79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
17.02.2026 Справа № 914/141/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Капітанчук І.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “Алькор», м. Дніпро
до відповідача-1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, с. Віжомля Львівської області
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми», с. Давидів Львівської області
про: солідарне стягнення 207 591, 26 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Пітюренко Є. В.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Алькор» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми» про солідарне стягнення 207 591, 26 грн.
Ухвалою від 19.01.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 5 (п'ять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 26.01.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 17.02.2026.
У судове засідання 17.02.2026 представник позивача з'явився в режимі відеоконференції, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити; представники відповідачів не з'явилися, причин неявки не повідомили.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідачі були належним чином повідомленні про час. дату та місце розгляду справи.
В судовому засіданні 17.02.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 умов Договору фінансового лізингу №Л-23/310/1 від 06.11.2023 в частині своєчасного та повного проведення розрахунку відповідно до Графіку лізингових платежів, а саме ним були порушені зобов'язання по оплаті платежів №21-24 з відшкодування вартості об'єкта лізингу. Відповідні зобов'язання не виконав також і відповідач-2, який є поручителем відповідача-1 згідно із Договором поруки №ПЛ-23/310/1 від 06.11.2023.
Зважаючи на це, позивач просить солідарно стягнути із відповідачів 207 591, 26 грн, що складається з: заборгованості по відшкодуванню вартості предмету лізингу та відшкодування комісії у розмірі 187 990, 00 грн, 1945, 60 грн інфляційних втрат, 1233, 05 грн 3% річних; 3681, 12 грн 10% згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України, а також 12 741, 49 грн пені.
Правова позиція відповідача-1.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому визнав порушення договірних зобов'язань та наявність у нього основного боргу за договором. Згідно із його твердженнями невиконання договору обумовлене складним фінансовим становищем товариства, борг перед позивачем буде погашено, оскільки відповідач-1 провів активну посівну кампанію з метою вирощення та подальшої реалізації продукції.
У відзиві відповідачем-1 також заявлено два клопотання: про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців зі щомісячною сплатою 34 598, 54 грн про зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 10% згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України, а також пені на 90%.
Правова позиція відповідача-2.
Відповідач-2 відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не подав, доказів сплати заборгованості не надав.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Цією ж нормою закону врегулювано, насамперед, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З довідки про доставку електронного листа судом вбачається, що відповідач-2 отримав ухвалу від 26.01.2026 про відкриття провадження у своєму електронному кабінеті 26.01.2026 о 18:37.
Таким чином, суд зазначає про те, що ухвала від 26.01.2026 про відкриття провадження вручена відповідачу-2 27.01.2026, а відтак, останній мав строк для подання відзиву 11.02.2026.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем-2 відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
06.11.2023 між позивачем (лізингодавець) та відповідачем-1 (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №Л-23/310/1 (далі - договір фінансового лізингу), який згідно із пунктом 1.1 регулює юридичні відносини між сторонами з фінансового лізингу об'єкта лізингу - багатоцільового універсального агрегату для обробки ґрунту та передпосівної підготовки Rubin 10/600 КUА, 2022 року випуску, що набутий у власність лізингодавцем відповідно до встановленої лізингоодержувачем Специфікаціїю.
До вказаного договору сторони 06.11.2023 підписали Додаток 1 “Специфікація об'єкта лізингу», Додаток 2 “Додаткові умови фінансового лізингу №1», Додаток 3 “Графік платежів №1» та Додаток 4 “Визначення нормального зносу».
З матеріалів справи вбачається, що об'єкт лізингу придбаний позивачем (покупець) у ТОВ “Компанія ЛАН» (постачальник) на підставі Договору поставки сільськогосподарської техніки №061123-01-Т від 06.11.2023, Специфікації від 06.11.2023 до нього, Додаткової угоди №1 від 05.12.2023 та Специфікації №1 від 05.12.2023 до цієї додаткової угоди.
Пунктом 1.4 договору поставки передбачено, що придбання товару здійснюється покупцем для подальшої передачі в фінансовий лізинг Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького згідно із Договором фінансового лізингу №Л-23/310/1 від 06.11.2023.
ТОВ “Компанія ЛАН» передало, а позивач прийняв товар за договором поставки загальною вартістю 2862720,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі №051223-01 від 05.12.2023 та видатковою накладною №051223-01 від 05.12.2023. Вартість товару, що є об'єктом лізингу, оплачена позивачем на користь постачальника у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №235 від 28.11.2023 на суму 866271,00 грн. та №252 від 11.12.2023 на суму 1996449,00 грн.
Відповідно до пункту 2.1 договору фінансового лізингу з моменту підписання лізингоодержувачем та лізингодавцем акту приймання-передачі об'єкта лізингу, що є невід'ємною частиною договору, та/або на третій робочий день із дня письмового повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про доставку об'єкта лізингу, об'єкт лізингу вважається таким, що отриманий лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах, визначених договором.
На виконання своїх зобов'язань позивач 05.12.2023 передав, а відповідач-1 прийняв об'єкт лізингу, що підтверджується видатковою накладною №10 від 05.12.2023.
Пунктами 2.9, 8.1, 8.2 договору фінансового лізингу (із врахуванням додаткової угоди №1 від 05.12.2023) передбачено, що загальна ціна договору з урахуванням викупу становить 3 415 052, 00 грн з ПДВ та складається із загальної суми лізингових платежів, передбачених у Графіку платежів №1, що є додатком 3 до договору. Склад лізингових платежів включає: а) відшкодування частини вартості об'єкта лізингу; b) сплату комісії згідно з умовами договору. Лізингові платежі мають бути сплаченими згідно із графіком платежів.
Судом встановлено, що 05.12.2023 між позивачем та відповідачем-1 підписано Додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу, якою змінено та встановлено уточнений Графік лізингових платежів. Так, сторони погодили, що оплата відшкодування вартості предмета лізингу та відшкодування комісії здійснюватиметься шляхом здійснення відповідачем-1 двадцяти чотирьох платежів, які підлягають оплаті у період з 10.01.2024 по 10.12.2025, та платежу по викупу у розмірі 1200,00 грн, який потрібно здійснити до 10.12.2025. Перший лізинговий платіж становить 914140,00 грн., а загальна сума платежів на користь лізингодавця за весь період оплати за Графіком лізингових платежів складає 3415052,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про систематичне невиконання відповідачами зобов'язань за Договором лізингу, що було предметом судових розглядів, зокрема, рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2024 у справі №914/1739/24 (залишене без змін постановою апеляційної інстанції від 15.04.2025) стягнуто заборгованість за платежами №3-№6 у сумі 620 619,63 грн; рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 у справі №914/459/25 (залишене без змін постановою апеляційної інстанції від 16.10.2025) задоволено вимоги щодо платежів №7-№14 на суму 1 158 181,28 грн; рішенням Господарського суду Львівської області від 23.07.2025 у справі №914/1581/25 (залишене без змін постановою апеляційної інстанції від 29.12.2025) задоволено вимоги щодо платежів №15-№17 на суму 182 085,70 грн; при цьому вказані судові рішення виконані відповідачами у добровільному порядку. Крім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.10.2025 у справі №914/2555/25 задоволено позовні вимоги щодо заборгованості за платежами №18-№20 у сумі 171 126,60 грн, яке на момент розгляду даної справи перебуває на стадії апеляційного оскарження.
На переконання позивача, вищевказані обставини підтверджують правомірність нарахування наступних лізингових платежів та наявність заборгованості, що є предметом даного спору.
Позивач направляв відповідачу-1 вимогу про погашення боргу №11082025/1 від 11.08.2025, однак така залишилася без належного реагування. Факт відправлення вимоги підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чеку.
Відповідно до п. 8.5 Договору, у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу; 3% річних в порядку передбаченому частиною 2 статті 625 ЦК України; 10% річних в порядку передбаченому частиною 2 статті 536 ЦК України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 календарних днів.
На підставі вказаного пункту, позивач здійснив нарахування на основний борг 1 945,60 грн інфляційних втрат, 1 233,05 грн 3% річних, 3 681,12 грн 10% згідно з ч.2 ст. 536 ЦК України та 12 741,49 грн пені, про стягнення яких просить суд.
Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором фінансового лізингу, між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено Договір поруки №ПЛ-23/310/1 від 06.11.2023, згідно із пунктом 1.1 якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором в повному обсязі солідарно з лізингоодержувачем відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань перед кредитором, які випливають з умов договору фінансового лізингу №Л-23/310/1 від 06.11.2023, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу.
Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу кредитор звертається до поручителя з письмовим повідомленням про факт порушення лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу з викладення змісту порушення, та з вимогою до поручителя виконати забезпечене цим договором зобов'язання за лізингоодержувача, а поручитель зобов'язується виконати таку вимогу кредитора протягом 10 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.
Зважаючи на допущене відповідачем-1 порушення договірних зобов'язань, позивач направляв відповідачу-2 вимогу про погашення боргу №11082025/1 від 11.08.2025, однак попри її отримання така залишилася без належного реагування. Факт відправлення вимоги та її отримання підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення відправлення.
Зважаючи на це, позивач просить стягнути з відповідачів заявлені основний борг, інфляційні втрати, 3% річних, 10% згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України, а також пеню солідарно із відповідачі.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Як підтверджено матеріалами справи, позивач (лізингодавець) та відповідач-1 (лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу №Л-23/310/1 від 06.11.2023, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Пунктом 1 частини 2 статті 20 Закону України “Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об'єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об'єкта та умовам договору фінансового лізингу.
На виконання своїх зобов'язань позивач передав, а відповідача-1 прийняв об'єкт лізингу - багатоцільовий універсальний агрегат для обробки ґрунту та передпосівної підготовки Rubin 10/600 КUА, 2022 року випуску, що підтверджується видатковою накладною №10 від 05.12.2023 та рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2024 у справі №914/1739/24, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 16, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України “Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Судом встановлено, що відповідач-1 зобов'язався здійснити, серед іншого, три лізингові платежі на загальну суму 187 990,00 грн., які вказані під № 21-24 у Графіку лізингових платежів до договору фінансового лізингу.
Оскільки доказів своєчасної та повної оплати вказаних вище платежів відповідачем-1 до суду подано не було, суд дійшов висновку про існування у Товариства імені Данила Галицького заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 187 990, 00 грн.
Вирішуючи спір між сторонами у цій справі, суд також враховує, що зобов'язання відповідача-1 за договором фінансового лізингу забезпечені Договором поруки №ПЛ-23/310/1 від 06.11.2023, укладеним між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель).
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно із пунктом 1.7 договору поруки порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати поручителем замість лізингоодержувача кожного і всіх його грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу у такому розмірі, валюті і порядку, як встановлено у договорі фінансового лізингу. Порукою забезпечені вимоги кредитора за договором фінансового лізингу щодо: повного погашення лізингових платежів згідно з графіком платежів; оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату нарахування, від суми прострочених до виконання зобов'язань; виконання інших зобов'язань лізингоодержувача, які передбачені умовами договору фінансового лізингу та вимогами чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу-2 вимогу про виконання забезпеченого договором поруки зобов'язання за відповідача-1, посилаючись на порушення останнім договору фінансового лізингу. Проте, попри отримання вказаної вимоги відповідачем-2 не вчинено жодних дій спрямованих на сплату за відповдіача-1 боргу, інфляційних втрат, пені, 3% річних та 10% згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України,
З моменту відкриття провадження у справі та до дати ухвалення цього рішення відповідач-2 не заперечив обставини порушення відповідачем-1 договірного зобов'язання та заявлені позивачем до стягнення суми. Доказів оплати заборгованості ним до суду не подано.
Відтак ,укладені між позивачем та відповідачами договори є дійсними і обов'язковими для виконання сторонами, а отже, на підставі положень статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжують для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право позивача як лізингодавця отримати лізингові платежі та обов'язок відповідачів своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості на суму 187 990, 00 грн є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені, 10 % згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України.
Позивачем також заявлено до солідарного стягнення 1945, 60 грн інфляційних втрат, 3 681, 12 грн 10 % згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України, 1233, 05 грн 3% річних та 12 741, 49 грн пені.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.5 договору фінансового лізингу встановлено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує: 1) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу; 2) 3% річних в порядку передбаченому частиною 2 статті 625 ЦК України; 3) 10% річних в порядку передбаченому частиною 2 статті 536 ЦК України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 календарних днів.
Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, суд встановив, що визначені періоди повністю відповідають умовам Договору фінансового лізингу та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи умови договору поруки, солідарному стягненню із відповідачів на користь позивача підлягають 1 945,60 грн інфляційних втрат, 3681, 12 грн 10% згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України, 1233, 05 грн 3% річних та 12 741,49 грн пені.
Також чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідач-1 заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців зі щомісячною сплатою 34 598,54 грн.
Згідно із частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Однак, відповідач-1 не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність особливих обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання рішення або підтверджували б його скрутний майновий стан.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення заяви відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду відсутні.
Щодо клопотання відповідача-1 про зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 10% згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України, а також пені на 90%.
Відповідач-1 заявив клопотання про зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 10% згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України, а також пені на 90%.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК України).
Суд зазначає, що зменшення стягнутої суми 10% згідно з п. 8.5. Договору та ч.2 ст. 536 ЦК України є неможливим, адже відповідна сума за своєю правовою природою є відсотками за користування чужими грошовими коштами, а не неустойкою (штрафом, пенею).
Щодо інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає таке.
Норми статті 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 наголошено на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, відповідач-1, просячи зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних втрат, помилково посилається на положення статті 551 ЦК України, які передбачають право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Що стосується 3% річних, то згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, заявлене відповідачем-1 клопотання може бути розглянутим виключно щодо стягнутих судом сум 3% річних та пені.
З огляду на те, що заявлені до стягнення розміри 3% річних та пені не є очевидно неспівмірними щодо розміру основної заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, стягнути із відповідачів суми 3% річних та пені у повному розмірі.
Враховуючи розмір заборгованості за основним зобов'язанням, суд дійшов висновку, що нараховані суми пені та 3% річних є пропорційними та не покладають на відповідачів надмірного фінансового тягаря.
Суд зазначає, що вирішення питання про зменшення нарахованої пені та 3% річних є виключною прерогативою суду. При цьому чинне законодавство не покладає на суд обов'язку безумовного задоволення клопотання про зменшення розміру відповідальності, оскільки таке право застосовується судом на власний розсуд.
Щодо судових витрат.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2480 від 13.01.2026.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2662, 40 грн, слід покласти на відповідачів порівно.
Керуючись ст. 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити повністю.
2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська обл., Яворівський р-н, село Віжомля; ідентифікаційний код 03763282) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми» (81151, Львівський р-н, Львівська обл., село Давидів, вулиця Львівська, будинок, 2; ідентифікаційний код 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “Алькор» (49044, місто Дніпро, вул. Шулика Івана, будинок, 2, офіс, 302, ідентифікаційний код 44551912) 207 591, 26 грн.
3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська обл., Яворівський р-н, село Віжомля; ідентифікаційний код 03763282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “Алькор» (49044, місто Дніпро, вул. Шулика Івана, будинок, 2, офіс, 302, ідентифікаційний код 44551912) 1331, 20 грн судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми» (81151, Львівський р-н, Львівська обл., с. Давидів, вулиця Львівська, будинок, 2; ідентифікаційний код: 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “Алькор» (49044, місто Дніпро, вул. Шулика Івана, будинок, 2, офіс, 302, ідентифікаційний код 44551912) 1331, 20 грн судового збору.
5. У задоволенні клопотання відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2026.
Суддя Запотічняк О.Д.