вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" січня 2026 р. Справа№ 910/2121/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 20.01.2026,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 (повний текст складено 21.08.2025)
у справі №910/2121/25 (суддя Ю.М. Смирнова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен-К»
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
про визнання договору оренди продовженим, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/2121/25 позов задоволено повністю.
Визнано Договір №ДНП-2016-08/03 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 02.08.2016, укладений між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борисфен-К», продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен-К» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
20.06.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Борисфен-К» подало до Північного апеляційного господарського суду заяву про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/2121/25 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен-К» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн 00 коп. В іншій частині заяви позивача про розподіл судових витрат відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, суд на підставі поданих позивачем доказів встановив, що Додаток №1 від 28.01.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №7/Г від 28.01.2025 стосується надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, а тому при визначенні розміру судових витрат до уваги не приймається. Водночас, враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, суд вважав, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 28.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/2121/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів.
Скаржник зазначив, що зі змісту Додатку №1 від 28.01.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №7/Г від 28.01.2025 вбачається, що ним визначено вартість надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, а тому цей документ не може бути доказом підтвердження понесених позивачем витрат у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Водночас, при визначені суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, відповідач заперечує проти стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у визначеному позивачем розмірі, оскільки він є необґрунтованим, завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 28.08.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №910/2121/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №910/2121/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 07.10.2025.
09.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен-К» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд залишити додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №910/2121/25 без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» без задоволення.
07.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншій справі.
У судове засідання, призначене на 07.10.2025, представники сторін до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 клопотання представника Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про відкладення розгляду справи №910/2121/25 задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.11.2025 о 12 год. 50 хв.
У судове засідання, призначене на 04.11.2025, з'явилися представники позивача та відповідача, вільний слухач.
Враховуючи те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта і є його невід'ємною складовою, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/2121/25, колегія суддів також дійшла висновку про необхідність оголошення перерви у розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у даній справі до 11.11.2025, про що постановила відповідну ухвалу.
У судове засідання, призначене на 11.11.2025, з'явилися представники позивача та відповідача, вільні слухачі.
Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у розгляд апеляційної скарги оголошено перерву до 23.12.2025.
У зв'язку з тривалою повітряною тривогою у місті Києві судове засідання за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №910/2121/25, призначене на 23.12.2025 о 10 год 20 хв., не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2025 у справі №910/2121/25 на 20.01.2026 о 13 год. 45 хв.
У судове засідання, призначене на 20.01.2026, з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті поданої апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні 20.01.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Судом установлено, що ТОВ «Борисфен-К» у позовній заяві навело попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат та зазначило, що відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Після прийняття судом першої інстанції 18.06.2025 основного судового рішення позивач 20.06.2025, тобто у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 39 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи копії договору про надання професійної правничої допомоги №7/Г від 28.01.2025, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Вишневий і партнери», додатку №1 від 28.01.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №7/Г від 28.01.2025, акту про надання професійної правничої допомоги від 21.02.2025 на суму 12 000,00 грн, акту про надання професійної правничої допомоги від 20.03.2025 на суму 10 500,00 грн, акту про надання професійної правничої допомоги від 24.04.2025 на суму 5500,00 грн, акту про надання професійної правничої допомоги від 29.05.2025 на суму 5500,00 грн, акту про надання професійної правничої допомоги від 18.06.2025 на суму 5500,00 грн, ордеру про надання правничої допомоги серії АІ №1827334 від 21.02.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6332/10 від 08.12.2017.
Із наданих доказів судом установлено, що відповідно до пункту 1.1. Договору про надання професійної правничої допомоги №7/Г від 28.01.2025 клієнт (позивач) доручає, а Адвокатське об'єднання «Вишневий і партнери» приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу клієнту щодо визнання Договору №ДНП-2016-08/03 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 02.08.2016, укладений між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борисфен-К», продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Відповідно до пункту 4.4. Договору про надання професійної правничої допомоги №7/Г від 28.01.2025 за результатами надання професійної правничої допомоги на вимогу клієнта складається акт про надання професійної правничої допомоги. що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням професійної правничої допомоги і її вартість. Акт вручається клієнту або надсилається Адвокатським об'єднанням шляхом його направлення на електронну пошту, указану клієнтом у договорі або поштою рекомендованим чи цінним листом.
Згідно з актами про надання професійної правничої допомоги від 21.02.2025, 20.03.2025, 24.04.2025, 29.05.2025, 18.06.2025 Адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв послуги правничої допомоги на загальну суму 39 000,00 грн, з яких: складання, оформлення та подання позовної заяви - 12 000,00 грн, складання, оформлення та подання відповіді на відзив у справі - 10 500,00 грн, прийняття участі 24.04.2025 в підготовчому судовому засіданні у справі - 5 500,00 грн, прийняття участі 29.05.2025 у судовому засіданні у справі - 5 500,00 грн, прийняття участі 18.06.2025 у судовому засіданні у справі - 5 500,00 грн.
Переліченими документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в загальній сумі 39 000,00 грн.
При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неможливість врахування як доказу Додатку №1 від 28.01.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги №7/Г від 28.01.2025, однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного додаткового рішення, місцевий господарський суд не брав його до уваги в якості доказу на підтвердження понесених позивачем витрат у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції, оскільки такий додаток до договору стосується надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Тобто такі доводи апеляційної скарги відповідача є недоцільними, адже вже були враховані судом.
Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва надійшла заява, в якій він просив відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспіврозмірність з предметом позову.
Місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвоката у даній справі у заявленому розмірі 39 000,00 грн, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат та беручи до уваги заперечення відповідача, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи, підлягають розподілу у розмірі 4 000, 00 грн, такі витрати співрозмірні з предметом спору та з виконаною роботою.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що в ній скаржником викладені норми Господарського процесуального кодексу України, практика ЄСПЛ та Верховного Суду, які стосуються застосування певних критеріїв при розподілі витрат на правничу допомогу, які, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, і так були застосовані судом першої інстанції при розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі та її частковому задоволенні.
Відповідач в апеляційній скарзі узагальнено вказує на те, що розмір судових витрат є необґрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає співмірності та розумності. При цьому відповідач не наводить власної позиції щодо обґрунтованої, на його думку, суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, яка є розумною та виправданою.
При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути як підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, так і підставою для їх зменшення.
Відповідач не надає доказів на підтвердження невідповідності присудженої до стягнення з нього судом першої інстанції суми (4 000,00 грн) критеріям співмірності, дійсної необхідності.
Підсумовуючи викладене, доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (із 39 000,00 грн заявлених позивачем), покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/2121/25 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/2121/25 залишити без змін.
Матеріали справи №910/2121/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2026.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко