вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"09" лютого 2026 р. Справа № 918/39/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради
до Спеціальної школи в смт. Мізоч Рівненської обласної ради,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 22 699 грн 08 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - не з'явився;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - Патраков О.І., довіреність № 7 від 01.01.2026 р.;
від прокуратури - Клімашевич В.І.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У судовому засіданні 9 лютого 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
У січні 2025 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Спеціальної школи в смт. Мізоч Рівненської обласної ради (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач-2), в якій просить:
- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 30.09.2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/7108-ВЦ від 30.12.2021, укладеного між Спеціальною школою смт. Мізоч Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 25.10.2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/7108-ВЦ від 30.12.2021, укладеного між Спеціальною школою смт. Мізоч Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної ради (33013, Рівненська область, м. Рівне, майдан Просвіти, буд. 1, код ЄДРПОУ 21085816) в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 22 699 грн 08 коп.
Також керівник Здолбунівської окружної прокуратури просить судові витрати у справі покласти на відповідача та стягнути на користь Рівненської обласної прокуратури на р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800.
До позовної заяви керівником Здолбунівської окружної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 13 січня 2025 року № 23 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 7 267 грн 20 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 грудня 2021 року між Комунальним закладом "Мізоцька спеціальна школа І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1/7108-ВЦ.
Згодом сторони підписали ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару: за умовами додаткової угоди № 3 від 30.09.2022 року - 4,84262 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 6,8%); за умовами додаткової угоди № 4 від 25.10.2022 року - 5,18740 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 14,53%).
Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 14,53% ціни, визначеної сторонами при укладенні договору.
Враховуючи положення Закону України "Про публічні закупівлі", додаткові угоди до договору № 3-4 підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно отримані постачальником кошти - поверненню до місцевого бюджету.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року позовну заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 лютого 2025 року.
12 лютого 2025 року від відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", через систему "Електронний суд" надійшло відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю Рівненська обласна енергопостачальна компанія", позовні вимоги не визнає. Зазначає, що Рівненська обласна рада не є стороною правочину, в інтересах якої звернувся прокурор, а також прокурором не надано доказів проведення Держаудитслужбою фінансового контролю за використанням коштів державного та місцевого бюджетів. Відповідач-2 вказує, що на його думку, додаткові угоди не суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки жодною з угод не перевищено 10% збільшення ціни товару порівняно з попередньою ціною. Крім того, відповідач-2 вказує, що вимога прокурора про перерахування ціни виникла після виконання договору, що заборонено законом. Внесення змін до додаткових угод здійснювалося за погодженням сторін. А тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
17 лютого 2025 року від Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року підготовче засідання відкладено на 11 березня 2025 року.
11 березня 2025 року від відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвалою суду від 11 березня 2025 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі задоволено та зупинено провадження у справі № 918/39/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 920/19/24. Одночасно вказаною ухвалою зобов'язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 (суддя Романюк Ю.Г.).
Розпорядженням керівника апарату від 18 грудня 2025 року № 03-04/109/2025 в зв'язку з указом Президента України від 13.12.2025 № 951/2025 "Про призначення судді" відповідно до підпунктів 2.3.43- 2.3.48 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39, введеного в дію з 01.04.2025 відповідно до рішення Ради суддів України від 06.03.2025 № 7, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/39/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 року справу № 918/39/25 передано судді Політиці Н.А.
Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року справу № 918/39/25 прийнято до провадження судді Політики Н.А., розгляд справи постановлено розпочати спочатку.
24 грудня 2025 року від керівника Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 24.12.2025 року про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року провадження у справі № 918/39/25 поновлено та призначено підготовче засідання на 26 січня 2026 року.
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 9 лютого 2026 року.
У судовому засіданні 9 лютого 2026 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні 9 лютого 2026 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Позивач у судове засідання 9 лютого 2026 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 26.01.2026 року, до електронного кабінету Рівненської обласної ради (а.с. 172). В той час 4 лютого 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Рівненської обласної ради, в якому просить розглянути позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури у справі № 918/39/25 без участі представника Рівненської обласної ради за наявними матеріалами у справі.
Крім того відповідач-1 у судове засідання 9 лютого 2026 року також не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № R068055504265, а саме ухвали суду від 26.01.2026 року (а.с. 174). В той час про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача-1 про судове засідання, призначене на 09.02.2026 року, а також клопотання позивача про розгляд справи без участі, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Рівненської обласної ради та Спеціальної школи в смт. Мізоч Рівненської обласної ради.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
За результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів UA-2021-11-25-005858-а, 30 грудня 2021 року між Комунальним закладом "Мізоцька спеціальна школа І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради (в подальшому перейменовано в Спеціальну школу в смт. Мізоч Рівненської обласної ради) (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1/7108-ВЦ (далі - Договір), відповідно до предмету якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.
Згідно з умовами пункту 5.1. Договору, загальна ціна договору становить 652 199,98 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 108 699,99 грн.
Відповідно до п. 5.3. Договору, ціна за одиницю електричної енергії визначається у Додатку 2 "Комерційна пропозиція" до договору. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до договору.
У відповідності до п. 5.3. - п. 5.4. Договору, ціна електричної енергії включає в себе: 5.3.1. регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі встановленому НКРЕКП. 5.3.2. ціну електричної енергії як товару, з урахуванням витрат постачальника, пов'язаних з придбанням та постачанням електричної енергії споживачу, прибуток, податки, збори, та всі інші платежі, які необхідні для виконання цього договору. Постачальник за договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати, що не визначена договором.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, але не раніше 01.01.2022 року, та діє до 31.12.2022 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 13.1. Договору).
Пунктом 13.9. Договору передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору (предмет, ціна, строк дії договору умови, що визначені законом, як істотні) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;
В разі зменшення обсягів закупівлі ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів.
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії.
Документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з вебсайту ДП "Оператор ринку" про результати роботи РДН та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" https://www.oree.com.ua/index.php/main/get_by_id/500 або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Збільшення ціни за поставлений та/або оплачений товар не допускається.
Звернення постачальника про збільшення ціни товару має містити документальне підтвердження наявності коливання ціни товару на ринку та підписаний постачальником проєкт відповідної додаткової угоди про зміну ціни товару у двох примірниках.
Постачальник у зверненні про збільшення ціни товару повинен обґрунтувати пропозицію про підвищення ціни, визначеної у договорі, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій споживачу на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Усі витрати щодо отримання документального підтвердження наявності коливання ціни товару на ринку несе постачальник.
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо товару, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
Сума договору зменшується пропорційно узгодженому зменшенню ціни, у тому числі у разі зменшення ціни за одиницю товару.
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGU, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.
У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:
- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі;
- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
При зміні тарифу на послуги з передачі електричної енергії, ціна договору може як збільшуватись, так і зменшуватись без зміни обсягу закупівлі.
8) зміни умов у зв'язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Відповідно до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу), підписаною споживачем - 30.12.2021 року, початок постачання з 1 січня 2022 року.
Згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до Договору, ціна на електричну енергію: Ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 4,52915 грн/кВт*год без ПДВ, 5,43499 грн/кВт*год з ПДВ.
30 вересня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII, а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку", що є офіційними даними про ціну на електричну енергію, обсягів купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10%), зокрема: 1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,84262 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 вересня 2022 року.
25 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Спеціальної школи в смт. Мізоч Рівненської обласної ради з листом № 2860/2, відповідно до якого пропонувало споживачу внести зміни до договору в частині ціни товару, надавши споживачу проект додаткової угоди, а також експертний висновок Рівненської ТПП.
25 жовтня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до якої керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII, а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022 року), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10%), зокрема: 1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,18740 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 жовтня 2022 року.
Як слідує з долучених прокурором актів приймання-передавання товарної продукції за січень 2022 року - грудень 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" поставлено Спеціальній школі в смт. Мізоч Рівненської обласної ради 92 016 кВт*год електричної енергії.
Разом з тим, за твердженням прокурора, яке не спростоване іншими учасниками судового процесу, та що стверджується долученими платіжними документами Спеціальна школа в смт. Мізоч Рівненської обласної ради сплатила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" 522 804,20 грн.
Прокурор у справі вказує, що додаткові угоди № 3 від 30.09.2022 року та № 4 від 25.10.2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/7108-ВЦ від 30.12.2021 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в розмірі 22 699,08 грн. як різниця між фактично сплаченими та сумою, яку мав сплатити споживач, (522 804,20 грн. - 500 105,12 грн.) потрібно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти.
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).
Частини третя та четверта статті 23 Закону № 1697-VII серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону № 922-VIII призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету позивачу як головному розпоряднику бюджетних коштів на забезпечення освітньої діяльності на території територіальної громади та забезпечення здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів, виділених на освітні потреби.
За твердженням прокурора, внаслідок неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі оспорюваних додаткових угод територіальна громада, інтереси якої представляє Рівненська обласна рада, була позбавлена можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, водночас сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару, що в свою чергу зумовило надмірну сплату коштів.
Прокурор зауважує, що, оскільки фінансування за додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, його звернення з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ.
Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням Спеціальною школою в смт. Мізоч Рівненської обласної ради оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та відповідно надмірної сплати бюджетних коштів.
Водночас суд встановив, що прокурор звертався до Рівненської обласної ради з повідомленням про те, що оспорювані додаткові угоди були укладені з порушенням вимог Закону № 922-VIII, та проінформував Рівненську обласну раду листом від 13.11.2024 року № 54-1863вих-24 про необхідність усунення виявлених порушень.
Однак Рівненська обласна рада не вжила жодних заходів щодо усунення виявлених прокуратурою порушень.
30 грудня 2024 року прокуратура скерувала лист позивачу щодо здійснення представництва з метою пред'явлення позову.
Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Рівненської обласної ради щодо захисту інтересів держави, яке є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та зобов'язане ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.
Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Рівненську обласну раду позивачем за пред'явленим ним до суду позовом, оскільки останнє є розпорядником бюджетних коштів у спірних правовідносинах.
Щодо суті позовних вимог суд відзначає наступне.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ.
Щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ).
Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10% залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом № 114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10%.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, повважала, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відзначила, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII,повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Прокурор стверджує, що оскаржувані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону № 922-VIII, оскільки обґрунтовуючи необхідність внесення змін з 01.09.2022 року шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди № 3 від 30.09.2022 року, ТОВ "РОЕК" надано відомості з веб-сайту ДП "Оператор ринку" про середньозважені ціни електричної енергії за вересень 2022 року у порівнянні з вереснем 2021 року, за серпень 2022 року.
Разом з тим, зазначені відомості не є належним доказом обставин, наявність яких є необхідною умовою для виникнення у сторін права вносити зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод. Оскільки, вони не відображають реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, з моменту підписання договору (30.12.2021 року) та до моменту укладення відповідної додаткової угоди № 3 (30.09.2022).
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін з 01.10.2022 року шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди № 4 від 25.10.2022 року, ТОВ "РОЕК" надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 20.09.2022 року.
Зазначений висновок також не є належним доказом обставин, наявність яких є необхідною умовою для виникнення у сторін права вносити зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод. Оскільки, у вказаному висновку не відображено реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, з моменту укладення додаткової угоди № 3 (30.09.2022) та до моменту укладення додаткової угоди № 4 (25.10.2022).
З огляду на встановлені судом обставини, додаткові угоди № 3-4 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, ч. 3 ст. 632 ЦК України та підлягають визнанню судом недійсними.
Щодо вказаного обґрунтування суд враховує, що згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У справі суд встановив, що за результатами проведення оголошеної Спеціальною школою в смт. Мізоч Рівненської обласної ради процедури закупівлі переможцем було визнано ТОВ "РОЕК" з остаточною пропозицією за результатами аукціону з урахуванням ціни предмета закупівлі - 652 199,98 грн. з ПДВ 4,52915 грн/кВт*год без ПДВ за одиницю товару, з яким 30 грудня 2021 року укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1/7108-ВЦ.
30 вересня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII, а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є "Аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку", що є офіційними даними про ціну на електричну енергію, обсягів купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10%), зокрема: 1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,84262 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 вересня 2022 року.
25 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Спеціальної школи в смт. Мізоч Рівненської обласної ради з листом № 2860/2, відповідно до якого пропонувало споживачу внести зміни до договору в частині ціни товару, надавши споживачу проект додаткової угоди, а також експертний висновок Рівненської ТПП.
25 жовтня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до якої керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року № 922-VIII, а саме зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню такої ціни на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та не залежить від волевиявлення постачальника, беручи до уваги зміст результатів роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 20.09.2022 року), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення (не більше 10%), зокрема: 1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,18740 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 жовтня 2022 року.
Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом № 922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 5 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).
Суд встановив, що для обґрунтування підвищення ціни ТОВ "РОЕК" на власний розсуд обирались періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, дослідження яких не відображало їх динаміку, а також не могло бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін у бік збільшення. Крім того, у наданих ТОВ "РОЕК" документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди.
Водночас наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Суд зауважує, що в даному випадку має місце так зване "каскадне" укладення додаткових угод з метою змінити ціну товару. Так, за короткий період часу (30.09.2022 - 25.10.2022) відповідач двічі ініціював зміну ціни товару.
Підсумовуючи суд зазначає, що необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованим та такою, що підтверджена належними доказами.
З урахуванням наведеного суд робить висновок щодо наявності підстав для визнання оспорюваних додаткових угод № 3, 4 до договору недійсними, оскільки укладені не у відповідності до вимог статі 41 Закону № 922-VIII, а угода № 4 збільшує ціну за одиницю товару понад 10%, так як у договорі ціна установлена в розмірі 4,52915 грн. без ПДВ, у додатковій угоді № 4 - 5,18740, тобто ціна збільшилась на 14,53%.
Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі ТОВ "РОЕК" має повернути (див. пункти 71, 72, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).
Як видно із встановлених обставин справи, розрахунок вартості поставленого товару мав виходити з ціни товару за одиницю в розмірі 4,52915 грн/кВт*год без ПДВ та 5,43499 грн/кВт*год з ПДВ.
На виконання умов договору ТОВ "РОЕК" упродовж 2022 року поставлено 92016 кВт*год електричної енергії на загальну суму 522 804,20 грн. з ПДВ.
Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 22 699,08 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 22 699,08 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що додаткові угоди до договору, які були предметом розгляду, укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди судом визнаються недійсними.
Надмірно сплачені кошти в сумі 22 699 грн 08 коп. необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В позовній заяві прокурор просить судові витрати у справі покласти на відповідача та стягнути на користь Рівненської обласної прокуратури.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 7 267 грн 20 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 13 січня 2025 року № 23.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 7 267 грн 20 коп. покладаються на відповідачів у справі, по 3 633 грн 60 коп. на кожного.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 30.09.2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/7108-ВЦ від 30.12.2021, укладеного між Спеціальною школою смт. Мізоч Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 25.10.2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1/7108-ВЦ від 30.12.2021, укладеного між Спеціальною школою смт. Мізоч Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної ради (33013, Рівненська область, м. Рівне, майдан Просвіти, буд. 1, код ЄДРПОУ 21085816) в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 22 699 (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн 08 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з Спеціальної школи в смт. Мізоч Рівненської обласної ради (35740, Рівненська область, Рівненський район, смт. Мізоч, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35, код ЄДРПОУ 22581256) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. витрат по оплаті судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19 лютого 2026 року.
Суддя Політика Н.А.