вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2026 р. Справа№ 920/765/24(920/300/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 18.02.2026,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025
у справі №920/765/24 (920/300/25) (суддя Яковенко В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича
до ОСОБА_1
про стягнення 595852,00 грн
в межах справи №920/765/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люмен-2015"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж" грошові кошти в розмірі 595852,00 грн та 8937,78 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25); скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) i ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 595852,00 грн - відмовити в повному обсязі; бажає прийняти участь в судовому розгляді апеляційного скарги.
До апеляційної скарги додано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в усіх судових засіданнях.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025, матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Станік С.Р.
Відповідно до акту Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 №920/765/24(920/300/25)/09.1-26/165/25 у конверті, яким направлено апеляційну скаргу з додатками, не виявлено квитанції про сплату судового збору у сумі 13406,67 грн, яка вказана у додатках до апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/765/24 (920/300/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича до ОСОБА_1 про стягнення 595852,00 грн; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) до надходження матеріалів справи №920/765/24 (920/300/25) до Північного апеляційного господарського суду.
21.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого долучено квитанцію від 09.07.2025 №СВ09436078/1 на суму 13406,70 грн.
04.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/765/24 (920/300/25) в 1-му томі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25); розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2025; представник ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 01.10.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.10.2025.
17.09.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж" арбітражного керуючого Удовенка Р.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ліквідатор боржника просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з огляду на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» має банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» у національній валюті. При цьому у період з 01.01.2021 по 01.07.2023 уповноваженою особою, яка мала право розпоряджатися грошовими коштами по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Сумипрестиж» (код ЄДРПОУ 38136978) був директор ОСОБА_1 . У ході вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, ліквідатором боржника було встановлено, що відповідно до банківських виписок за період з 01.01.2021 до 01.07.2023 з банківського з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», відбулося зняття готівкових коштів через банкомати та касові відділення банківської установи з використанням корпоративних платіжних карт у загальному розмірі 595 852,00 грн. Як зазначає ліквідатор боржника, 22.01.2025 ліквідатором було направлено вимогу №02-01/14 на адресу боржника та адресу колишнього керівника ОСОБА_1 про повернення коштів та надання документів, що підтверджують цілі їх використання. Відповіді отримано не було, кошти на рахунок банкрута не повернуті, а документи не надані. У зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів (договорів позики, авансових звітів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, фіскальних чеків, тощо) слідує, що зняття готівкових коштів з банківського рахунку підприємства через банкомат з використанням корпоративних платіжних карт у загальному розмірі 595 852,00 грн відбулося без будь-якої правової підстави та ОСОБА_1 володіє такими коштами безпідставно.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 20.10.2025 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №920/765/24 (920/300/25) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) до свого провадження у новому складі суду.
22.10.2025 у судове засідання учасники справи не з'явились, усі учасники справи повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) відкладено на 19.11.2025.
19.11.2025 суддя Козир Т.П., що входить до складу колегії суддів, якою розглядається дана апеляційна скарга, знаходилась у відпустці, у зв'язку з чим судове засідання 19.11.2025 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) призначено на 28.01.2026 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) відкладено на 18.02.2026 о 09 год. 50 хв. Зазначено, що судове засідання буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1) та представник ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 18.02.2026 в режимі відеоконференції з'явився представник скаржника. Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував доводи Відповідача відносно того, що Позивачем не вірно обрано спосіб захисту, оскільки, між Позивачем і Відповідачем виникли саме договірні правовідносини, що діяли на протязі декількох років. Апелянт стверджує, що Відповідач, як засновник та директор ТОВ «Сумипрестиж», діяв в інтересах даного Товариства, будучи уповноваженою особою Товариства здійснював закупівлю будівельних матеріалів, паливно-мастильних речовин, канцелярських товарів та виробів, запчастин, пального, товарів, оплату послуг, ремонтних робіт, заробітної плати, податків та зборів Товариства, що в свою чергу виключає безпідставність набуття майна, тому наявні між Позивачем і Відповідачем правовідносини є саме договірними, на думку скаржника, та виключають можливість застосування норми ч.1 ст. 1212 ЦК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) слід залишити без змін, з огляду на наступне.
У провадженні Господарського суду Сумської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж".
Постановою Господарського суду Сумської області від 14.01.2025 у справі №920/765/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича.
28.02.2025 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Удовенко Роман Петрович звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 585852,00 грн та 8937,78 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.03.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/765/24 банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж"; зазначено, що справа № 920/765/24(920/300/25) підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.04.2025.
Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо позову заперечив, просив суд застосувати строк позовної давності, у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач просив суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування позовної давності та позовну заяву задовольнити в повному обсязі, зазначивши про те, що станом на дату подання позову до суду відповідач не передав жодних бухгалтерських документів банкрута, в тому числі і документів, що підтверджують належне використання коштів підприємства.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж" грошові кошти в розмірі 595852,00 грн та 8937,78 грн судового збору.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема такі повноваження: формує ліквідаційну масу, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та поверненні майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача на суму 595852,00 грн, які обґрунтовані тим, що відповідачем було безпідставно знято вказані кошти з рахунку боржника в період обіймання ним посади керівника цього підприємства, що відповідач не спростував.
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником і керівником ТОВ "Сумипрестиж" з 15.05.2012 є ОСОБА_1 .
Пунктом 6 резолютивної частини постанови Господарського суду Сумської області від 14.01.2025 у даній справі, судом зазначено, що протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням.
20.01.2025 ліквідатор направив на адресу боржника, на адресу керівника та засновника банкрута ОСОБА_1 вимогу від 17.01.2025 №02-01/13 про передачу документації, матеріальних цінностей та печатки і штампу, проте, відповіді ним не отримано, документацію, матеріальні цінності та печатку і штампи ліквідатору банкурта не передано.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж" має банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в AT КБ "Приватбанк" у національній валюті. Відповідно до наданої AT КБ "Приватбанк" інформації у період з 01.01.2021 по 01.07.2023 уповноваженою особою, яка мала право розпоряджатися грошовими коштами по рахунку Товариства був директор ОСОБА_1 .
У ході вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, ліквідатором боржника було встановлено, що відповідно до банківських виписок у період часу з 01.01.2021 до 01.07.2023 з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в AT КБ "Приватбанк", відбулося зняття готівкових коштів через банкомати та касові відділення банківської установи з використанням корпоративних платіжних карт у загальному розмірі 595 852,00 грн, що підтверджується банківськими виписками про зняття відповідних коштів, долучених до матеріалів позову.
22.01.2025 ліквідатором боржника було направлено вимогу №02-01/14 на адресу боржника та адресу колишнього керівника ОСОБА_1 про повернення коштів та надання документів, що підтверджують цілі їх використання. Відповіді отримано не було, кошти на рахунок банкрута не повернуті, а документи не надані.
За твердженнями позивача, у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів (договорів позики, авансових звітів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, фіскальних чеків тощо) зняття готівкових коштів з банківського рахунку підприємства через банкомат з використанням корпоративних платіжних карт у загальному розмірі 595 852,00 грн відбулося без будь-якої правової підстави та відповідач зобов'язаний повернути їх на підставі приписів статті 1212 ЦК України.
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 передбачено, що прийом, зберігання і витрачання наявних грошових коштів на підприємстві здійснюється тільки через касу.
За ч. 1 ст. 90 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, облік і звітність господарських товариств здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.
На підставі ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
На підставі частин 1-3 ст. 8 вищеззаначеного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Частиною 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною 2 статті 11 ЦК України.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання, передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з банківською випискою з рахунку підприємства відповідачем було знято грошові кошти у загальному розмірі 595852,00 грн. Відомості про призначення платежу (зняття готівки) суду відповідачем не надані, відповідних доказів не подано, відповідач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію, у суді апеляційної інстанції вказане не спростовано, доводи апеляційної скарги не підтверджені. При цьому відповідач не спростував, що знімав ці суми з рахунків боржника готівкою.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач у даній справі - ОСОБА_1 набув грошові кошти у розмірі 595852,00 грн поза договірних відносин без достатньої правової підстави, а тому зобов'язаний повернути їх Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумипрестиж", що узгоджується з приписами ст. 1212 ЦК України, та є підставою для задоволення позовних вимог у даній справі. Тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника відносно того, що Позивачем не вірно обрано спосіб захисту, оскільки між Позивачем і Відповідачем виникли саме договірні правовідносини, що діяли на протязі декількох років. Колегія суддів враховує, що відповідач не надав доказів на підтвердження наявності правової підстави, мети зняття готівкових коштів через банкомати та касові відділення банківської установи з використанням корпоративних платіжних карт банкурта у загальному розмірі 595 852,00 грн, наявність відповідних договірних відносин між ТОВ "Сумипрестиж" та відповідачем у справі останнім не доведено.
Крім вищевикладеного, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).
При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права.
У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов'язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред'явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 5/530-03 (924/1244/20)).
На переконання відповідача перебіг трирічного строку позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів за період з 25.01.2021 по 18.02.2022, закінчився, та, оскільки позов подано до суду в 2025 році, то у його задоволенні слід відмовити.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), (що був встановлений на усій території України з 12.03.2020 та діяв до 30.06.2023), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом з тим, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнний стан на території України триває на даний час.
Отже, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності звернення до суду із даним позовом.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) - без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/765/24 (920/300/25) залишити без змін.
Матеріали справи №920/765/24 (920/300/25) повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 19.02.2026
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
О.М. Остапенко