вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2026 р. Справа№ 927/354/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 10.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 02.07.2025 (повний текст складено та підписано 04.07.2025)
у справі №927/354/25 (суддя Т.О. Кузьменко)
за позовом Чернігівської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі
позивача 1: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
позивача 2: Чернігівської обласної державної адміністрації
до відповідача 1: Ріпкинської селищної ради
до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
Короткий зміст позовних вимог
Чернігівська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Чернігівської обласної державної адміністрації звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про:
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада) Чернігівської області;
- скасування рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової З.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51799359 від 27.03.2020. з одночасним припиненням речових прав Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233;
- скасування рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової З.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62905905 від 18.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Ріпкинської селищної ради на земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233;
- зобов'язання Ріпкинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412583) повернути земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювана земельна ділянка сформована за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких знаходиться ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Замглай", належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є усунення перешкод у здійсненні Чернігівською обласною державною адміністрацією права користування та розпоряджання земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав Ріпкинської селищної ради на оспорювані земельні ділянки та зобов'язання їх повернути на користь держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, що дозволить законному володільцю реалізовувати набуття та розпорядження землями природно-заповідного фонду, які неправомірно включені до сформованих земельних ділянок, як землі сільськогосподарського призначення.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами місце розташування спірної земельної ділянки (повністю або частково) на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай", а отже відсутні підстави вважати, що відповідач-2 шляхом видачі наказу від 09.12.2020 № 35-ОТГ передав земельну ділянку природно-заповідного фонду державної форми власності як таку в комунальну власність Ріпкінській селищній раді.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором не доведена неправомірність передачі спірної земельної ділянки до комунальної власності, а відтак підстави для задоволення позову в частині визнання незаконним і скасуванні наказу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області № 35-ОТГ від 09.12.2020 відсутні.
Суд також зазначив, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням прав Головного правління держгекадастру у Чернігівській області та Ріпкинської селищної ради на спірну земельну ділянку, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку державі, є похідними від вимоги про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеоккдастру у Чернігівській області № 35-ОТГ від 09.12.2020, оскільки суд відмовив в позові в частині визнання незаконним і скасуванні спірного наказу, похідні вимоги також задоволенню не підлягають як безпідставні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Чернігівська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 02.07.2025 у справі №927/354/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- висновки суду про недоведеність місцерозташування ділянки в межах Заказника є такими, що суперечать сукупності наданих прокурором доказів;
- наявність у державному кадастрі відомостей про сільськогосподарське призначення земельної ділянки не анулює її спеціального правового режиму, якщо вона погоджена до включення в територію Заказника і не виключена у законному порядку;
- надані прокурором докази (відомості з геопорталу Національної інфраструктури геопросторових даних, Публічної кадастрової карти, картографічні матеріали створення Заказника, листи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції, які є уповноваженими органами у сфері охорони навколишнього природного середовища, та інші матеріали) у сукупності підтверджують місцезнаходження спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай" та неправомірність зміни її цільового використання;
- неможливість проведення експертизи з об'єктивних обставин не звільняє суд від обов'язку дати оцінку іншим допустимим доказам та дотримуватись принципу справедливого суду, а відсутність експертизи не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, якщо інші надані докази є належними, допустимими та достатніми для встановлення обставин справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу
01.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи, викладені в ній, просив апеляційну скарги залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Відповідач-2 наголошує на тому, що є вірним висновок суду першої інстарції про те, що з аналізу наданих прокурором доказів неможливо встановити, що спірна земельна ділянка дійсно входить повністю (або накладається частково) до складу території заказника "Замглай".
Також зазначає, що документом, яким відповідно до законодавства, мають бути визначені межі ландшафтного заказника "Замглай", за відсутності Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, є Проект створення ландшафтного заказника "Замглай".
09.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від Чернігівської обласної прокуратри надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечила доводи відповідача-2, наведені у відзиві та підтримала свою позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв та клопотань учасників судового процесу
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 апеляційну скаргу у справі №927/354/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
18.08.2025 матеріали справи №927/354/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі №927/354/25. Судове засідання призначено на 30.09.2025.
04.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача-2 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
Розгляд справи відкладено на 11.11.2025.
27.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
05.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
Розгляд справи відкладено на 09.12.2025.
18.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
У судовому засіданні 09.12.2025 оголошено перерву до 25.12.2025.
19.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
22.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача-2 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/354/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.12.2025, справу №927/354/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі №927/354/25 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.01.2026.
08.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
09.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача-2 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
У зв'язку з тим, що 13.01.2026 з 10:30 до 12:50 годин була нестабільна робота підсистеми ВКЗ, був відсутній доступ до підсистеми "Електронний суд", що призвело до неможливості коректної роботи та здійснення технічної фіксації судових засідань, а тому судове засідання у справі №927/354/25 у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі №927/354/25 призначено на 10.02.2026.
23.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.
У судовому засіданні 10.02.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 10.02.2026 з'явився прокурор, який надав свої пояснення. Представники позивачів та відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 03.02.2026. Крім того, позивач-2, відповідач-1 та відповідач-2 просили розглядати справу без участі їх представників.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивачів та відповідачів про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури за відсутності представників позивача-1, позивача-2, відповідача-1 та відповідача-2.
Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтував наступним.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про природно заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (ст. 7 Закону України "Про природно заповідний фонд України).
У зв'язку з цим, законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Позитивні зобов'язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законі України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" та інших нормативно-правових актах.
Вказане знайшло своє відображення у статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якої території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
З цією метою на території держави Україна діє Закон України "Про Червону книгу України".
Відповідно до ст. 2 цього Закону, завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду.
Згідно зі ст. 11 Закону, охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом пріоритетного створення заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об'єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу.
Створення ботанічного заказника загальнодержавного значення "Оболонський" мало на меті, у тому числі, охорону об'єктів Червоної книги України, які перебувають під загрозою зникнення.
Суспільна важливість питання захисту інтересів держави зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони і збереження територій природно - заповідного фонду регіону як національного багатства.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.
Згідно п. 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) є центральним органом виконавчої влади та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.
Основними завданнями Міндовкілля є зокрема, забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення та невиснажливе використання біологічного і ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі; реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки (п. 3 Положення).
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є уповноваженим центральним органом виконавчої влади у даних правовідносинах, Чернігівською обласною прокуратурою скеровано запит № 12-6ВИХ-25 від 03.01.2025 до Міністерства з метою встановлення вжитих даним органом заходів задля повернення в державну власність оспорюваних земельних ділянок.
Згідно з відповіддю Міндовкілля № 11/11-05/78-25 від 08.01.2025, ним відповідні заходи з метою повернення у державну власність земель природно заповідного фонду не вживалися.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Відтак, саме Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель природно заповідного фонду.
Чернігівською обласною прокуратурою листами від 25.09.2024 та 03.01.2025 повідомлено Чернігівську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного фонду.
Чернігівською обласною державною адміністрацією листом №01-01-32/719-вих від 21.01.2025 надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що уповноваженим органом належні заходи цивільно-правового характеру, направлені на усунення порушень при розпорядженні землями ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай", не вживалися та вживатися не плануються.
Суд вважає, що такі дії позивачів свідчать про їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства в сфері спірних правовідносин, та в позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останні самостійно не захистили інтереси держави в суді.
Чернігівською обласною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, повідомлено позивачів про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 10.04.2025 № 12-417ВИХ-25, №12-418ВИХ-25).
Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та Чернігівською обласною державною адміністрацією допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Листом № 48 від 14.08.1998 Ріпкинська районна державна інспекція екологічної безпеки в Чернігівській області повідомила начальника Держуправління екологічної безпеки в Чернігівській області про доцільність заповідання урочища "Сіверин" в категорію ландшафтного заказника загальнодержавного значення і просила Держуправління екологічної безпеки в Чернігівській області готувати необхідні документи для заповідання відповідної території згідно зі статтями 51-53 Закону України "Про природо заповідний фонд України" та подати їх в Мінекобезпеки України для підготовки проекту Указу Президента України з цього питання.
З метою збереження цінного в економічному, науково-пізнавальному та господарському відношеннях природного масиву, що має важливе значення для регулювання водного режиму природних територій рішенням від 24.06.1998 Ловинської сільської ради Ріпкинського району "Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сіверин", рішенням № 35 від 20.08.1998 виконавчого комітету Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області "Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сіверин"", рішенням від 27.08.1998 Ріпкинської селищної ради "Про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сіверин"" вирішено погодитись з клопотанням Ріпкинської районної державної інспекції екологічної безпеки про заповідання болотного масиву урочища "Сіверин" загальною площею 4428 га в категорії ландшафтного заказника загальнодержавного значення, у тому числі: із земель держзапасу Ловинської сільської ради - 1014 га, із земель держзапасу Замглайської селищної ради - 2275 га, із земель держзапасу Ріпкинської селищної ради - 1139 га відповідно.
У матеріалах справи наявне наукове обґрунтування наукових співробітників Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай", відповідно до якого зазначено, що для ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай" (Чернігівська область) попередньо була запропонована назва "Сіверин", але, у зв'язку з тим, що його територія займає частину відомого на Чернігівщині болотного масиву "Замглай" і репрезентує основні риси цього своєрідного природного комплексу, висловлена доцільність назву заказника змінити на "Замглай".
Загальна площа - 4428 га.
До території заказника входить частина Замглайської болотної системи, однієї з найбільших на території Чернігівського Полісся.
Територія проектованого ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай" знаходиться в Чернігівській області Ріпкинського району на північ від селища Замглай і тягнеться на північний схід, включаючи кар'єри Замглайського торфо-брикетного заводу та на північний захід, включаючи ділянки, розміщені по обидва боки залізниці (Чернігів-Гомель).
На території проектованого заказника є 3 землекористувачі - Замглайська селищна рада - 2275 га, Ловинська сільська рада - 1014 га та Ріпкинська сільська рада - 1139 га. Експлікація земель в розрізі землекористувачів та угідь додається. Основне цільове призначення даних земель, надання громадянам для сінокосіння та випасу худоби.
З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу, Указом Президента України "Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" від 04.11.2000 № 1207/2000 природну територію площею 4428 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення "Замглай".
Держуправлінням екології та природних ресурсів в Чернігівській області складені та підписані охоронні зобов'язання № 16/44-578 від 05.12.2000, якими передано під охорону Ловинській сільській раді, Замглайській селищній раді, Ріпкинській селищній раді ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Замглай" для збереження в природному стані одного з найбільших верхових боліт Полісся, що є акумулятором поверхневих і ґрунтових вод, регулятором гідрологічного режиму прилеглих територій, місцем витоку р. Замглай, місцем існування рідкісних видів тварин рослин, занесених до Червоної книги України.
Згідно з положеннями даного охоронного зобов'язання визначено, що на заповідній території забороняється проведення будь-якої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об'єкту; меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму території заказника; заготівля лікарських рослин та технічної сировини; збір рідкісних та занесених до Червоної книги рослин; зберігання та застосування на території заказника всіх видів пестицидів, отрутохімікатів.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 27 від 05.02.2001, затверджено Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Замглай".
Згідно з п. 1.8. Положення межі Заказника переносяться в натуру з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків затвердженого зразка. Наносяться на планово-картографічні матеріали Держкомзему та землекористувачів, обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
Відповідно до п. 3.1. Положення на території Заказника забороняється діяльність, що суперечить його цілям та завданням, а саме: проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду Заказнику; знищення та суттєві зміни видового складу рослинного покриву, у тому числі: розорювання, заліснення та залуження ділянок; влаштування пасовищ для худоби; надання земельних ділянок під забудову тощо.
У подальшому Київською обласною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" на виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59, на підставі договору від 21.02.2019 № 12-Г та додаткової угоди від 13.05.2019 № 1 до договору, укладених між Держгеокадастром та ДП "Центр державного земельного кадастру", розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Замглайської сільської ради та Ріпкинської селищної ради.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7415621442019 від 28.11.2019, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 проведена 28.11.2019.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ Ріпкинській селищній раді за актом приймання-передачі передано у комунальну власність ряд земельних ділянок, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу.
Ріпкинською селищною радою на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", наказу Держгеокадастру України від 17.11.2020 № 485 "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності" та наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на засіданні 8 сесії 8 скликання Ріпкинської селищної ради від 21.12.2021 вирішено прийняти та зареєструвати право комунальної власності на ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га.
В подальшому 13.01.2022 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Ріпкинською селищною радою.
За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га наразі перебуває у комунальній власності Ріпкинської селищної ради.
Звертаючись до суду, прокурор зазначив, що опрацюванням Публічної кадастрової карти та планово-картографічних матеріалів створення ландшафтного заказника, їх співставленням, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 перебуває в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай" та у встановленому законом порядку (статті 117, 122, 149-151 Земельного кодексу України) уповноваженим органом в особі Кабінету Міністрів України у власність Ріпкинської об'єднаної територіальної громади не передавалися.
В якості доказу перебування даної земельної ділянки в межах території ландшафтного заказника прокурором надано листи Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (лист від 16.01.2025 № 02/167) та Ріпкинськї селищної ради (лист від 15.01.2025 № 116/05-11).
За повідомленням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України більша частина території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай" розташована в межах території Смарагдової мережі UA0000055 Zamhlai. При плануванні або здійсненні діяльності має бути врахована необхідність забезпечення збереження у довгостроковій перспективі природних оселищ та видів природної фауни і флори, що підлягають особливій охороні в Європі та вказані у стандартних формах даних територій мережі.
Прокурор наголошує на тому, що вказаними доказами у повній мірі підтверджується факт формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких знаходиться заказник загальнодержавного значення "Замглай", що не відповідає вимогам ст.ст. 84, 122 (у редакції на момент передачі земель з державної у комунальну власність), п. 24 Перехідних положень ЗК України та статей 7, 9, 26 Закону України "Про природно заповідний фонд України".
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка, яка розташована в межах заказника загальнодержавного значення "Замглай", належить до земель природно-заповідного фонду, протиправно, поза волею власника держави, вибули у власність територіальної громади Ріпкинської селищної ради.
Відтак, за доводами прокурора, Наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ у частині передачі в комунальну власність спірної земельної ділянки, прийнято з перевищенням повноважень, є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Крім того, відомості, внесенні до Державного земельного кадастру щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству.
Отже, для відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, необхідно скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним припиненням щодо неї речових прав Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Ріпкинської селищної ради та повернення спірної земельної ділянки власнику, що забезпечить ефективне поновлення порушених прав держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, як розпорядника земель природно-заповідного фонду в межах області.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач-1 посилається на те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га зареєстровано 18.01.2022 з цільовим призначенням як землі запасу. З часу передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність Ріпкинської селищної ради господарська діяльність на спірних земельних ділянках не проводилась і, як наслідок, не мало негативного впливу на природнє середовище ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай".
Відповідач-2, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що єдиним офіційним електронним сервісом, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, через який відбувається оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру є Публічна кадастрова карта (ст. 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр"); не може бути прийнятий як належний доказ лист Ріпкинської селищної ради від 15.01.2025 №116/03-11, в якому селищний голова повідомив Чернігівську обласну прокуратуру, що відповідно до відкритих даних земельного кадастру спірна земельна ділянка перебуває в межах території ландшафтного заказника "Замглай"; інформація, що міститься в листі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 16.01.2025 №02/167 не може бути прийнята до уваги судом як належний доказ, що підтверджує знаходження спірної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду; прокурором до позову не додано доказів, які б підтверджували факт знаходження спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай", а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників судового процесу
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані прокурором пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон) завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об'єкти - природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Статтею 7 Закону та ст. 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу, цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно- заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Згідно із ст. 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Згідно зі ст.ст. 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення створення території об'єкта природно-заповідного фонду.
Судом вище встановлено, що з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу Указом Президента України "Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" від 04.11.2000 № 1207/2000 природну територію площею 4428 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення "Замглай".
Саме з моменту створення зазначеного об'єкту природно-заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення.
Відповідно до ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України. Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Системний аналіз норм ст. ст. 26, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вказує на те, що зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження природних об'єктів, оголошених заказником, покладаються як на власників, так і на користувачів таких земельних ділянок. Передача їх під охорону може бути здійснена як підприємствам, установам, організаціям, так і громадянам.
Отже, судом встановлено, що ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Замглай" включено до складу природно-заповідного фонду України, а наявні у матеріалах справи охоронні зобов'язання, Положення про ландшафтний заказник є лише додатковим доказом цього.
У свою чергу, досліджуючи обставини щодо знаходження спірної земельної ділянки на території земель природно-заповідного фонду, суд першої інстанції зауважив, що з аналізу наданих прокурором доказів (технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вербицької сільської ради, Замглайської сільської ради, Ловинської сільської ради, Малолиственної сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області; листи Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (від 16.01.2025 № 02/167) та Ріпкинськї селищної ради (від 15.01.2025 № 116/05-11); відомості із відкритих даних земельного кадастру, планово-картографічні матеріали створення ландшафтного заказника), та за відсутності землевпорядної документації щодо встановлення меж Заказника та винесення їх в натуру, відсутності з-поміж іншого кадастрового плану чи інших доказів на підтвердження розташування спірної земельної ділянки на землях Заказника, неможливо встановити, що спірна земельна ділянка дійсно входить повністю (або накладається частково) до складу території Заказника.
Однак, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки поза увагою суду залишилась обставина того, що належність земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим режимом цільового використання
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №904/917/23.
Судом встановллено та не заперечується Чернігівською обласною прокуратурою, що стосовно ландшафтного Заказника загальнодержавного значення "Замглай" на даний час не розроблена технічна документація, а межі цього Заказника не винесені в натурі. Однак, вирішальним в даному випадку є те, що після прийняття рішення уповноваженим органом про оголошення / створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земельні ділянки, які знаходяться в межах такої території, належать до категорії земель природно-заповідного фонду відповідно до імперативних вказівок приписів статей 3, 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Водночас у постановах Верховного Суду від 09.01.2025 у справі №709/480/23, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16, від 26.02.2020 у справі №911/3315/17, від 16.09.2022 у справі №752/3090/19 викладено висновки, які не враховано місцевим судом, про те, що до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов'язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.
Крім того, в постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/14803/17, від 07.10.2020 у справі №910/2323/18, зазначено, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку як об'єкта природно-заповідного фонду, не змінює цільового призначення земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду.
З наведеного слідує, що після прийняття рішення уповноваженим органом про оголошення / створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земельні ділянки, які знаходяться в межах такої території, належать до категорії земель природно-заповідного фонду відповідно до імперативних вказівок приписів статей 3, 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". При цьому режим земельних ділянок у межах оголошених / створених територій природно-заповідного фонду насамперед визначається тим, що вони розташовуються в межах таких об'єктів і територій, а тому мають особливий режим відповідно до законодавства.
Суд першої інстанції вказаному належної оцінки не надав, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність належності земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 площею 34,8142 га до території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Замглай".
До того ж згідно із законодавством України, природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Так, за статтею 14 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.
Така охорона земель природно-заповідного фонду є комплексною, оскільки забороняє будь-яку діяльність, яка може негативно впливати на стан природних ресурсів, передбачає вичерпний перелік видів використання, а також особливий склад органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо створення, зміни меж, статусу та їх вилучення.
Разом з цим, за статтею 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Особливий порядок охорони таких земель визначений пунктами "б", "д" частини 1 статті 164 та статті 166 Земельного кодексу України.
Тобто, на відміну від земель сільськогосподарського призначення, режим охорони земель природно-заповідного фонду спрямований на збереження не тільки самої природи, рідкісних видів рослин та тварин, унікальних ландшафтів, водних ресурсів, а й екосистеми природних територій України, за допомогою яких природа може відновлюватись.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора, що використання земельної ділянки природно-заповідного фонду для ведення сільськогосподарського виробництва суперечить цільовому призначенню і загрожує збереженню цінних природних комплексів, а також порушує режим охорони території об'єкта природно-заповідного фонду.
Відповідно до пункту 3.1. Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Замглай", на території Заказника забороняється діяльність, яка суперечить його цілям і завданням: проведення такої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду Заказнику та порушити екологічну рівновагу; проведення меліоративних та будь-яких інших робіт, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму території Заказника; розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, будь-яке порушення грунтового покриву; знищення та суттєві зміни видового складу рослинного покриву, в тому числі:розорювання, заліснення та залуження ділянок (без відповідних обґрунтувань наукових закладів); будь-яке засмічення та забруднення території Заказника та його водних об'єктів; застосування та зберігання на території Заказника всіх видів отрутохімікатів та пестицидів; пошкодження, заготівля та знищення всіх видів водної та болотної рослинності; збір рідкісних та занесених до Червоної книги рослин; знищення та відлов всіх видів тварин, розорювання їхніх гнізд, нір, інших сховищ та жител, збір яєць та пуху; влаштування пасовищ для худоби; передача у господарське використання окремих ділянок Заказника; надання земельних ділянок під забудову.
Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного наказу - 09.12.2020) повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснювалися виключно Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка передана в комунальну власність Ріпкинській селищній раді оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №35-ОТГ.
Частина 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначала, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення державної форми власності у комунальну власність Ріпкинської селищної ради.
Також, згідно з ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території природно-заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони довкілля.
Отже, відповідна землевпорядна документація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 мала б погоджуватися Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації.
Однак, за інформацією Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації від 16.01.2025 № 08-07/129, відповідна землевпорядна документація на погодження до Департаменту не надходила.
Відповідно до п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Отже, оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ, в частині передачі земель природно-заповідного фонду, видано з перевищенням повноважень, всупереч вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада) Чернігівської області, підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Судом встановлено, що за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2025 №408832411, земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 була зареєстрована за Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області на підставі наказу №25-10008/14-19сг від 02.12.2019, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію за індексним номером 51799359 від 27.03.2020.
Наразі вказана земельна ділянка, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2022 за індексним номером 62905905, прийнятого на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ, перебуває у комунальній власності Ріпкинської сільської ради.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду за особою, яка протиправно його набула у власність, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги прокурора про скасування рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової З.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51799359 від 27.03.2020. з одночасним припиненням речових прав Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 та скасування рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової З.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62905905 від 18.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Ріпкинської селищної ради на земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, підлягають задоволенню.
Позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих прав.
Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оскарження відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, та вимагаючи повернути земельну ділянку.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд зробив висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, тощо).
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 відповідно до статей 4, 7, 20 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" та статей 43, 44 ЗК України належить до земель природно-заповідного фонду, які, в свою чергу, статтею 150 ЗК України віднесено до особливо цінних земель, відносно яких законодавством визначено особливий порядок розпорядження, тобто цивільний оборот земель природно-заповідного фонду є обмеженим.
Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" необхідно розглядати як порушення права власності держави, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право на цю ділянку, тому за таких умов негаторний позов є ефективним способом судового захисту щодо повернення земель природно- заповідного фонду законному власнику.
В такому випадку держава не втрачає володіння земельними ділянками природно- заповідного призначення. У цих випадках слід усувати перешкоди у користуванні відповідною земельною ділянкою (стаття 391 ЦК України) шляхом її повернення власникові, а не витребовувати із незаконного володіння останнього набувача (статті 387, 388 ЦК України).
Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц.
Повернення державі земельної ділянки природно-заповідного фонду, незаконно переданої комунальну власність Ріпкинській селищній раді для ведення сільськогосподарського виробництва, має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги прокурора про зобов'язання Ріпкинської селищної ради повернути земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, підлягають задоволенню.
Статтею 1 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Також згідно із ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
Статтею 21 ЗК України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Водночас, прокурор доцільно зауважив, що до того часу, поки в Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному (землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), такі дані в розумінні ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" є офіційними.
З урахуванням вищезазначеного та особливої цінності земель природно-заповідного фонду, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає її цільовому призначенню.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимога прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Чернігівської обласної прокуратури підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2025 у справі №927/354/25 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада) Чернігівської області.
Скасувати рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової З.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51799359 від 27.03.2020, з одночасним припиненням речових прав Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233.
Скасувати рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової З.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62905905 від 18.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Ріпкинської селищної ради на земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233.
Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233.
Зобов'язати Ріпкинську селищну раду (код ЄДРПОУ 04412583) повернути земельну ділянку площею 34,8142 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0233 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).
Стягнути з Ріпкинської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь Чернігівської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції по 6 056,00 грн з кожного відповідача.
Стягнути з Ріпкинської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь Чернігівської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги по 9 084,00 грн з кожного відповідача.
Матеріали справи №927/354/25 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук