65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4670/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/4670/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21, код ЄДРПОУ 30748070)
до відповідача: Адвоката Русевої Ольги Миколаївни (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Добровольців (Маршала Говорова), буд. 11; код 2663715145)
про стягнення 244 210,62грн.
Представники:
Від позивача: Маклашевська А.О. довіреність;
Від відповідача: Русева О.М. особисто;
Представники при проголошенні скороченого рішення:
Від позивача: Маклашевська А.О. довіреність;
Від відповідача: не з'явився;
Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Адвоката Русевої Ольги Миколаївни про стягнення 244 210,62грн.
Ухвалою від 23.10.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ»було залишено без руху.
24.10.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №38781/24) Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2024р. провадження по справі №916/4670/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін учасників справи у порядку письмового провадження.
20.11.2024р. за вх. №41885/24 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Крім того, 20.11.2024р. за вх. №41884/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, згідно якої останній просить суд призначити по справі почеркознавчу експертизи, проведення якої відповідач просить суду доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експерти, на вирішення якої поставити наступні питання:
Чи виконано власноруч адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною підпис на Договорі оренди №01011022-БЦ-18 від 01 лютого 2022р., біля надпису “Підпис» ?
Чи виконано власноруч адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною підпис на Акті приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022р., біля напису підпис?
Ухвалою суду від 25.11.2024р. розгляд справи №916/4670/24 було призначено в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 16.12.2024р. розгляд справи №916/4670/24 було призначено за правилами загального позовного провадження.
05.02.2025р. за вх. №3981/25 до суду від відповідача надійшла заява про проведення процедури медіації. Судом з урахуванням наявності заперечень позивача щодо проведення процедури медіації в задоволенні відповідної заяви було відмовлено.
18.02.2025р. за вх. №5448/25 до суду від адвоката Русевої Ольги Миколаївни надійшла заява про призначення по справі комплексної судової почеркознавчної експертизи, провадження якої відповідач просить суд доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити наступні питання:
- Чи виконано власноруч адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною підпис на Договорі оренди№ 01012022-БЦ-18 від 01 лютого 2022р., біля напису “Підпис» та на кожному листі?
- Чи виконано власноруч адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною підпис та Акті приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022р. біля надпису “Підпис» та на кожному листі?
- Чи виконано власноруч Маклашевським Віталієм Вікторовичем підпис на Договорі оренди №01012022-БЦ від 01 лютого 2022р., біля напису “Підпис»?
- Чи виконано власноруч Маклашевським Віталієм Вікторовичем підпис на Акті приймання-передачі від 01.02.2022р., біля напису “Підпис»?
- Що виконано раніше підпис на Договорі оренди №010202022-БЦ-18 від 01 лютого 2022р. та на Акті приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022р. або текст пересічний з штрихами підпису?
- Однією чи різними особами виконані підписи на кожному листі Договору оренди №01022022-БЦ-18 від 01 лютого 2022р. та на Акті приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022р.
Ухвалою суду від 14.05.2025р. клопотання Адвоката Русевої Ольги Миколаївни від 20.11.2024р. за вх. №41884/24 про призначення експертизи було задоволенно повністю, а клопотання від 18.02.2025р. за вх. №5448/25 про призначення експертизи задоволено частково. Призначено по справі № 916/4670/24 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлені наступнв питання: Чи виконано власноруч адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною підпис на Договорі оренди № 01022022-БЦ-18 від 01 лютого 2022 року, біля надпису “Підпис» та на кожному листі? Чи виконано власноруч адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною підпис на Акті приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022 р., біля надпису “Підпис» та на кожному листі?
06.11.2025р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом зі супровідним листом надійшов Висновок експерта №2768/34-35 від 03.11.2025р. та матеріали господарської справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2025р. провадження по справі було поновлено із призначенням до розгляду в судовому засіданні.
03.12.2025р. за вх. №38599/25 до суду від відповідача надійшло клопотання, згідно якого останній просить суд призначити судову почеркознавчу експертизу щодо підписів на Договорі оренди № 01022022-БЦ-18 від 01 лютого 2022 року та Акті приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022р. На вирішення експерта відповідач просив поставити наступні питання: Що виконано раніше підписи на Договорі оренди № 01022022-БЦ-18 від 01 лютого 2022 року та на Акті приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022 р. або текст пересічний з штрихами підпису? Однією або різними особами виконані підписи на кожному листі Договору оренди № 01022022-БЦ-18 від 01 лютого 2022 року та на Акті приймання- передачі об'єкта від 01.02.2022 р?
Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмолено, оскільки при наявності висновків попередньої експертизи відповідач не обґрунтував необхідність проведення повторної або додаткової експертизи, а також не вказав ані на неповноту або неясність висновку, ані на необґрунтованість або суперечність проведеної експертизи матеріалам справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2025р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи було призначено по суті в судовому засіданні.
12.01.2026р. за вх. №831/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
20.11.2024р. за №41883/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
22.11.2024р. за вх. №42227/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» є власником нежитлової будівлі бізнес-центру, що складається з 16-ти поверхової будівлі, загальною площею 12 101,4 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 44423151101.
01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» як орендодавцем та адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004035 від 18.12.2019) як орендарем укладено Договір оренди № 01022022-БЦ-18 , згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення № 1307 загальною площею 62,2 кв.м, яке розташовано на 13-му поверсі нежитлової будівлі бізнес-центру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт, оплачувати орендну плату і понад орендну плату оплачувати орендодавцю за обслуговування та утримання об'єкта.
Пунктом 8.2. Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання. Об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання Акта приймання-передачі об'єкта. Строк оренди за даним Договором обчислюється з моменту підписання Акта приймання-передачі об'єкта і спливає 31.03.2022.Спливання строку оренди не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань за даним Договором.
У відповідності з п. 1.2. Договору об'єкт оренди передається орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди для використання його під офіс.
Відповідно до п. 2.1. Договору право користування об'єктом виникає у орендаря з моменту підписання Акта приймання-передачі об'єкта, який є невід'ємним додатком до цього Договору.
01.02.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» як орендодавцем та адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною було підписано Акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Згідно з п. 2.6. Договору повернення об'єкта здійснюється орендарем протягом 10 календарних днів від дати припинення строку оренди і оформлюється Актом повернення об'єкта. При цьому орендар на дату припинення строку оренди зобов'язується припинити фактичну експлуатацію об'єкта (тобто ведення на об'єкті будь-якої господарської діяльності). Не пізніше спливання зазначеного в даному пункті строку (строку повернення об'єкта), орендар зобов'язаний як звільнити приміщення об'єкта, так і забезпечити відсутність на об'єкті майна, товарів та інших матеріальних цінностей, що належать орендарю та третім особам, пов'язаним з орендарем договірними відносинами, а також забезпечити приведення (відновлення) об'єкта в первинний технічний стан. Оформлення повернення об'єкта здійснюється комісією, складеною з представників сторін. Сторони призначають своїх представників у вказану комісію не пізніше, ніж за три дні до дати припинення строку оренди.
Позивачем було зазначено суду, що за весь час, починаючи з дати введення в Україні воєнного стану, а саме з 24.02.2022р., бізнес-центр, в якому розташоване орендоване приміщення, функціонує, відкритий для відвідувачів та орендарів, позивач вказував, що орендар мав змогу користуватись орендованим приміщенням, користуватись наданими правами, виконувати свої зобов'язання за Договором оренди, в тому числі щодо своєчасного звільнення приміщення від належного йому майна.
Відповідно до п. 3.2.4 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також відшкодовувати Орендодавцю понад орендну плату всі понесені ним витрати на утримання об'єкта згідно п.4.6 договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, з моменту укладання цього Договору і до закінчення строку його дії розмір погодженої сторонами щомісячної орендної плати за 1 кв.м складає 455,29 грн., що згідно з офіційним курсом, встановлений НБУ, діючим на 00 годин 01 хвилину даті, що передує даті підписання цього Договору 1 долар США = 28,7839 грн., еквівалентно 16 доларам США. Загальна сума щомісячної орендної плати за об'єкт складає 28 318,91 грн., що еквівалентно 1 057,40 доларам США.
Згідно до п. 4.2. Договору, сторони погоджують наступний механізм щомісячного визначення розміру орендної плати з моменту прийняття об'єкта в оренду (від дати підписання Акта приймання-передачі об'єкта і до закінчення строку дії цього Договору.
Відповідно до п. 4.2.1. Договору, в разі зміни офіційного курсу долара США, встановленого НБУ, по відношенню до узгодженого сторонами курсу долара США (встановленому НБУ, діючому на 00 годин 01 хвилину дати, передуючої даті підписання цього Договору 1 долар США = 28,7839 грн) розмір орендної плати за 1 кв.м, що підлягає оплати орендарем орендодавцю за даним Договором, визначається шляхом множення базової ставки, вказаної п. 4.1. цього Договору, на курс долара США, встановлений НБУ, діючий на 00 годин 01 хвилину дати виставлення рахунку.
Згідно до п. 4.5. Договору, всі розрахунки з оплати орендної плати проводяться орендарем шляхом щомісячних перерахувань на поточний рахунок орендодавця, вказаний в Договорі, не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця, на підставі виставлених рахунків.
Умовами п. 4.8. Договору узгоджено, що всі розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні. В тому випадку, якщо останній, передбачений для здійснення відповідного платежу, день приходиться на неробочій, то останній день розрахунку переноситься на перший, наступний за ним робочий день.
За посиланням позивача, згідно з рахунками, орендна плата за лютий 2022р. склала 29 943,70 грн., за березень 2022р. - 30 933,93 грн.
Проте, як зазначає позивач відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо належної сплати орендної плати не виконав, що мало наслідком виникнення у нього заборгованості з орендної плати в загальному розмірі 60 877,63грн.
За посиланнями позивач 14.02.2024 він надіслав відповідачу повторну претензію (вих. № 1 від 14.02.2024), в якій вимагав сплатити наявну заборгованість за Договором у розмірі 60 877,63 грн, а також повернути об'єкт оренди. Проте зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач вказує, що з урахування того, що договір оренди припинив свою дію 31.03.2022р. а відповідач орендоване майно не повернув, ТОВ «БЕЛОГВІ» було змушено звернутись до суду з позовом до Адвоката Русевої Ольги Миколаївни про виселення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2024р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» до Адвоката Русевої Ольги Миколаївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: 65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Добровольців про виселення був задоволений. Виселено Адвоката Русеву Ольгу Миколаївну з нежитлового приміщення № 1307 загальною площею 62,2 кв.м, яке розташовано на 13-му поверсі нежитлової будівлі бізнес-центру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А.
30.09.2024р., як зазначає позивач, в ході проведення виконавчих дій, Адвоката Русеву Ольгу Миколаївну було висенено з нежитлового приміщення бізнес-центру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, що підтверджується Актом державного виконавця.
Відповідно до п.5.2 договору, за порушення строків внесення платежів, передбачених договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який стягується пеня від простроченої суми, за кожен день прострочення, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50% річних. В разі затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, орендар на вимогу орендодавця додатково сплачує штраф у розмірі 25% від загального розмірі щомісячної орендної плати.
Також, позивачем з урахуванням порушення відповідачем строків оплати орендної плати, відповідно умов договору було нараховано відповідачу неустойку в загальному розмірі 183 332,99грн., яка складається з пені в загальній сумі 61 117,29грн., 50%річних в загальній сумі 79 893,43грн., 3% річних в загальному розмірі 4793,60грн. інфляційні витрати в загальній сумі 22 309,27грн. та 25% штрафу в загальному розмірі 15 219,40грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» звернулось до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено матеріалами справи, 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» як орендодавцем та адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 004035 від 18.12.2019) як орендарем укладено Договір оренди № 01022022-БЦ-18 , згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення № 1307 загальною площею 62,2 кв.м, яке розташовано на 13-му поверсі нежитлової будівлі бізнес-центру, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт, оплачувати орендну плату і понад орендну плату оплачувати орендодавцю за обслуговування та утримання об'єкта.
Відповідно до п. 2.1. Договору право користування об'єктом виникає у орендаря з моменту підписання Акта приймання-передачі об'єкта, який є невід'ємним додатком до цього Договору.
01.02.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» як орендодавцем та адвокатом Русевою Ольгою Миколаївною було підписано Акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до п. 3.2.4 Договору, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також відшкодовувати Орендодавцю понад орендну плату всі понесені ним витрати на утримання об'єкта згідно п.4.6 договору.
Згідно до ч.ч.1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до п. 4.5. Договору, всі розрахунки з оплати орендної плати проводяться орендарем шляхом щомісячних перерахувань на поточний рахунок орендодавця, вказаний в Договорі, не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця, на підставі виставлених рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №111 від 01.02.2022р. з лютий місяць на суму 29 923,70грн., а також рахунок на оплату №109 від 01.03.2022р. з березень місяць на суму 30 933,93грн.,
Поряд з цим, як встановлено судом, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором зобов'язання, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість по орендній платі в загальному розмірі 60 877,63грн.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач у встановлений договором строк не здійснив належну оплату орендної плати, вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 60 877,63грн. обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором оренди №01022022-БЦ-18 від 01.02.2022р., що зумовило нарахування останнім неустойки в загальному розмірі 183 332,99грн., яка складається з пені в загальній сумі 61 117,29грн., 50%річних в загальній сумі 79 893,43грн., 3% річних в загальному розмірі 4793,60грн. інфляційні витрати в загальній сумі 22 309,27грн. та 25% штрафу в загальному розмірі 15 219,40грн
Так, у відповідності положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Відповідно до п.5.2 договору, за порушення строків внесення платежів, передбачених договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який стягується пеня від простроченої суми, за кожен день прострочення, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50% річних. В разі затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, орендар на вимогу орендодавця додатково сплачує штраф у розмірі 25% від загального розмірі щомісячної орендної плати.
Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки пені, 50% річних та інфляційних витрат заявлених до стягнення суд зазначає про помилковість вказаних розрахунків в часті періоду нарахування, оскільки позивач здійснює нарахування по кожному з рахунків з першого дня місяця, тоді як відповідно до умов договору оплата орендної плати здійснюється до 05 числа поточного місяця.
Так, здійснивши перерахунок пені, 50% річних та інфляційних витрат за допомогою системи “Ліга Закон», судом встановлено, що загальні суми пені яка підлягає задоволенню становить 60 950,51грн., 50%річних становить 79 476,47грн., та інфляційні витрати становить 23 557,07грн.
При цьому судом відмовляється в стягнення 3% річних в загальному розмірі 4 793,60грн., оскільки умовами договору оренди п.5.2 сторони передбачили інший процент річних, а саме 50%.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Адвоката Русевої Ольги Миколаївни штрафу в загальному розмірі 15 219,40грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідачів до уваги судом не приймаються оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так заперечуючи проти позовних вимог Адвоката Русева Ольга Миколаївна вказувала, що не підписувала ані договір оренди №01022022-БЦ-18 від 01.02.2022р., ані Акт приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022р.
Поряд з цим за наслідками проведеної судової експертизи, експертною установою складено Висновок експерта №2768/34-35 від 03.11.2025р., згідно якого експертом надано наступні відповіді:
Підпис від імені адвоката Русевої Ольги Миколаївни у Договорі оренди № 01022022-БЦ-18 від 01 лютого 2022 року, розміщені в розділі «Орендар» в графі «О.М. Русева» та на кожному аркуші в нижньому правому куті, виконані самою Русевою Ольгою Миколаївною;
Підпис від імені адвоката Русевої Ольги Миколаївни у Акті приймання-передачі об'єкта до Договору оренди № 01022022-БЦ-18 від 01 лютого 2022 року, розміщений в розділі «Орендар» в графі «О.М. Русева» виконаний самою Русевою Ольгою Миколаївною.
При перевірці й оцінці експертного висновку судом встановлено, що при призначенні та проведенні експертизи було додержано вимог законодавства, обставин, які виключали б участь експерта у справі встановлено не було. Судом також враховано достатність поданих експертові об'єктів дослідження, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, обґрунтованість експертного висновку.
Зважаючи на викладене, суд приймає вказаний висновок у якості належного та допустимого доказу у справі.
Отже заперечення відповідача щодо не підписання договору оренди №01022022-БЦ-18 від 01.02.2022р., та Акту приймання-передачі об'єкта від 01.02.2022р. спростовуються наведеними вище обставинами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи проте враховуючи перерахунок неустойки підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
В процесі дослідження наданих позивачем доказів понесення витрат на правову допомогу судом встановлено, що 19.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» та адвокатом Турлай С.В. укладено Договір про надання правової допомоги № 1912/22-АДВ, предметом якого є: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі; складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства тощо.
Пунктом 4.2. Договору про надання правової допомоги передбачено, що гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами, та відображається у Акті наданих послуг.
Факт наданих послуг підтверджується Актом наданих послуг. Підставою для оплати гонорару є рахунок-фактура. Клієнт сплачує гонорар у дань отримання рахунку фактури (п. п. 4.6., 4.7., 4.8. Договору про надання правової допомоги).
Як встановлено судом з аналізу наданих до матеріалів справи доказів, адвокат надав позивачу послуги правової допомоги на суму 12 000 грн., яка складається з підготовки позовної заяви та документів до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості за Договором оренди №01022022-БЦ-18 від 01.02.2022р. що укладений між ТОВ «БЕЛОГВІ» та адвокатом Русєва О.М, та відображено в Акті приймання-передачі послуг про надання правової допомоги від 02.10.2024р.
На підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача в Господарському суді Одеської області до матеріалів справи також надано Ордер серії ВН № 1212874 від 20.12.2022.
Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позивачем надано належні докази понесення у даній справі судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 12 000грн.
Враховуючи викладене, вирішуючи у даній справі питання про стягнення судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, з огляду на критерії розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною позивача доказів на підтвердження таких витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 12 000 грн понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21, код ЄДРПОУ 30748070) до Адвоката Русевої Ольги Миколаївни (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Добровольців (Маршала Говорова), буд. 11; код 2663715145) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Адвоката Русевої Ольги Миколаївни (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Добровольців (Маршала Говорова), буд. 11; код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛОГВІ» (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21, код ЄДРПОУ 30748070) основний борг в сумі 60 877 (шістдесят тисяч вісімсот сімдесят сім)грн. 63коп., неустойку в сумі 179 203 (сто сімдесят дев'ять тисяч двісті три)грн. 45коп., судовий збір в сумі 3 601 (три тисячі шістсот одна)грн. 22коп. та витрати на правову допомогу 12 000 (дванадцять тисяч)грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 лютого 2026 р.
Суддя К.Ф. Погребна