Справа № 642/2255/25 Головуючий І-ї інстанції - Ольовсьий Є.Б.
Провадження № 33/818/46/26 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст.124 КУпАП
18 лютого 2026 року Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Каленика О.В.
потерпілої ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Каленика О.В. на постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 21 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.25 року о 00 год 02 хв. м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б.90 водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Toyota Land Cruiser KDJ, д.н.з. НОМЕР_1 не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху , не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснив наїзд на т.з. Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР. В результаті ДТП т.з. отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 21 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп. та стягнуто в дохід держави судовий збір.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати та винести нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв до уваги пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка не була свідком події, оскільки в момент ДТП її не було в автомобілі. 21.04.2025 року за декілька годин до події ДТП відносно ОСОБА_2 було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст.122-2, 126, 130 КУпАП, у зв'язку з чим її було відсторонено від керування автомобілем та вона залишила автомобіль на неосвітлювальній частині дороги у темну пору доби та без ввімкненої аварійної сигналізації. Крім того, автомобіль було залишено на мості, що є порушенням п.9.9, 9.11, 15.4, 15.2, 15.9 ПДР, чим спровокувала ДТП, однак судом першої інстанції не було надано оцінки цим порушенням.
Вказує, що під час ознайомлення з матеріалами справи було встановлено, що поліцейські долучили відеозапис, який не має відношення до поді ДТП.
Також зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено причетність ОСОБА_1 до події ДТП, оскільки він в той день не керував та лише відповідав за евакуацію автомобіля. Наявні в матеріалах справи письмові пояснення, написані інспектором поліції, а ОСОБА_1 їх лише прочитав та підписав як очевидець події. Крім того, ОСОБА_1 має проблеми з зором, у нього травма ока, перебуваючи у стані хвилювання за свого близького родича виконував вказівки поліцейських. Він зазначав, що перебував в автомобілі на пасажирському сидінні, а в момент прибуття поліції був єдиним хто залишився, тому поліцейські оформили протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, хибно припустивши, що ОСОБА_1 був водієм.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення потерпілої, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 21.04.25 року о 00 год 02 хв. м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б.90 водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Toyota Land Cruiser KDJ, д.н.з. НОМЕР_1 не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху , не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснив наїзд на т.з. Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР. В результаті ДТП т.з. отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Пунктом п.1.10 ПДР України визначено, що учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Згідно п.2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов'язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу.
Аналіз цієї правової норми вказує на те, що законодавцем не визначено конкретної швидкості, яку повинен дотримуватись водій у відповідній дорожній ситуації. Визначення такої швидкості віднесено до компетенції водія за необхідності урахування ним обставин, визначених у п. 12.1 ПДР України для досягнення тих цілей, які передбачені тим же пунктом. Суд вважає, що поняттям «безпечне керування транспортним засобом» охоплюється необхідність вчинення водієм усього комплексу дії, пов'язаних із керуванням автомобілем для запобігання негативних наслідків у вигляді наїзду на людей, перешкоди, зіткнення автомобілів тощо, у тому числі і можливості зупинки автомобіля у випадку виникнення обставин які вимушують водія вчинити такі дій. До цих обставин відноситься і раптова зупинка транспортного транспорту, що рухається попереду або поряд.
Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Відповідно до вимог п. 26 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, як правильно встановив суд, окрім протоколу, підтверджується, зокрема:
- схемою місця ДТП, яке мало місце 21.04.2025 року, в якій наявні необхідні та достатні відомості для з'ясування дійсних обставин ДТП, у тому числі відображено: напрямок руху транспортних засобів, місце зіткнення, прив'язку транспортних засобів учасників ДТП до сталих об'єктів, місце розташування автомобілів, отримані автомобілями-учасниками ДТП механічні пошкодження, інформацію про власників автомобілів. Схема місця ДТП підписана обома учасниками, і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , без зауважень та заперечень;
- письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 24.01.2025 року, підписаними ним власноручно, відповідно до яких він у день події рухався у напрямку по вул.Полтавський Шлях в бік вул.Озерянська та оскільки вуличне освітлення було відсутнє, а вивіска АЗС ОККО світила дуже ярко та його засвітлювало ближнє світло фар, він в останній момент побачив авто, яке стояло поперек проїзної частини на дві полоси та він не зміг зманеврувати та уникнути зіткнення з автомобілем, оскільки зустрічна смуга руху була зайнята. Він здійснив аварійне гальмування, але зіткнення уникнути не вдалось;
- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 21.04.2025 року відповідно до яких вона 20.04.2025 року о 19.00. год залишила свій транспортний засіб за допомогою ручного гальма біля тротуару;
Аналізуючи схему місця ДТП, характер та локалізацію зазначених вище зазначених пошкоджень транспортних засобів, апеляційний суд вважає, що мало місце порушення вимог п.12.1, ПДР водієм ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з автомобілем, який був припаркований.
Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення, а також схема місця ДТП складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що їх складала, в порядку, передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися до суду або до безпосереднього керівництва працівників поліції, а також вінне звертався зі скаргами до правоохоронних органів, відповідно до вимог КПК України.
Факт механічних пошкоджень автомобілів підтверджується схемою місця ДТП, яка була погоджена і підписана, зокрема, самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.
Перевіряючи доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає такі доводи апелянта безпідставними з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, а саме письмових пояснень від 21.04.2025 року, ОСОБА_1 підтвердив факт керування автомобілем, власноручно здійснив запис про те, що з його слів записано вірно, власноручно розписався в протоколі про адміністративне правопорушення, жодним чином не заперечував факт керування ним автомобілем.
Крім того, під час апеляційного перегляду були витребувані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських за обставинами складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 307016 від 21.04.2025 року стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.
Як убачається з переглянутого відеозапису події від 21.04.2025 року, під час спілкування з працівниками поліції водій ОСОБА_1 особисто пояснював, що перелякався щоб нікого не збити, оскільки коли він впритул під'їхав до автомобіля думав, що він повертає, однак побачив, що за кермом нікого не має і подумав, що людина може стояти біля автомобіля і в цей момент сталось зіткнення. Перелякавшись, що він когось збив, вийшов зі свого автомобіля та оглянув інший автомобіль і зрозумів, що там нікого не має.
З урахуванням відомостей відеозапису, особистих пояснень ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги про те, що він не керував транспортним засобом, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності, а заперечення апелянтом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ДТП відбулась внаслідок сукупності обставин, які не залежали від волі ОСОБА_1 , оскільки дорога не освітлювалась та його засліпило ближнє світло фар та вивіска з заправки, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Так, відповідно до п. 19.3 ПДР України, у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.
Згідно з Правилами дорожнього руху, водій зобов'язаний вживати заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху.
Водночас, засліплення фарами зустрічного авто не є виправданням для скоєння ДТП, водій повинен вживати заходів для уникнення аварії, навіть у разі засліплення. Водій повинен довести, що він вжив всіх можливих заходів для уникнення ДТП.
В апеляційній скарзі захисникапровина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди заперечується. Причиною виникнення ДТП, на його думку, стало порушення правил дорожнього руху потерпілою.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст.279,280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, який по суті є обвинуваченням.
Отже, у справі щодо ОСОБА_1 суд повинен надати оцінку саме його діям в дослідженій дорожній обстановці на предмет відповідності ПДР України.
Наявність таких обставин, як темний час доби, погана видимість, на які посилається апелянт, не звільняє водія ОСОБА_1 від обов'язку дотримання вимог п.2.3.б, п.12.1 ПДР, а навпаки, зобов'язує вжити всіх залежних від нього заходів задля безпечного руху транспортного засобу, та не спростовує його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, посилання захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо проведення судової експертизи, тощо.
Отже, аналізуючи докази, апеляційний суд вбачає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого, ст. 124 КУпАП.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху України, винуватості останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а адміністративне стягнення було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП та в межах санкції ст.124 КУпАП.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Каленика О.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 21 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик