вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" лютого 2026 р. Справа№ 910/10981/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Бєляєва О.А.;
відповідача - Гриценка Б.М.;
третьої особи - не з'явилися.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025
у справі №910/10981/25 (суддя - Алєєва І.В.)
за позовом Приватного підприємства "Транзит-Траст"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрелектроавтоматика"
про стягнення заборгованості.
Приватне підприємство "Транзит-Траст" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" про стягнення 564783,00 грн, з яких: 61003,69 грн вартість послуг з перевезення, 346121,81 грн штрафу за понаднормативний простій автомобіля на завантаженні або розвантаженні, прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів, 157657,50 грн збитків, а саме витрат за зберігання товару за період з 01.11.2023 по 01.08.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором транспортно-експедиційних послуг №34/04/23-1 від 24.04.2023, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 564783,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 відкрито провадження у справі №910/10981/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрелектроавтоматика".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/10981/25 позов Приватного підприємства "Транзит-Траст" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- експедитор не є ані власником товару, ані стороною договору поставки, тому не має нести відповідальність за простій на митниці та всі подальші витрати перевізника;
- між сторонами спору відсутні договірні зобов'язання щодо зберігання товару, що виключає можливість стягнення збитків за зберігання товару з відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10981/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10981/25, справу призначено до розгляду на 27.01.2025 та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Приватне підприємство "Транзит-Траст" не скористалося правом наданим ст. 263 ГПК України та відзиву на апеляційну скаргу не подало, що в силу положень зазначеної статті не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
26.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" та відкладено розгляд справи №910/10981/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 на 17.02.2026.
27.01.2026 на електронну адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" про участь у судовому засіданні 17.02.2026 у справі №910/10981/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 17.02.2026, яке відбулося в режимі відеоконференції, з'явилися представники скаржника та позивача, натомість представник третьої особи не з'явився, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Присутні представники сторін вказали за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, зважаючи на належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, а також на строки розгляду апеляційної скарги, суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
Присутні представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.04.2023 між Приватним підприємством "Транзит-Траст" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційні послуги №24/04/23-1, за яким експедитор здійснював експедиційні послуги з супроводу вантажу за міжнародним сполученням за контрактом купівлі-продажу укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрелектроавтоматика" (продавець) та юридичною особою не резидентом України PHU DELTA (покупець).
Між позивачем, продавцем і покупцем відсутні будь-які договірні відносини на перевезення вантажу.
За умовами договору №24/04/23-1 від 24.04.2023 експедитор доручає, а перевізник діє за дорученням експедитора, щодо транспортного перевезення вантажів у міжнародному і міжміському сполученнях. Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються з перевізником. Підтвердженим вважається договір - заявка, підписана сторонами і скріплена їх печатками (штампами). Підтверджений договір - заявка (надалі - Заявка) обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною договору. Заявки оформляються за допомогою електронної пошти або факсимільного зв'язку (п. п. 1.1., 1.2, 1.3. договору).
Згідно п. 2.1.5 договору експедитор зобов'язується забезпечити своєчасне і правильне оформлення товаро-супровідних документів (міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), книжок МДП (Carnet TIR) для міжнародних перевезень, товарно-транспортних накладних (ТТН) для внутрішніх перевезень, подорожніх листів, листів, карт простою та інших документів, які гарантують безперешкодний рух по території і перетин кордонів країн відправлення, призначення і транзитних.
Пунктом 2.1.6 договору сторони дійшли згоди, що експедитор зобов'язується проконтролювати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше ніж:
- 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 48 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за винятком вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано пізніше ніж за 36 годин до початку таких);
- 24 години при внутрішніх перевезеннях (12 годин на завантаження і оформлення документів, 12 годин на розвантаження і оформлення документів, якщо інше не обумовлено в заявці).
Вищенаведені строки вважаються нормативним простоєм і являються складовою частиною транспортування вантажів експедитора.
Відповідно до п. 2.2 договору перевізник зобов'язується забезпечити виконання всіх послуг, зазначених в заявці (п. 2.2.2), забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (п. 2.2.6).
Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження до моменту його розвантаження у кінцевого отримувача, вказаного в ЦМР/ТТН (п. 5.2 договору).
У разі перевищення строку, вказаного в п. 2.1.7 договору, експедитор сплачує штраф за понаднормативний простій автомобіля на завантаженні або розвантаженні, прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів, у розмірі, що становлять:
- при міжнародних перевезеннях: гривневий еквівалент 100 євро за кожну добу запізнення;
- при внутрішніх перевезеннях: гривневий еквівалент 50 євро за кожну добу запізнення (п. 5.4 договору).
27.04.2023 позивач та відповідач склади заявку-договір на перевезення №2 згідно якої обумовили конкретні умови, кількість і рід вантажу, маршрут, вантажовідправника і вантажоодержувача, графік подачі транспорту, суми перевезення.
Зокрема, 29.04.2023 перевізник мав завантажити в автомобіль цистерну конденсат газовий стабільний від 31,5 до 40 м3 та до 05.05.2023 розвантажити товар в Австрії.
Позивач вказує, що 29.04.2023 завантажений конденсатом газовим стабільним у кількості 22820 кг (об'єм нафтопродукту 31550 дм3) транспортний засіб позивача повинен був здійснити транспортування товару за маршрутом Sagaydak village Ukraine- Blumauezstasse200F Austria, пункт перетину кордону Шегені-Медика.
11.05.2023 товар пройшов митні процедури (CMR05/003 від 29/04/2023) на митниці України та виїхав за межі України. На митному пункті пропуску республіки Польща 18.05.2023 виявлено невідповідність вантажу за контрактом, укладеним між продавцем (третьою особою) та покупцем (нерезидентом України), внаслідок чого уповноваженою особою покупця, 30.05.2023 було прийнято рішення про відмову у проведені дій, направлених на розмитнення вантажу та повернення вантажу у зворотному напрямку, зазначене рішення було реалізоване шляхом складання митної декларації. Вантаж був повернутий на підставі декларації MRN23PL402010NS5XHIQI інвойс PL|2023|04|005, на якому мається відмітка про перетин митного посту України 09.06.2023.
Датою повернення газового конденсату з митного посту Польщі є дата, що була зазначена в митній декларації - 30.05.2023 MRN23PL402010NS5XHIQI.
Позивач звернувся до продавця та покупця товару з листами щодо подальших інструкцій з перевезення товару.
30.05.2023 покупець товару листом повідомив перевізника, що митний орган у Польщі мав зауваження щодо товару, задекларованого продавцем (третьою особою), у зв'язку з чим просив товар повернути продавцю.
У свою чергу продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрелектроавтоматика") також відмовився від прийняття товару, про що на запит Львівської митниці була надана відповідь, про виконання обов'язків з відвантаження за контрактом та того, що дане підприємство не є власником газового конденсату.
За декларацією MRN23PL402010NS5XHIQI транспортний засіб перевізника з вантажем не запустили на митну територію України, про що було повідомлено уповноважену особу експедитора, який надав вказівку про переправлення вантажу іншим маршрутом в режимі транзиту через Україну та Словаччину, відповідно до чого було оформлено митним брокером (представником відповідача) митну транзитну декларацію 23UA20904000118U9 до митного органу призначення UА305090 Закарпатська митниця.
Позивач вказує, внаслідок таких не узгоджених дій експедитора, покупця та продавця транспортний засіб позивача перебував на митниці Польщі з 11.05.2023 до 30.05.2023, а з 30.05.2023 до 09.06.2023 на нейтральній території.
Після ввезення вантажу в режимі транзиту під митним контролем на територію України від експедитора будь яких дій на розпорядження вантажем, узгодження маршруту транспортування та укладення нового договору не здійснено.
Позивач вказує, що з липня 2023 року з експедитором будь-який контакт був втрачений, оскільки останні був відсутній за місцем реєстрації, тому укласти новий заявку - договір на перевезення з визначення місця призначення та маршруту виявилось не можливим.
У той же час перевізником було здійснено всі заходи щодо перевезення, повернення товару експедитору, продавцю, які виявились безрезультатними та в подальшому здійсненні всі необхідні дії щодо збереження і зберігання товару внаслідок чого відповідач поніс та несе відповідні збитки.
Зокрема, за період з 09.06.2023 по 26.10.2023 Приватне підприємство "Транзит-Траст" неодноразово направляло транспортний засіб до Закарпатської митниці, Львівської митниці, Кропивницької митниці, Енергетичної митниці, проте після реєстрації в електронній черзі транспортний засіб повертали назад до України з митниці внаслідок чого перевізник ніс витрати на переміщення товару між митницями.
У зв'язку з виявленням протікання вибухонебезпечного товару Приватне підприємство "Транзит-Траст" звернулося з листом №13-09/23 від 13.09.2023 до Кропивницького районного управління ГУ ДСНС України в Кіровоградській області.
Кропивницьке районне управління ГУ ДСНС України в Кіровоградській області встановило факт порушення герметичності цистерни та протікання газового конденсату про що складено акт №018883 від 21.09.2023.
26.09.2023 Приватне підприємство "Транзит-Траст" листом №26-09/23-1 звернулося до Державної митної служби України, Львівської митниці, Закарпатської митниці, Енергетичної митниці з вимогою негайного вирішення питання з розвантаження товару, з огляду на протікання вибухонебезпечного товару, оскільки усунути протікання без розвантаження неможливо, а подальше транспортування є небезпечним.
26.10.2023 позивач отримав дозвіл від митних органів на переміщення вантажу, конденсату газового, до власних ємностей по зберіганню нафтопродуктів. Дане рішення було прийняте позивачем для зменшення збитків, які виникали від простою транспортних засобів. Зазначений вантаж знаходиться в режимі митного контролю.
Позивач зазначає, що наказом №01-07/23 від 01.07.2023 по підприємству Приватним підприємством "Транзит-Траст" встановлена вартість зберігання вантажу (в тому числі нафтопродуктів) у розмірі 350 грн за тону за 1 місяць.
Відтак, вартість зі зберігання за період з 01.11.2023 по 01.08.2025 конденсату газового стабільного у кількості 21,45 тони за один місяць складає 7507,50 грн, за вказаний період - 157657,50 грн.
Зважаючи на викладені обставини, позивач стверджує, що у відповідача виник обов'язок зі сплати за простій автомобіля понад нормативного часу при вантажно-розвантажувальних роботах, митному оформленні, в результаті чого відповідачу виставлено наступні рахунки:
- №163 від 23.05.2023 транспортні послуги міжнародного сполучення по перевезенню вантажу на суму 117003,69 грн;
- №162 від 23.05.2023 за простій автомобілю на суму 60519,15 грн;
- №189 від 01.06.2023 за простій автомобілю на суму 40346,10 грн;
- №247 від 16.06.2023 за простій автомобілю на суму 62488,48 грн;
- №257 від 05.07.2023 за простій автомобілю на суму 74205,07 грн;
- №511 від 26.10.2023 за простій автомобілю в період з 06.07.2023 по 26.10.2023 на суму 220663,01 грн;
Загальна сума заборгованості за простій автомобіля складає 458221,81 грн.
Відповідач частково оплатив виставлені позивачем рахунки, що вбачається з платіжних інструкцій:
- №126 від 19.06.2023 на суму 53000 грн з призначенням платежу: рахунок на оплату №162 від 23.05.2023 простій автомобілю;
- №108 від 24.05.2023 на суму 56000 грн з призначенням платежу: рахунок на оплату №163 від 23.05.2023 транспортні послуги міжнародного сполучення по перевезенню вантажу;
- №110 від 29.05.2023 на суму 59100 грн з призначенням платежу: рахунок на оплату №162 від 23.05.2023 за простій автомобілю.
Відтак, позивач вказує, що загальна заборгованість відповідача за договором №24/04/23 від 24.04.2023 та заявкою-договором №2 від 27.04.2023 складає 61003,69 грн, 346121,81 грн штрафу за понаднормативний простій автомобіля на завантаженні або розвантаженні, прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів та 157657, 50 грн збитків - витрат за зберіганням товару за період з 01.11.2023 по 01.08.2025, що є предметом даного спору.
Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи на відсутність його вини в простої перевізника та поверненні товару, оскільки наведене спричинено діями митних органів іноземної держави та відмовою покупця від прийняття товару.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів №24/04/23-1 від 24.04.2023 та заявки до нього №2 від 27.04.2023 щодо перевезення вантажу, виходячи із змісту яких вбачається, що такі правовідносини є змішаними, що за своєю правовою природою є як договором перевезення вантажу так і договором надання послуг транспортного експедирування.
Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення вантажу.
Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню перевезення вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК України)
Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женева (далі - Конвенція).
У даному спорі перевезення вантажу здійснювалося в міжнародному сполученні (Україна- Австрія), тому до даних правовідносин повинні бути застосовані норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що також передбачено договором укладеним між позивачем та відповідачем (п. 8.1 договору).
Згідно ст. 1 Конвенції, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтею 4 Конвенції унормовано, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка i є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Статтею 14 Конвенції передбачено, що якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.
Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Конвенції перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Як встановлено судом першої інстанції та про що свідчать матеріали справи, відповідно до укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиційних послуг експедитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" доручив, а Приватне підприємство "Транзит-Траст" діючи за дорученням експедитор зобов'язалося здійснити транспортне перевезення вантажів у міжнародному і міжміському сполученні.
При цьому експедитор зобов'язався забезпечити своєчасне і правильне оформлення товарно-супровідних документів (міжнародно товарно-транспортних накладних (СМR), книжок МДП для міжнародних перевезень, товарно транспортних накладних для внутрішніх перевезень, подорожніх листі, листів, карт простою, та інших документів, які гарантують безперешкодний рух по території в перетин кордонів країн відправлення, призначення і транзит (п. 2.1.5 договору) та проконтролювати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу в певні строки (п. 2.1.6 договору).
У свою чергу, обов'язком перевізника є забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (п. 2.2.6. договору). Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження, до моменту його розвантаження у кінцевого отримувача, вказаного в ЦМР/ТТН (п. 5.2. договору).
29.04.2023 транспортний засіб перевізника був завантажений конденсатом газовим стабільним, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0000908.
11.05.2023 вантаж пройшов митні процедури на митниці України та виїхав за межі України. Однак, через виявлення на митному пропуску республіки Польща 18.05.2023 не відповідність вантажу, 30.05.2023 прийнято рішення відмовити у розмитненні вантажу та його повернення у зворотному напрямку.
Відтак транспортний засіб позивача з дати прибуття до митниці Польщі 11.05.2023, виїзду з митниці Польщі 30.05.2023 та дати повернення в Україну 09.06.2023 знаходився на нейтральній території.
Після повідомлення експедитора про наведені обставини, останнім надана вказівка про перенаправлення вантажу іншим маршрутом в режимі транзиту через Україну та Словаччину, відповідно до чого було оформлено митну транзитну декларацію №23UA209040001181U9 до митного органу призначення UA305090 Закарпатська митниця.
З метою отримання подальших інструкцій щодо вантажу перевізник листами звернувся до експедитора (№06-07/-23 від 06.07.2023), покупця (№11-07/23-1 від 11.07.2023) та продавця товару (№14-07/23-1 від 14.07.2023).
Після ввезення вантажу в режимі транзиту під митним контролем на територію України від Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" будь-яких дій на розпорядження вантажем та узгодження маршруту транспортування, укладання нового договору не здійснено.
У відповідь на лист Приватного підприємства "Транзит -Траст" покупець товару - PHU DELTA повідомив, що товар повернутий продавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрелектроавтоматика". Товар не належить покупцю та підлягає поверненню продавцю.
У свою чергу продавець товару - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелектроавтоматика" повідомило перевізника (лист №019/23 від 17.07.2023), що свої зобов'язання за договором поставки №02/03/23 від 02.03.2023 укладеним з PHU DELTA виконало в повному обсязі. З моменту завантаження власником товару є PHU DELTA, з огляду на що рекомендувало повернути товар власнику.
З метою здійснення доставки товару, позивач в період з 09.06.2023 по 26.10.2023 неодноразово направляв транспортний засіб р.н. НОМЕР_1 ВА0582ХF, до Закарпатської митниці, Львівської митниці, Кропивницької митниці, Енергетичної митниці, але після реєстрації у електронній черзі транспортний засіб повертали назад до України.
Також у вказаний період позивач неодноразово звертався до Львівської митниці, Кропивницької митниці, Закарпатської митниці, Енергетичної митниці, Державної митної служби з листами зміни митниці виїзду з України та стягнення товару на користь держави, у зв'язку з відмовою від товару покупця та продавця, що підтверджується матеріалами справи.
У подальшому, у зв'язку з виявленням протікання вибухонебезпечного товару Приватне підприємство "Транзит - Траст" звернулось з листом №13-09/23 від 13.09.2023 до Кропивницького районного управління ГУ ДСНС України у Кіровоградський області, яке встановило факт порушення герметичності цистерни та протікання газового конденсату (складений протокол КД №018883 від 21.09.2023).
18.10.2023 Приватне підприємство "Транзит -Траст" листом №18-10/23 від 18.10.2023 звернулась до Державної митної служби, Львівської митниці, Закарпатської митниці, Енергетичної митниці, Кіровоградської митниці з проханням надати представника для розпломбування та опломбування нової ємкості.
В період з 19.10.2023 по 24.10.2023 Приватне підприємство "Транзит -Траст" узгоджувало з Кропивницькою митницею порядок зливу конденсату з цистерни та поміщення під митний контроль.
26.10.2023 Кропивницькою митницею був здійснений огляд пошкодженої цистерни та ємності, до яких мав бути перевантажений товар (конденсат газовий) для зберігання, про що складені митним органом акт №002 та акт №003 від 26.10.2023.
26.10.2023 позивач отримав дозвіл від митних органів на переміщення вантажу конденсату газового, до власних ємностей по зберіганню нафтопродуктів.
За встановлених обставин, враховуючи, що позивач не отримав від відповідача інструкцій щодо подальшого переміщення вантажу, в силу приписів ст. 14 Конвенції та п. 2.1.6 договору, у позивача виникло право на нарахування відповідачу штрафу за простій автомобіля понад нормативного часу при вантажно-розвантажувальних роботах, митному оформлені та митному очищуванні у розмірі 100 Євро за кожен день простою на іноземній території та 50 Євро на території України.
З урахуванням наведеного позивачем нараховано відповідачу штраф за понад нормований простій автомобіля з 08.05.2023 до 26.10.2023 на загальну суму 458221,15 грн, з яких відповідач частково оплатив 112100 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №110 від 29.05.2023 на суму 59100 грн та №126 від 19.06.2023 на суму 53000 грн.
Зважаючи на часткову оплату штрафу за понаднормований простій автомобіля у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 346121,81 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за транспортні послуги за заявкою-договором №2 від 27.04.2023 у розмірі 61003,69 грн, колегія суддів встановила наступне.
Згідно заявки - договору №2 від 27.04.2023 сума фрахту складала 2900 Євро на момент завантаження, дата та час завантаження автомобіля 29.04.2023, що становить на день завантаження 117003,69 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив всі належні від нього заходи для виконання умов договору перевезення. Проте відповідач не вчинив жодних дій щодо розпорядження товаром, а тому слід вважати, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором. Строк оплати за поставлений товар настав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач частково сплатив послуги з перевезення товару у розмірі 56000 (згідно платіжної інструкції №108 від 24.05.2023). А відтак, заборгованість відповідача за транспортні послуги за заявкою-договором №2 від 27.04.2023 складає 61003,69 грн.
Відповідачем не надано доказів оплати спірної заборгованості та не заперечується факт надання відповідних послуг, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 61003,69 грн вартості послуг з перевезення обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 157657,50 грн збитків понесених на зберігання товару, слід відмітити наступне.
Як встановлено судом, з моменту повернення товару на територію України (30.05.2023) позивач вчиняв дії для отримання подальших інструкцій щодо перевезення вантажу. Проте, відповідних інструкцій перевізником від експедитора отримано не було.
У зв'язку з виявленням протікання вибухонебезпечного товару Приватне підприємство "Транзит -Траст", з метою виконання зобов'язань за договором та збереження вантажу, з дозволу митних органів, у жовтні 2023 року вивантажило товар на склад позивача.
Одним із видів діяльності позивача є зберігання нафтопродуктів.
Згідно наказу Приватного підприємства "Транзит -Траст" №01-01 від 01.07.2023 з 01.07.2023 встановлено вартість послуги зберігання вантажу на складі підприємства у розмірі 350 грн за одну тону на місяць.
Позивачем за період з 01.11.2023 по 01.08.2025 нараховано відповідачу за зберігання 21,45 тони товару за один місяць у розмірі 7507,50 грн, а у загальному розмірі за вказаний період 157657, 50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Конвенції перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками (фактичною шкодою) є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відтак, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Матеріалами справи вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування доведена. Водночас відповідачем не надано доказів на спростування наявності вини в невиконанні умов договору щодо оформлення товарно-супровідних документів, які б гарантували безперешкодний рух по території і перетин кордонів країн відправлення, призначення та як наслідок, здійснення перевізником перевезення вантажу до обумовленого місця.
Розміром збитків в даному випадку є витрати позивача на зберігання нафтопродуктів. Відповідачем не надано доказів, що встановлена підприємством позивача вартість зберігання товару є завищеною, не відповідає ринковим цінам тощо.
Причинний зв'язок між порушенням відповідачем зобов'язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови дотримання відповідачем умов договору в частині оформлення відповідних документів та надання інструкцій щодо подальшого перевезення вантажу, збитки позивачу не було б завдано.
За наявності складу господарського правопорушення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову і в частині стягнення з відповідача 157657,50 грн збитків - витрат за зберіганням товару за період з 01.11.2023 по 01.08.2025.
Колегія суддів зауважує, що правова природа грошових коштів у розмірі 157657,50 грн визначена позивачем, як збитки понесені в результаті зберігання товару.
Право на відшкодування перевізником витрат понесених внаслідок зберігання вантажу передбачено в тому числі і ч. 1 ст. 16 Конвенції. А тому є помилковими доводи скаржника про неправомірність стягнення з нього збитків за зберігання товару, з огляду на відсутності між сторонами договірних відносин щодо зберігання вантажу.
Також не знайшли свого підтвердження доводи скарги про відсутність обов'язку експедитора нести відповідальність за простій на митниці та всі подальші витрати перевізника, з огляду на те, що він не є ані власником товару, ані стороною договору поставки.
Згідно ч. 1 ст. 7 Конвенції відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності:
- a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6;
- b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6;
- c) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.
Проте, позивач перебуває у договірних правовідносинах саме з відповідачем, а не відправником особисто, тому, у разі порушення експедитором покладеного на нього обов'язку, останній має відповідати за свої дії (бездіяльність) та вину.
Умовами договору та спірної заявки передбачено, що саме експедитор доручав перевізнику здійснити транспортне перевезення, зобов'язався своєчасно і правильно оформлювати товаро-супровідні документи, контролювати перевезення вантажу та оплачувати послуги надані за договором. А відтак пред'явлення позову до відповідача є вірним, про що обґрунтовано наголошено судом першої інстанції.
Враховуючи, що у позивача відсутні договірні відносини з відправником товару (третьою особою), відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", відповідач має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою (продавцем товару - третьою особою), а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрелектроавтоматика".
Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду щодо встановлених обставин справи та не можуть бути підставами для його скасування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/10981/25 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг".
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛП Консалтинг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/10981/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 19.02.2026.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов