11 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/3091/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
та представників сторін:
позивач - Бенденжук Л.О. (в залі суду);
відповідач - Трубачова І.Ю. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№31Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 (суддя Пономаренко Т.О., повний текст рішення складено 15.12.2025) у справі №922/3091/25
за позовом Харківської міської ради, м. Харків;
до Акціонерного товариства "Укрнафта" м. Київ;
про стягнення заборгованості,
02.09.2025 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрнафта", в якій просить стягнути із Акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 507 008,24 грн. за використання земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові, з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 605,12 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на несплату відповідачем у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого останній зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 у справі №922/3091/25 в задоволені позову відмовлено.
Харківська міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась 05.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему “Електронний суд» з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 у справі № 922/3091/25.
2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 у справі №922/3091/25 за позовом Харківської міської ради до Акціонерного товариства “Укрнафта» про стягнення коштів та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства “Укрнафта» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 507 008,24 грн за використання земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022- у повному обсязі.
4. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
5. Справу розглядати за участю представника Харківської міської ради. Про час, дату та місце розгляду справи повідомити у встановленому законом порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги Харківська міська рада зазначає, що відповідачем не надано доказів поновлення Договору оренди на новий строк, зокрема не надано доказів направлення ним позивачеві у встановлений строк повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі, як то унормовано п. 8 договору; доказів направлення проекту відповідної додаткової угоди; доказів узгодження істотних умов договору оренди; доказів прийняття позивачем рішення про поновлення договору оренди; доказів укладення відповідної додаткової угоди про поновлення Договору оренди, доказів оскарження зволікання в укладенні додаткової угоди тощо.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження факту продовження дії договору оренди від 19.11.2007, договірні правовідносини між сторонами в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 відсутні.
Харківська міська рада зазначає, що відсутність між сторонами договірних правовідносин означає, що між ними з приводу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 виникли бездоговірні правовідносини. Такі відносини регулюються в т.ч. статтями 1212 - 1214 ЦК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026 у справі №922/3091/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 у справі №922/3091/25. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3091/25. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на "11" лютого 2026 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.
16.01.2026 від представника Акціонерного товариства "Укрнафта" через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№643), в якому він зазначає, що у відповідності до підпункту «ї» пункту 31 Договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором. Зазначає, що Харківська міська рада ігнорує наявність договірних відносин, умови підпунктом «ї» пункту 31 Договору, поведінку сторін та обставини щодо наявності та фактичного виконання договірного зобов'язання, що свідчить про відсутність кондикційних правовідносин.
20.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3091/25.
Від представника Акціонерного товариства «Укрнафта» адвоката Трубачової Ірини Юріївни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№ 1079 від 26.01.2026), яке задоволено ухвалою суду від 26.01.2026.
В судове засідання 11.02.2026 з'явився представник позивача, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Присутній також представник відповідача в режимі відеоконференції заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити його в силі.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Харківською міською радою на підставі ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.08.2025 №440221466 право власності на нежитлову будівлю літ.“А-1» загальною площею 71,4 кв.м по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові зареєстроване з 16.12.2014 по теперішній час за Акціонерним товариством "Укрнафта" на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2014 №5567 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В.
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2020 №НВ-0005392442020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 складає 0,1197 га, сформована земельна ділянка - 19.11.2007.
Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для обслуговування стаціонарної АЗС.
На підставі рішень Харківської міської ради від 23.12.2005 №257/05 “Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» та від 27.09.2006 №122/06 “Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» між Харківською міською радою та ВАТ "Укрнафта" (в подальшому змінено організаційно-правову форму на АТ "Укрнафта") 20.08.2007 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 19.11.2007 за №640767100127 (надалі - Договір).
Відповідно до умов вищевказаного договору ВАТ "Укрнафта" передано в оренду земельну ділянку по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові загальною площею 0,1197 га (кадастровий номер 6310137500:03:047:0003), несільськогосподарського призначення - землі транспорту для обслуговування стаціонарної АЗС, строком до 01.12.2010.
Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 22.11.2007 (реєстровий №1005), складеним між управлінням земельних відносин Харківської міської ради та ВАТ “Укрнафта».
Проте, з дня припинення дії договору оренди землі від 20.08.2007 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 загальною площею 0, 0,1197 га по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові - 01.12.2010 та по теперішній час, відповідач використовує її без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.06.2025 №13391/5/20-40-04-07-12 АТ "Укрнафта" обліковується платником податку за земельну ділянку площею 0,1197 га по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові.
За даними податкових декларацій з плати за землю АТ "Укрнафта" задекларовано до сплати та сплачено за земельну ділянку загальною площею 0,1197 га: за 2020 рік - 178 670,88 грн., за 2021 рік - 178 670,88 грн., за 2022 рік - 196 537,96 грн. орендної плати.
Таким чином, позивач посилається на те, що оскільки АТ “Укрнафта» у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 507 008,24 грн.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на його користь 1 507 008,24 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Заперечуючи проти позовних вимог АТ "Укрнафта" зазначило, що підприємство після закінчення строку договору фактично продовжувало користуватись земельною ділянкою, що відповідає змісту підпункту “ї» пункту 31 Договору. Зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів повернення земельної ділянки, у тому числі у порядку, визначеному умовами Договору. Отже, договір оренди землі має імперативний характер для сторін, оскільки закріплює їхні права й обов'язки, а його виконання здійснюється відповідно до закону і досягнутих домовленостей.
Відповідач стверджує, що спірні правовідносини мають договірний характер, що виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що за умов існування між сторонами договірних правовідносин, у тому числі у зв'язку з припиненням дії договору/ закінченням строку його дії, помилковим є звернення до суду із позовом на підставі ст.1212 ЦК України. Відтак, суд вказав, що у даному випадку обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У відповідності до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
З наведеного убачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1. ст.14 ПК України).
Предметом позову у справі є вимоги Харківської міської ради про стягнення з ПАТ “Укрнафта» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем без оформлення у спірний період правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що належить до комунальної власності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що право власності на нежитлову будівлю на нежитлову будівлю літ.“А-1» загальною площею 71,4 кв.м по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові зареєстроване з 16.12.2014 по теперішній час за Акціонерним товариством "Укрнафта" на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2004 № 5567.
Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003, право користування якою відповідачем не оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.08.2020 №НВ-0005392442020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 складає 0,1197 га, сформована земельна ділянка - 19.11.2007. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки - для обслуговування стаціонарної АЗС з пунктом продажу супутніх товарів з розташуванням спеціальних конструкцій, призначених для розміщення рекламних робіт (послуг, що надаються АЗС).
20.08.2007 між Харківською міською радою та Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта» укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 19.11.2007 за №640767100127
Відповідно до умов договору, ВАТ “Укрнафта» передано в оренду земельну ділянку по по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові загальною площею 0,1197 га (кадастровий номер 6310137500:03:047:0003), несільськогосподарського призначення - землі транспорту для обслуговування стаціонарної АЗС з пунктом продажу супутніх товарів з розташуванням спеціальних конструкцій, призначених для розміщення рекламних робіт (послуг, що надаються АЗС), строком до 01.12.2010.
Харківська міська рада зазначає, що АТ “Укрнафта» з дня припинення дії договору оренди землі від 20.08.2007 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 загальною площею 0,1197 га по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові - 01.12.2010 та по теперішній час, використовує її без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
За даними податкових декларацій з плати за землю АТ “Укрнафта» задекларовано до сплати та сплачено за земельну ділянку загальною площею 0,1197 га: за 2020 рік - 178 670,88 грн, за 2021 рік - 178 670,88 грн, за 2022 рік - 196 537,96 грн орендної плати.
Враховуючи вищенаведене, АТ “Укрнафта» у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау, 1 187-5 у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 507 008,24 грн.
Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.
Згідно зі статтею 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Судова колегія враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, де зазначено на те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти.
Також, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Правова позиція Харківської міської ради також узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 25.02.2020 у справі №922/748/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.
Враховуючи викладене, відповідач як покупець нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, після закінчення 01.12.2010 дії договору оренди земельної ділянки, зокрема, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 фактично використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Наведеним підтверджується правомірність звернення позивача про стягнення з відповідача як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, без правових підстав такого використання земельної ділянки, зокрема у період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Отже, у даному випадку обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.
Судова колегія зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.
При цьому, оскільки у відповідача відсутня правова підстава для набуття (збереження) спірної земельної ділянки, тому у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.
Відповідач посилався на те, що умовами договору (підпункт “ї» пункту 31) прямо передбачено, що неповернення земельної ділянки у встановлений строк не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування. У такому разі орендна плата продовжує нараховуватись у розмірах, визначених договором. Відповідач після закінчення строку договору фактично продовжував користуватись земельною ділянкою, що відповідає змісту підпункту “ї» пункту 31 договору.
Відповідач посилався на те, що враховуючи той факт, що ПАТ “Укрнафта» не повертало земельну ділянку, розташовану по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові, загальною площею 0,1197 га, за договором оренди та за відповідним Актом приймання-передачі (повернення) Харківській міській раді, відповідач продовжував користуватись земельною ділянкою та сплачувати плату за землю на умовах, передбачених договором оренди у відповідності з підпунктом ї) пункту 31 договору.
Такі твердження відповідача прийняв до уваги суд першої інстанції та зазначив, що доказів повернення орендарем земельної ділянки, яка є предметом Договору, зокрема, відповідного акту приймання-передачі матеріали справи не містять. Натомість, фактичне користування відповідачем спірної земельної ділянки після закінчення строку дії Договору та, зокрема, у спірний період (з 01.01.2020 по 28.02.2022) підтверджується матеріалами справи.
Місцевий суд врахував положення підпункту "ї" пункту 31 Договору, а також що неповернення земельної ділянки, не зважаючи на закінчення строку дії Договору, вказані обставини не звільняють орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених цим Договором.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач в порушення умов Договору не повернув земельну ділянку орендодавцеві та продовжував здійснювати фактичне використання земельної ділянки у спірний період, тому відповідно до підпункту "ї" пункту 31 Договору орендодавець (позивач) має правові підстави вимагати плати за землю у порядку та розмірах, визначених саме умовами даного Договору.
З огляду на викладене місцевий суд виснував, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки враховуючи умови підпункту "ї" пункту 31 Договору обов'язок орендаря здійснювати плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених цим Договором, продовжує діяти та не припинений.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що за умов існування між сторонами договірних правовідносин, у тому числі у зв'язку з припиненням дії договору/ закінченням строку його дії, помилковим є звернення до суду із позовом на підставі ст.1212 ЦК України. Таким чином, спірні правовідносини мають договірний характер, що виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Проте колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України “Про оренду землі» (в реакції на час укладення договору) договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
За змістом пункту 8 договору оренди від 20.08.2007, договір укладено строком до 01.12.2010 року.
Умовами вказаного пункту також встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Таким чином, умовами договору сторони визначили алгоритм дій в разі припинення строку дії договору.
Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається і сторонами не надано до суду доказів того, що на виконання умов договору, орендар, у встановлений договором строк, здійснив письмове повідомлення орендодавця про намір продовжити дію цього договору.
Оскільки строк, на який укладено договір оренди закінчився 01.12.2010, колегія суддів вважає про відсутність підстав для твердження про наявність договірних правовідносин між сторонами у період, визначений позивачем для стягнення безпідставно збережених коштів.
Окремо судова колегія наголошує, що відсутність у матеріалах справи Акту приймання-передачі земельної ділянки не спростовує факту припинення речового права оренди після 01.12.2010.
При цьому, оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки є наслідком припинення дії договору оренди, а не підставою його припинення.
Судова колегія враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №922/247/21, де зазначено, що за змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відсутністю правової підстави вважається такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. При цьому положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору (див. подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19). Відповідно до положень статті 31 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. За відсутності доказів поновлення такого договору в порядку, що визначений статтею 33 цього Закону або ж укладення нового договору оренди, відсутні й підстави для висновку про те, що орендар, який не повернув земельну ділянку за актом прийому-передачі, користується нею на відповідній правовій підставі, а тому стягнення з такого орендаря безпідставно збереженої орендної плати в порядку приписів статті 1212 ЦК України є цілком правомірним.
Оцінюючи доводи відповідача стосовно того, що у додатку до позовної заяви позивачем подано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформований 05.08.2020 за №НВ-0005392442020, який містить відомості про зареєстроване право користування земельною ділянкою за відповідачем з 19.11.2007 та не містить інформації про припинення цього речового права чи строку його дії, судова колегія вважає, що відомості з Державного земельного кадастру жодним чином не спростовують доводи позивача щодо відсутності оформленого права користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Відповідачем не враховано, що до 01.01.2013 діяла норма про обов'язкову державну реєстрацію договорів оренди землі та про набрання чинності такими договорами після їх державної реєстрації. Таким чином, відлік строку дії договорів, підписаних до 01.01.2013, розпочинався саме від дати їх державної реєстрації.
З 01.01.2013 державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).
Доказів укладення між сторонами нового договору щодо оренди спірної земельної ділянки чи доказів внесення сторонами змін до договору щодо подовження строку його дії шляхом укладення письмових додаткових угод сторонами до матеріалів справи не надано.
Таким чином, з огляду на положення ст. 93, 125 Земельного кодексу України, статті 17 Закону “Про оренду землі», поза межами строку дії договору відповідач користується зазначеною земельною ділянкою без укладення відповідного договору. Оскільки договір припинив свою дію, тому встановлені договором умови не можуть бути застосовані до спірного періоду.
У справі № 804/4362/18 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.02.2021 дійшла висновку, що оскільки договір оренди землі припинився у зв'язку з настанням певного факту, визначеного законом - закінченням строку, на який його було укладено, нарахування до сплати орендної плати після закінчення строку дії договору є безпідставним.
У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, зазначено на те, що договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин. Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Посилання відповідача на те, що документальна позапланова виїзна перевірка, Державною податковою службою України з питань дотримання АТ «Укрнафта» податкового законодавства, охоплює саме спірний за період з 2017 року по вересень 2022 року та підтверджує належне виконання АТ “Укрнафта» своїх податкових обов'язків щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 6310137500:03:047:0003, а вказане, у свою чергу, спростовує доводи позивача про безпідставне збереження коштів у розмірі орендної плати, не має для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки складання такого акту не підтверджує наявність правових підстав використання земельної ділянки після припинення строку дії договору оренди та у заявлений позивачем період стягнення безпідставно збережених коштів, а тому не може бути врахований під час розгляду справи як документ, яким спростовуються позовні вимоги Харківської міської ради.
Крім того, заперечуючи проти розрахунку, здійсненого Харківською міською радою, відповідач посилається на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005392442020 від 05.08.2020 згідно з яким цільове призначення земельної ділянки - 1.11.3, у зв'язку з чим вважає, що на момент здійснення нормативної грошової оцінки та формування витягу №2299/0/45-20 від 04.03.2020 вказана земельна ділянка мала цільове призначення та відповідно у витязі міститься недостовірна інформація.
Судова колегія з такими аргументами відповідача не погоджується та зазначає про таке.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про оцінку земель», об'єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.
Згідно з частиною 4 статті 5 Закону України “Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
У відповідності до статті 18 Закону України “Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Частиною 2 статті 20 Закону України “Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України “Про оцінку земель», Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
За змістом частини 2 статті 20 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Так, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0005392442020 від 05.08.2020, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 - 1.11.3.
Листом Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205 затверджено Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ).
Відповідно до вказаного класифікатора, код 1.11.3. відповідає цільовому призначенню - Роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ).
Відповідно до п. 1.2 КВЦПЗ код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.
КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
Пунктом 117 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, встановлено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього порядку відкрито Поземельну книгу.
Згідно з пунктом 118 Порядку, внесення до Поземельної книги відомостей (змін про них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).
Частиною 2 ст. 21 Закону України “Про Державний земельний кадастр» встановлено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
Частиною 1 статті 25 Закону України “Про Державний земельний кадастр» визначено, що поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.
Пунктом 3 Розділу І вказаного Порядку інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів здійснюється за формулою:
Цн = В * Нп / Нк * Кф * Км
де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);
В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях);
Нп - норма прибутку (6%);
Нк - норма капіталізації (3%);
Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 (додаток 1).
Додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (пункт 5 розділу ІІ) визначено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф).
В Примітках до додатку зазначено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.
Отже, оскільки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 по просп., Льва Ландау, 187-Б у м.Харкові відсутній код КВЦПЗ, а лише наявний код УКЦВЗ - 1.11.3 (що не є тотожним), колегія суддів зазначає, що у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020 № 5294 та у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2299/0/45-20 від 04.03.2020 вірно зазначено про відсутність коду КВЦПЗ.
Відповідачем не надано доказів того, що у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 наявний код Класифікації видів цільового призначення земель, або встановлений для спірної земельної ділянки код згідно з Українським класифікатором цільового використання землі, був приведений у відповідність до Класифікації видів цільового призначення з присвоєнням відповідного коду.
Разом з цим, чинним законодавством не передбачено автоматичної зміни коду УКЦВЗ на код КВЦПЗ у відомостях Державного земельного кадастру.
Відповідно до вимог частини 1 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції на час видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2020), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення.
Частинами 1-2 статті 50 Закону України “Про землеустрій», в редакції на час видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2020 та 20.08.2020, Проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Доказів того, що Харківська міська рада надавала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки та відповідний проєкт розроблявся, матеріали справи не містять.
Надавши оцінку наданим сторонами доказам, судова колегія зазначає, що Харківською міською радою надано більш вірогідні докази, які підтверджують, що в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у відомостях Державного земельного кадастру був відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель.
Отже, за розрахунком позивача розмір орендної плати, за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 загальною площею 0,1536 га по 0,1197 га по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові складає: у 2020 - 75 612,05 грн в місяць, а за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020) становить 831 732,55грн; у 2021 - 75 612,05 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 907 344,60 грн; у 2022 - 79 014,59 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 становить 158 029,18 грн.
Також, дослідженням розрахунку встановлено, що під час його проведення, позивачем враховано дані листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 19.06.2025 №133991/5/20-40-04-07-12, де зазначено на те, що АТ “Укрнафта» сплачено: за 11 місяців 2020 року - 348 273,86 грн, за 2021 рік - 348 273,86 грн, за 2022 рік - 383 118,51 грн (зокрема, в період з 01.01.2022 - 28.02.2022 32 756,33) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003, по вул. по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 1 507 008,24 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, колегія суддів погоджується з доводами Харківської міської ради що сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 1558879,02 грн.
З огляду на наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є безпідставним.
Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 у справі №922/3091/25 з прийняття нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2025 у справі №9922/3091/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “УКРНАФТА» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 1 507 008 (один мільйон п?ятсот сім тисяч вісім) грн 24 коп. за використання земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 187-Б у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:03:047:0003 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Стягнути з Акціонерного товариства “УКРНАФТА» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172 Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 22 605 (двадцять дві тисячі шістсот п?ять) грн 12 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 27 126 (двадцять сім тисяч сто двадцять шість) грн 14 коп.
Видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 19.02.2026.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя М.М. Слободін