22 грудня 2025 року Справа № 915/323/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,
представника позивача: Кожиної Т.В. (в режимі ВКЗ),
представника відповідача: Громенко К.Л. (в судових дебатах),
представника від 3-ї особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІДЖИ ФІНАНС»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Миколаївське»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ,
про: розірвання Договору оренди земельної ділянки та стягнення плати за оренду земельних ділянок в період з листопада по грудень 2024 року в розмірі 4192,83 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 28.02.2025 (вх.№3090/25 від 28.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Миколаївське» (надалі - ТОВ «СГВП «Миколаївське»), в якій просило суд розірвати Договір від 26.03.2020 оренди земельної ділянки кадастровий №4824284200:03:000:0101, площею 12,5785 га, укладений між відповідачем (орендар) та колишнім власником земельної ділянки ОСОБА_1 (орендодавець) та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» плату за оренду земельних ділянок за період за період з 2024 року по 2025 рік включно в розмірі 10,0 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025, - справу №915/323/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 05.03.2025 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
14.03.2025 від позивача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 14.03.2025 (вх.№3943/25) про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 05.03.2025, разом із уточненою позовною заявою б/н від 13.03.2025, в якій він просить суд:
- розірвати Договір оренди земельної ділянки із кадастровим №4824284200:03:000:0101, площею 12,5785 га, укладений між відповідачем ТОВ «СГВП «Миколаївське» та ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» плату за оренду земельних ділянок в період з листопада по грудень 2024 року в розмірі 4192,83 грн.
Ухвалою суду від 19.03.2025 позовну заяву суд залишив без руху та встановлював позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.04.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків б/н від 02.04.2025 (вх.№5084/25), зазначених в ухвалі суду від 19.03.2025.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.05.2025.
14.04.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.04.2025 (вх.№5647/25), в якому він заперечує проти позову та вважає, що позов є безпідставним, тому не може бути задоволений виходячи з наступного:
- в матеріалах справи міститься одне лише повідомлення від 09.01.2025 про зміну орендодавця, в якому містяться протиріччя. Так, відповідно до п.1 зазначеного повідомлення позивач просив сплатити орендну плату за 2024 рік у грошовій формі у сумі та у строки визначені чинним законодавством України у термін до 25.12.2024. Однак враховуючи, що таке повідомлення було оформлено та надіслано у 2025 році, то його виконання у визначений відповідачем термін не вбачалось за можливе. Щодо п.2 зазначеного повідомлення, воно стосується саме обчислення індексу інфляції для розрахунку орендної плати за 2025 рік, тобто не може бути врахованим у даній справі. Водночас, у позовній заяві позивач зазначає, що земельна ділянка була придбана 01.11.2024 з прилюдних торгів, про що отримано Свідоцтво про право власності зареєстровано в реєстрі №840 приватним нотаріусом Красновою С.М. Однак у самому свідоцтві зазначено «стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» виявив бажання залишити за собою непродане майно», тобто отримання права власності відбулося не на підставі придбання, а на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Також, відповідач звертає увагу, що позивачем не додано до справи ніяких доказів на підставі якого видано Свідоцтво про право власності від 01.11.2024, що ставить під сумнів належність свідоцтва як доказу.
- щодо посилання позивача на систематичну несплату відповідачем земельного податку або орендної плати, то у позовній заяві зазначено, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за Договором оренди земельної ділянки від 23.03.2020 (кадастровий номер: 4824284200:03:000:0101) за 2024 рік, а саме за період з 01.11.2024 по 31.12.2024. Посилаючись на пп.«д» п.1 ст.141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. У даному випадку ключовим є визначення поняття «систематична несплата», оскільки від цього залежить правова кваліфікація дій відповідача та можливі правові наслідки для обох сторін - позивача і відповідача. Згідно п.11 Договору оренди, орендна плата повинна сплачуватися щороку до 25 грудня. Це положення встановлює чіткий строк, у межах якого орендна плата має бути внесена орендарем хоча б один раз на рік. У контексті договору, щоб вважати порушення систематичним, необхідно, щоб орендар не сплачував або сплачував орендну плату не в повному обсязі протягом щонайменше двох років поспіль із порушенням строків, встановлених договором. Натомість позивач намагається трактувати одноразову несплату як систематичне порушення, що є хибною позицією у межах цієї справи. Відповідач вказує, що з огляду на чинне законодавство та актуальну судову практику, у цьому випадку відсутні підстави вважати, що мало місце систематичне порушення істотних умов Договору оренди земельної ділянки, що могло би слугувати підставою для його розірвання.
- відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» між ТОВ «СГВП «Миколаївське» та ОСОБА_1 був укладений Договір від 26.03.2020 оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 4824284200:03:000:0101). Згідно п.9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах відповідно до письмової заявки орендодавця і становить 25157 грн на рік. Згідно з п.8 цього Договору, строк його дії встановлено до 26.03.2069. Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата має сплачуватися щороку до 25 грудня. Із матеріалів справи вбачається, що позивач набув право власності на зазначену земельну ділянку 01.11.2024. За період з 26.03.2020 по 01.11.2024 ТОВ «СГВП «Миколаївське» здійснювало сплату орендної плати. Сплата по платіжним інструкціям здійснювалася на рахунок виконавчої служби на підставі Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №ВП62770868 від 26.12.2023 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Квашенка С.С. та Вимоги виконавця Щербатих М.В. від 19.09.2023 №64919 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за виконавчим провадженням №71311365 від 16.03.2023. Питання сплати орендної плати за майбутні періоди прямо не врегульоване Законом України «Про оренду землі». Однак, відповідно до ст.531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Так, у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №704/236/17 зазначено, що чинне законодавство не містить заборони на сплату орендної плати за майбутні періоди. Відповідач зазначає, що Договором оренди не встановлено заборони на здійснення авансових платежів. Із матеріалів справи вбачається, що у 2023 році відповідач здійснив переплату орендної плати, яка була зарахована як плата за користування земельною ділянкою у 2024 році. У вищезгаданій постанові від 20.11.2019 у справі №704/236/17 Верховний Суд вказав, що дії орендаря та підписання орендодавцем касового ордера за майбутні періоди свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати авансом. Отже, з урахуванням переплати у 2023 році та платежів у 2024 році, відповідач фактично сплатив повну річну суму орендної плати - 25157,0 грн за користування земельною ділянкою, при цьому кошти були сплачені ще попередньому власнику, в той період, коли він мав право власності.
- посилаючись на ч.1 ст.770 ЦК України, відповідач вказує, що після набуття права власності на земельну ділянку ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» отримало також право на всі належні виплати за Договором оренди, які були здійснені попередньому власнику. Відповідач посилаючись на ст.1212 ЦК України зазначає, що стягнення з відповідача коштів, які вже були сплачені достроково попередньому власнику, не може вважатися ефективним способом захисту порушених прав. У такій ситуації позивач повинен був звертатися з позовом до попереднього власника щодо стягнення відповідної суми. У зв'язку з помилковим тлумаченням позивачем положення пп.«д» ч.1 ст.141 ЗК України, а також належним виконанням ТОВ «СГВП «Миколаївське» умов Договору оренди, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
29.04.2026 до суду надійшли заперечення проти відзиву на позовну заяву б/н б/д (вх.№6407/25 від 29.04.2025), в яких позивач підтримав свою позицію висловлену у позовній заяві.
29.04.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) б/н від 29.04.2025 (вх.№6494/25), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
У підготовчому засіданні 05.05.2025 суд оголосив перерву до 27.05.2025.
27.05.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача б/н від 26.05.2025 (вх.№7984/25), в якому він посилаючись на ст.50 ГПК України просить суд залучити в якості третьої особи без самостійний вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
27.05.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 26.05.2025 (вх.№7986/25), в якому він просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи докази, що підтверджують факт надсилання відповідачу первинного листа 06.12.2024.
27.05.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення строків для витребування доказів б/н від 26.05.2025 (вх.№7988/25).
27.05.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на клопотання (заяву) б/н від 27.05.2025 (вх.№8021/25), в яких він просить суд у задоволенні клопотань позивача, що подані 26.05.2025 по даній справі, - відмовити.
Ухвалою суду від 27.05.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 . Підготовче засідання відкладено на 20.06.2025. Зобов'язано позивача направити на адресу ОСОБА_1 копію позовної заяви з додатками до неї, докази направлення надати суду. Запропоновано ОСОБА_1 в термін до 20.06.2025 надати суду письмові пояснення щодо позову, оформлені згідно до вимог ст.ст.165, 168 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються такі пояснення.
17.06.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про залучення додаткових матеріалів б/н від 17.06.2025 (вх.№9106/25), в якому він просить суд здійснити виклик ОСОБА_2 як третьої особи на стороні позивача через публікацію оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України».
20.06.2025 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 28.07.2025.
02.07.2025 від 3-ї особи - ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення б/н б/д (вх.№9902/25), в яких він посилаючись на пп.д) ч.1 ст.141 ЗК України стверджує, що ним було отримано наперед кошти за оренду земельної ділянки від ТОВ «СГВП «Миколаївське» за кадастровим номером 4824284200:03:000:0101 за увесь 2024 рік. Докази щодо отримання ним попередньої оплати, були подані відповідачем та містяться у матеріалах справи. За період, з моменту оформлення спірного Договору оренди та до моменту переходу права власності на земельну ділянку до позивача, порушень умов Договору оренди з боку відповідача не було, претензій до останнього ніяких не має. Отже, враховуючи вищевикладене, зі своєї сторони 3-я особа не вбачає підстав для задоволення позовної заяви про розірвання Договору оренди земельної ділянки та стягнення плати за оренду земельних ділянок в період з листопада по грудень 2024 року в розмірі 4192,83 грн.
10.07.2025 від позивача до суду надійшли заперечення на пояснення ОСОБА_3 б/н від 10.07.2025 (вх.№10271/25), в яких він просить суд взяти до уваги, що пояснення ОСОБА_1 не спростовують доводів позивача про неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди та про необхідність розірвання договору, а також просить визнати, що отримання ОСОБА_1 орендної плати наперед за період, коли право власності вже належало позивачу, є безпідставним, і не знімає з відповідача обов'язку сплачувати орендну плату належному власникові.
Крім того, 10.07.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про залучення додаткових матеріалів б/н від 10.07.2025 (вх.№10279/25), в якому він просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи докази надсилання ОСОБА_1 , також прийняти та долучити до матеріалів справи письмові докази, що підтверджують обставини, викладені у запереченні на пояснення.
28.07.2025 суд ухвалив призначити підготовче засідання на 26.08.2025.
26.08.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 25.08.2025 (вх.№12223/25), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №2240 від 25.08.2025 на підтвердження здійснення орендної плати за земельну ділянку за 2025 рік, відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 26.03.2020.
Ухвалою суду від 26.08.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2025.
03.10.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 11.11.2025.
11.11.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 10.11.2025 (вх.№15841/25), в якому він просить суд надати час для ознайомлення з матеріалами справи №915/323/25 та відкласти засідання призначене на 11.11.2025 о 14:00 на іншу зручну для суду дату.
11.11.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 05.12.2025.
05.12.2025 від позивача до суду надійшли письмові пояснення до судових дебатів б/н від 04.12.2025 (вх.№17316/25), в яких зазначено, що позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання Договору оренди земельної ділянки керуючись п.37 Договору оренди, яким зазначено, що таке розірвання можливе через невиконання другою стороною обов'язків передбачених Договором оренди. Пунктами 9-10 Договору оренди передбачено сплату орендної плати у розмірі 25157,0 грн з урахуванням індексу інфляції (обов'язок, а не право) і оскільки індексація це складова орендної плати прямо передбачена договором та навіть якщо припустити, що орендар наперед виплатив колишньому орендодавцю суму оренди за 2024 рік, він не виплатив індексацію в тому числі за період коли позивач вже був власником земельної ділянки. Фактично несплата індексації (яка є складовою орендної плати) і попередньому власнику і теперішньому власнику є прямим порушення умов п.10 Договору оренди яке має наслідком відповідальність прямо передбачену п.37 Договору і є прямою підставою для розірвання Договору оренди.
05.12.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи до початку судових дебатів на 18.12.2025.
16.12.2025 від відповідача до суду надійшла заява (Дебати по справі №915/323/25) б/н від 15.12.2025 (вх.№17831/25), в якій він стверджує, що позивачем не доведено належними доказами систематичні порушення відповідачем умов договору, а тому, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
18.12.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі до судових дебатів б/н від 17.12.2025 (вх.№18128/25), в яких він підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив про наступне. Порушення з боку відповідача умов Договору оренди земельної ділянки у вигляді несплати індексу інфляції за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 (як складовою орендної плати) (п.10-11 Договору оренди) є істотним для позивача в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України (не містить норми про систематичність порушення). Порушення відповідачем вищезазначених норм ст.ст.3, 13 ЦК України (теж не містять жодних норм про систематичність порушень). Порушення орендарем приписів ст.24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає право орендодавця на своєчасне внесення орендної плати за землю з урахування індексації, як складовою орендної плати, необов'язково має бути систематичним, а оцінюється у сукупності із істотністю порушення як юридичною оцінкою наслідків. Відповідно до наведеного вище із посиланням на норми законодавства, можна зробити висновок що відповідачем порушено умови Договору оренди від 26.03.2020 укладеним відносно земельної ділянки із кадастровим номером №4824284200:03:000:0101, площею 12,5785 га між Вєселовим К.С. та ТОВ «СГВП «Миколаївське», що має наслідком розірвання вищезазначеного договору на підставі п.37 Договору оренди від 26.03.2020.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 18.12.2025 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 18.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 22.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі «Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: «Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами».
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.
Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється складністю справи, введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; вчиненням судом дій для врегулювання спору та досягнення угоди між сторонами. а також необхідністю забезпечення участі сторін у розгляді справи задля дотримання засад змагальності сторін та прийняття законного рішення.
Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступні обставини.
26.03.2020 між Вєсєловим Костянтином Сергійовичем (надалі - орендодавець, попередній власник, 3-я особа у справі) та ТОВ «СГВП «Миколаївське» (надалі - орендар, відповідач у справі) було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди), відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 12,5785 га, яка знаходиться на території ОТГ Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.
26.03.2020 ОСОБА_1 та ТОВ «СГВП «Миколаївське» було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
23.06.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась державна реєстрація за ТОВ «СГВП «Миколаївське» права оренди земельної ділянки площею 12,5785 га з кадастровим номером 4824284200:03:000:0101 на строк до 26.03.2069 на підставі Договору оренди від 26.03.2020.
У відповідності до п.3 Договору оренди на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури.
Згідно п.4 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд, кадастровий номер 4824284200:03:000:0101.
Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 280529,78 грн (п.5 Договору оренди).
Відповідно п.6 Договору оренди земельна ділянка, яка передається в оренду, не має таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
У відповідності до п.7 Договору оренди інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: немає.
Договір оренди укладено строком до 26.03.2069. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.8 Договору оренди).
Відповідно до п.9 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах згідно письмової заявки орендодавця та складає 25157 грн/рік.
У відповідності до п.10 Договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Орендна плата вноситься щорічно до 25 грудня (п.11 Договору оренди).
Відповідно до п.32 Договору оренди до обов'язків орендаря відноситься:
- приступити до виконання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку;
- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в об'ємі, передбаченому законом або договором оренди землі;
- дотримуватись режиму використання земель природно заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
- підтримувати прилеглу територію у належному санітарному стані;
- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
У відповідності до п.37 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання у таких випадках:
- за взаємною згодою сторін;
- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором, та унаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно п.38 Договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Земельна ділянка з кадастровим номером 4824284200:03:000:0101 була придбана ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 01.11.2024 з прилюдних торгів, про що отримано Свідоцтво про право власності зареєстроване в реєстрі за №840 приватним нотаріусом Красновою. С.М.
01.11.2024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась державна реєстрація за ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права власності на земельну ділянку площею 12,5785 га з кадастровим номером 4824284200:03:000:0101 на підставі Свідоцтва про право власності зареєстрованого в реєстрі за №840 виданого 01.11.2024 приватним нотаріусом Красновою. С.М.
Таким чином, з 01.11.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» стало власником земельної ділянки площею 12,5785 га, кадастровий номер 4824284200:03:000:0101, розташованої на території Миколаївської обл., Миколаївського р-ну, с/рада Трихатська.
Позивач стверджує, що після набуття права власності він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату орендної плати за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 у сумі 4192,83 грн, однак платежі так і не надійшли.
В якості доказів такого звернення позивачем надані суду: повідомлення про зміну орендодавця б/н від 27.11.2024 (дата направлення на адресу керівника ТОВ «СГВП «Миколаївське» - 06.12.2024 (а.с.140-143) та лист-вимога про сплату орендної плати б/н від 09.01.2025 (а.с.19).
При цьому, відповідачем не заперечується дата отримання 21.01.2025 листа-повідомлення позивача від 09.01.2025. В той час, як направлення повідомлення на адресу кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «СГВП «Миколаївське», на думку відповідача, не створювало у нього обов'язку з оплати вказаної позивачем суми, оскільки законом чітко визначено, що повідомлятись мав безпосередньо користувач земельної ділянки - ТОВ «СГВП «Миколаївське», а між кінцевим бенефіціарним власником та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» немає жодних зобов'язань, що виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.03.2020.
Позивач зазначає, що отримавши вимогу 21.01.2025, відповідач зобов'язаний був протягом розумного строку перерахувати на рахунок нового власника орендну плату з урахуванням індексації за 2024 рік. Однак відповідач свої зобов'язання не виконав, що є порушенням умов договору, яке позивач вважає істотним у розумінні ч.2 ст.651 ЦК України.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача плати за оренду земельних ділянок в період з листопада по грудень 2024 року в розмірі 4192,83 грн.
Відповідно до положень ч.ч.1, 9 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У відповідності до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до п.9 Договору оренди земельної ділянки від 26.03.2020, оренда плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формах згідно письмової заявки орендодавця та складає 25157,0 грн на рік за всю ділянку передану в оренду. Відповідно за один місяць орендна плата становить 2096,42 грн.
Відповідно до п.11 Договору оренди, орендар ТОВ «СГВП «Миколаївське» зобов'язаний своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату, щорічно до 25 грудня кожного року.
Відповідачем в підтвердження факту належної сплати орендної плати у період з 26.03.2020 (дата укладання договору) по 01.11.2024 надані суду:
- видатковий касовий ордер №2120 від 21.12.2020 за яким ОСОБА_3 виплачено 25157,0 грн за користування земельною ділянкою у 2020 році (а.с.87);
- видатковий касовий ордер №1291 від 12.08.2021 за яким ОСОБА_3 виплачено 25157,0 грн за користування земельною ділянкою у 2021 році (а.с.87);
- видатковий касовий ордер №1815 від 11.10.2022 за яким ОСОБА_3 виплачено 25157,0 грн за користування земельною ділянкою у 2022 році (а.с.85);
- видатковий касовий ордер №766 від 27.09.2023 за яким ОСОБА_3 виплачено 25157,0 грн за користування земельною ділянкою у 2023 році (а.с.85);
- платіжна інструкція №2924 від 19.12.2023 на суму 5031,4 грн, сплачених на рахунок Державної виконавчої служби в погашення податкового боргу ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження ВП №71311365 (а.с.90)
- видатковий касовий ордер №468 від 28.08.2024 за яким ОСОБА_3 виплачено 4000,0 грн за користування земельною ділянкою у 2024 році (а.с.84 зворотній бік);
- видатковий касовий ордер №504 від 30.08.2024 за яким ОСОБА_3 виплачено 5094,2 грн за користування земельною ділянкою у 2024 році (а.с.84);
- видатковий касовий ордер №242 від 27.08.2024 за яким ОСОБА_3 виплачено 2000,0 грн за користування земельною ділянкою у 2024 році (а.с.84 зворотній бік);
- видатковий касовий ордер №469 від 28.08.2024 за яким ОСОБА_3 виплачено 4000,0 грн за користування земельною ділянкою у 2024 році (а.с.84);
- платіжна інструкція №3272 від 19.09.2024 на суму 2515,70 грн, сплачених на рахунок Державної виконавчої служби в погашення податкового боргу ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження ВП №71311365 (а.с.91)
- платіжна інструкція №3273 від 19.09.2024 на суму 2515,70 грн, сплачених на рахунок Державної виконавчої служби в погашення податкового боргу ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження ВП №62770868 (а.с.86).
З боку ОСОБА_3 до суду не надходило заперечень щодо отриманого ним розміру орендної плати за період з 2020 по 2024 роки. Навпаки, у своїх поясненнях (вх. №9902/25 від 02.07.2025) він підтверджує факт повної сплати орендних платежів, у т.ч. за 2024 рік, та відсутність претензій до відповідача.
Таким чином, відповідач вважає, що ним було сплачено ОСОБА_3 у межах Договору оренди наступні орендні платежі: у 2020 році - 25157,0 грн орендної плати; у 2021 році - 25157,0 грн орендної плати; у 2022 році - 25157,0 грн орендної плати; у 2023 році - 30188,4 грн; у 2024 році - 20125,6 грн. Загальна сума орендних платежів за 2020 - 2024 роки склала - 125785,0 грн, тобто 25157,0 грн за кожен рік оренди, як і передбачено п.9 Договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Статтею 148-1 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору, якщо інше не передбачено безпосередньо в самому тексті документа.
Тобто Договір оренди продовжує діяти на тих самих умовах, які були погоджені попереднім власником, а всі права та обов'язки орендодавця переходять до нового власника, якщо інше прямо не встановлено договором.
Слід зазначити, що належним доказом повідомлення відповідача про зміну власника земельної ділянки, суд вважає саме Повідомлення про заміну орендодавця б/н від 09.01.2025 направлене за місцезнаходженням ТОВ «СГВП «Миколаївське» - 57134, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Весняне. вул.Польова, 1, яке зазначене у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оскільки Повідомлення про заміну орендодавця б/н від 06.12.2024 спрямоване позивачем на адресу засновника ТОВ «СГВП «Миколаївське», а не за місцезнаходженням юридичної особи, то воно не може вважатись офіційним повідомленням ТОВ «СГВП «Миколаївське» про заміну власника земельної ділянки.
Позивач зазначає, що отримавши вимогу 21.01.2025, відповідач зобов'язаний був протягом розумного строку перерахувати на рахунок нового власника орендну плату за листопад та грудень 2024 року, однак відповідач свої зобов'язання не виконав.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що надані відповідачем докази сплати за ОСОБА_3 коштів в погашення податкового боргу останнього у межах виконавчих проваджень ВП №62770868 та ВП №71311365, по платіжним інструкціям №2924 від 19.12.2023 на суму 5031,4 грн (а.с.90), №3272 від 19.09.2024 на суму 2515,70 грн (а.с.91) та №3273 від 19.09.2024 на суму 2515,70 грн (а.с.86) не можна вважати беззаперечним доказом сплати на користь ОСОБА_3 орендних платежів за 2023, 2024 роки, оскільки у призначенні платежу такі відомості не містяться, і будь-яких додаткових угод, листів тощо, з приводу зарахування цих сум в рахунок платежів за спірним договором оренди суду не надано. Вчинення відповідачем зазначених дій, цілком імовірно, могло бути викликано і іншими мотивами (благодійна допомога, позичка, тощо).
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені судом обставини сплати відповідачем орендної плати у 2024 році, суд дійшов висновку, що орендні платежі у сумі 4192,83 грн (2096,42 х 2) за листопад, грудень 2024 року належить стягнути на користь позивача, враховуючи встановлену судом, під час розгляду даної справи, недоведеність їх сплати попередньому власнику - ОСОБА_1 , та виникнення у позивача з 01.11.2024 права на отримання орендних платежів по Договору оренди від 20.06.2020.
Що стосується посилання позивача на обов'язок ТОВ «СГВП «Миколаївське» протягом розумного строку після отримання повідомлення перерахувати на рахунок нового власника суму індексації орендної плати за 2024 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.10 Договору оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Після набуття права власності на земельну ділянку ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» отримало також право на всі належні виплати за договором оренди, які мали бути сплачені попередньому власнику, у тому числі і інфляційні втрати у складі орендної плати.
З цього приводу, судом взято до уваги, що відповідачем надано суду докази перерахування позивачу у 2025 році 29107,86 грн (пл. інструкція №2240 від 25.08.2025) (а.с.226), з яких: 25157,0 грн орендної плати за 2025 рік та, як зазначено відповідачем, інфляційні втрати за 2024 рік, оскільки обов'язок індексувати орендні платежі 2025 року у орендаря на той момент ще не виник.
Щодо вимог позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 26.03.2020, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Водночас у п.д) ч.1 ст.141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Такий висновок встановлений в Постанові ВС від 14.11.2018 у справі №484/301/18. Так, суд зазначив, що встановлення фактів систематичної несплати орендної плати, відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору, є правовою підставою для розірвання договору.
Отже, згідно Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця, є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, таке систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання договору.
Відповідач стверджує, що у контексті договору, щоб вважати порушення систематичним, необхідно, щоб орендар не сплачував або сплачував орендну плату не в повному обсязі протягом щонайменше двох років поспіль із порушенням строків, встановлених договором. Натомість позивач намагається трактувати одноразову несплату як систематичне порушення, що є хибною позицією у межах цієї справи.
Позивач під час розгляду справи зазначав, що навіть невизнання порушення систематичним, але все ж таки порушенням з боку відповідача умов договору оренди земельної ділянки із кадастром номером №4824284200:03:000:0101, у вигляді несплати позивачу орендної плати за листопад, грудень 2024 року та інфляційних втрат як складової орендної плати (п.10-11 договору оренди), - є істотним для позивача в розумінні частини другої ст.651 ЦК України, яка може бути застосована навіть за відсутності систематичності порушення.
Крім того, позивач вважає несплату йому орендної плати за листопад, грудень 2024 року підставою для розірвання договору в судовому порядку у відповідності до п.37 Договору оренди.
Відповідно до ст.651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Отже, у застосуванні відповідних положень ст.651 ЦК України встановленню підлягає не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також встановити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Наявність негативних для позивача наслідків, останній обґрунтовує тим, що протиправні дії відповідача призвели до несплати орендних платежів за листопад, грудень 2024 року у загальній сумі 4192,83 грн та інфляційних втрат як складової орендної плати за період з 01.11.2024 по 31.12.2024, коли позивач вже був власником земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка була придбана позивачем 01.11.2024 з прилюдних торгів, і того ж дня право власності на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (а.с.22).
Під час розгляду справи судом встановлено, що про зміну власника земельної ділянки ТОВ «СГВП «Миколаївське» могло довідатись лише після отримання 21.01.2025 повідомлення б/н від 09.01.2025, в якому новий власник просив сплатити в строк до 25.12.2025 орендну плату за 2024 рік, що, за твердженням відповідача, ввело його в оману щодо строків виконання вимог позивача, оскільки свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за 2024 рік орендар вважав виконаним в повному обсязі.
Слід також зазначити, що позивачем вказане повідомлення (як перше, так і друге) було направлено відповідачу з порушенням місячного строку, визначеного ст.148-1 Земельного кодексу України. А вже 28.02.2025 позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказані орендні платежі стали предметом спору.
При цьому, несвоєчасне повідомлення про зміну власника землі, взагалі виключало сплату відповідачем на рахунок позивача грошових коштів в строк до 25.12.2024.
Тобто, стосовно нового орендодавця зобов'язання орендаря по Договору оренди, щодо терміну сплати орендних платежів до 25.12.2024, не можуть вважатись порушеними.
Крім того, суд вважає, що порушення, яке зазначене позивачем як істотне, внаслідок незначного розміру спірних орендних платежів, не призвело до заподіяння позивачу значних збитків та не може вказувати на неможливість використання новим власником землі результатів договору оренди.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч приписам ст.ст.74, 76, 79 ГПК України не довів факту істотного порушення умов спірного договору оренди землі, як підстави для розірвання такого договору в судовому порядку, а також наявності таких шкідливих наслідків, що не дозволяють потерпілій стороні отримати очікуване по договору.
Також одним із факторів, що має братися до уваги при розгляді даної категорії спорів, є питання про те, наскільки відповідач, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди, оскільки розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.
Оскільки метою укладання Договору оренди земельної ділянки від 26.03.2020 є користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, то враховуючи мету та предмет діяльності ТОВ «СГВП «Миколаївське», відповідач зацікавлений у використанні вказаних земельних ділянок у товарному сільськогосподарському виробництві та, відповідно, у збереженні договору. Тому його розірвання спричинить для відповідача значну шкоду, яка на думку суду не є співмірною з тяжкістю порушення відповідачем умов договору у вигляді несплати коштів за два місяці оренди новому власнику землі. При тому, що подальші дії відповідача свідчать про намір співпрацювати з позивачем та належним чином виконувати умови договору.
Щодо підстав розірвання договору, визначених п.35 Договору оренди, суд вважає за необхідне знову наголосити на тому, що розірвання договору, як санкція, має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення, оскільки законодавство, яке регулює питання розірвання договорів, дбає не лише про інтерес управленої сторони, а й про інтерес зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначене порушення. Тобто має бути досягнуто справедливого балансу між інтересами сторін договору (аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 21.01.2025 у справі №910/2063/23).
За таких обставин, позовні вимоги про розірвання Договору від 26.03.2020 оренди земельної ділянки кадастровий №4824284200:03:000:0101, площею 12,5785 га, укладеного між ТОВ «СГВП «Миколаївське» (орендар) та колишнім власником земельної ділянки ОСОБА_1 (новий власник земельної ділянки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») (орендодавець), - задоволенню не підлягають.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське виробниче підприємство “Миколаївське» (57134, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, селищ.Весняне, вул.Польова, буд.1, код ЄДРПОУ 41489873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 42649746) 4192,83 грн боргу за оренду земельних ділянок за період з листопада по грудень 2024 року та 2422,40 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 18.02.2026.
Суддя М.В.Мавродієва