ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
про відмову у відкритті апеляційного провадження
19 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 5/66/08
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 (складено та підписано 11.03.2008, суддя Міщенко В.І.)
у справі №5/66/08
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Неверової Світлани Володимирівни
до Адміністрації Ленінського району виконкому Миколаївської міської ради
про визнання права власності
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 по справі №5/66/08 позов задоволено повністю, визнано за Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Неверовою Світланою Володимирівною право власності на прибудову до нежитлового приміщення під літ. А1-1 зовнішніми розмірами (4,33*8,40) + (5,50*3,68) + (9,47*4,54) загальною площею 90,5 м2 за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на нежитлові приміщення першого поверху в літ. А-5, загальною площею 160,2 м2, основною площею 151,4 м2 за адресою АДРЕСА_1 .
07.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївської міської ради на вищевказане рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що Миколаївська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади м. Миколаєва, у т.ч. при реалізації останньою права власності на землі комунальної власності, не була учасником даної справи, а тому відповідно копію оскаржуваного рішення не отримувала.
Однак, як стверджує апелянт, 15.12.2025 Миколаївська міська рада отримала оскаржуване рішення та дізналась про своє порушене право, як власника земельної ділянки.
До суду апеляційної інстанції надійшли заперечення позивача в яких останній просив відмовити у задоволенні клопотання Миколаївської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 року по справі № 5/66/08 та відмовити у відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.200 року по справі № 5/66/08.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 року по справі № 5/66/08 залишено без руху, визначено Миколаївській міській раді усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, а також вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 року по справі № 5/66/08, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Судом апеляційної інстанції отримано заяву Миколаївської міської ради про усунення недоліків, зокрема із зазначенням інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 року по справі № 5/66/08.
Так, за твердженням скаржника Миколаївська міська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади м. Миколаєва, у т.ч. при реалізації останньою права власності на землі комунальної власності, не була учасником даної справи, а тому відповідно копія оскаржуваного рішення судом першої інстанції міській раді не направлялася.
Проте, як стверджує апелянт, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Миколаївській міській раді стало відомо, що власником закінченого будівництвом об'єкту - приміщень (групи приміщень), нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 є Неверова Світлана Володимирівна на підставі рішення суду, серія та номер: 5/66/08, виданого 11.03.2008, видавник: Господарський суд Миколаївської області. Вказане зумовило необхідність ознайомитися зі змістом даного судового рішення.
Апелянт зазначає, що 23.07.2025 представник Миколаївської міської ради дійсно звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про ознайомлення з матеріалами даної справи. Проте, не отримавши жодної відповіді на свій лист, представник Миколаївської міської ради 02.09.2025 повторно звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою про ознайомлення з матеріалами відповідної справи. Листом від 08.09.2025 Господарський суд Миколаївської області повідомив Миколаївській міській раді про те, що остання не є учасником даної справи, а тому заява про ознайомлення з матеріалами справи залишається без розгляду.
Таким чином, Миколаївська міська рада стверджує, що неодноразово зверталась до суду із заявами про надання справи для ознайомлення, про що свідчать відповідні заяви з відмітками суду про їх отримання, проте позитивної відповіді не отримала, справа не була надана їй для ознайомлення, тому апелянт не мав можливості оформити апеляційну скаргу у визначені процесуальним законом строки, позаяк її підготовці поза розумним сумнівом має передувати ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення та матеріалами справи, на підставі яких суд прийшов до відповідних висновків.
За твердженням апелянта, лише 15.12.2025 Миколаївська міська рада отримала копію оскаржуваного рішення та після ознайомлення з його змістом, у межах встановленого ГПК України 20- денного строку на апеляційне оскарження, міська рада і звернулася до суду з даною апеляційною скаргою.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, розглянувши заяву про усунення недоліків та дослідивши обставини викладені у ній, дійшла наступних висновків.
За приписами ст. 93 ГПК України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваної ухвали) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 ГПК України (в редакції чинній станом на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ст. 258 ГПК України (в редакції чинній станом на час подання апеляційної скарги) в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції - 11.03.2008. Отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення є 31.03.2008.
Втім, апеляційна скарга Миколаївської міської ради була надіслана до Південно-західного апеляційного господарського суду лише 05.01.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження майже на 18 років.
Колегія суддів зазначає, що Миколаївська міська рада дійсно не приймала участі у даній справі та судом першої інстанції, після прийняття оскаржуваного рішення, копію останнього на адресу ради надіслано не було.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у наявних матеріалах справи міститься заява представника Миколаївської міської ради про ознайомлення з матеріалами справи від 23.07.2025, яка надіслана до Господарського суду Миколаївської області 02.08.2025, про що свідчить відмітка відділення поштового зв'язку на конверті.
В названій заяві представник Миколаївської міської ради зазначає про реквізити оскаржуваного рішення (дату та номер справи), а також результат розгляду позовних вимог (про задоволення позову та визнання за позивачем права власності) (а.с. 18-22).
02.09.2025 Миколаївська міська рада повторно звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 24-30).
Листом від 08.09.2025 Господарський суд Миколаївської області повідомив Миколаївській міській раді про те, що остання не є учасником даної справи, а тому заява про ознайомлення з матеріалами справи залишається без розгляду (а.с. 31).
Відповідно, принаймні з липня 2025 Миколаївській міській раді було відомо про наявність оскаржуваного рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 по справі №5/66/08.
При цьому, судова колегія зазначає, що статтею 2 Закону «Про доступ до судових рішень» передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Статтею 4 Закону «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, надання загального доступу до рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 по справі №5/66/08 було забезпечено 05.08.2008.
Вищенаведене спростовує посилання Миколаївської міської ради на те, що їй не було відомо про існування оскаржуваного рішення та про його наявність вона довідалась лише 15.12.2025, оскільки з огляду на вищенаведені докази, які містяться у наявних матеріалах справи апелянт знав про наявність такого рішенні щонайменше з липня 2025.
Однак, як вже було вказано вище, з апеляційною Миколаївська міська ради звернулась до суду апеляційної інстанції лише 05.01.2026.
При цьому, апелянт не зазначає, із посиланням на відповідні докази, що стало об'єктивною перешкодою для звернення з апеляційною скаргою після того, як він довідався про наявність оскаржуваного рішення.
Щодо посилання апелянта на те, що матеріали даної справи не були надані йому для ознайомлення, тому він не мав можливості, зокрема ознайомитись з оскаржуваним рішенням та оформити апеляційну скаргу, а лише 15.12.2025 Миколаївська міська рада отримала копію оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що як вже було встановлено вище, скаржник був обізнаний про прийняття судом першої інстанції оскаржуваному рішення щонайменше з липня 2025, та відповідно, не був позбавлений можливості ознайомитись з його текстом у Єдиному державному реєстрі судових рішень, та відповідно звернутись з апеляційною скаргою.
Крім того, слід зауважити, що не обізнаність апелянта з матеріалами справи не стала перешкодою для звернення з цією апеляційною скаргою 05.01.2026.
Щодо посилання апелянта на те, що він не був учасником даної справи та не був обізнаний про існування оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.
Водночас право на поновлення строку оскарження реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Отже, в контексті наведеного необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 17 років, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.
Слід також зауважити, що як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у даному випадку відповідачем по справі була Адміністрація Ленінського району виконкому Миколаївської міської ради, а наразі апелянтом є Миколаївська міська рада.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
За змістом положень частин 1, 8 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
З огляду на наведені законодавчі приписи, Адміністрація Ленінського району виконкому Миколаївської міської ради, як виконавчий орган Ради, є підконтрольним та підзвітним Миколаївській міській раді.
При цьому, слід зауважити, що у наявних матеріалах справи міститься заява відповідача, яка була врахована під час прийняття оскаржуваного рішення в якій останній зазначив, що проти позову не заперечує за умови погодження самовільного будівництва в СЕС Ленінського району, СГПЧ, головному управлінні містобудування і архітектури та виділення у встановленому законом порядку земельної ділянки, а також за умови не порушення прав інших осіб.
Наведене, відповідно викликає у колегії суддів обґрунтовані сумніви щодо необізнаності Миколаївської міської ради протягом майже 18 років про прийняття оскаржуваного рішення, яким за позивачем визнано право власності на нерухоме майно, проти чого не заперечував підконтрольний та підзвітний апелянту орган.
Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
Відповідно до статті 8 Конституції України, пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII). Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Відкриття апеляційного провадження щодо перегляду рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, без наявності обставин, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, є порушенням принципу остаточності судового рішення як складової принципу юридичної визначеності, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13, від 09.10.2018 у справі № 5/452/06, від 16.11.2022 у справі № 13/197-10).
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими.
Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені Миколаївською міською радою підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 року по справі №5/66/08 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 року по справі №5/66/08.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Поліщук Л.В.