18 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/3647/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 (вх. №100 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 (повне рішення від 30.12.2025) у справі № 922/3647/25 (суддя Аріт К.В.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до Приватної фірми "Променерго", м. Мерефа Харківської області,
про стягнення 24775,90грн
У жовтні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми "Променерго" про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договорами про закупівлю товарів № 14 від 06.05.2022, № 24 від 24.05.2022, № 106 від 13.09.2022 на загальну суму 24775,90грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3647/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3647/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду; апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 на рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3647/25 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору у розмірі 3633,60грн. Крім того, роз'яснено Військовій частині НОМЕР_1 , що якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною та повертається апелянту.
Відмовляючи у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення від сплати судового збору, апеляційний господарський суд виходив із відсутності законодавчих підстав для вчинення такої процесуальної дії, вичерпний перелік яких наведено у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи при цьому те, що: по-перше, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а по-друге, положення пп. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а з огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, у зв'язку з чим доводи скаржника про наявність підстав для відстрочення від сплати судового збору суд визнав необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведену ухвалу суду від 20.01.2026 доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 у підсистемі Електронний суд 20.01.2026 о 13:04 год.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 ГПК України, ухвала суду від 20.01.2026 є такою, що отримана скаржником 20.01.2026, а з урахуванням норм абз. 2 ч. 6 ст.242 ГПК України, недоліки скарги мали бути усунені апелянтом у строк до 30.01.2026.
Станом на момент винесення даної ухвали апелянт не усунув недоліків апеляційної скарги.
Колегія суддів додатково звертає увагу на те, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 (яка була прийнята вже після залишення апеляційної скарги без руху) наголосила, що висновок судів про неможливість застосування ст. 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Характер порушення, встановленого ЄСПЛ у справі "Король та інші проти України" від 09.10.2025 (CASE OF KOROL AND OTHERS v. UKRAINE; заява №82560/17 та 6 інших заяв), в частині заяви № 36465/21(обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.
Таким чином, аналіз вище наведених положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Як вже зазначалось, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005).
Суд наголошує, що відповідні докази фінансового становища заявника мають бути подані апеляційному суду на загальних підставах.
Натомість, всупереч зазначеному, апелянтом до клопотання про відстрочення сплати судового збору відповідних доказів, зокрема, на підтвердження загального майнового стану не надано, а матеріали справи таких доказів не містять. Також, заявником не зазначено про наявність / відсутність грошових коштів на рахунках.
Посилання скаржника на те, що ним було направлено заявку на отримання коштів для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги по даній справі, що надасть можливість сплатити судовий збір, будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджено, оскільки скаржником не долучено до апеляційної скарги відповідної заявки, як і відсутні у справі докази направлення позивачем будь-яких платіжних документів для отримання коштів для сплати судового збору у цій справі №922/3647/25. Тобто, із наданих скаржником документів взагалі не вбачається ані доказів майнового стану позивача, ані доказів того, що він звертався до органів управління вищого рівня для отримання коштів для сплати судового збору.
Таким чином, заявником не доведено належними доказами власного фінансового становища та доказів звернення до розпорядника бюджетних коштів для сплати судового збору, вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 не виконано, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Згідно ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За приписами ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки скаржником у встановлений строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Суд також звертає увагу, що повернення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не позбавляє заявника права на повторне звернення із апеляційною скаргою в загальному порядку.
Враховуючи, що апеляційна скарга була подана через електронний кабінет, її роздруковані судом матеріали заявнику не надсилаються.
Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Повернути апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі № 922/3647/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя П.В. Демідова
Суддя О.О. Крестьянінов