22.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1444/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЗ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2025 (суддя Васильєв О.Ю., повний текст якого підписаний 06.08.2025) у справі №904/1444/25
за позовом: Державної спеціалізованої установи “Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України», м. Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЗ», м. Дніпро
про: стягнення 413 138,13грн.
Державна спеціалізована установа “Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» (позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЗ» (відповідач) про стягнення 413 138,13грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань з повернення грошових коштів відповідно до умов додаткової угоди №2 від 13.03.2025 до договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2025 у справі №904/1444/25 позов задоволено.
Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЗ» на користь позивача - Державної спеціалізованої установи “Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» 413 138,13грн. - заборгованості та 4 957,66грн. - витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ДСЗ», в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:
- при прийняті рішення Господарським судом Дніпропетровської області від 06.08.2025 у справі №904/1444/25 в порушення норм матеріального права не розглядалося питання, що додаткову угоду про розірвання вказаного договору укладено під впливом помилки (частина 1 статті 229 ЦК України), обману (частина 1 статті 230 ЦК України), насильства (частина 1 статті 231 ЦК України) тощо; а також, що при прийняті рішення в порушення норм матеріального права - ст. 231 ЦК України, не було розглянуто та перевірено факт, чи не було на позивача та відповідача психологічного тиску з боку Бюро економічної безпеки України та Державної аудиторської служби України на примушення до розірвання договору;
- в порушення умов по договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 Позивач перешкоджав Відповідачу виконувати договір, хоча ТОВ «ДСЗ» були закуплені матеріали для подальшого виконання робіт по договору;
- судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. ст. 651, 652 ЦК України, ч. ч. 1-4 ст. 188 ГК України, ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо розірвання господарських договорів, оскільки цивільне законодавство не передбачає такої правової підстави для розірвання договору як висновок про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;
- судом не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 530, 655 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України щодо виконання договору, оскільки ТОВ «ДСЗ» (виконавець) по договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 виконав підрядних робіт на суму 1 376 861,81 грн. з ПДВ без жодних нарікань, що втричі перевищує суму заявлених позовних вимог, а перешкоди у виконанні робіт чинив саме позивач;
- Судом взагалі не були досліджені докази щодо розгляду заперечень Відповідача. Так, із залишку суми попередньої оплати 413 138,31 грн. не закритих актами по Договору, ТОВ «ДСЗ» здійснено закупівлю будівельних матеріалів для проведення ремонтів по вказаному Договору на суму близько 246 000,00 грн. (двісті сорок шість тисяч грн. 00 коп.) з ПДВ; вказує, що на сьогоднішній день готуються відповідні документи на підтвердження використання коштів та відповідні будівельні матеріали будуть передані разом з актами виконання по Договору. Звертає увагу, що в порядку обставин, які склалися по Договору, мають бути застосовані норми саме ч. 4 ст. 849 ЦК України, за якою Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору;
- наголошує, що пункт 14.3. договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 має вичерпний перелік обставин за яких Замовник може призупинити виконання робіт і розірвати Договір; жодна з обставин не зазначена та не відповідає обставинам на які посилався Позивач; при цьому, ТОВ «ДСЗ» оскаржує рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у справі №77-р/тк від 10.12.2024 в Північному апеляційному господарському суді.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд відмовити у задоволені апеляційної
скарги, рішення суду першої інстанції залишити в силі, зауважує, що в своїй апеляційній скарзі скаржник неодноразово наголошує на тому, що Договір було ним розірвано під тиском Бюро економічної безпеки та Державної аудиторської служби України. Проте, такі доводи скаржника є безпідставними та надуманими. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення на нього неправомірного впливу з боку будь-яких органів чи посадових осіб. При цьому, сам факт звернення до органу державної влади або проведення перевірочних заходів не може розцінюватися як «тиск» у розумінні ст. 231 Цивільного кодексу України. Відповідно, розірвання договору було результатом вільного волевиявлення сторін, що підтверджується підписаною додатковою угодою та відсутністю будь-яких заперечень з боку Товариства на момент її укладення. Отже, посилання скаржника на примус, як підставу для перегляду рішення, є штучним та не може бути враховане судом апеляційної інстанції. Отже, як було з'ясовано в ході судового засідання та підтверджується фактичними матеріалами справи, станом на дату винесення оскаржуваного судового рішення, ТОВ «ДСЗ» мало борг перед Державною спеціалізованою установою «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» за невиконання п.3 додаткової угоди №2 до договору від 26.12.2024 №12-26 та не повернення невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 413 138,31 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 29.08.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/1444/25 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
03.09.2025 матеріали справи №904/14445/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання скаржником доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума сплати 7436,52 грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
12.09.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 03.09.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано квитанцію до платіжної інструкції №51918915 від 12.09.2025 про оплату 7436,52 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЗ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2025 у справі № 904/1444/25; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.01.2026; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
22.09.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також від представника позивача клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
19.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що у зв'язку з аварійними та/або стабілізаційними відключеннями електропостачання (блекаутом) на території міста Києва, за місцем перебування Позивача відсутні електроенергія та стабільний інтернетзв'язок, що унеможливлює його участь у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2026, в тому числі в режимі відеоконференції, оскільки відсутні технічні умови для використання відповідних електронних засобів зв'язку та доступу до підсистеми відеоконференцзв'язку суду.
В судове засідання 22.01.2026 представники сторін не з'явились; від апелянта жодних клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Розглянувши у судовому засіданні 22.01.2026 вище зазначене клопотання позивача, колегія суддів відмовила у його задоволенні та вирішила розглянути скаргу без участі сторін.
В судовому засіданні 22.01.2026 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
26.12.2024 між ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України» (замовник) та ТОВ “ДСЗ» (виконавець) укладено договір про закупівлю №12-26, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов?язується на свій ризик виконати поточний ремонт приміщень Державної спеціалізованої установи “Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров?я України» за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 “Код ДК 021:2015: 45000000-7 - “Будівельні роботи та поточний ремонт», а замовник зобов'язується прийняти надану послугу та оплатити її вартість. Місце надання Послуги: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.
Загальна вартість договору становить 1 789 999,94грн., з ПДВ у розмірі 298 333,32грн. (п. 4.1.).
Замовник відповідно до державних асигнувань здійснює попередню оплату в розмірі до 100% (сто відсотків) від загальної вартості послуг за цим договором, що становить 1 789 999,94грн., з ПДВ у розмірі 298 333,32грн. (п. 8.1.).
У разі здійснення попередньої оплати, вона здійснюється на підставі виставленого виконавцем рахунку протягом 10 календарних днів та на строк не більше 3 (трьох) місяців у відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», наказу Міністерства охорони здоров?я України від 21.08.2023 №1499 “Про попередню оплату товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти» (п. 8.2.).
Виконавець зобов?язаний використати одержану від замовника попередню оплату на надання послуг за договором протягом 3 (трьох) місяців після одержання попередньої оплати. По закінченні 3 (трьох) місяців невикористана сума попередньої оплати протягом 2 (двох) робочих днів має бути повернута замовнику. (п. 8.3.).
Розрахунки замовника з виконавцем здійснюються в безготівковому порядку, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 8.4.).
Прийняття-здавання робіт оформлюється актом приймання виконаних робіт, в якому вказуються, за наявності, претензії до виконаних ремонтних робіт (п. 9.1.).
За умовами п.14.3 договору Замовник може призупинити виконання таких робіт і розірвати Договір за таких обставин:
14.3.1 відсутність у Замовника коштів для фінансування ремонтних робіт;
14.3.2 виявлення недоцільності або неможливості фінансування ремонтних робіт, у тому числі через обставини непереборної сили, за рішеннями державних контролюючих органів;
14.3.3 порушення Виконавцем з його вини Календарного графіку ремонтних робіт більше як на 30 днів;
14.3.4 грубі порушення (неодноразові порушення) Виконавцем вимог будівельних норм і правил, вимог локального кошторису;
14.3.5 прийняття судом постанови про визнання Виконавця банкрутом.
За умовами п.14.4 договору Замовник має право ініціювати розірвання Договору, якщо Виконавець за своєї вини: не розпочав виконання ремонтних робіт протягом 10 (десяти) днів з дня, коли він повинен згідно з Договором розпочати їх виконання; допустив відставання темпів виконання ремонтних робіт від передбачених Календарним графіком на 30 (тридцять) днів; виконав ремонтні роботи з істотними недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений Замовником строк; допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об'єкта ремонтних робіт для вказаної в Договорі мети та не можуть були усунені Виконавцем.
Відповідно до п.14.5 договору Виконавець має право призупинити ремонтні роботи і розірвати Договір за таких обставин:
14.5.1 порушення Замовником строків допущення Виконавцем на об'єкт ремонтних робіт більше як на 30 (тридцять) днів;
14.5.2 неможливість виконання умов Договору з причин, що виникли через дії або бездіяльність органів державної влади та/або місцевого самоврядування.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання, і діє до 20.03.2025, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором в частині взаєморозрахунків між ними (п. 15.1.).
Позивач вказує, що свої зобов'язання по здійсненню попередньої оплати виконав належним чином та в повному обсязі, перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 1 789 999,94грн., що підтверджується платіжною інструкцією №636 від 27.12.2024.
За твердженням позивача, 03.02.2025 на адресу ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України» надійшов лист від уповноваженого органу від 31.01.2025 №10.5-10/3873/2-25 щодо можливих порушень у сфері публічних закупівель внаслідок укладення між ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України» та ТОВ “ДСЗ» договору від 26.12.2024 №12-16 з предметом закупівлі “Поточний ремонт приміщень Державної спеціалізованої установи “Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9». Так, Бюро економічної безпеки України повідомило уповноважений орган ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України», що за результатами здійснення інформаційно-аналітичних заходів ними отримано відомості, що вказують на ризик імовірних втрат бюджету в разі придбання установою робіт з поточного ремонту приміщень за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. Під час дослідження господарських операцій ТОВ “ДЗС» Бюро економічної безпеки установило, що Антимонопольним комітетом України винесено рішення від 10.12.2024 №77-р/тк “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 ЗУ “Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю». Позивач звернувся до виконавця для надання пояснень, на що ТОВ “ДСЗ» надало інформацію про оскарження в судовому порядку рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 10.12.2024 №77-р/тк про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу і ухвалення рішення про відкриття провадження у справі № 910/1143/25. Станом на дату направлення цієї позовної заяви розгляд цієї справи призначено на 08.04.2025 о 10:40. Вказані вище умови стали підставою для розірвання договору.
Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №3 від 12.03.2025.
За результатами розгляду зазначеного листа, 31.01.2025 сторонами укладено додаткову угоду №2 від 13.03.2025 про розірвання договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024. Окрім того, відповідно до умов вищезазначеної додаткової угоди, згідно з п. 4.1. встановлено, що загальна вартість договору становить 1 376 861,63грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 229476,94грн. Додатковою угодою зобов'язано виконавця здійснити повернення невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 413 138,31грн. на банківські рахунки замовника, передбачені в п. 7 даної додаткової угоди, протягом 2 (двох) робочих днів.
Строк повернення невикористаної суми попередньої оплати скінчився 18.03.2025, проте, станом на дату звернення із цим позовом виконавець грошові зобов'язання не виконав, невикористану суму в розмірі 413 138,31грн. не повернув.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою №560/1 від 18.03.2025 про повернення коштів (попередньої оплати) у розмірі 413 138,31грн.
Відповідач 20.03.2025 направив на адресу ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України» відповідь на вимогу вих. №560/1 від 18.03.2025, в якій вказує, що ТОВ “ДСЗ» згідно умов та для виконання робіт по договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 за отриману попередню оплату здійснено закупівлю будівельних матеріалів для проведення ремонтів, та виплачена заробітна плата найманим працівникам. Із залишку суми попередньої оплати в розмірі 413 138,31грн., не закритих актами по договору ТОВ “ДСЗ», здійснено закупівлю будівельних матеріалів для проведення ремонтів по вказаному договору на суму близько 246 000,00грн. з ПДВ. На сьогоднішній день готуються відповідні документи на підтвердження використання коштів та відповідні будівельні матеріали будуть передані разом з актами виконання по договору.
Таки чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 413 138,31 грн на підставі додаткової угоди №2 від 13.03.2025 про розірвання договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за додатковою угодою №2 до договору щодо повернення частини попередньої оплати у визначений строк належним чином не виконав, внаслідок чого є обґрунтованою вимога про повернення невикористаної суми попередньої оплати в розмірі 413 138,31 грн на підставі додаткової угоди №2 від 13.03.2025 про розірвання договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України (чинного на час виникнення спірних відносин), ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Зазначені висновки наведені Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.
Суд першої інстанцій правильно встановив, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 щодо поточного ремонту приміщень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Глава 61 ЦК України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 цього Кодексу можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених Кодексом.
Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 ЦК України.
Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов'язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов'язань підрядником.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.
Обставини справи свідчать, що 03.02.2025 на адресу ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України» надійшов лист від уповноваженого органу від 31.01.2025 №10.5-10/3873/2-25 щодо можливих порушень у сфері публічних закупівель внаслідок укладення між ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України» та ТОВ “ДСЗ» договору від 26.12.2024 №12-16 з предметом закупівлі “Поточний ремонт приміщень Державної спеціалізованої установи “Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9». Так, Бюро економічної безпеки України повідомило уповноважений орган ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України», що за результатами здійснення інформаційно-аналітичних заходів ним отримано відомості, що вказують на ризик імовірних втрат бюджету в разі придбання установою робіт з поточного ремонту приміщень за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9; під час дослідження господарських операцій ТОВ “ДЗС» Бюро економічної безпеки установило, що Антимонопольним комітетом України щодо ТОВ "ДСЗ" винесено рішення від 10.12.2024 №77-р/тк “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 ЗУ “Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю». Позивач звернувся до виконавця для надання пояснень, на що ТОВ “ДСЗ» надало інформацію про оскарження в судовому порядку рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 10.12.2024 №77-р/тк про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу і ухвалення рішення про відкриття провадження у справі № 910/1143/25.
Користуючись умовами договору, а саме п.14.3.2, і ч.4 ст.849 ЦК України, з урахуванням наявності щодо відповідача рішення контролюючого органу - Антимонопольного комітету України від 10.12.2024 №77-р/тк та внесення ТОВ «ДСЗ» до Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», позивач листом №253/1 від 04.02.2025 проінформував відповідача про рішення замовника призупинити виконання робіт з подальшим розірванням договору; необхідністю направлення представника для участі в діяльності комісії з визначення обсягу фактично виконаних робіт і підписання належно оформлених актів виконаних робіт (ф.КБ-2в) та довідки (ф. КБ-3) та згідно п.8.3 договору повернення невикористаної частини авансу.
З урахуванням наведеного відхиляються доводи скарги, що:
- судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. ст. 651, 652 ЦК України, ч. ч. 1-4 ст. 188 ГК України, ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо розірвання господарських договорів, оскільки цивільне законодавство не передбачає такої правової підстави для розірвання договору як висновок про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;
- що пункт 14.3. договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 має вичерпний перелік обставин за яких Замовник може призупинити виконання робіт і розірвати Договір; жодна з обставин не зазначена та не відповідає обставинам на які посилався Позивач; при цьому, ТОВ «ДСЗ» оскаржує рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у справі №77-р/тк від 10.12.2024 в Північному апеляційному господарському суді.
В подальшому, сторонами 12.03.2025 підписано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1, №2 (за лютий 2025 року), №3 (за березень 2025 року).
За результатами розгляду вище зазначеного листа позивача сторонами укладено додаткову угоду №2 від 13.03.2025 про розірвання договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024. Окрім того, відповідно до умов вищезазначеної додаткової угоди, згідно з п. 4.1. встановлено, що загальна вартість договору становить 1 376 861,63грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 229 476,94грн. Додатковою угодою зобов'язано виконавця здійснити повернення невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 413138,31грн. на банківські рахунки замовника, передбачені в п. 7 даної додаткової угоди, протягом 2 (двох) робочих днів, тобто до 17.03.2025 (включно).
Строк повернення невикористаної суми попередньої оплати скінчився 18.03.2025, проте станом на дату звернення із цим позовом виконавець грошові зобов'язання не виконав, невикористану суму в розмірі 413 138,31грн. не повернув.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою №560/1 від 18.03.2025 про повернення коштів (попередньої оплати) у розмірі 413 138,31грн.
Відповідач зазначені кошти не повернув, 20.03.2025 направив на адресу ДСУ “Головне бюро СМЕ МОЗ України» відповідь на вимогу вих. №560/1 від 18.03.2025, в якій вказав, що ТОВ “ДСЗ» згідно умов та для виконання робіт по договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 за отриману попередню оплату здійснило закупівлю будівельних матеріалів для проведення ремонтів, та виплатив заробітну плату найманим працівникам; із залишку суми попередньої оплати 413 138,31грн., не закритих актами по договору, ТОВ “ДСЗ» здійснено закупівлю будівельних матеріалів для проведення ремонтів по вказаному договору на суму близько 246 000,00грн. з ПДВ; звернув увагу, що на сьогоднішній день готуються відповідні документи на підтвердження використання коштів та що відповідні будівельні матеріали будуть передані разом з актами виконання по договору.
Таким чином, умови додаткової угоди №2 від 13.03.2025 та вимоги №560/1 від 18.03.2025 про повернення коштів відповідачем не виконані.
У постанові від 27.10.2021 по справі №910/16884/19 Верховний Суд виснував, що частиною 2 статті 849 ЦУ України прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов'язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника.
Натомість застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини 4 статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника.
Отже, замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 ЦК України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини сплачених коштів (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.
Разом з тим, відповідно до усталеної практики Верховного Суду відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України.
Водночас, відмова позивача від договору є безумовним правом замовника, яке надає відповідачу потенційне право на отримання плати за виконану частину роботи та відшкодування збитків, за умови доведення відповідних обставин.
Відповідні висновки наведені у постанові КГС ВС від 16.09.2025 у справі №910/13855/24.
За приписами ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки умовами додаткової угоди № від 13.03.2025 визначено повернення виконавцем (відповідачем) невикористаної частини авансу в розмірі 413 138,13 грн у строк протягом двох робочих днів (тобто, до 17.03.2025 (включно)) і такий обов'язок відповідачем не виконано, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
З урахуванням наведеного відхиляються доводи скарги, що:
- в порушення умов по договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 Позивач перешкоджав Відповідачу виконувати договір, хоча ТОВ «ДСЗ» були закуплені матеріали для подальшого виконання робіт по договору;
- судом не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. ст. 525, 526, 530, 655 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України щодо виконання договору, оскільки ТОВ «ДСЗ» (виконавець) по договору про закупівлю №12-26 від 26.12.2024 виконав підрядних робіт на суму 1 376 861,81 грн. з ПДВ без жодних нарікань, що втричі перевищує суму заявлених позовних вимог, а перешкоди у виконанні робіт чинив саме позивач;
- Судом взагалі не були досліджені докази щодо розгляду заперечень Відповідача (в частині того, що із залишку суми попередньої оплати 413 138,31 грн. не закритих актами по Договору, ТОВ «ДСЗ» здійснено закупівлю будівельних матеріалів для проведення ремонтів по вказаному Договору на суму близько 246 000,00 грн.).
Стосовно посилань апелянта на те, що мають бути застосовані норми саме ч. 4 ст. 849 ЦК України, за якою Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору, колегія суддів їх відхиляє в силу ст.204 та 627 ЦК України, оскільки відповідач підписав додаткову угоду №2 від 13.03.2025, якою визначені умови повернення саме суми невикористаного авансу в розмірі 413 138,13 грн., при цьому останнім не заявлялось зустрічних позовних вимог у цій справі, підтверджених належними доказами, щодо стягнення збитків, завданих розірванням договору позивачем.
Щодо доводів скарги, що при прийняті рішення Господарським судом Дніпропетровської області від 06.08.2025 у справі №904/1444/25 в порушення норм матеріального права не розглядалося питання, що додаткову угоду про розірвання вказаного договору укладено під впливом помилки (частина 1 статті 229 ЦК України), обману (частина 1 статті 230 ЦК України), насильства (частина 1 статті 231 ЦК України) тощо; а також, що при прийняті рішення в порушення норм матеріального права - ст. 231 ЦК України, не було розглянуто та перевірено факт, чи не було на позивача та відповідача психологічного тиску з боку Бюро економічної безпеки України та Державної аудиторської служби України на примушення до розірвання договору, то вони відхиляються в силу ст.204 ЦК України і відповідних норм процесуального права.
Так, за приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З урахуванням встановлених обставин справи, додаткова угода № 2 від 13.03.2025 до договору закупівлі є дійсною, протилежного відповідачем не спростовано.
При цьому, за нормами ч.1 ст.14 та ч.2 ст.237 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, за позовними вимогами про стягнення суми невикористаної частини попередньої оплати в розмірі 413 138,13 грн на підставі додаткової угоди №2 від 13.03.2025 до договору від 26.12.2024 №12-26 до кола обставин, що підлягають встановленню у справі не входить питання про укладення цієї додаткової угоди під впливом помилки (частина 1 статті 229 ЦК України), обману (частина 1 статті 230 ЦК України), насильства (частина 1 статті 231 ЦК України) тощо, а також питання чи не було на позивача та відповідача психологічного тиску з боку Бюро економічної безпеки України та Державної аудиторської служби України на примушення до розірвання договору.
Зазначені обставини можуть встановлюватись у позовному провадженні про визнання правочину недійсним, в той же час, колегія суддів враховує, що відповідачем у цій справі відповідного зустрічного позову подано не було.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЗ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2025 у справі №904/1444/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2025 у справі №904/1444/25 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЗ» за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено і підписано 19.02.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков