вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/331/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В. В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача Рівненської обласної ради
до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач"
до відповідача 2) Комунального підприємства "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники:
від прокуратури Немкович І.І.
Суть спору:
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Рівненської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" та відповідача 2) Комунального підприємства "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради, у якому просить суд :
- визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 30.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024, укладеного між КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради (код ЄДРПОУ 05506786) та ТОВ "Електрогазпостач" (код ЄДРПОУ 45053047).
- визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 15.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024, укладеного між КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради (код ЄДРПОУ 05506786) та ТОВ "Електрогазпостач" (код ЄДРПОУ 45053047).
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" (код ЄДРПОУ 45053047) на користь Рівненської обласної ради (код ЄДРПОУ 21085816) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 179 976, 96 гривень.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивача та заперечень відповідача.
Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві і додаткових поясненнях від 06.01.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.
Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№ 4, 5 призвело до збільшення вартості електроенергії на 65,2%.
Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№ 4, 5 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію з 01.04.2024 повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатковій угоді №3 від 03.05.2024. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 179 976,96 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "Електрогазпостач" на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Разом з тим, у позовній заяві і додаткових поясненнях прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірних додаткових угод, та встановлено, що останні укладена без відповідного коливання ціни на ринку.
Щодо представництва інтересів Рівненської обласної ради, прокурор зазначає, що укладення спірних додаткових угод, відбулось всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).
Таким чином, КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" будучи замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі зобов'язане ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Стислий виклад правової позиції Рівненської обласної ради, викладеної у письмових поясненнях щодо позову.
Згідно пояснень, Рівненська обласна рада не вважає себе належним позивачем, зазначаючи про те, що Законами України "Про публічні закупівлі", "Про місцеве самоврядування в Україні", Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства її не наділено повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів у сфері публічних закупівель.
Рівненська обласна рада, як і КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування", є окремими юридичними особами. При цьому, затвердження обласною радою обласного бюджету не наділяє її автоматично функціями головного розпорядника бюджетних коштів.
Так, відповідно до наказу начальника Рівненської обласної державної військової адміністрації від 08.12.2023 №491 "Про обласний бюджет Рівненської області на 2024 рік" (додаток 3), головним розпорядником бюджетних коштів обласного бюджету для фінансування сфери охорони здоров'я є Управління охорони здоров'я Рівненської ОДА (правонаступник - Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА).
Вважає, що наявність в обласної ради повноважень здійснювати контроль за виконанням обласного бюджету не наділяє її повноваженнями головного розпорядника коштів щодо контролю, передбаченого п.9 ч.5 ст. 22 БК України, а також повноваженнями контролю у сфері публічних закупівель.
Процесуальні дії у справі
14.04.2025 позовна заява Керівника Здолбунівської окружної прокуратури надійшла до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 15.04.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.05.2025.
Ухвалою від 14.05.2025 підготовче засідання відкладено на 10.06.2025.
15.05.2025 року від Рівненської обласної ради надійшли письмові пояснення.
15.05.2025 року від Рівненської обласної ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника, також надані письмові пояснення по справі.
03.06.2025 року від засновника ТОВ "Електрогазпостач" ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Ухвалою від 10.06.2025 клопотання ТОВ "Електрогазпостач" задоволено, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
24.12.2025 від Здолбунівської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, у зв'язку із закінченням перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюдненням повного тексту постанови від 21.11.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою від 29.12.2025 провадження у справі поновлено, призначено її розгляд на 20.01.2026.
06.01.2026 від Здолбунівської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення (з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).
Ухвалою від 20.01.2025 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2026.
17 лютого 2026 року від ТОВ "Електрогазпостач" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
У судовому засіданні 17.02.2026 суд повідомив присутнього прокурора про подане відповідачем-1 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Представник прокуратури висловив свою позицію щодо клопотання, згідно якої вважає, що відсутні підстави для його задоволення.
Суд оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" про залишення позовної заяви без розгляду.
Під час виступу по суті спору представник прокуратури наголошував на ґрунтовності позову, просив суд позов задоволити в повному обсязі.
Судом досліджені докази по справі.
Представник прокуратури виступив у судових дебатах.
У засіданні проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" проведено закупівлю UA-2023-12-22-009072-а за предметом: "Електрична енергія" та очікуваною вартістю 742 000,00 грн.
За результатами проведення закупівлі переможцем визначено ТОВ "Електрогазпостач", з яким в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024 (далі Договір) (арк.с. 21-28).
Відповідно до п.1.1. цей договір про постачання електричної енергії є господарським договором, за яким передбачається постачання замовленого обсягу споживання електричної енергії Споживачу Постачальником за вільними цінами.
Відповідно до п.2.1. зазначеного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі. Відповідно до п.2.4 цього ж договору Постачальник має поставити Споживачу 140 000 кВт*год електричної енергії.
Згідно з п.5.1. загальна вартість договору становить 742 000,00 грн, в тому числі ПДВ 123 666,67 грн, а відповідно до п.5.2. ціна за одиницю товару становить 5,3 грн за 1 кВт*год з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п.5.6.2. Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулось з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливання ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
За умовами п.5.8. Договору, якщо протягом строку дії цього Договору на підставі рішень суб'єктів владних повноважень буде змінено порядок державного регулювання ціни на предмет закупівлі, збільшено тарифи на послуги, або затверджено нові тарифи, внаслідок чого виконання зобов'язань на умовах встановлених цим Договором, неминуче призведе до збитків Постачальника внаслідок заниження ціни предмета закупівлі по відношенню до економічно обґрунтованої ціни непоставленого предмета закупівлі з метою приведення її до економічно обґрунтованого рівня.
Згідно п.5.9. Договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена.
Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документи, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку) виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Відповідно до п.13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, скріпленими печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Згідно Додатку №3 до Договору, кількість електроенергії, яка повинна була бути поставлена 140 000,00 кВт*год.
Згідно Додатку №2 до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 5,30 грн з ПДВ.
Однак, в подальшому, на підставі довідки Рівненської торгово-промислової палати від 30.07.2024 №56.03/261 та відомостей з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", між сторонами укладено додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 65,2%, а саме:
- додатковою угодою №3 від 03.05.2024 до 5, 67 грн за 1 кВт*год, умови договору змінені даною угодою набирають чинності з 01.04.2024;
- додатковою угодою №4 від 30.07.2024 до 8,10 грн за 1 кВт*год, умови договору змінені даною угодою набирають чинності з 01.06.2024;
- додатковою угодою №5 від 15.08.2024 до 8,76 грн за 1 кВт*год, умови договору змінені даною угодою набирають чинності з 01.07.2024. (арк.с. 29-30).
На виконання Договору TOB "Електрогазпостач" поставило 93 707 кВт*год електричної енергії на загальну суму 704 184,26 грн, що підтверджується актами приймання-передавання:
- №53 від 11.03.2024 за лютий 2024 року - 9,886 МВт*год на суму 52 395,80 грн з ПДВ;
- №140 від 17.04.2024 за березень 2024 року - 9,334 МВт*год на суму 49 470,20 грн з ПДВ;
- №236 від 13.05.2024 за квітень 2024 року - 8,646 МВт*год на суму 49 022,82 грн з ПДВ;
- №314 від 11.06.2024 за травень 2024 року - 6,197 МВт*год на суму 35 137,00 грн з ПДВ;
- №397 від 10.07.2024 за червень 2024 року - 6,55 МВт*год на суму 53 055,00 грн з ПДВ;
- №486 від 15.08.2024 за липень 2024 року - 7,384 МВт*год на суму 64 683,84 грн з ПДВ;
- №582 від 10.09.2024 за серпень 2024 року - 7,091 МВт*год на суму 62 117,16 грн з ПДВ;
- №662 від 10.10.2024 за вересень 2024 року - 6,587 МВт*год на суму 57 702,12 грн з ПДВ;
- №772 від 19.11.2024 за жовтень 2024 року - 9,13 МВт*год на суму 79 978,80 грн з ПДВ;
- №862 від 16.12.2024 за листопад 2024 року - 8,783 МВт*год на суму 76 939,08 грн з ПДВ;
- №988-1 від 25.12.2024 за грудень 2024 року - 14,119 МВт*год на суму 123 682,44 грн з ПДВ. (арк.с. 33-38).
На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №№ 4, 5 до Договору та збільшуючи ціну товару на 65,2% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "Електрогазпостач" на користь позивача.
Орган прокуратури вказує, що розрахунок за поставлену електроенергію за період з 01.06.2024 по 31.12.2024 повинен здійснюватися за ціною вказаною у додатковій угоді від 03.05.2024 №3 до договору №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024, а саме 5,67 грн за 1 кВт*год з урахуванням ПДВ. З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеному у додатковій угоді №3 від 03.05.2024, КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради за поставлену електричну енергію в обсязі 59 644 кВт*год повинно було сплатити 338 181,48 грн з урахуванням ПДВ (59 644 * 5,67).
Згідно наданих КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій (арк.с. 39-44), встановлено, що зазначений комунальний заклад з 01.06.2024 по 31.12.2024 сплатив для ТОВ "Електрогазпостач" за 59 644 кВт*год грошові кошти у сумі 518 158,44 грн. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 179 976, 96 грн. (518 158,44 грн. - 338 181,48 грн.). Тому, на переконання прокуратури, кошти, які безпідставно витрачені у розмірі 179 976, 96 грн. підлягають поверненню до місцевого бюджету.
Відносно участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Щодо клопотання ТОВ "Електрогазпостач" про залишення позовної заяви без розгляду.
Клопотання мотивоване тим, що 03 грудня 2025 року Конституційним Судом України було прийнято рішення №6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), яким визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 ЗУ "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тій частині, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження. Незважаючи на те, що зазначені положення втратять чинність з 01 січня 2027 року, для забезпечення принципів законності та верховенства права, висновки Конституційного Суду України можуть враховуватись при вирішенні поточних справ при застосуванні господарським судом норм Конституції України як норм прямої дії (ч. 6 ст. 11 ГПК України). Не можна у конкретному випадку стверджувати, що мав місце "виключний випадок" "нездійснення захисту компетентним органом", відтак, при зверненні до суду, Прокурором не обгрунтовано необхідність невідкладного захисту інтересів держави саме органом прокуратури, позбавивши при цьому такої можливості компетентного суб'єкта, при тому що компетентний суб'єкт не вбачає підстав для звернення до суду, в тому числі і в його інтересах.
Суд звертає увагу, що заявник сам вірно вказав, що наведені вище положення закону втратять чинність з 01 січня 2027 року.
Окрім цього, у контексті даної справи, яка розглядається, суд наголошує на наступному.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 13-11 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Рівненську обласну раду.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до п.1 Статуту КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 11.03.2021 №92, лікарня заснована на спільній власності територіальних громад Рівненської області. Власником лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області, в особі Рівненської обласної ради. Лікарня є підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Рівненській обласній раді.
Крім того, відповідно до плану вищевказаної закупівлі, її фінансування здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету.
Таким чином, Рівненська обласна рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.
Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/32, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 по справі №904/8332/21 (пункт 33).
Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.
Як доводить орган прокуратури, за час дії спірного договору ТОВ "Електрогазпостач" поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації міської ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.
За таких обставин керівник Здолбунівської окружної прокуратури правомірно визначив Рівненську обласну раду позивачем у цій справі.
Таким чином, вищевикладене спростовує правову позицію Рівненської обласної ради про те, що остання безпідставно виступає у цій справі у якості позивача.
Той факт, що головним розпорядником головним розпорядником бюджетних коштів обласного бюджету для фінансування сфери соціального захисту та соціального забезпечення є Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА не знімає з Рівненської обласної ради функцій контролю виконання затверджуваних бюджетів, забезпечення раціонального використання комунального майна, покладених на неї державою.
В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Здолбунівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Рівненської обласної ради відповідний лист №54/3-207вих-25 від 07.03.2025, яким повідомлено про наявність порушень при укладанні КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.
Згідно відповіді Рівненської обласної ради від 01.04.2025 за №09-1028/01, Рівненською обласною радою та КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради не застосовувалися заходи претензійно-позовного характеру до ТОВ "Електрогазпостач" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.
Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Тому протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" про залишення позовної заяви без розгляду.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч.ч.1-3 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір про постачання електричної енергії №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024, КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" (Замовник) та ТОВ "Електрогазпостач" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 5,30 грн/кВт*год. з ПДВ грн/кВт*год. без ПДВ закріплено у Додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 по справі №920/19/24 вказує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).
Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено наступне.
Так, додатковою угодою №4 від 30.07.2024 збільшено ціну за одиницю товару до 8,10 грн (на 52,8% від ціни визначеної Договором) з урахуванням ПДВ. Згідно із п.2 вказаної додаткової угоди, умови Договору, змінені даною додатковою угодою набирають чинності з моменту підписання її Сторонами та застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.06.2024. Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди №4 від 30.07.2024, ТОВ "Електрогазпостач" не надано жодних належних документів, які відображають коливання цін на ВДР/РДН, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.
Окрім того, додаткова угода від 30.07.2024 №4, дія якої розповсюджується на відносини сторін, які виникли з 01.06.2024, укладена після поставки електричної енергії Споживачу та оплати за неї (акт №397 від 10.07.2024 за поставку електричної енергії за червень 2024 року), що суперечить ч. 3 ст. 632 ЦК України.
Крім того, додатковою угодою від 15.08.2024 №5 збільшено ціну за одиницю товару до 8,76 грн (на 65,2 % від ціни визначеної Договором) з урахуванням ПДВ. Згідно із п.2 вказаної додаткової угоди, умови Договору, змінені даною додатковою угодою набирають чинності з моменту підписання її Сторонами та застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.07.2024. До обгрунтування збільшення ціни до 8,76 грн грн/кВт год ТОВ "Електрогазпостач" додало довідку Рівненської торгово- промислової палати від 30.07.2024 №56.03/261 та відомостей з офіційного сайту ДП "Оператор ринку".
Разом з тим, зазначені вище документи не відображають коливання цін на ВДР/РДН, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди, а отже підстав для укладення додаткової угоди №4 у сторін не було.
Як встановлено, між сторонами укладено ряд правочинів, якими підвищено ціну (відностно ціни, встановленої у Договорі - 5,30 грн/кВт*год. з ПДВ) до 8,76 грн/кВт*год. з ПДВ (на 65,2%).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:
"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."
Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024 не міг перевищувати 5,83 грн з ПДВ (5,30 грн/кВт*год. з ПДВ+10%) за 1 кВт*год.
Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії, передбачений додатковими угодами №№ 4, 5 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Укладення вказаних угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (5,30 грн/кВт*год. з ПДВ):
- додатковою угодою №3 від 03.05.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,67 грн за 1 кВт*год (на 6,98%);
- додатковою угодою №4 від 30.07.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год до 8,10 грн за 1 кВт*год (на 52,83%);
- додатковою угодою №5 від 15.08.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год до 8,76 грн за 1 кВт*год (на 65,2%).
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.
Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 ст. 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
З огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди №№ 4, 5 укладені відповідачами у ході здійснення господарських правовідносин у межах Договору на постачання електричної енергії №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Електрогазпостач" коштів у розмірі 179 976,96 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору з 01.06.2024, ТОВ "Електрогазпостач" поставлено 59 644 кВт*год, тоді як КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" оплачено 518 158,44 грн.
Враховуючи, що Додаткові угоди №№4,5 до Договору на постачання електричної енергії №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись по дійсним на момент поставки тарифам.
Отже, у період червень - грудень 2024 року тариф на електроенергію встановлено за умовами додаткової угоди №3 від 03.05.2024, а саме: 5,67 з ПДВ за 1 кВт*год і КП "Корецька обласна лікарня відновного лікування" за поставлені 59 644 кВт*год повинне було заплатити 338 181,48 грн (59 644*5,67).
Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 338 181,48 грн, що на 179 976,96 грн менше фактично сплаченого (518 158,44 грн).
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 179 976,96 грн, які є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Електрогазпостач" (підстава їх набуття відпала), то останнє зобов'язане повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду.
За результатом розгляду спору суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№ 4, 5 до Договору на постачання електричної енергії №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024 укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці правочини суд визнає недійсними. Також належить до задоволення позовна вимога про стягнення 179 976,96 грн з ТОВ "Електрогазпостач" на користь Рівненської обласної ради.
Розподіл судових витрат.
Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 7 267,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №600 від 07.04.2025.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у вигляді судового збору за позовною вимогою немайнового характеру покладаються на відповідачів порівну, разом з тим, судові витрати за майновою вимогою покладаються на відповідача-1 ТОВ "Електрогазпостач", оскільки спірні кошти було сплачено на його користь та вимога про стягнення вказаних коштів пред'явлена до відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" про залишення позовної заяви без розгляду.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 30.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024, укладеного між Комунальним підприємством "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач".
4. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 15.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/49/02/24 від 12.02.2024, укладеного між Комунальним підприємством "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" (вул. Академіка Грушевського, 2К, офіс 212, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33003, код ЄДРПОУ 45053047) на користь Рівненської обласної ради (майдан Просвіти, 1, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 21085816) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 179 976 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 96 коп.
6. Стягнути з Комунального підприємства "Корецька обласна лікарня відновного лікування" Рівненської обласної ради (вул. Коновальця, 3, місто Корець, Рівненська область, 34700, код ЄДРПОУ 05506786) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" (вул. Академіка Грушевського, 2К, офіс 212, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33003, код ЄДРПОУ 45053047) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
8. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2026 року.
Суддя Бережнюк В.В.