та сплатити штрафні санкції, визначені Договором.
Позивач звертався до Відповідача з вимогою усунути виявлені недоліки та поставити товар належної якості упродовж п'яти днів з моменту отримання даної вимоги (лист від 22.09.2025 № 06.1/8576-25-Вих, лист від 23.09.2025 № 06.1/8605-25-Вих, лист від 29.09.2025 № 06.1/8752-25-Вих).
Незважаючи на зазначене, Постачальник не дотримався взятих на себе зобов'язань та не здійснив у визначений термін, постачання якісного Товару. Тобто недоліки не були усунені у визначений термін.
Відповідно до пункту 8.2. Договору, за порушення Постачальником умов цього Договору щодо якості Товарів, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 відсотків від вартості неякісних Товарів.
Відтак, на дату припинення дії Договору, у Постачальника виник обов'язок щодо сплати штрафу, відповідно до пункту 8.2. Договору, за порушення Постачальником умов цього Договору щодо якості Товарів, а саме: в/ч НОМЕР_2 = 44 000,00 грн; в/ч НОМЕР_1 = 50 000,00 грн; в/ч НОМЕР_3 = 12 000,00 грн.
Отже, через порушення умов Договору в частині якості Товару, Позивачем нараховано штраф у розмірі 106 000,00 грн (44 000,00 грн + 50 000,00 грн + 12 000,00 грн).
Відтак, розмір штрафних санкцій (штраф та пеня), які нараховані Позивачем згідно Договору становлять 325 580,00 грн (пеня 0,1% - 19 580,00 грн; штраф 20% - 200 000,00 грн + 106 000,00 грн).
З огляду на зазначене та враховуючи, що Відповідачем прострочено зобов'язання, відтак розмір пені та штрафу, які передбачено вищезазначеним договором та які нараховано Позивачем, становить 325 580,00 грн, які на момент звернення до суду не сплачено.
Таким чином, дані обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними Договором не поставив позивачу у встановлений строк товар. Дана обставина відповідачем не спростовується.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність складу господарського правопорушення щодо невиконання відповідачем поставки товару у встановлений Договорами строк, тому наявні підстави для застосування до відповідача міри відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до пункту 8.3. Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Відтак, у відповідності до пункту 8.3. Договору нараховано пеню у розмірі 19 580,00 грн та штраф у розмірі 306 000,00 грн.
Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.
Наведена правова позиція щодо правомірності одночасного застосування за одне правопорушення штрафу та пені є усталеною та викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Суд встановив, що Договір розірваний позивачем з 06.10.2025 в односторонньому порядку згідно з листом від 02.10.2025, керуючись пунктами 6.2.3 та 12.3 Договору.
Відповідно до пункту 8.3. Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 19 580,95 грн пені нарахованої на підставі п. 8.3 Договору.
Відповідно до пункту 8.2. Договору, за порушення Постачальником умов цього Договору щодо якості Товарів, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 відсотків від вартості неякісних Товарів.
Відтак, на дату припинення дії Договору, у Постачальника виник обов'язок щодо сплати штрафу, відповідно до пункту 8.2. Договору, за порушення Постачальником умов цього Договору щодо якості Товарів у розмірі 106 000,00 грн
Водночас, відповідно до пункту 8.6. Договору, у разі розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання товару та/або поставки Постачальником товару неналежної якості, Постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 відсотків від частини невиконаних зобов'язань.
Відтак, штраф за розірвання Договору за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання товару та/або поставки Постачальником товару неналежної якості становить 200 000,00 грн
Відтак, розмір штрафних санкцій (штраф та пеня), які передбачені вищезазначеним Договором та які нараховані Позивачем становить 325 580,00 грн (пеня 0,1% - 19 580,00 грн; штраф 20% - 200 000,00 грн + 106 000,00 грн).
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені та штрафу, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару та його якості, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 19 580,00 грн та штрафу в сумі 306 000 грн.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
З урахуванням вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", за подання до суду вказаної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 906,96 грн (4883,70 * 0,8).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 3 906,96 грн покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пом'яновської Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, місто Київ, вул. Ялтинська, буд. 11, ЄДРПОУ 23311317) пеню та штраф у розмірі 325 580 (триста двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 3 906 (три тисячі дев'ятсот шість) грн 96 коп.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19 лютого 2026 року.
Суддя А.М. Горплюк