ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2026Справа № 910/14649/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави про забезпечення позову у справі
за позовом Заступника Генерального прокурора (01011,вул. Різницька, буд.13/15,м. Київ, код ЄДРПОУ 00034051) Офісу Генерального прокурора в інтересах держави
до 1)Державної служби геології та надр України (03057,вул. Антона Цедіка, буд.16,м. Київ, код ЄДРПОУ 37536031)
2)Малого колективного сільськогосподарського підприємства "Шляхбуд" (24600,вул. Залізної Дивізії, буд.34,с-ще Крижопіль, Тульчинський р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 03579348)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022,м.Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімн. 35,код ЄДРПОУ 22630473).
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екохім-С» (11521, с. Бехи, Коростенський р-н Житомирська обл., код ЄДРПОУ 31521501)
про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами
без виклику сторін;
Заступник Генерального прокурора в інтересах держави (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 1) та Малого колективного сільськогосподарського підприємства "Шляхбуд" (далі - відповідач 2) про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2020-2021 роках Державною службою геології та надр України (далі - Держгеонадра) проведено аукціон із продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки Джугастра 2 з метою геологічного вивчення вапняку, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ протягом 5 років. Переможцем аукціону стало МКСП "Шляхбуд". За результатами вказаного аукціону між Держгеонадрами як продавцем і МКСП "Шляхбуд", як покупцем укладено договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами. На підставі відповідного протоколу проведення цього аукціону та зазначеного договору МКСП "Шляхбуд" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами. Водночас, Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з'ясовано, що МКСП "Шляхбуд" і ТОВ "Екохім-С" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки цінових пропозицій та участі в цьому аукціоні. З урахуванням зазначеного результати цього аукціону та укладений між відповідачами договір купівлі-продажу суперечать інтересам держави та суспільства з умислу МКСП "Шляхбуд", антиконкурентні узгоджені дії якого призвели до повного усунення конкуренції під час торгів, що створює правові підстави для визнання їх недійсними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 відкрито провадження про справі за правилами загального позовного провадження.
Через відділ діловодства суду 17.02.2026 Заступником Генерального прокурора подано заяву про забезпечення позову в якій заявник просить суд:
- заборонити малому колективному сільськогосподарському підприємству «Шляхбуд» (код ЄДРПОУ 03579348; юридична адреса: 24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт Крижопіль, вул. Залізної дивізії, 34) повністю або частково відчужувати права на користування надрами ділянки Джугастра 2, надані спеціальним дозволом на користування надрами від 17.03.2021 № 5145, іншій юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю шляхом укладення договору купівлі-продажу таких прав або вносити такі права як вклад до спільної діяльності чи статутного капіталу створеного за його участю суб'єкта господарювання.
- заборонити Державній службі геології та надр України вносити зміни до спеціального дозволу на користування надрами від 17.03.2021 №5154 у частині його власника шляхом внесення змін до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, згідно з якою у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Однак, суд вважає помилковими доводи заявника, який, з урахуванням вищенаведеної правової позиції, вважає, що його звільнено від обов'язку доводити утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Також суд звертає увагу, викладена позиція стосується спорів майнового характеру (про стягнення), в той час предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру, що не можливо ототожнювати.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вказує заявник в заяві про забезпечення позову, МКСП «Шляхбуд» є власником спірного спеціального дозволу на користування надрами від 17.03.2021 № 5145 та отримало на його підставі право користування надрами ділянки Джугастра 2 з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вапняку на 5-річний строк.
МКСП «Шляхбуд» як надрокористувач за спірним спеціальним дозволом на користування надрами від 17.03.2021 № 5145 має право здійснити відчуження права користування надрами ділянки Джугастра 2 на користь інших осіб шляхом укладення договору купівлі-продажу зазначеного права користування надрами, внести це право як вклад у спільну діяльність або до статутного капіталу створеного за участю цього відповідача суб'єкта господарювання.
Відчуження МКСП «Шляхбуд» права на користування надрами, наданого спірним дозвільним документом, неминуче призведе до того, що вимога про визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 17.03.2021 № 5145 буде пред'явлена не до його власника, та, як наслідок, до того, що майбутнє рішення суду у цій справі про можливе задоволення позову не матиме правового значення
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що у нього наявне припущення про ймовірність відчуження права користування надрами ділянки Джугастра 2 на користь інших осіб шляхом укладення договору купівлі-продажу зазначеного права користування надрами, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
Однак, в даному випадку, заявник не надав жодних доказів наявності ані фактичних обставин з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Не наведено заявником у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі, дій спрямованих на відчуження належного йому майна.
Обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами, зокрема щодо використання земельної ділянки, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
2. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (18.02.2026 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА