Справа № 636/4605/25 Головуючий І-ї інстанції - Оболєнська С.А.
Провадження № 33/818/78/26
Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП
18 лютого 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю захисника Куца К.К.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.173-20 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що26.05.2025 року о 19 год. 20 хв. полковника юстиції ОСОБА_1 було виявлено в місці розосередження відділу юридичного забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону в АДРЕСА_1 , під час виконання ним службових обов'язків, з ознаками алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, виражене хитання під час ходьби, неадекватна поведінка, що не відповідає обстановці, агресивні відповіді на пропозиції та запитання; від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 категорично відмовився, що вчинено в умовах особливого періоду, чим порушив п.6 ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Постановою суддіЧугуївського міського суду Харківської області від 18 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 грн.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що в порушення вимог Порядку №32, до матеріалів справи не долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, а сам протокол про адміністративне правопорушення був складений за його відсутності та не уповноваженою на те особою більш, ніж через 24 години з моменту виявлення правопорушення. Крім того, в ньому, в якості додатку зазначені його письмові пояснення, які він не надавав.
Вказує, що акт про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від 26.05.2025 року складений після закінчення робочого часу та не під час виконання ним службових обов'язків, крім того, не уповноваженою на те особою, та засвідчений особами, щодо неупередженості яких є обгрунтовані сумніви.
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого він відмовився проїхати для проходження огляду, є структурним підрозділом ЗСУ, та не уповноважений на проведення огляду військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Такий огляд має проводитися у спеціальних закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджений управлінням охорони здоров'я місцевих держадміністрацій.
Під час оформлення протоколу не були застосовані технічні засоби відеофіксації події.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника Куца К.К. на підримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Так, згідно ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ч.3 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно абз.7 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Так, судовим розглядом встановлено, що 26.05.2025 року о 19 год. 20 хв. полковника юстиції ОСОБА_1 було виявлено в місці розосередження відділу юридичного забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону в АДРЕСА_1 , під час виконання ним службових обов'язків, з ознаками алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, виражене хитання під час ходьби, неадекватна поведінка, що не відповідає обстановці, агресивні відповіді на пропозиції та запитання; від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, що вчинено в умовах особливого періоду
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних складено протокол про адміністративне правопорушення серії СхРУ №120219 від 27.05.2025 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- актом про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від 26.05.2025 року, згідно якого 26.05.2025 року близько 19 год. 21 хв. на території місця тимчасового розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) в присутності військовослужбовців НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 , майора ОСОБА_3 , старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_4 , було запропоновано полковнику юстиції ОСОБА_1 проїхати до Чугуївського відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) та пройти огляд на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння, на що останній категорично відмовився;
- витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 12.10.2023 року, відповідно до якого полковник юстиції ОСОБА_1 (П-003808) є таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою помічника начальника загону з правової роботи - начальника відділу юридичного забезпечення з 11.10.2023 року;
- поясненнями в.о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_5 , який склав протокол про адміністративне правопорушення СхРУ № 120219 від 27.05.2025 року, наданими ним в суді першої інстанції та відповідно до яких ОСОБА_1 неодноразово перебував у стані алкогольного сп'яніння під час виконання ним службових обов'язків, а 26.05.2025 ОСОБА_1 перебував на локації, де знаходиться юридичний відділ, відмовився від переміщення, перебував у стані алкогольного сп'яніння, від огляду посадовою особою ВСП на стан алкогольного сп'яніння категорично відмовився;
- поясненнями майора ОСОБА_3 , наданими ним у судовому засіданні районного суду, який пояснив, що 26.05.2025 року у відділі юридичного забезпечення, який тимчасово розташований АДРЕСА_1 , з 18год. 30 хв. по 19 год. 20 хв. проходила службова нарада, де ОСОБА_1 приймав участь, після закінчення якої лікар ОСОБА_4 та полковник ОСОБА_2 запідозрили, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, в його присутності ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого він відмовився, про що був складений акт;
- поясненнями лікаря ОСОБА_4 , допитаному у районному суді, відповідно до яких 26.05.2025 року о 19 год. 00 хв. отримав вказівку від заступника начальника з морально-психологічного забезпечення полковника ОСОБА_2 прибути на сусідню локацію до юридичного відділу, після чого ним зафіксовано у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, якому запропоновано проїхати для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак, останній в грубій формі відмовився.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ст.172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військових правопорушень.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, полягає, зокрема, у відмові військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , а отже є суб'єктом адміністративної відповідальності зазначеного правопорушення.
Також, матеріалами справи встановлено, що на момент виявлення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 перебував в місці розосередження відділу юридичного забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону по АДРЕСА_1 , а тому, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважається таким, що виконував обов'язки військової служби.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у відмові військовослужбовця, який виконує обов'язки військової служби, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на законну вимогу уповноваженої особи.
Посилання апелянта на невідповідність складеного протоколу вимогам чинного заоконодавства не є слушними за тих підстав, що протокол про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, складений відповідно до вимог ст.256 КУпАП та Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021, у тому числі щодо зазначення у ньому дати і місця його складання, посади, прізвища, імені, по батькові особи, яка його склала; відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення, зафіксовані у ньому відомості узгоджуються із сукупністю інших доказів, тому суд доходить висновку, що цей документ складений у передбачений законодавством спосіб та є належним і допустимим доказом.
Аналогічного висновку під час розгляду справи дійшов і суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд.
Доводи ОСОБА_1 щодо незастосування технічних засобів відеофіксації є неспроможними, так як факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку мав місце у присутності двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , про що складено відповідний акт (а.с. 3), та з приводу чого останні надали свої пояснення у суду першої інстанції, якими фактично підтвердили обставини, викладені у протоколі про військове адміністративне правопорушення.
Посилання апелянта на те, що йому не було запропоновано надати заяву щодо розгляду справи за його відсутності, також не є слушними з огляду на те, що це є правом особи, а не її обов'язком.
Відповідно до п.5 Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду №32, затвердженого постановою КМУ від 12 січня 2024 року (надалі - Порядок №32), огляд військовослужбовців/військовозобов'язаних, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, проводиться уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов спеціальну підготовку.
Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння. (п.7 Порядку №32)
У разі відмови військовослужбовця/військовозобов'язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду. (п. 11 Порядку №32)
Відповідно до п.6 вказаного Порядку, не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння; факт відмови від проходження такого огляду зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1-2), та у відповідному акті. (а.с. 3)
Посилання захисника на те, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі не зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, які у нього були виявлені, є неспроможними та спростовуються даними самого протоколу, з якого убачається, що останнього було виявлено з ознаками алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, виражене хитання під час ходьби, неадекватна поведінка, що не відповідає обстановці, агресивні відповіді на пропозиції та запитання. (а.с. 1)
Даних, що протокол про адміністративне правопорушення та акт про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння складений неуповноваженими на те особами, чи особами щодо неупередженості яких є сумніви, матеріали справи не містять, не надано таких даних і до суду апеляційної інстанції.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).
Як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення серії СхРУ №120219 від 27.05.2025 року щодо ОСОБА_1 був складений в.о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону полковником ОСОБА_5 (а.с.1)
У розуміння вище наведених вимог ст.255 КУпАП, в.о. начальника прикордонного загону уповноважений складати протоколи про військові адміністративні правопорушення, якщо він офіційно виконує обов'язки командира військової частини. Такі повноваження мають командири частин або уповноважені ними особи щодо підлеглих військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних.
Таким чином, доводи захисника, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений не уповноваженою на те особою є неспроможними.
При цьому, апеляційний суд враховує, що посилаючись на те, що протокол та долучені до нього документи, зокрема, акт, були складені та підписані неуповноваженими на те особами, ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом і не звертався зі скаргами на дії цих осіб до їх керівництва або до відповідних вищих посадових осіб.
Суд зобов'язаний розглянути та оцінити всі докази та доводи, надані сторонами, але при цьому зосереджується на тих, що мають вирішальне значення для встановлення обставин справи та винесення рішення, а тому всі інші доводи апеляційної скарги сторони захисту судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене військове адміністративне правопорушення.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП.
Отже, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується доказами, які доповнюють один одного та були досліджені під час розгляду матеріалів справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування судової постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик