ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2026Справа № 910/15622/25
За позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Київська центральне конструкторське бюро арматуробудування" (м.Київ)
про стягнення 706 226,40 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київська центральне конструкторське бюро арматуробудування" про стягнення 706 226,40 грн, з яких: 483 542,40 грн пені та 222 684,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної поставки товару за договором від 10.10.2024 № 53-129-01-24-03146.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 відкрито провадження у справі №910/15622/25, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач 05.01.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому погодився, з тим, що між сторонами виникли господарські зобов'язання з поставки товару за Договором поставки №53-129-01-24-03146 від 10.10.2024 та просив суд звернути увагу на диспропорцію обсягу відповідальності сторін договору та обтяжливі для нього умови оплати поставленої продукції.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
10.10.2024 між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір поставки №53-129-01-24-03146 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити Клапани сильфонні запірні власного виробництва (далі - продукція), для потреб філії "ВП "Рівненська АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" (далі - кінцевий споживач), а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в Специфікації (далі - Специфікація), яка є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1 до Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору, ціна Договору без ПДВ становить 2 651 000,00 грн, крім того ПДВ - 530 200,00 грн. Загальна сума Договору становить 3 181 200,00 грн з ПДВ.
Сторони у п.п. 4.1, 4.2 Договору погодили, що Покупець сплачує вартість Продукції за цінами, зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника. Покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 180 календарних днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання - передачі Продукції.
Пунктом 5.6 Договору встановлено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад Вантажоодержувача для подальшого приймання продукції згідно з п. 5.10 Договору.
Згідно п. 5.10 Договору, приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами стандарту підприємства СОУ НАЕК 038:2021"Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії". Належне виконання Постачальником свого зобов'язання щодо поставки Продукції відповідної якості та кількості підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції.
Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строку поставки Продукції за Договором Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк Продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої Продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки Продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої Продукції.
Договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 30.06.2025, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, передбачених Договором, Договір діє до закінчення строку дії гарантії на Продукцію (п. 10.1 Договору).
Сторони у Специфікації до Договору визначили термін постачання продукції - до 13.12.2024.
Відтак Постачальник зобов'язаний був поставити та передати у власність Покупцю передбачений договором товар у строк не пізніше 13.12.2024.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На виконання умов Договору Постачальник поставив, а позивач прийняв передбачений Договором товар (клапан сильфон ний запірний) загальною вартістю 3 181 200,00 грн з ПДВ за накладною № 37 від 15.05.2025.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем зобов'язання за Договором з поставки товару було виконано з простроченням (з 14.12.2024 по 14.05.2025.).
Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строку поставки Продукції за Договором Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк Продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої Продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки Продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої Продукції.
У зв'язку з наведеним та відповідно до умов пункту 7.2 Договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 486 542,40 грн за прострочення поставки товару за Договором, а також 7% штрафу від вартості простроченого понад 30 днів товару в розмірі 222 684,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем поставки товару за Договором, зокрема, в заявлений позивачем період - з 14.12.2024 по 14.05.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені та штрафу, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам Договору і положенням чинного законодавства України, у зв'язку з чим позові вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на монополістичне становище позивача на ринку та зазначає, про зловживання останнім, своїм становищем з метою отримання максимальної вигоди за рахунок залежних від нього контрагентів, просить суд звернути увагу на диспропорцію обсягу відповідальності сторін за Договором та обтяжливі для відповідача умови оплати поставленої продукції.
Проте наведені доводи не можуть бути прийняті судом до уваги при розгляді даної справи, оскільки не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Такі обставини також не підлягають встановленню в даному судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 483 542,40 грн пені та 222 684,00 грн штрафу за порушення строків поставки товару за Договором.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуро будування" (03113, м. Київ, вул. Грушецька, буд. 9; ідентифікаційний код 33096208) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) 483 542 (чотириста вісімдесят три тисячі п'ятсот сорок дві) грн 40 коп. пені, 222 684 (двісті двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. штрафу та 8 474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 72 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко