адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.02.2026 Справа № 910/12615/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ1", вул. Джона Маккейна, 40, м. Київ, 01042
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтогазотранспортна компанія", вул. Новопирогівська, б. 50, м. Київ, 03045
про стягнення 1 776 125,16 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники учасників процесу: відповідно протоколу від 17.02.2026,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АБЗ1" просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтогазотранспортна компанія" 1 776 125,16 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 03.09.2025 року між сторонами Договору поставки товару №250968, з яких : 1 393 204,00 грн основного боргу, 37 864,61 грн пені, 222 912,64 грн штрафу, 122 143,91 грн 100% річних за користування грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки оплачений позивачем товар не поставлений, грошові кошти не повернуті.
Правовими підставами позову вказано ст. 549, 610, 611, 612, 625, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (арк.с. 4-29): договір поставки від 03.09.2025 №250968 з додатком №1 від 03.09.2025, роздруківка рахунку Постачальника від 03.09.2025 року №105, платіжна інструкція від 03.09.2025 року №4873, лист від 10.09.2025 року № 10/09-01 про повернення коштів, роздруківка із електронної поштової скриньки щодо підтвердження надсилання листа від 10.09.2025 року №10/09-01 на емейл Постачальника, акт звірки взаємних розрахунків станом на 07.10.2025 року, підписаний Позивачем, претензія №25 від 16.09.2025 та докази її надсилання.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
09.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтогазотранспортна компанія" про стягнення 1 776 125,16 грн (вх. №12615/25).
Суд ухвалою від 13.10.2025 року (з урахуванням ухвали суду від 14.10.2025 про виправлення описок в ухвалі суду від 13.10.2025) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтогазотранспортна компанія" про стягнення 1 776 125,16 грн передав за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
06.11.2025 року матеріали справи № 910/12615/25 надійшли до Господарського суду Полтавської області (вх. № 2138/25).
Протоколом автоматизованого розподілу від 06.11.2025 справу № 910/12615/25 передано на розгляд судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 11.11.2025 року означену позовну заяву залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачам строк на усунення недоліків позовної заяви.
11.11.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 14518), недоліки усунуті в строк та спосіб, встановлений судом.
Суд ухвалою від 18.11.2025 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 16.12.2025 року на 09:30, встановити сторонам строки для подання заяв по суті спору (відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали).
01.12.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ1" адвоката Білика М.П. через систему "Електронний Суд" надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях по справі №910/12615/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №15423), яку суд задовольнив ухвалою від 09.12.2025.
У судовому засіданні 16.12.2025 року суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 20.01.2026 до 09:30 год.
У судовому засіданні 20.01.2026 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 ГПК України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.02.2026 року на 09:00.
Щодо повідомлення відповідача про це позовне провадження суд зазначає таке.
Відповідач представництво у жодне судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив.
Відповідач в порушення приписів ст. 6 ГПК України не зареєстрував електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, про що свідчить відповідь №27980486 (арк.с. 45).
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 18.11.2025, яку суд направив відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (арк.с. 75-76).
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04.11.2025 проведено державну реєстрацію змін до відомостей юридичної особи - відповідача, зокрема, щодо зміни місцезнаходження юридичної особи (арк.с. 84-86), місцем реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтогазотранспортна компанія" є адреса: вул. Новопирогівська, б. 50, м. Київ, 03045.
Ухвали Господарського суду Полтавської області від 16.12.2025 та від 20.01.2026, які суд направив відповідачу за адресою, що співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, також повернулися до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (арк.с. 98-102, 111-114).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 17.12.2025 вважається врученою відповідачу, відповідач належним чином повідомлений про це позовне провадження, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
При визначенні підсудності цього спору суд враховує приписи ч. 6, 7 та ч. 2 ст. 31 ГПК України, за якими спори між судами щодо підсудності не допускаються; справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана; справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
У судовому засіданні 17.02.2026 під час розгляду справи по суті представник позивача на задоволенні позову наполягав, суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
03.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нафтогазотранспортна компанія" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АБЗ1" (надалі - покупець) був укладений Договір поставки № 250968 (надалі - Договір, арк.с. 4-6).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати Товар (нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Заявках, форма яких встановлена в Додатку №1 до цього Договору та які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (п. 1.1 Договору);
- Покупець здійснює 100% передоплату за Товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено Заявкою (п. 3.1 Договору);
- оплата здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі або окремо вказаний Постачальником у відповідному рахунку-фактурі (п.3.2 Договору);
- поставка товару здійснюється на підставі належним чином оформлених додатків, які сторони погоджують згідно п. 1.1 - 1.4 цього Договору, які передаються факсом або особисто (п. 4.1 Договору);
- у разі неможливості або реальної загрози порушення строку поставки відповідної партії Товару з вини чи з інших обставин, які виникли у Постачальника, останній негайно повідомляє про вказаний факт Покупцю письмово, але не пізніше ніж за 2 (два) робочих дні до дати поставки (п. 4.4 Договору);
- у випадку порушення встановлених Договором та Додатками строків поставки (відвантаження) Товару Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк Товару та додатково 0,5% в день від суми попередньої оплати за кожен день прострочення. При настанні обставин, передбачених в п. 4.4 Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми перерахованої попередньої оплати на відповідну партію Товару Сплата даного штрафу не звільняє Постачальника від зобов'язань по поставці. У випадку затримки поставки більш ніж на 1 (один) календарний місяць, за умови здійснення Покупцем передоплати за Товар, що постачається за цим Договором, Постачальник, на вимогу Покупця, сплачує останньому відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 100% річних від вартості оплаченого, але несвоєчасно поставленого Товару за весь час затримки поставки (п. 6.2 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2026 року, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно умов Договору (п. 8.1 Договору).
03.09.2025 між сторонами підписано Заявку на постачання Товару, за умовами якої сторони узгодили постачання Товару найменуванням Паливо дизельне у кількості 30 320 л за ціною без ПДВ 38,29 грн загальною вартістю 1 393 204,00 грн; строк поставки : до 05.09.2025, умови оплати : до 04.09.2025 (арк.с. 7).
На виконання умов зазначеного Договору та на підставі рахунку № 105 ві 03.09.2025 (арк.с. 8) позивач платіжною інструкцією №4873 перерахував відповідачеві 1 393 204,00 грн з призначенням платежу "Оплата за дизельне паливо зг.рах. № 105 від 03.09.2025" (арк.с. 9).
За даними позивача відповідач оплачений товар у вказані строки не поставив, з огляду на що листом № 10/09-1 від 10.09.2025 позивач засобами електронної пошти звернувся до відповідача щодо повернення коштів (арк.с. 10, 11).
В подальшому 18.09.2025 позивач направив відповідачу претензію №25 від 16.09.2025 з вимогою повернення 1 393 204,00 грн (арк.с. 13, 14).
Враховуючи відсутність реагування на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд встановив, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 та §1 глави 54 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 ЦК України).
За умовами ч.1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати у розмірі 1 393 204,00 грн. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором не поставив позивачу товар у вказані строки, на вимогу позивача кошти у розмірі 1 393 204,00 грн не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 393 204,00 грн неповернутої попередньої оплати, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 37 864,61 грн пені, 222 912,64 грн штрафу, 122 143,91 грн 100% річних за користування грошовими коштами (за період з 06.09.2025 по 07.10.2025).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
У п. 6.2 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення встановлених Договором та Додатками строків поставки (відвантаження) Товару Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк Товару та додатково 0,5% в день від суми попередньої оплати за кожен день прострочення. При настанні обставин, передбачених в п. 4.4 Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми перерахованої попередньої оплати на відповідну партію Товару. Сплата даного штрафу не звільняє Постачальника від зобов'язань по поставці. У випадку затримки поставки більш ніж на 1 (один) календарний місяць, за умови здійснення Покупцем передоплати за Товар, що постачається за цим Договором, Постачальник, на вимогу Покупця, сплачує останньому відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 100% річних від вартості оплаченого, але несвоєчасно поставленого Товару за весь час затримки поставки.
Суд здійснив перевірку заявленої до стягнення суми пені та штрафу, не виявив його завищення, вимоги в цій частині є правомірними.
Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №904/2295/22 колегія суддів, здійснюючи тлумачення частини третьої статті 692 ЦК України, виходила з такого. Оскільки цією частиною встановлені наслідки порушення зобов'язання, то зазначена норма є охоронною. Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані частиною другою статті 625 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 108)). При цьому наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 102)). Отже, частину третю статті 692 ЦК України слід розуміти так, що під "процентами за користування чужими грошовими коштами", про які йдеться у цій частині, слід розуміти проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
За викладеного, узгоджені сторонами у п. 6.2 Договору проценти за користування чужими грошовими коштами мають всі ознаки процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Суд зауважує, при укладені Договору у п. 6.2 сторони дійшли згоди щодо визначення договірного розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, а саме: 100% річних від вартості оплаченого, але несвоєчасно поставленого Товару за весь час затримки поставки, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановив суд, прострочення обов'язку з поставки товару відповідачем складає більше ніж один календарний місяць.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 122 143,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, визнає їх математично правильними та правомірними.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивач платіжною інструкцією № 5272 від 11.11.2025 сплатив судовий збір у розмірі 26 641,88 грн (арк.с. 62).
Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (арк.с. 63).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтогазотранспортна компанія" (вул. Новопирогівська, б. 50, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45636483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ1" (вул. Джона Маккейна, 40, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44583855) 1 393 204,00 грн основного боргу, 37 864,61 грн пені, 222 912,64 грн штрафу, 122 143,91 грн 100% річних за користування грошовими коштами та 26 641,88 грн судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 19.02.2026
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик