вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" лютого 2026 р. Справа№ 910/7930/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
представників сторін:
від позивача: Сорокопуд О.П. (в залі суду),
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Протект Солюшнз Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 (повний текст складено 05.11.2025)
у справі № 910/7930/25 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицина імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протект Солюшнз Україна"
про стягнення 1 214 190,00 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У червні 2025 року Державна установа "Національний науковий центр "Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицина імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України (далі - Інститут) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Протект Солюшнз Україна" (далі - Товариство) 1 214 190,00 грн штрафу.
На обґрунтування заявлених вимог Інститут посилається не неналежне виконання Товариством зобов'язання за договором № 28/ТД-2024 від 29.07.2024 в частині поставки товару, який би відповідав якісним характеристикам, визначеним у договорі.
Позиції учасників справи.
Товариство у відзиві проти заявлених до нього вимог заперечило, а також просило у разі визнання вимог Інституту обґрунтованими зменшити заявлений до стягнення розмір штрафу до 20 000,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь Інституту 899 400,00 грн штрафу у розмірі 20% за поставку неякісного товару, 314 790,00 грн штрафу у розмірі 7% за прострочення понад тридцять днів щодо заміни дефектних частин обладнання, 14 570,28 грн судового збору.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Інституту. Відмовляючи у задоволенні клопотання Товариства про зменшення розміру штрафу до 20 000,00 грн, суд зазначив про відсутність підстав для такого зменшення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 , Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з нього на користь Інституту 314 790,00 грн штрафу у розмірі 7% за прострочення понад тридцять днів щодо заміни дефектних частин обладнання та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити. Також скаржник просить змінити оскаржуване рішення в частині стягнення з нього на користь Інституту 899 400,00 грн штрафу у розмірі 20% за поставку неякісного товару, зменшивши розмір штрафу до 20 000,00 грн.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на нормах чинного законодавства та суперечить обставинам справи.
На думку апелянта, суд неправомірно поклав на нього цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення « 0,1 відсотка вартості Товару / частини Товару, за яким допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості» - за дії, які таку відповідальність у договорі не передбачають. При цьому Товариство не заперечує той факт, що поставка частини товару - захисної ширми та кришок корпусу денситометра - відбулася із затримкою. За таких обставин обрахунок пені за п. 7.2 договору, виходячи із вартості усього Товару (4 497 000,00 грн), а не простроченої частини, не відповідає умовам договору.
Не погоджуючись з відмовою суду у зменшенні неустойки, Товариство зазначає, що клопотало перед судом про зменшення неустойки до 20 000,00 грн з огляду на те, що (1) недоліки має не увесь комплект товару, а лише його окремі елементи (кришки); (2) вказані недоліки не впливають на експлуатаційні можливості товару та були усунуті в межах гарантійних зобов'язань; (3) недоліки є неістотними та носять косметичний характер. Суд відхилив такі доводи, зазначивши, що відповідач не надав доказів проведення монтажу поставленого обладнання та останнє досі не може використовуватись позивачем. Скаржник зазначає, що: суд не витребовував від жодної зі сторін інформацію про стан введення або не введення товару в експлуатацію на момент ухвалення рішення; відповідач, який є уповноваженим представником виробника товару та уповноважений здійснювати гарантійне і сервісне обслуговування, чітко повідомив позивача, що дефекти, які підлягають заміні, не впливають на експлуатаційні можливості системи (лист відповідача від 27.05.2025 №2705/02); суд не врахував розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення, обмежившись лише доводами, що система не введена в експлуатацію.
Товариство вважає, що позивач різними методами намагається відтермінувати та затягнути підписання документів, які підтверджують введення товару в експлуатацію. Так, не зважаючи на те, що дефекти носили косметичний характер і не впливали на експлуатаційні можливості товару, позивач відмовлявся підписувати будь-які документи про введення системи в експлуатацію. 18.09.2025 сервісний інженер постачальника завершив монтажні та пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу. При цьому в цей же день позивачу були передані для підписання акт №28/ТД-2024 - 2 Проведення монтажних та пусконалаштувальних робіт, введення товару в експлуатацію та акт №28/ТД-2024 - 3 проведення клінічного навчання / інструктажу за місцем постачання товару. Однак станом на 12.11.2025 акти не підписані з боку позивача. 12.11.2025 позивачу була надіслана вимога №12112025-01, у якій відповідач повідомляв, що у разі непідписання вище вказаних документів протягом 5 днів з дня отримання цього листа буде вважати, що вони підписані без зауважень. Крім того, у разі непідписання актів з боку Інституту, про ситуацію, яка склалася, Товариство буде змушено проінформувати МОЗ України. Товариство зазначає, що станом на 25.11.2025 позивач не підписав документи про введення товару в експлуатацію, як і не надав своїх зауважень щодо цього.
Товариство вважає, що розмір заявленої неустойки у сумі 899 400,00 грн значно перевищує розмір завданих збитків позивача (які не доведені), є непропорційним відносно дефектів товару, які були замінені, на має на меті додаткове збагачення, а не компенсаторний характер. З огляду на ці обставини, а також поведінку позивача, у суду були усі підстави для зменшення розміру неустойки до 20 000,00 грн.
Позиції учасників справи.
Інститут надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7930/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/7930/25.
08.12.2025 матеріали справи №910/7930/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/7930/25 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариствана рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/7930/25. Розгляд справи призначено на 09.02.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 справа №910/7930/20 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А. (у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 прийнято апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/7930/25 до провадження у визначеному складі суду.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
29.07.2024 Інститут (замовник) та Товариство (постачальник) уклали договір №28/ТД-2024 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити та передати у власність замовника Систему кісткової абсорбціометричної рентгенівської системи, подвійна енергія (Денситометр рентгенівський - 1 комплект) Код ДК 021:2015: 33110000-4 - Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини Код НК 024:2023: 37661 Система рентгенівської кісткової денситометрії двохенергетична (далі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у Специфікації (Додаток №1 до договору), що відповідає Технічним характеристикам (Додаток № 2 до договору), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору.
Згідно з п. 2.3 договору товар повинен бути новим (виготовлений не раніше 2024 року) та таким, що раніше не експлуатувався та не використовувався, та мати відповідне маркування та пакування.
Відповідно до п. 2.4 договору якщо протягом строку придатності товар виявиться дефектним або таким, що не відповідає умовам цього договору, постачальник зобов'язаний замінити дефектний товар. Всі витрати, пов'язані з заміною товару неналежної якості, несе постачальник. Замовник має право стягнути з постачальника штраф у розмірі, передбаченому цим договором.
Постачальник гарантує якість товару в цілому (п. 2.6 договору).
Згідно з п. 2.7 договору гарантійний термін на товар становить 12 місяців з моменту підписання акта введення в експлуатацію.
Товар повинен поставлятися замовнику в заводській (фабричній) упаковці з відповідним маркуванням, що відповідає нормам чинного законодавства України та характеру товару, забезпечує його цілісність та збереження якості товару від усякого роду пошкоджень і псування при перевезенні його будь-якими видами транспорту з урахуванням перевантажень у дорозі, а також тривалому зберіганні товару. Не допускається порушення та пошкодження зовнішньої та внутрішньої упаковки товару (п. 2.8 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору товар постачається замовнику за попередньою заявкою в кількості та у строки, що не перевищують 10 (десять) календарних днів з моменту отримання постачальником заявки замовника, але не пізніше 31.12.2024.
Доставка, інсталяція (пусконалагоджувальні роботи) товару здійснюються за рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів (п. 5.12 договору).
Згідно з п. 5.13 договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту завершення інсталяції (пусконалагоджувальних робіт) та проведення інструктажу медичного персоналу.
За умовами п. 7.2 договору у випадку порушення строків виконання зобов'язання постачальника з поставки товару чи його частини постачальник зобов'язаний сплатити на користь замовника пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товару / частини товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
За наявності визнаних претензій: - по комплектності - постачальник повинен провести допоставку відповідної некомплектної кількості товару протягом 3 днів з дня визнання претензії; - по кількості - постачальник повинен провести допоставку відповідної недопоставленої кількості товару протягом 3 днів з дня визнання претензії; - по якості - постачальник повинен провести допоставку відповідної кількості товару, які визнані такими, що мають неналежну якість протягом 30 днів з дня визнання претензії та сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару на рахунок покупця (п. 7.8 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 або до повного виконання сторонами взятих зобов'язань в частині розрахунків за поставлений товар.
У Специфікації до договору сторони погодили товар - систему рентгенівського кісткового денситометру Prodigy, а також вартість товару - 4 497 000,00 грн, у т.ч. ПДВ.
24.10.2024 платіжною інструкцією № 1025 Інститут здійснив оплату вартості товару у сумі 4 497 000, 00 грн.
13.11.2024 за видатковою накладною № ЛО002262 Товариство поставило Інституту товар (система рентгенівського кісткового денситометру Prodigy)
25.11.2024 Товариство склало сервісний акт, згідно з яким було виконано монтаж системи рентгенівського кісткового денситометру Prodigy (s/n 514139 МА). У розділі «виконана робота» зазначено: виявлено пошкодження кришок «Scan-Arm», а саме: верхня кришка, нижня кришка, задня кришка; заміну пошкоджених кришок гарантуємо.
28.04.2025 Товариство склало сервісний акт, згідно з яким здійснено заміну пошкоджених кришок «Scan-Arm» на нові; у розділі «виконана робота» вказано, що виявлено пошкодження колес ширми рентгенівської (двері ренгентзахисні Рв-0,5), виявлено пошкодження нижньої кришки «Scan-Arm». У розділі «робота завершена» перекреслено слово «так» та обведено колом слово «ні» (стан системи перед роботою - «частково працює»; стан системи після роботи - «потребує продовження роботи»).
У листі вих. №2705/02 від 27.05.2025 Товариство повідомило Інституту, що під час проведення монтажу та пусконалагоджувальних робіт сервісний інженер Товариства виявив дефект однієї кришки корпусу денситометра та пошкодження коліс рентгенозахисної ширми, про що буде складено відповідний акт. За фактом виявлених дефектів були направлені офіційні запити до виробників щодо заміни кришки денситометра та щодо заміни коліс рентгензахисної ширми. Для усунення зазначених дефектів очікується постачання від виробників запчастин. Товариство також зауважило, що вказані дефекти, які будуть замінені до 02.06.2025 та до 02.09.2025 відповідно, не впливають на експлуатаційні можливості системи.
У претензії №2.1-08/231 від 12.06.2025 Інститут зазначив, що отримав від Товариства обладнання з дефектами та вже 7 місяців не може використовувати за призначенням, а тому вимагав сплатити штраф у розмірі 20% за поставку неякісного товару в сумі 899 400,00 грн, а також штраф в розмірі 7% за прострочення понад 30 днів для заміни дефектних частин обладнання в розмірі 314 790,00 грн.
Товариство листом №12062025-02 від 12.06.2025 повідомило Інституту, що оскільки механічні пошкодження мають локальний та зовнішній характер і не стосуються функціональних елементів, підстав для задоволення вимог претензії відсутні.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ГПК України).
Суд встановив, що Інститут та Товариство уклали договір, який містить елементи як договору поставки, так і договору про надання послуг, оскільки Товариство зобов'язалося крім поставки товару здійснити також його інсталяцію (пусконалагоджувальні роботи) товару (п. 5.12), а також відповідати за дефекти поставленого товару відповідно до п. 2.4 договору.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на доводи Товариства у апеляційній скарзі колегія суддів звертається до умов п. 5.12, 5.13 договору, якими сторони визначили умови, зокрема, строк доставки, інсталяція (пусконалагоджувальні роботи) товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів, а також те, що зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту завершення інсталяції (пусконалагоджувальних робіт) та проведення інструктажу медичного персоналу.
Докази завершення пусконалагоджувальних робіт товару та проведення інструктажу медичного персоналу у матеріалах справи відсутні. Отже, узгоджений сторонами момент, коли зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними, не настав.
Так, суд встановив, що поставлений 13.11.2024 Товариством Інституту обумовлений договором товар мав недоліки (зафіксовано у актах від 25.11.2024 та від 28.04.2025; крім того, наявність у товару дефектів Товариство визнало у листі від №2705/02 від 27.05.2025, а також у відповіді на претензію).
Також, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про те, що поставлений товар введений Товариством в експлуатацію, а визнані Товариством (його уповноваженими представниками, інженерами) недоліки усунуті.
Товариство не довело, що виявлені недоліки мають косметичний характер та товар може використовуватись за призначенням. Навіть за наявності суто косметичних недоліків позивач здійснював оплату якісного товару, який буде відповідати всім вимогам щодо якості, у т.ч. косметичним.
Також судом відхиляються доводи, викладені у відзиві, стосовно того, що позивачу передано товаросупровідні документи, які підтверджують якість товару: сертифікат відповідності та декларація про відповідність, оскільки наявні недоліки виявлені самими представниками відповідача та відображені в сервісних актах, а відповідач сам взяв на себе зобов'язання усунути такі недоліки.
Не беруться судом до уваги твердження відповідача про те, що розмір штрафу має вираховуватись лише на частину товару, яка містить недоліки, а не на весь товар, оскільки суду не надано доказів виконання відповідачем зобов'язань в частині введення такого товару в експлуатацію (монтажу) у встановлений договором строк (30 днів з моменту поставки), як і станом на момент розгляду даної справи.
Тобто, поставлений ще 13.11.2024 товар станом на час подання Інститутом позову та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення не використовується Інститутом як його покупцем. Враховуючи умови договору щодо поставки, в т.ч. п. 5.12, 5.13 договору, а також те, що товар не використовується повністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок штрафу має здійснюватися виходячи з вартості всього товару.
При цьому колегія бере до уваги і п. 2.6 договору, за яким постачальник гарантує якість товару в цілому.
Суд встановив, що згідно з п. 7.2 договору у випадку порушення строків виконання зобов'язання постачальника з поставки товару чи його частини постачальник зобов'язаний сплатити на користь замовника пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товару/частини товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Крім того, за умовами п. 7.8 договору при наявності визнаних претензій: - по комплектності - постачальник повинен провести допоставку відповідної некомплектної кількості товару протягом 3 днів з дня визнання претензії; - по кількості - постачальник повинен провести допоставку відповідної недопоставленої кількості товару протягом 3 днів з дня визнання претензії; - по якості - постачальник повинен провести допоставку відповідної кількості товару, які визнані такими, що мають неналежну якість протягом 30 днів з дня визнання претензії та сплатити штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару на рахунок покупця.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафів, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що здійснені позивачем розрахунки штрафів є обґрунтованими. До стягнення з Товариства на користь Інституту підлягають 899 400,00 грн штрафу у розмірі 20% за поставку неякісного товару, 314 790,00 грн штрафу у розмірі 7% за прострочення понад тридцять днів щодо заміни дефектних частин обладнання.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині ухилення Інституту від підписання документів про введення системи в експлуатацію колегія суддів зазначає, що Товариство посилається на обставини, які мали місце 12.11.2025, тобто після 05.11.2025 (дата ухвалення оскаржуваного рішення). За таких підстав колегія не приймає такі доводи Товариства. Також суд не приймає докази (документи), датовані 25.11.2025, оскільки така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Щодо доказів (документів), датованих 18.09.2025 та 19.09.2025, які Товариство долучило до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.
Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Товариство не довело наявності винятковості випадку неподання ним зазначених вище доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також не надало відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд неодноразово та послідовно наводив висновки, згідно з якими застосування у ст. 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24 та ін.). При цьому розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24 та ін.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Враховуючи встановлені у справі обставини та доводи заявленого Товариством клопотання про зменшення штрафу (в т.ч. у апеляційній скарзі), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що клопотання є необґрунтованим, оскільки відповідач не надав доказів проведення монтажу поставленого обладнання, яке не може використовуватись позивачем за призначенням. За таких підстав клопотання Товариства про зменшення розміру штрафу до 20 000,00 грн не підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Протект Солюшнз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/7930/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/7930/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.02.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак