вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1234/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 320 065,00 грн.
В засіданні приймали участь:
від органу прокуратури: Клімашевич В.І.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Крук В.Р.
Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", в якій просить:
- визнати недійсними Додаткові угоди, а саме: № 2 від 04.06.2021, № 3 від 11.08.2021, № 4 від 13.09.2021, № 5 від 15.09.2021, № 6 від 16.09.2021, № 7 від 08.10.2021, № 8 від 11.10.2021, № 9 від 18.11.2021, № 10 від 09.11.2021, № 11 від 11.11.2021, № 12 від 08.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";
- стягнути кошти у розмірі 320 065,00 грн та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 07.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк у 10 календарних днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, а саме: позивачу зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України; уточнити предмет позову в частині стягнення грошових коштів (п. 14 прохальної частини).
14.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява про усунення недоліків та заява про зміну предмету позову, в якій уточнено пункт 13 позовної заяви та вказано про стягнення грошових коштів на користь Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Ухвалою суду від 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 04.02.2025. Також, прийнято заяву про зміну предмету позову до розгляду.
31.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та зазначає, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
04.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від Рівненської окружної прокуратури надійшли заперечення на відзив.
Також, 04.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника.
Ухвалою суду від 04.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2025.
25.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №918/1234/24. Клопотання обґрунтоване тим, що 24.02.2025 ТОВ "РОЕК" стало відомо про передачу на розгляд Великій Палаті справи №920/19/24 у подібних правовідносинах (з обґрунтуванням про відступлення від висновку у справі №922/2321/22 від 24.01.2024) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду. Ухвалою від 29.01.2025 у справі №920/19/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, передав на розгляд Великій палаті Верховного суду справу №920/19/24. Таким чином, відповідач вважає, що розгляд справи №918/1234/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах, об'єктивно унеможливлює її розгляд, а відтак, наявні підстави для зупинення провадження у даній справі до прийняття Великою Палатою Верховного Суду відповідного рішення.
Ухвалою суду від 25.02.2025 розгляд справи по суті відкладено на 25.03.2025.
Ухвалою суду від 25.03.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі задоволено частково, зупинено провадження у справі №918/1234/24 за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 320 065,00 грн - до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Одночасно вказаною ухвалою зобов'язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
06.01.2026 від Рівненської окружної прокуратури надійшло клопотання від 05.01.2026 про поновлення провадження у справі, в якому просить поновити провадження у справі №918/1234/24. В клопотанні зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Великою Палатою Верховного Суду 21.11.2025 винесено постанову у справі №920/19/24, якою касаційну скаргу ТОВ "Енергетичне партнерство" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 у справі № 920/19/24 залишено без змін.
Ухвалою суду від 13.01.2026 провадження у справі № 918/1234/24 поновлено, розгляд справи по суті призначено на 27.01.2026.
В судовому засіданні 27.01.2026 прокурор у справі підтримала вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягала на їх задоволенні. Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просила суд в задоволені позову відмовити. Також, в судовому засіданні досліджено матеріали справи.
Ухвалою суду від 27.01.2026 оголошено перерву в судовому засіданні на 10.02.2026.
В судовому засіданні 10.02.2026 прокурор підтримала заявлені вимоги, просила позов задоволити повністю. Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання 10.02.2026 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов'язкової участі учасників справи.
Оскільки позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається без участі представника позивача.
В судовому засіданні 10.02.2026 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (надалі - Відділ освіти, споживач) проведено закупівлю UA-2021-01-14-005438-a за предметом: "Електрична енергія", за результатами якої з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (надалі - постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №12311-ВЦ від 22.02.2021 (надалі - Договір).
За Договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (пункт 1.1 Договору).
Приписами пунктів 1.3 та 1.4 Договору встановлено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії (Додаток 2) на період протягом 2021 року становить 334300 Квт/год. та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Про зміну обсягу закупівлі товару споживач повідомляє постачальника шляхом надсилання на його адресу або вручення уповноваженому представнику постачальника відповідного письмового повідомлення.
Згідно пунктів 2.1 та 2.2. Договору, строк постачання товару за Договором з 22.02.2021 по 31.12.2021 включно. Місце постачання товару (найменування та фактичні адреси площадок вимірювання. ЕІС-коди точок комерційного обліку споживача) визначено у Додатку 3 до Договору.
У відповідності до пунктів 4.1 - 4.2 Договору, загальна ціна товару (ціна Договору) становить 666 259,89 грн, в тому числі ПДВ 111 043,32 грн. Зобов'язання по даному договору береться згідно бюджетних асигнувань 2021 року. Ціна за 1 кіловат-годину (одиницю товару) визначена у Додатку 2 до Договору. Ціна за одиницю товару за Договором включає вартість послуги з передачі електричної енергії за регульованим тарифом з урахуванням витрат постачальника на сплату митних тарифів, податків, зборів та платежів, інших витрат, які поніс постачальник у зв'язку з виконанням Договору.
Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що ціна Договору не підлягає збільшенню, за виключенням випадків передбачених законодавством у сфері здійснення публічних закупівель. Зміна умов Договору в частині збільшення його ціни у випадках, визначених законодавством про публічні закупівлі, здійснюється шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору за результатами переговорів сторін.
Згідно пункту 4.5.2 Договору, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку на умовах, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у пункті 5.1. Договору. У разі коливання ціни за одиницю Товару на ринку в сторону збільшення, Постачальник письмово звертається до Споживача листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю Товару з урахуванням коливання ціни такого Товару на ринку, але не більше 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, визначеною в Договорі. Разом із листом Постачальник повинен надати оригінал довідки з НКРЕКП / Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення чи інший уповноважений орган який має на це повноваження, із зазначенням зміненої ціни за одиницю Товару на ринку України (далі - Довідка), яка підтверджує та обґрунтовує збільшення ціни порівняно з ціною за одиницю Товару, встановленою у Додатку 2 до цього Договору.
Довідка повинна бути надана Постачальником Споживачу не пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути замінена після зазначеного терміну. Довідка, надана Постачальником пізніше вказаного терміну, Споживачем не розглядається та внесення змін до ціни за одиницю Товару не здійснюється.
В подальшому, якщо до кінця строку дії Договору відбувається коливання ціни за одиницю товару на ринку в сторону збільшення, постачальник повинен письмово звернутися до споживача та надати новин оригінал Довідки, яка обґрунтовує збільшення ціни по зазначеному діапазону порівняно з ціною, встановленою у Додатку 1 до Договору. Під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю товару у Довідці, порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною у Додатку 1 до Договору. За такої умови ціна за одиницю товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни у наданій Довідці відносно ціни за одиницю товару, визначеної у Додатку 1 до Договору, але не більше ніж на 10 %. Зміна ціни за одиницю товару може бути здійснена не частіше 1 (одного) разу протягом розрахункового періоду, та не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після укладення Договору.
Згідно з пунктом 4.8 Договору, оплата товару здійснюється споживачем протягом (семи) календарних днів з моменту поступлення коштів на рахунок споживача електричної енергії (далі - Акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі Акту, що надається постачальником. Постачальник погоджує Акт протягом (двох) робочих днів після надання акту споживачем.
Відповідно до пункту 11.1 Договору, договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2021 року включно, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.
Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання та до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, визначених договором та ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Цей договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Порядок внесення змін, доповнень до договору, а так само розірвання договору чи інше припинення зобов'язань за договором здійснюється шляхом проведення переговорів, які оформлюються в письмовій формі шляхом укладання додаткової угоди, за виключенням випадків, передбачених договором (пункти 11.1, 11.3 - 11.4 Договору).
Додатком № 1 "Заява - приєднання" до Договору, вказано найменування споживача - Відділ освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради, код ЄДРПОУ 44108649.
Додатком № 2 "Комерційна пропозиція" до Договору сторони погодили ціну на електричну енергію в розмірі 1,66 грн / кВт*год без ПДВ.
Ціна на електроенергію для споживача та/або її складові включатимуть всі обов'язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР тощо). Дане значення ціни не включає тариф на послуги з розподілу електричної енергії.
Додатком № 3 "Договірні величини споживання електричної енергії" до Договору погоджено обсяги постачання електроенергії на 2021 рік. Зазначено, що ціна цього Договору становить 666 259,89 грн, в тому числі ПДВ 111 043,32 грн. Ціну договору вказано з врахуванням кошторисних призначень. Сторони усвідомлюються, що зазначена у п. 2 даного додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2021 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціна за одиницю товару) на момент укладення даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Після укладення Договору, постачальник неодноразово звертався до споживача з листами, в яких вказував, що згідно інформації з офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" вбачається зростання ціни на електричну енергію.
Відтак, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" направляло на адресу Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради оформлені з сторони постачальника додаткові угоди на збільшення ціни, пропорційне збільшенню ціни такого товару на ринку та в межах дозволених законом, а саме:
- додаткова угода № 2 від 11.08.2021 - 1,79647 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 3 від 11.08.2021 - 1,94657 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 4 від 13.09.2021 - 2,11167 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 5 від 15.09.2021 - 2,29327 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 6 від 16.09.2021 - 2,49300 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 7 від 08.10.2021 - 2,69070 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 8 від 11.10.2021 - 2,87165 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 9 від 18.10.2021 - 3,10081 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 10 від 09.11.2021 - 3,38122 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 11 від 11.11.2021 - 3,68964 грн без ПДВ;
- додаткова угода № 12 від 08.12.2021 - 4,02887 грн без ПДВ.
Суд враховує, що Договір та всі вказані вище додаткові угоди підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх.
Враховуючи вищезазначене, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення вартості 1 кВт/год. 1,66 грн до 4,02887 грн (тобто на 143 % від ціни визначеної у Договорі).
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання вказаних вище додаткових угод ТОВ "РОЕК" надано листи, до яких долучено роздруківки аналізу роботи ринку РДН/ВДР з вебсайту ДП "Оператор ринку", що оприлюднюються відповідно до законодавства України та цінові довідки Рівненської торгово - промислової палати, які містять аналіз середньозважених цін на електроенергію на ринку РДН (ОЕС).
Таким чином прокурор стверджує, що додаткові угоди № 2-12 до Договору укладені всупереч положенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно отримані постачальником кошти - стягненню на користь місцевого бюджету.
Щодо підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт З мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/170.
Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Беззаперечно, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, що перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З огляду на викладене, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду, а суд зобов'язаний перевірити такі (аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 у справі №804/6296/15, від 17.07.2019 у справі № 824/14/19-а, від 21.08.2019 у справах № 802/1873/17-а та № 263/2038/16-а).
Враховуючи висновок про застосування норма права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слід зазначити, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Згідно Положення про Відділ освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради, що затверджено рішенням Зорянської сільської ради від 16.11.2020 № 2018, Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, відкриті рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Рівненською окружною прокуратурою 25.11.2024 направлено на адресу Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради лист № 50-56-9766ВИХ-24, в якому вказано про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради, оскільки встановлено безпідставну сплату бюджетних коштів за електричну енергію в розмірі 320 065,00 грн на користь ТОВ "РОЕК".
У відповідь, Відділ освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради направив на адресу Рівненської окружної прокуратури лист від 20.12.2024 № 930, в якому вказано, що при укладенні додаткових угод про збільшення ціни до Договору № 12311-ВЦ від 22.02.2021 було дотримано вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", до кожної додаткової угоди є лист звернення ТОВ "РОЕК" та обґрунтування коливання ціни такого товару на ринку.
Однак, 24.12.2024 Рівненької окружною прокуратурою повідомлено Відділ освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради про прийняття рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою про визнання недійсними додаткових угод № 2 - 12.
У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/665/20, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, 09.06.2021 у справі № 916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:
- суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт не звернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;
- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;
- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону "Про прокуратуру"; такий підхід є занадто формалізованим, критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила: якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави; відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
За приписами частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).
Частинами 1 - 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з частиною 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Приписами частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За змістом статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно пункту 1 "Комерційної пропозиції" (додаток 2 до Договору), ціна на електричну енергію кВт/год. становить 1, 66 грн без ПДВ.
Як вже зазначалось вище, у пункті 4.4 Договору сторони погодили, що ціна Договору не підлягає збільшенню, за виключенням випадків, що передбачені законодавством у сфері публічних закупівель. Пунктом 4.5 Договору сторони погодили випадки, коли ціна за одиницю може змінюватись.
Так, між сторонами підписано ряд Додаткових угод, якими змінювалась ціна 1 кВТ/год, та яка, в результаті, становила 4,02887 грн без ПДВ, тобто на 143 % більше від визначеної у Договорі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін
Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача у зв'язку з наступним.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями частини 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно з частинами 2 та 3 статті 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частини 3 та 4 статті 652 ЦК України).
Тобто, зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Аналізуючи викладені правові норми, суд враховує, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).
Водночас метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23.
Таким чином, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статтею 652 ЦК України та пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Суд також враховує що провадження у даній справі було зупинене до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24, яка мала забезпечити однакове застосування судами приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Так, вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 викладено висновок, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача вказував, що всі складові ціни, крім ціни на послугу пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу, є такими, що не залежать від Постачальника, та можуть бути змінені в рамках даної комерційної пропозиції з повідомленням Споживача про зміни. Тобто за умовою Договору, розмір ціни визначається за наведеною в додатку формулою і формується та залежить безпосередньо від ціни на ринках електричної енергії на розрахунковий період.
Вказує, що оскільки на організованих сегментах ринку відбулися коливання закупівельної вартості електричної енергії, то між ТОВ "РОЕК" та Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області були укладені додаткові угоди до Договору шляхом їх підписання.
Однак, суд також враховує, що сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).
На момент укладення Договору 22.02.2021 - ціна за МВт.год (без ПДВ) на ринку РДН становила 1 309,07 грн, а на ВДР - 1 381,20 грн.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод ТОВ "РОЕК" надано відомості з вебсайту ДП "Оператор ринку" та цінові довідки Рівненської торгово - промислової палати, які містять аналіз середньозважених цін на електроенергію на ринку РДН (ОЕС).
Проте, в даному випадку вказані листи не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання відповідної додаткової угоди, вказані висновки не враховують зниження ціни на електричну енергію, що мало місце, для прикладу у травні 2021 року.
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
При цьому судом враховується, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20).
Так, підприємство, яке мало беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписало оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.
Відтак, суд приходить до висновку, що оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт/год.) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 143% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.
З урахуванням наведеного наявні підстави для визнання оспорюваних додаткових угод до договору недійсними, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 143 %, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.
Оскільки спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором про постачання електричної енергії споживачу №12311-ВЦ від 22.02.2021, мали регулюватись додатком № 2 до договору "Комерційна пропозиція", підписаною при укладенні зазначеного договору.
Судом встановлено, на виконання Договору про постачання електричної енергії споживачу №12311-ВЦ від 22.02.2021, ТОВ "РОЕК" поставило Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області згідно актів приймання-передачі електричної енергії 223 802 кВт*год електричної енергії на загальну суму 765 879 гривень, а саме: згідно акту № А-6074415263 за березень 2021 року - 37 806 кВт*год на суму 75 233,79 грн. з ПДВ; згідно акту №А-6075527108 за квітень 2021 року - 25 774 кВт*год на суму 51 290,17 грн з ПДВ; згідно акту №А-6170795303 за травень 2021 року - 15 846 кВт*год на суму 34 160,24 грн з ПДВ; згідно акту №А-6139070434 за червень 2021 року - 12 182 кВт*год на суму 26 261,51 грн з ПДВ; згідно акту №А-6123841618 за липень 2021 року - 6 034 кВт*год на суму 13 007,88 грн з ПДВ; згідно акту №А-6337848979 за серпень 2021 року - 4 537 кВт*год на суму 14 659,72 грн з ПДВ; згідно акту №480031607/9/1 за вересень 2021 року - 16 382 кВт*год на суму 57 313,73 грн з ПДВ; згідно акту №480031607/10/1 за жовтень 2021 року - 24 128 кВт*год на суму 103 086,48 грн з ПДВ; згідно акту №480031607/11/1 за листопад 2021 року - 23 527 кВт*год на суму 112 468,08 грн з ПДВ; згідно акту №480031607/12/1 за грудень 2021 року - 31 385 кВт*год на суму 151 735,34 грн з ПДВ; згідно акту №480031607/1/1 за січень 2022 року - 26201 кВт*год на суму 126 672,52 грн з ПДВ.
Вартість поставленої електричної енергії за Договором позивачем оплачено в повному обсязі, що сторонами не заперечується.
Здійснюючи перерахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним у первинному Договорі, Відділ освіти повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 223 802 кВт*год кошти у розмірі 445 813,60 гривень (223802 * 1,66 + 20% ПДВ).
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 320 065,00 грн.
Відповідно, підстава для оплати поставленої електричної енергії за встановленою у спірних додаткових угодах ціною відпала, а тому грошові кошти в розмірі 320 065,00 грн, на підставі норм статті 216, 1212 ЦК України, у заявленому прокурором розмірі ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" має повернути.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За результатами з'ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено, що Додаткові угоди № 2 від 04.06.2021, № 3 від 11.08.2021, № 4 від 13.09.2021, № 5 від 15.09.2021, № 6 від 16.09.2021, № 7 від 08.10.2021, № 8 від 11.10.2021, № 9 від 18.10.2021, № 10 від 09.11.2021, № 11 від 11.11.2021, № 12 від 08.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу, укладені між сторонами за відсутності встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав та з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар в розмірі 10 %, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними.
Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод грошові кошти в сумі 320 065,00 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відтак, вимога прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 30 487,17 грн покладаються на відповідача у справі.
Керуючись статтями 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 04.06.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 11.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 13.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 15.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 16.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 08.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 11.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 18.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 09.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
11. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 11.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
12. Визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 08.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 12311-ВЦ від 22.02.2021, укладеного між Відділом освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Відділу освіти, сім'ї, молоді, спорту, культури та туризму Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Зоря, пл. Плютинського Володимира, будинок 1, ЄДРПОУ 44108649) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 320 065 (триста двадцять тисяч шістдесят п'ять) грн 00 коп.
14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 30 487 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 17 коп.
15. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено та підписано 19.02.2026.
Суддя А.М. Горплюк