ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.01.2026Справа № 910/12624/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича
до фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича
про стягнення 1435450,74 грн., зобов'язати вчинити певні дії
за участі представників:
від позивача: Бовсуновська С.О.
від відповідача: не з'явився,
Фізична особа-підприємець Бурмич Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича, в якому просив стягнути за договором суборенди нерухомого майна від 23.01.2024 № 2301/24-1 орендної плати в сумі 586800 грн., 2330,79 грн. інфляційних втрат, 4437,17 грн. трьох процентів річних, 45850,78 грн. пені, 29340 грн. штрафу, 766692 грн. збитків; зобов'язати відповідача сплатити позивачу грошову суму в розмірі 1435450,74 грн. шляхом її перерахування за вказаними реквізитами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича про забезпечення позову відмовлено повністю.
Протокольною ухвалою суду від 04.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі та подальші ухвали направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
Проте конверти із копіями ухвал суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу.
Таким чином, направлення ухвал суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Отже, ухвали суду в справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відтак, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.01.2024 між позивачем (орендар) та Приватним підприємством «Нікос-3» (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна № 21/01/24, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5.
Листом від 23.01.2024 Приватне підприємство «Нікос-3» надало позивачу погодження на передачу нежитлового приміщення в суборенду.
23.01.2024 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № 2301/24-1, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування, без права викупу нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення площею 415 кв метрів за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5.
Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата за кожен місяць оренди становить 120000 грн. без ПДВ. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування майном щомісячно, як попередню оплату до 01 числа кожного місяця.
У пункті 5.2. договору вказано, що орендар зобов'язується забезпечувати збереження орендованого Майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Відповідно до пункту 5.4. договору в разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язується повернути орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Пункт 6.3. договору передбачає, що орендар протягом 2-х робочих днів з дати припинення строку дії цього договору має право повернути Приміщення Орендодавцю за актом приймання - передачі. Якщо представник орендодавця не з'явився для підписання акта приймання - передачі протягом 7- ми календарних дій з дати припинення Договору, орендар надсилає орендодавцю письмове повідомлення про припинення Договору та звільнення орендованого приміщення. В такому випадку орендна палата не нараховується з дати надіслання повідомлення за місцем знаходження орендодавця.
Договір вступає в дію з моменту його укладання та діє до 31.12.2024 у частині оренди (користування Майном Орендарем), а в частині повернення Майна орендодавцеві, виконання грошових зобов'язань, відповідальність за порушення - до повного виконання (пункт 10.1. договору).
Відповідно до пункту 10.2. договору орендар має право достроково розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це орендодавця не менш, ніж за 60 календарних днів до запланованої дати припинення.
25.01.2024 між сторонами укладено Акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення за договором суборенди нерухомого майна №2301/24-1 від 23.01.2024, за яким за цим Договором Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно у стані, придатному для користування відповідно до мети оренди.
14.06.2024 сторонами укладено Додаткову угоду до договору суборенди нерухомого майна №2301/24-1 від 23.01.2024 (надалі - Додаткова угода 1), за якою п. 1.1. та п. 3.1. викладено в новій редакції. Так, за умовами додаткової угоди збільшено площу орендованих приміщень до 540 кв.м., а також щомісячну орендну плату до 163 000,00 грн. без ПДВ.
Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 14.06.2024 у зв'язку зі збільшенням площі орендованого приміщення та збільшенням розміру орендної плати орендар до 19.06.2024 здійснює оплату орендної плати в розмірі 43000 грн. за останній місяць оренди. Вказана сума орендної плати підлягає зарахуванню в якості орендної плати за останній місяць оренди за цим договором.
19.07.2024 сторонами підписано акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення за договором, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування частину нежитлового приміщення площею 125 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5, у стані, придатному для користування відповідно до мети оренди.
Надалі, 01.12.2024 сторонами укладено Додаткову угоду до договору, якою внесено зміни до п. 3.1 щодо розміру орендної плати за кожен місяць оренди в розмірі 163000 грн. без ПДВ. Також, сторони узгодили наступну орендну плату на 2025 рік: з 01.01.2025 до 30.04.2025 у розмірі 87 450,00 грн. та з 01.05.2025 по 31.12.2025 у розмірі 195 600,00 грн.
Крім того, даною Додатковою угодою внесено зміни до п.10.1., яким продовжено термін дії договору на один рік - до 31.12.2025 включно.
Із матеріалів справи слідує, що відповідач звернувся до позивача з повідомленням від 15.04.2025 № 1 про припинення договору суборенди з 16.06.2025 року.
17.06.2025 позивачем складено дефектний акт на відновлювальний ремонт нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5. Даний акт направлений позивачем на адресу відповідача 19.06.2025 року.
Згідно зі складеним на замовлення позивача Приватним підприємством "Експерт" звітом про оцінку розміру збитків від завданої шкоди, виниклих під час суборенди нежитлового приміщення, станом на 31.08.2025 розмір завданих позивачу збитків становить 766 692,00 грн., в т.ч. реальні збитки - 179 892,00 грн., та вартість упущеної вигоди у розмірі 586 800,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У частинах 1, 5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 ЦК України).
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з повідомленням від 15.04.2025 № 1 про припинення договору суборенди № 2301/24-1 від 23.01.2024 з 16.06.2025 року.
Таким чином, зважаючи на передбачену в пункті 10.2. договору можливість дострокового розірвання відповідачем договору, останній є розірваним із 16.06.2025 року.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Утім, зі змісту пред'явлених позовних вимог слідує, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховану за період червень-серпень 2025 року заборгованість з орендної плати у сумі 586800 грн.
Одночасно, позивач у позовній заяві стверджував, що відповідач залишив орендовані приміщення та обладнання в пошкодженому стані, не підписавши акт прийому-передачі (повернення) майна з оренди.
Отже, позивач не заперечував фактичне припинення користування відповідачем орендованим майном, наголошуючи саме на не підписанні акту щодо повернення майна з оренди.
З огляду на наведене, подальше нарахування позивачем орендної плати за договором, який є розірваним із 16.06.2025, є неправомірним.
Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, що утворилася станом на 15.06.2025 включно, із розрахунку 195600 грн. за місяць.
Також, за умовами пункту 3 додаткової угоди від 14.06.2024, сплачені відповідачем 19.06.2024 грошові кошти в розмірі 43000 грн. підлягають зарахуванню в якості орендної плати за червень 2025 року, як за останній місяць оренди за договором.
Ураховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за червень 2025 року в розмірі 54800 грн. (97800 грн. - 43000 грн. = 54800 грн.).
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з пунктом 9.4. договору за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені та штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, яка перевищила 30 банківських днів.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за період із 01.06.2026 до 31.08.2025 нарахованих на суму боргу 54800 грн. трьох процентів річних у розмірі 414,38 грн., 217,67 грн. інфляційних втрат та 4281,91 грн. пені.
За положеннями статті 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У статті 776 ЦК України передбачено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Так, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Із матеріалів справи вбачається, що 17.06.2025 позивачем складено дефектний акт на відновлювальний ремонт нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5. Даний акт направлений позивачем на адресу відповідача 19.06.2025, однак відповіді на зазначений акт або грошових коштів на усунення погіршення стану нежитлових приміщень від відповідача не надійшло.
Згідно зі складеним на замовлення позивача Приватним підприємством "Експерт" звітом про оцінку розміру збитків від завданої шкоди, виниклих під час суборенди нежитлового приміщення, станом на 31.08.2025 розмір завданих позивачу реальних збитків унаслідок пошкодження (знищення) нежитлового приміщення, розташованого в ньому майна та обладнання, з урахуванням фізичного зносу становить 179 892,00 грн.
Отже, суд вважає доведеною позивачем наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, у той час як відповідачем не доведено відсутність вини в завданні збитків позивачу.
Водночас, щодо нарахованої позивачем до стягнення суми збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 586 800,00 грн., що становить неодержаний дохід від неможливості передати нежитлові приміщення в суборенду, суд дійшов висновку про наступне.
Як убачається з наданого позивачем звіту про оцінку розміру збитків від завданої шкоди, виниклих під час суборенди нежитлового приміщення, розрахунок упущеної вигоди здійснений виходячи з розміру орендної плати 195600 грн. за договором суборенди нерухомого майна №2301/24-1 від 23.01.2024 за період червень-серпень 2025 року. Також, оцінювачем зазначено, що термін виконання ремонтно-будівельних та монтажних робіт складатиме 47 робочих днів для відновлення нежитлового приміщення та подальшого його використання для передачі в суборенду з метою отримання прибутку.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц).
Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Відтак, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.
Натомість, позивачем до матеріалів справи не надано доказів вжиття заходів щодо передачі нежитлового приміщення в суборенду після червня 2025 року, проведення в приміщенні відновлювального ремонту, що перешкоджало би передачу приміщення в суборенду тощо.
За наведених обставин, суд вважає недоведеним позивачем, що саме через винні дії відповідача позивач не отримав дохід у розмірі 586 800,00 грн., у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині суд дійшов висновку відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 54800 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот) грн. заборгованості з орендної плати, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 38 коп. трьох процентів річних, 217 (двісті сімнадцять) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 4281 (чотири тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 91 коп. пені, 179892 (сто сімдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. збитків, а також 3594 (три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 18.02.2026 року.
Суддя К.В. Полякова